про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову
23 грудня 2025 рокум. Ужгород№ 260/10079/25
Закарпатський окружний адміністративний суд в особі головуючої судді Калинич Я.М. розглянувши заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 через представника - адвоката Брославську Ірину Володимирівну, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ), у якому просить:
1. Визнати протиправним та скасувати наказ (рішення) ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_2 про повторне взяття позивача на військовий облік.
2. Визнати протиправним і скасувати наказ (рішення) начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_2 в частині призову на направлення для проходження військової служби ОСОБА_1 .
3. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 -184-го навчального центру Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного в частині зарахування до списків особового складу військової частини солдата ОСОБА_1 .
4. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 на підставі незаконності мобілізації.
5. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести відповідні зміни до військового обліку та відновити статус «не військовозобов'язаний».
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.
22 грудня 2025 року до суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить:
1. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 тимчасово відсторонити (звільнити) позивача від виконання військових обов'язків до ухвалення рішення судом;
2. Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_5 направляти позивача до інших військових частин, змінювати його службово-бойовий статус, залучати до дій у зоні бойових дій;
3. Зупинити дію мобілізаційного розпорядження від 27.10.2025 до остаточного рішення суду.
В обґрунтування заяви зазначено, що у разі незастосування заходів забезпечення позову позивач може бути переміщений до інших підрозділів, може бути залучений до бойових (спеціальних) завдань, що фактично унеможливлює виконання рішення суду про його звільнення зі служби у разі задоволення позову.
У випадку загибелі, поранення або зникнення позивача судовий захист стане ілюзорним, а рішення суду - таким, що не підлягатиме реальному виконанню, що прямо суперечить принципам ефективного судового захисту.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану заяву, суд вважає, що у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову слід відмовити, виходячи з такого.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частин першої та другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Інститут забезпечення позову є інструментом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову при існуванні очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен переконатися, що спірне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Так, у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №826/16509/18 щодо «очевидності» ознак протиправності дій та порушення прав позивача зазначено, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій) поза обґрунтованим сумнівом.
Сама ж лише незгода заявника із діями суб'єкта владних повноважень та подальше можливе звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов'язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Суд зазначає, що на момент розгляду заяви представника позивача у суду відсутні правові підстави для встановлення очевидних ознак протиправності оскаржуваних у цій справі наказів ІНФОРМАЦІЯ_6 та НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ).
Обставини щодо правомірності/протиправності дій (наказів) щодо мобілізації заявника на військову службу мають бути предметом доказування у справі щодо оскарження таких дій (наказів) ІНФОРМАЦІЯ_6 та НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ) та, відповідно, можуть бути встановлені/спростовані за результатами дослідження та оцінки доказів.
Крім того, суддя зазначає, що частиною першою статті 151 КАС передбачений вичерпний перелік заходів, якими може бути забезпечений позов, а саме: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Водночас відсторонення особи від виконання нею обов'язків не входить до вказаного переліку. Більш того, із заяви про забезпечення позову суддею не встановлено існування рішення відповідача або вчинення ним дій чи бездіяльності, які зумовлюють обраний заявником захід забезпечення позову.
Із змісту позовних вимог вбачається, що позивач оскаржує накази про призов на військову службу за мобілізацією та наказ про зарахування до списків особового складу частини.
Водночас, забезпечити позов позивач просить шляхом, зокрема, заборони відповідачу вчиняти дії щодо залучення до виконання бойових завдань.
Тобто, фактично позивач просить заборонити відповідачу військовій частині НОМЕР_1 вчиняти дії щодо залучення його до виконання обов'язків військової служби в зоні бойових дій.
Перевіряючи такий спосіб забезпечення позову на відповідність вимогам процесуального закону, суд звертає увагу на те, що оскаржувані в межах цієї справи накази відповідачів не стосуються залучення позивача до виконання обов'язків військової служби в зоні бойових дій. Такі накази, як встановлено вище, стосуються призову позивача під час мобілізації під час воєнного стану.
Наведені обставини вказують на те, що позивач просить вжити заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони відповідачу вчиняти дії, що не випливають з оскарженого рішення, що прямо заборонено пунктом 5 ч.3 ст.151 КАС України.
Також суд враховує, що і наказ про призов на військову службу за мобілізацією, і наказ про зарахування до списків особового складу частини є актами індивідуальної дії та на сьогодні виконані в повному обсязі, адже де-факто позивач направлений для проходження військової служби під час мобілізації, зарахований до списків особового складу частини та набув статусу військовослужбовця, що заявником не заперечується.
Поряд з цим, суд наголошує, що у відповідності до положення п.10 ч.3 ст.151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Стосовно посилань представника позивача на очевидну протиправність оскаржуваних наказів, то суд зазначає, що такі твердження наразі є передчасними, оскільки наведення в ухвалі суду про забезпечення позову очевидних ознак протиправності оскаржуваних дій (рішень) відповідачів, буде фактично означати вирішення спору по суті до ухвалення рішення в адміністративній справі, що в даному випадку є неприпустимим та порушуватиме такі визначальні принципи адміністративного судочинства, як змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України).
Суд зазначає, що адміністративний позов не може бути забезпечений таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
У питанні вжиття заходів забезпечення позову Верховний Суд сформував сталу правову позицію щодо застосування норм процесуального права, яка полягає в наступному: «Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди й мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі».
Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 26.12.2019 року у справі №640/13245/19 та від 20.03.2019 року у справі №826/14951/18.
Також суд враховує, що з огляду на положення КАС України щодо повноважень адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу, в даному випадку військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, розглянувши подані документи і матеріали, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Я. М. Калинич