22 грудня 2025 рокуСправа №160/13308/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 16.01.2025 р. №045650022058 про відмову у призначенні пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", період роботи за Списком №1 з 08.07.1996 р. по 30.11.2002 р. з розрахунку кожен повний рік роботи за 9 місяців із застосуванням роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) повторно розглянути мою заяву від 07 квітня 2025р. про призначення пенсії незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8.
В обґрунтування позову, позивач посилається на протиправну відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки має достатнього підтвердженого пільгового стажу для виходу на пенсію.
Ухвалою суду справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та надано термін для надання відзиву на позовну заяву.
ГУ ПФУ у Київській області надіслано відзив на позов, в якому зазначено, про те, що позивач дійсно надав заяву та документи для призначення пенсії за віком. За результатами розгляду наданих документів встановлено відсутність права позивача на призначення пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 (вік 46 років) 7 квітня 2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії відповідного частини третьої ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ІV. За екстериторіальністю заява розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області Рішенням від 16.01.2025 №045650022058 (вихідний від 16.04.2025 №19313/03-16) відмовило позивачу у призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу - 25 років.
У вказаному рішенні зазначено:
«Документами підтверджено право на зниження пенсійного віку на 10 років.
Результати розгляду документів, доданих до заяви.
За доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди.
Працює.
Відмовити в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 3 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Право на пенсійну виплату набуде 18.05.2028.»
Крім того, згідно рішення від 16.01.2025 року встановлено, що страховий стаж позивача становить 58 років 6 місяців 18 днів.
Отже, суд зазначає, що всі періоди роботи позивача зараховані відповідно до відповідного законодавства. Період роботи позивача з 8.07.1996 по 30.11.2002 рік зараховані як робота за списком №1 (отже не є підземними роботами згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року № 202).
Позивач зазначає, що при визначенні права на пенсію на пільгових умовах застосовується до періоду його роботи з 8.07.1996 по 30.11.2002 рік роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 №8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Роз'яснення №8).
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення".
Закон України "Про пенсійне забезпечення" №1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року за №1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) визначені особливості пенсійного забезпеченні працівників, зайнятих на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії.
Частиною першою статті 14 Закону № 1788-ХІІ визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.
Статтею 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за № 1058-ІV (надалі - Закон №1058-ІV) врегульовано питання щодо пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Відповідно до абзацу 1 ч. 3 ст. 114 Закону № №1058-ІV, працівники, що безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, ще затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальним гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) не гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Щодо позовних вимог про зарахування спірного періоду з урахуванням роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8, слід зазначити, що за змістом роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.92 року № 8 працівникам, зайнятим на підземних роботах та у металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку згідно зі ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", однак не відпрацювавших повного стажу, передбаченою зазначеною статтею Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної та в металургії роботи із зарахуванням до нього: кожного повного року роботи гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виємочних машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого проказу за 1 рік роботи 3 місяці; кожного повного року роботи, передбаченої у відповідних розділах списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, - за 9 місяців.
Водночас, зміст ст. 14 та ч. 6 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ свідчить про те, що така умова, як наявність десятирічного стажу роботи на провідних професіях, не визначена диспозиціями цих правових норм як обов'язкова підстава для їх застосування.
Роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України № 8 від 20.01.92 за своєю суттю та юридичною природою не належить до актів законодавства, у тому числі до актів нормативно-правового характеру, а носять лише роз'яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер, у зв'язку з чим посилання на обов'язковість їх застосування є необґрунтованими з огляду на положення статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій закріплено перелік джерел права, які застосовуються судом.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 212/1743/17-а, від 26.10.2022 у справі № 200/591/19-а в яких чітко зазначено:
«Посилання відповідача на роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України №8 від 20.01.1992 правильно не взята судами попередніх інстанцій до уваги, оскільки цей документ за своєю суттю і юридичною природою не належить до актів законодавства, в тому числі до актів нормативно - правового характеру, а носить лише рекомендаційний характер й, до того ж, були довільно і помилково розтлумачені Управлінням усупереч правового регулювання, запровадженого статтями 14 та частиною шостою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення».»
«Посилання скаржника на обов'язковість застосування роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є необґрунтованими з огляду на положення статті 7 КАС України, в якій закріплено перелік джерел права, які застосовуються судом.»
Тобто, у вказаних судових рішеннях касаційна інстанція зазначила, що роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України № 8 від 20.01.92 не тільки не належить до актів законодавства, в тому числі до актів нормативно - правового характеру, а й не належить до джерел права взагалі.
Так, позивач посилається на постанову Верховного Суду від 18 листопада 2024 року у справі № 200/1009/24, в якій зазначено, що «оскільки у зазначених постановах Верховний Суд не вказав на неприпустимість застосування роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 в цілому».
Проте, як зазначив суд вище, в постановах Верховного Суду від 08.07.2021 у справі №212/1743/17-а, від 26.10.2022 у справі № 200/591/19-а зазначено саме про неприпустимість застосування, оскільки при розгляді справи може бути застосоване джерело права прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України (ст..7 КАС України).
Додатково суд зазначає, що наразі відсутні відповідні судові рішення про відступ від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема від правових висновків, зазначених в постановах Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 212/1743/17-а, від 26.10.2022 у справі № 200/591/19-а.
Таким чином, відсутні підстави для зобов'язання відповідача застосовувати роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.92 року № 8, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовної заяви відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова