22 грудня 2025 рокуСправа №160/23356/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: 13 серпня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України, в якій позивач просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №12968055/41071921 від 12.06.2025 про відмову у реєстрації податкової накладної №14 від 19.02.2025 та зобов'язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем було подано на реєстрацію до податкового органу податкову накладну №14 від 19.02.2025, однак реєстрацію податкової накладної було зупинено та запропоновано платнику податків подати додаткові документи та пояснення, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК. На виконання п.п.201.16.2 п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України позивачем було направлено документи, запитувані відповідачем. Однак, комісією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області було прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.
Позивач вважає, що рішення відповідача-1 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відмову в реєстрації податкової накладної є протиправним, оскільки підстав для зупинення реєстрації податкової накладної не було. Подані позивачем документи повністю підтверджують факт здійснення господарської операції, за результатами якої складено надіслану на реєсрацію податкову накладну. З урахуванням наведеного, рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, є протиправним та підлягає скасуванню. З огляду на викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Також, позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 відкрито спрощене провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
27 серпня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву до матеріалів справи.
В обґрунтування відзиву відповідач-1 зазначив, що оскаржуване рішення правомірне, та таке, що винесено відповідно до вимог діючого законодавства, оскільки платником податків надано копії документів, які складені із порушенням законодавства, а платник податків відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. У зв'язку з чим відповідач-1 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування відзиву відповідач-2 зазначив, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної винесено, оскільки платником податків надано копії документів, які складені із порушенням законодавства. Також, відповідач-2 зауважив, що дії по реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН є дискреційними повноваженнями. З огляду на викладене, просив відмовити у задоволенні позову.
Відповідачі подали також заперечення проти стягнення з них витрат на професійну правничу допомогу, оскільки розмір заявлених витрат не є співмірним із складністю справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд», ідентифікаційний код: 41071921, зареєстроване як суб'єкт господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 06.01.2017, місцезнаходження: 49005, Україна, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Лешко-попеля, будинок, 13, літ. А-2, нежитлове приміщення 2-18.
Видами економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» є: 0.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 30.30 Виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устатковання.
14 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідльністю «Груп Інтрейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Луцький ремонтний заввод «Мотор» укладено Договір поставки №335, за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, поставити запасні частини (код ДК 34731600-3), вказані у Специфікації №1, а Покупець - прийняти та оплатити таку Продукцію, яка відповідає 1- й категорії.
Відповідно до пункту 3.2-3.3 Договору поставки, ціна на продукцію узгоджується та затверджується в Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору. Оплата кондиційної Продукції (партії Продукції) Покупцем здійснюється шляхом перерахування 80% вартості Продукції (партії Продукції) протягом 15-ти банківських днів на підставі виставлених рахунків Постачальником після проходження Продукцією 100% вхідного контролю на підприємстві Покупця та підписання Покупцем видаткової накладної.
14 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідльністю «Груп Інтрейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Луцький ремонтний заввод «Мотор» укладено Специфікацію №1 до Договору №335 від 14.05.2024, в якій сторони узгодили купівлю-продаж Сигналізатора помпажу у кількості 5 штук загальною вартість 1 575 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 262 500, 00 грн.
14 травня 2024 року ТОВ «Груп Інтрейд» виставило рахунок-фактуру 0001695 на користь ТОВ «Луцький ремонтний завод «МОТОР» на загальну суму 1 575 000, 00 грн. в т.ч. ПДВ 262 500, 00 грн.
19 лютого 2025 року між ТОВ «Груп Інтрейд» та ТОВ Луцький ремонтний завод «МОТОР» погоджено видаткову накладну №3979 від 19.02.2025 на поставку товару - СПТ-88-2, 2Л сигнализатор у кількості 2 шт. загальною вартістю 630 000, 00 грн (шістсот тридцять тисяч).
28 лютого 2025 року ТОВ «Луцький ремонтний завод «МОТОР» здійснило оплату на користь ТОВ «Груп Інтрейд» у розмірі 504 000, 00 грн. за сигналізатор на підставі видаткової накладної №3979 від19.02.2025, Договору №335 від 14.05.2024 в т.ч. ПДВ 84 000,00грн.
Також, для забезпечення виконання Договору поставки №335, 02 січня 2025 року між ТОВ «ОБСЛУГОВУЮЧА КОМПАНІЯ РЕНТАЛ СЕРВІС» укладено договір №4-2025 від 02 січня 2025 року, відповідно до якого ТОВ «Груп Інтрейд» було придбано СПТ-88-2, 2Л сигнализатор у кількості 2 штуки загальною вартість 509 240, 00 грн. без ПДВ. Дана обставина також підтверджується видатковою накладною №36 від 17.02.2025.
Судом встановлено, що на виконання вимог ст.187 та ст.201 Податкового кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» з настанням першої події - постачання товару було складено і направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних наступну податкову накладну:
№14 від 19.02.2025.
Відповідно до квитанції про зупинення від 06.03.2025, документ збережено, реєстрація зупинена, відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (зі змінами), реєстрація податкової накладної від 19.02.2025 №14 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН складена та подана платником податку, що відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку (додаток 1 Порядку). Додатково повідомляємо: показник "D"= 3.2172 %, "Рпоточ"=9490 Пропонуємо надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
На виконання п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, підприємством було надано копії документів, та додаткові пояснення щодо реєстрації податкової накладної №14 від 19.02.2025, реєстрацію якої було зупинено.
За результатами розгляду наданих позивачем пояснень та документів, Комісією ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийнято рішення №12968055/41071921 від 12.06.2025, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної у зв'язку з наданням платником податку копій документів, складених / оформлених із порушенням законодавства. У додатковій інформації зазначено про неможливість встановити походженя товару, який реалізується.
Не погоджуючись з рішенням про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України(далі -ПК України).
Згідно з п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України(далі -ПК України) датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної/розрахунку коригування на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до пункту 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010 року (далі - Порядок № 1246), після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 ПК України; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 ПК України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до пункту 13 Порядку № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, права та обов'язки їх членів визначені Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (далі - Порядок №1165).
Пунктами 5, 6 Порядку №1165 передбачено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення. Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4). У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. У разі виявлення обставин та/або отримання інформації, визначених абзацом сьомим цього пункту, та прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку платник податку отримує таке рішення в електронному кабінеті в день його прийняття (додаток 4). Інформація та копії документів подаються платником податку до ДПС в електронній формі засобами електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Мінфіном.
Документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути:
договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством;
інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Інформацію та копії документів, подані платником податку, комісія регіонального рівня розглядає протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, та приймає відповідне рішення.
Якщо комісією регіонального рівня протягом семи робочих днів, що настають за датою надходження зазначеної інформації та документів, не прийнято відповідного рішення, платник податку виключається з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
У разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Комісія регіонального рівня постійно проводить моніторинг щодо відповідності/невідповідності платників податку критеріям ризиковості платника податку.
Згідно п. 7, 8, 9 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Платник податку отримує інформацію щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, через електронний кабінет. Платник податку отримує розраховані показники позитивної податкової історії через електронний кабінет.
Додатком 3 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначено Критерії ризиковості платника податку на додану вартість, якими є, зокрема, відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов'язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 року у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.
Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 року №520 затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок 520).
Відповідно до п. 2-11 Порядку 520 прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).
Комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстр платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження: інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питанні прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригуванню в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:
договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлене повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійсненню операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.
Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг"; "Про електронні довірчі послуги" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі в разі:
-ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній /розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;
-та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;
-та/або надання платником податку копій документів, складених/ оформлених із порушенням законодавства.
Враховуючи викладене вище нормативне обґрунтування, первинним об'єктом судового дослідження в даній справі є обставини, за яких відповідач вчинив дії щодо зупинення реєстрації податкової накладної. Підставою для таких дій мають бути: чіткі критерії оцінки ступеня ризиків відповідних господарських операцій; конкретний перелік документів, встановлений податковим законодавством.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
При цьому, податковий орган, як встановлено судом, не навів в квитанції переліку документів, надання яких було б достатнім для прийняття суб'єктом владних повноважень рішення щодо реєстрації податкових накладних.
При цьому, судом встановлено, що позивач після зупинення реєстрації податкової накладної звертався до контролюючого органу з відповідними первинним документами щодо наявності підстав реєстрації податкової накладної, що підтверджується документами, які наявні в матеріалах справи.
Отже, суд зазначає, що позивачем надано письмові пояснення, додані документи, на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, до яких застосована процедура зупинення реєстрації згідно з п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України.
Суд зазначає, що надані позивачем документи в повній мірі підтверджували факт здійснення господарської операції, за наслідком якої складена податкова накладна, реєстрацію якої було зупинено, а в подальшому в реєстрації якої було відмовлено.
Так, разом з поясненнями позивачем надавалися наступні документи: Договір поставки № 335 від 14.05.2024, додаткова угода №1 від 14.05.2024, специфікацій №1 від 14.05.2025, рахунок-фактура №0001695, платіжна інструкція №28/02/2025 від 28.02.2025, видаткова накладна №3979 від 19.02.2025, платіжна інструкція №2225 про сплату ПДВ №2225, картка рахунку №361, Договір №4-2025 від 02.01.2025, видаткова накладна №36 від 17.02.2025.
Будь-яких зауважень до поданих позивачем документів відповідачем-1 в оскаржуваному рішенні не зазначено, відтак, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду обставини про надання платником податків документів, складених/оформлених з порушенням законодавства.
Під час розгляду справи судом також встановлено, що в реєстрації податкових накладних було відмовлено з тієї підстави, що позивач відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку.
Пункт 10 Порядку №520 містить вичерпний перелік підстав для відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, про що судом вже було зазначено вище.
Зазначений перелік не містить такої підстави для відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування як відповідність платника податків критеріям ризиковості.
Стосовно підстави відмови у реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних - неможливість встановити походження товару, який реалізується, суд вказує, що як вже встановлено, для забезпечення виконання Договору поставки №335, 02 січня 2025 року між ТОВ «ОБСЛУГОВУЮЧА КОМПАНІЯ РЕНТАЛ СЕРВІС» укладено договір №4-2025 від 02 січня 2025 року, відповідно до якого ТОВ «Груп Інтрейд» було придбано СПТ-88-2, 2Л сигнализатор у кількості 2 штуки загальною вартість 509 240, 00 грн. без ПДВ. Дана обставина також підтверджується видатковою накладною №36 від 17.02.2025.
Отже, ТОВ «Груп Інтрейд» реалізувало товар, який було придбано у ТОВ «ОБСЛУГОВУЮЧА КОМПАНІЯ РЕНТАЛ СЕРВІС» на підставі договору від 02.01.2025 №4-2025, за умовами якого ТОВ «ОБСЛУГОВУЮЧА КОМПАНІЯ РЕНТАЛ СЕРВІС» зобов'язано поставити товар, якість якого підтверджується відповідними посвідченнями, сертифікатами відповідності, виданими компетентними органами.
Відсутність зазначених документів не спростовує факт здійснення господарської операції, а впливає виключно на можливість стягнення позивачем збитків за невиконання ТОВ «ОБСЛУГОВУЮЧА КОМПАНІЯ РЕНТАЛ СЕРВІС» відповідних умов договору.
До того ж, неможливість встановити походження товару не було первинною підставою для зупинку реєстрації податкової накладної.
Суд зазначає, що надані позивачем документи в повній мірі підтверджували факт здійснення господарської операції, яка пов'язана зі складанням податкової накладної, реєстрацію якої було зупинено, а в подальшому в реєстрації якої було відмовлено.
Відтак, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду обставини про надання платником податків документів, складених/оформлених з порушенням законодавства.
Отже, віднесення позивача до критеріїв ризиковості на момент спірних правовідносин було протиправним, відтак, оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН є таким, що підлягає скасуванню.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.
Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Оскаржуване рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області не відповідає наведеним вище вимогам щодо чіткості та зрозумілості, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на неможливість реалізації свого права або обов'язку платником податків щодо виконання юридичного волевиявлення суб'єкта владних повноважень.
Так, з наявних матеріалів справи вбачається, що первинні документи, оформлені позивачем в рамках господарських відносин із контрагентом, копії яких надані разом із поясненнями для прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної, складені у відповідності до вимог законодавства та є первинними документами, які засвідчують факт реального виконання позивачем та його контрагентом господарських зобов'язань.
Також, суд зазначає, що надіслана позивачу квитанція містять вимогу щодо надання пояснень та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, без зазначення конкретного переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.
Отже, в даному випадку суд зазначає, що використання податковим органом загальних висновків призвело до необґрунтованого обмеження права платника податків бути обізнаним у моделюванні поведінки, оскільки платник не був повідомлений про необхідність надання документів за вичерпним і зрозумілим переліком.
При цьому, рішення про зупинення реєстрації податкової накладної не містило чітких підстав для відмови в реєстрації податкової накладної із зазначенням, зокрема, тих документів, які були б достатніми для прийняття комісією ДПС рішення про реєстрацію податкової накладної.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що за відсутності конкретної пропозиції про необхідність надання певних документів, та за умови ненаведення комісією доказів того, що документи, які подані позивачем є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, свідчить про протиправність оскаржуваного рішення податкового органу.
Відтак, за викладених обставин, рішення про відмову у реєстрації податкової накладної не є обґрунтованим та вмотивованим, та не містить переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття, оскільки не встановлює, які саме первинні документи позивач не надав податковому органу для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
Оскільки відповідач у спірних рішеннях зазначив загальну, неконкретизовану та неоднозначну причину відмови у реєстрації податкової накладної, без наведення в такому рішенні конкретних недоліків щодо поданих позивачем документів, суд прийшов до висновку, що податковим органом прийнято невмотивоване рішення, оскільки його зміст не дає чіткого розуміння обставин, за яких були прийняті негативні для платника податків рішення. Прийняття негативних для платника податків рішень без зазначення конкретних мотивів дає підстави для висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 12968055/41071921 від 12.06.2025 про відмову у реєстрації податкової накладної №14 від 19.02.2025.
Суд також враховує, що чинним законодавством покладено на Державну податкову службу України обов'язок щодо прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Тобто, податковому органу надано право вільно обирати одне з двох рішень, яке на його думку є законодавчо обґрунтованим та правильним. А отже, «свобода розсуду» податкового органу, у разі встановлення судом протиправності відмови у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, звужується до єдиного юридично допустимого рішення, в даному випадку рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов'язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №14 від 19.02.2025 датою її фактичного подання на реєстрацію.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст.132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з вимогами ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як вбачається з п.1 ч.3 ст.134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з вимогами п.2 ч.3 ст.134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до положень ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 6 ст.134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень ст.134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).
У пункті 269 рішення у цій справі суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Отже, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №5076).
Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до ст.30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» та Адвокатським Бюро «Сергія Жечева» укладено договір - доручення про надання правової допомоги, що підтверджується самим договором. Предметом вказаного договору є надання Адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів, у тому числі і ведення даної справи.
Відповідно до акта №ОУ-0000155 від 19.08.2025 приймання-передачі Адвокатським бюро «Сергія Жечева» надано послуги ТОВ «ГРУП ІНТРЕЙД» з підготовки адміністративного позову у справі №160/23356/25, вартість наданої послуги становить 5000, 00 грн.
На підставі виставленого рахунку-фактуру №СФ-0000155 від 19.08.2025 у справі Позивачем сплачено витрати на правничу допомогу у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією №2462 від 19.08.2025.
У постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18 суд зазначає, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Згідно з п.2 ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відтак, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, дослідженню підлягають обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані, серед іншого, договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про фактичне надання послуг (виконання робіт).
Проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт згідно з наданими до суду документами, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, є пропорційним до предмета спору.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне заяву представника пр стягнення витрат на правничу професійну допомогу задовольнити, стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.
З огляду не те, що позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, судовий збір, понесений позивачем за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 3028, 00 грн., підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
Керуючись статтями 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» (Ідентифікаційний код: 41071921, місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Лешко-Попеля, буд. 13, літ. А-2, нежитлове приміщення №2-18) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49005, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а, ідентифікаційний код ВП: 44118658), Державної податкової служби України (місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8 ідентифікаційний код: 43005393) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №12968055/41071921 від 12.06.2025 про відмову у реєстрації податкової накладної №14 від 19.02.2025.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №14 від 19.02.2025 - датою подання її на реєстрацію.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49005, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а, ідентифікаційний код ВП: 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» (Ідентифікаційний код: 41071921, місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Лешко-Попеля, буд. 13, літ. А-2, нежитлове приміщення №2-18) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028, 00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000, 00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя А.О. Сластьон