22 грудня 2025 рокуСправа №160/23818/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
19.08.2025 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київської митниці (далі - відповідач), у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100000/2025/000049/2 від 04.04.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі проформи-рахунка №1620-2025 від 25.02.2025, рахунку №38-2025 від 28-02-2025 ФОП ОСОБА_1 було придбано у Lemax e.K. (адреса Domstr. 49 63067 Offenbach am Main) та ввезено на митну територію України транспортний засіб RENAULT KANGOO б/в - 1шт. Враховуючи, що позивач самостійно здійснив доставку товару на митну територію України, без залучення третіх осіб, довідка про транспортні витрати є єдиним доказом яким можна підтвердити вартість перевезення. З урахуванням ч.ч. 2-3 ст. 53 МК України твердження відповідача про наявність розбіжностей у зазначенні умов поставки EXW Frankfurt в декларації країни відправлення та митній декларації №25UA100180503397U7 (FCA Frankfurt) не може бути самостійною підставою для вимоги додаткових документів, оскільки ч. 2 ст. 53 МК України експортну декларацію країни відправлення не віднесено до обов'язкових. Відсутність в інвойсі підпису покупця і продавця не може свідчити про його функціональну не чинність та безпосередньо не впливає на можливість митного органу перевірити числові значення митної вартість товару. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не є тим документом, на підставі якого визначається митна вартість товару. В електронному запиті митного органу відповідач не навів доказів того, що надані позивачем документи (зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України) містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості або відсутність в них всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Позивач вважає, що відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів, не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідачем не наведено жодних доказів того, що надані декларантом документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору, а його сумніви ґрунтуються виключно на припущеннях. На думку позивача, витребування додаткових документів відповідачем не може вважатися законним, оскільки останнім не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати. Таким чином, не погоджуючись з висновками відповідача та винесеним ним рішенням, позивач звернулася з даною позовною заявою до суду для захисту своїх порушених прав та законних інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 відкрито провадження у адміністративній справі; призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
04.09.2025 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості за МД від 04.04.2025 № 25UA100180503397U7 встановлено, що документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Для підтвердження такої складової митної вартості, як транспортні витрати, декларантом надано довідку про транспортні витрати від 01.04.2025 №1. Документів, які б підтверджували витрати на транспортування та які передбачені положеннями наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі - Наказ № 599), в т.ч. банківських платіжних документів щодо можливої оплати вартості транспортування до митного органу не надано. У зв'язку з чим, у митного органу відсутня можливість перевірити повноту декларування та умов оплати наданих транспортно-експедиційних послуг. Таким чином, довідка про транспортні витрати від 01.04.2025 №1 не може бути належним, самостійним та виключно єдиним документом, що підтверджує витрати на перевезення товарів. Відповідно до копії митної декларації країни відправлення №25DE335856802546B2 умовами поставки є EXW Frankfurt. Однак, відповідно до товаросупровідних документів та графи 20 МД №25UA100180503397U7 умовами поставки є FCA Frankfurt. У свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 відсутні відомості щодо продавця чи покупця товару (зазначено особу Golos Petro). Ця особа відповідає за сплату податків з транспортного засобу протягом дії його реєстрації. Відповідач вказує, що декларантом не забезпечено надання всіх документів та відомостей стосовно прав особи, зазначеної в свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (№ НОМЕР_1 ) на володіння ТЗ та/або врахування складових митної вартості товарів, пов'язаних з витратами покупця не включеними до задекларованої митної вартості ТЗ (ч. 10. ст. 58 МК України). В такому випадку взагалі сумнівним видається формування ціни на транспортний засіб в інвойсі наданій Ірині Єремєєвій, яка не є власником автомобіля згідно техпаспорту. Одним з основних документів, що підтверджує вартість товару є інвойс. Однак, інвойс від 25.02.2025 №1620-2025 не містить підписів (печаток) покупця і продавця. Отже, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Вказане призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару. Відповідач заперечив щодо розміру витрат на правову допомогу.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності 18.05.2005, основний вид діяльності за КВЕД: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.
На підставі проформи-рахунка №1620-2025 від 25.02.2025, рахунку №38-2025 від 28-02-2025, ФОП ОСОБА_1 було придбано у Lemax e.K. (адреса Domstr. 49 63067 Offenbach am Main) та ввезено на митну територію України транспортний засіб RENAULT KANGOO б/в - 1 шт.; марка: RENAULT; модель: KANGOO; номер кузова: НОМЕР_3 ; номер двигуна: не визначений; тип двигуна: дизельний; тип палива: дизель; робочий об'єм циліндрів двигуна: 1461 - такий, що був у використанні; календарний рік виготовлення: 2020; модельний рік виготовлення: 2021; тип кузова: мінівен; загальна кількість місць, включаючи місце водія - 2; призначення: для використання на дорогах загального призначення. Рівень викидів відпрацьованих газів EURO 6. Не є товаром військового призначення та товаром подвійного використання. Торгівельна марка: RENAULT. Країна виробництва: FR. Виробник: Renault S.A.S.
04.04.2025 Київською митницею було прийнято до митного оформлення вищезазначений товар, та сформовано електронну митну декларацію №25UA100180503397U7. В ЕМД №25UA100180503397U7 позивачем заявлено митну вартість: товар №1 - 228752,85 грн, розраховані митні платежі склали: - 74808,71 грн, у тому числі за видами платежу: 021 - мито на транспортні засоби що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання 10% - 22875,29 грн; 085 - акцизний податок на транспортні засоби - 1339,83 грн; 028 - податок на додану вартість 20% - 50593,59 грн.
Разом із ЕМД № 25UA100180503397U7 для підтвердження митної вартості, декларант позивача подав відповідачу наступні документи:
- проформа-рахунок №1620-2025 від 25.02.2025;
- сертифікат відповідності №UA.014.16019-25 від 03.04.2025;
- рахунок №38-2025 від 28-02-2025;
- CMR № 2025/1 від 31.03.2025;
- документ про реєстрацію ТЗ OF-S-1-09025-00018 від 31.03.2025;
- платіжна інструкція в іноземній валюті № 2 від 27.02.2025;
- довідка про транспортні витрати № 1 від 01.04.2025;
- скрин з сайту про ціну товару від 04.04.2025;
- експортна декларація країни відправлення №25DE335856802546B2 від 31.03.2025.
04.04.2024 відповідач надіслав декларанту запит митного органу про необхідність надання додаткових документів.
Заявою від 04.04.2025 позивач повідомила відповідача про те що всі документи підтверджуючі митну вартість були подані, інші додаткові документи відсутні.
04.04.2025 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості №UA100000/2025/000049/2. Митна вартість товару була скоригована відповідачем за резервним методом з 4988,82 Євро до 9800,00 Євро.
04.04.2025 відповідач надіслав декларанту картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100180/2025/000120.
Не погодившись з вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України).
Відповідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті.
Приписами ст. 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 ст. 55 МК України визначено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Передбачене ч. 5 ст. 54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями, які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МК України.
З матеріалів справи встановлено, що оскаржуваним рішенням, митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, як надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до ст. 337 МК України.
Відповідач вказує, що для підтвердження такої складової митної вартості, як транспортні витрати, декларантом надано довідку про транспортні витрати від 01.04.2025 №1.
Разом з тим, відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», до документів, які підтверджують вартість транспортування можуть належати: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно- експедиційних послуг; заявки на перевезення; акт виконаних робіт по наданню послуг з перевезення; калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Відповідач вважає, що довідки про транспортні витрати не відносяться до первинних документів та їх ведення не передбачено чинним законодавством, а відтак вони не є належними документами, що підтверджують відомості внесенні до митних декларацій.
Позивачем надано до позовної заяви та надавалась митному органу довідка про транспортні витрати №1 від 01.04.2025, відповідно до якої вартість транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу Renault Kangoo VIN: VF1WF000065407965 по маршруту Frankfurt (Німеччина) - п.п. Лужанка - Берегшурань (Україна) склалала 22413,90 грн. Страхування вантажу про не проводилось.
Згідно із п.п. 11, 12 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.
З аналізу наведених норм, суд зазначає, що законодавством не вичерпано перелік документів, якими можуть бути підтверджені транспортні витрати, відтак, довідка про транспортування є належним доказом понесених позивачем витрат на транспортування.
Крім того, суд зазначає, що вказана довідка у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" детально відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Стосовно посилання відповідача на митну декларацію країни відправлення, суд ззаначає, що митна декларація країни відправлення в розумінні ч. 2 ст. 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів.
Стосовно відсутності підпису в наданому інвойсі, суд зазначає, що відповідно до п. п. 9.4 та 9.8 Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН від 29.03.2001 року №18 "Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі" (ECE/TRADE/271) передбачено рекомендації уникати внесення "від руки" підписів на паперових документах, якщо це можливо. Відтак, у випадку інвойсу відсутній обов'язковий реквізит у вигляді підпису. Це означає, що у рахунках, які використовуються у зовнішньоекономічній діяльності (ЗЕД), підпис не є обов'язковим, і тому при митному Оформленні рахунок може бути прийнятий без підпису.
Окрім цього, листом Державної митної служби від 01.03.2011 №11/3-10.10/3339-ЕП "Щодо необхідності наявності підпису особи на рахунках", з посиланням на Рекомендації Ради Митного Співробітництва від 16.05.79, рекомендації ЄЕК ООН 1982 року №18 "Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі" та 1983 року "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку для міжнародної торгівлі"), Рекомендацією ЄЕК ООН 2001 року №18 "Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі", роз'яснено про те, що відсутність підпису на поданому для здійснення митного контролю й оформлення товарів рахунку (Invoice), складеному нерезидентом, не є підставою для відмови в митному оформленні товарів.
Відповідачем також вказано, що у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 відсутні відомості щодо продавця чи покупця товару (зазначено особу Golos Petro). Ця особа відповідає за сплату податків з транспортного засобу протягом дії його реєстрації. Згідно з ч. 5 ст. 58 Кодексу ціна товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Таким чином, декларантом не забезпечено надання всіх документів та відомостей стосовно прав особи, зазначеної в свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (№ НОМЕР_1 ) на володіння ТЗ та/або врахування складових митної вартості товарів, пов'язаних з витратами покупця не включеними до задекларованої митної вартості ТЗ (ч.10. ст.58 МКУ).
Судом встановлено, що відповідно до проформи-рахунку ФОП ОСОБА_1 придбано автомобіль у компанії Lemax e.К. (Німеччина), рахунок на оплату виставлено компанією Lemax e.К. (Німеччина). Відповідно до платіжної інструкції оплата здійснена на рахунок компанії Lemax e.К. (Німеччина) в сумі 4500 Євро.
В документі про допущення транспортного засобу до експлуатації №OF-S-1-090/25-00018 вказано, що С.1.1 прізвище та назва компанії - Голос, С.1.2 - Петро, С.1.3 поштова адреса: вул. Свято-Миколаївська, 18а/45, м. Кривий Ріг, 50000, Україна.
Водночас жодних документів щодо Петра Голоса матеріали справи не містять, відтак суд не може встановити підстави зазначення вказаної особи в документі про допущення транспортного засобу до експлуатації №OF-S-1-090/25-00018.
Отже існує ризик незаявлення до митного оформлення посередницьких послуг з продажу товару, в тому числі комісійної та брокерської винагороди.
Відтак, суд погоджується з висновками митного органу в частині встановленого порушення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов'язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту).
Отже залучення сторонами зовнішньоекономічних відносин третіх осіб, що здійснюються посередницькі послуги, безпосередньо впливає на митну вартість товару.
Суд звертає увагу, що позивачем не надано пояснень стосовно зазначення в документі про допущення транспортного засобу до експлуатації №OF-S-1-090/25-00018 Петра Голоса з поштовою адресою в місті Кривий Ріг, Україна.
Верховним Судом при вирішенні справ №1440/2007/18, 140/1713/19, №804/148/16, №810/2463/17 з подібних правовідносин зазначається, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за основним методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Декларант відмовився від надання додаткових документів. Заявою від 04.04.2025 б/н декларант повідомив, що додаткових документів не має та звернувся з проханням винести рішення відповідно до вимог чинного законодавства. Таким чином, причинами, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано є відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.
У графі 33 Рішення викладено послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом та вказано джерело, яке використовувалося митним органом при визначенні митної вартості товару.
Декларанта повідомлено про право на випуск товарів у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу Х Кодексу та про право оскаржити Рішення у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 Кодексу або до суду.
Товар випущено у вільний обіг на підставі розділу Х Кодексу відповідно до ч. 7 ст. 55 Кодексу за МД від 04.04.2025 № 25UA100180503417U8.
Положеннями ч. 6 ст. 54 Кодексу встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, якщо заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, або заявлені відомості містять розбіжності та не містять всіх складових митної вартості, необхідних при її обчислені, а також коли декларантом не подано документів згідно із переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-3 ст. 53 Кодексу, а також у разі відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни яка сплачена або яка підлягає сплаті.
У зв'язку із зазначеним, керуючись положеннями вищезазначених статей Кодексу, використання заявленого декларантом рівня митної вартості неможливо.
Виходячи з наведеного, відповідно до положень ст. 55 Кодексу, здійснено коригування митної вартості товарів. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв'язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, прийнятої митним органом, з дотриманням умов, зазначених у ст. 59 Кодексу. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у зв'язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, та прийнятої митним органом, з дотриманням умов, зазначених у ст. 60 Кодексу. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв'язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до положень ст. 62 Кодексу. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у зв'язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, зазначених у статті 63 Кодексу.
Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.
Джерело інформації для визначення митної вартості: митна декларація від 18.02.2025 №25UA205150002591U6 (з розрахунку 9800,00 євро за 1 шт.) відповідно до якої імпортовано схожий за описом товар, а саме: «Вантажний автомобіль, бувший у використанні. Рік виготовлення: 2020. Марка: RENAULT; модель: KANGOO. Тип двигуна: дизельний. Робочий об'єм двигуна: 1461см3.».
Відповідно до ч. 5 ст. 55 Кодексу проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
Враховуючи результати здійсненого аналізу документів митного оформлення відповідно до ч. 9 ст. 55 МК України, відсутність у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, судом підтверджені висновки Київської митниці, викладені в рішенні №UA100000/2025/000049/2 від 04.04.2025 про коригування митної вартості товарів.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Позивач вмотивованих доводів на підтвердження позову не надав, натомість, відповідач виконав покладений на нього ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок, а саме довів правомірність свого рішення, чим спростував твердження позивача про порушення його прав та інтересів.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати за подачу позову до суду розподілу не підлягають, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Київської митниці (бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський