іменем України
22 грудня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/9916/25
Головуючий у першій інстанції - Косенко О. Д.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/2030/25
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н.В.
суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,
учасники справи: позивач - Акціонерне товариство «Універсал Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 вересня 2025 року (місце ухвалення - м. Чернігів) у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг,
У липні 2025 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг. В обґрунтування позову посилались на те, що 21.02.2020 ОСОБА_1 звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 21.02.2020, яка разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву відповідачка підтвердила, що ознайомилась та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначені документи, що складають Договір та зобов'язується виконувати його умови.
Позивач вказує, що на підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі до 28000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Як зазначає позивач, Банк свої зобов'язання за договором виконав та надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, проте відповідачка всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на неї обов'язки перед банком не виконала, порушила умови кредитного договору і має прострочену заборгованість.
За доводами позову, станом на 20.11.2024 за відповідачкою по укладеному з АТ «Універсал Банк» договору про надання банківських послуг наявна заборгованість на загальну суму 26640,10 грн, у тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 26640,10 грн, заборгованість за пенею та комісією - 0 грн, заборгованість за порушення грошового зобов'язання - 0 грн.
У позові АТ «Універсал Банк» просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 21.02.2020 у розмірі 26640,10 грн станом на 20.11.2024, в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 26640,10 грн, заборгованість за пенею - 0 грн, заборгованість за порушення грошового зобов'язання - 0 грн, а також судові витрати.
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.09.2025 позов АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг, задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» б/н від 21.02.2020 станом на 20.11.2024 у розмірі 4137,79 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судового збору.
Рішення суду обґрунтовано тим, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, тому підлягають стягненню з відповідача у розмірі простроченої заборгованості за тілом кредиту, без урахування відсотків, нарахованих за відсутності доказів узгодження з ним порядку та розміру такого нарахування, враховуючи віднесення позивачем нарахованих процентів до тіла кредиту.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник АТ «Універсал Банк» Македон О.А. на підставі ч. 2 ст. 288 ЦПК України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.09.2025 в частині відмови в задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а в іншій частині рішення суду - залишити без змін.
За доводами апеляційної скарги рішення судом прийнято всупереч норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, без врахування особливостей укладеного за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем договору, що призвело до порушення прав, свобод та законних інтересів Банку.
Як вказує заявник, ухвалюючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проєкту Monobank, а також процедуру ознайомлення Споживача з Умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Таблицею розрахунків вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. Тому вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасних висновків відносно того, що Клієнт не був ознайомлений із вищезазначеними Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту.
Також посилається, що Умови і правила були отримані відповідачкою у мобільному додатку, а також вони перебувають в загальному доступі - розміщені на офіційному сайті банку та у розумінні ст. 641, 644 ЦК України вони є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору із визначенням порядку та умов кредитування,прав і обов'язків сторін, до яких відповідач приєднався шляхом підписання анкети-заяви; ці умови є публічно доступними, викладеним у форматі PDF із зазначенням рішень, на підставі яких вони прийняті та часом набуття їх чинності.
Зазначає, що послуги банку надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а Умови і правила, які включають тарифи були надані відповідачці саме через мобільний додаток, тому заявник вважає, що відповідачка була ознайомлена саме з Умовами і правилами, які діяли на час підписання Анкети-заяви та відповідно до положень ст. 3, 627 ЦК України добровільно погодилась на такі умови кредитного договору, що свідчить про належне укладення кредитного договору.
Крім того, в обґрунтування доводів скарги заявник посилається, що підписанням цього Договору клієнт підтвердив, що ознайомився з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення, а також Клієнт погодився з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту.
Також за доводами скарги, враховуючи те, що Клієнтом було неодноразово проведено банківські операції із використанням власної картки (переказ коштів, поповнення мобільного телефону, оплата товарів у торгових точках та ін.), відповідачка надавала свою згоду із змінами, доповненням до Договору про надання банківських послуг від 21.02.2020, тому вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на недоведеність з боку Банку, що саме ці Умови і правила розуміла відповідачка та ознайомилась і погодилась з ними.
В обґрунтування зазначених доводів заявник посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010ла своєчасно банку грошові кошти на погашення заборгованості за кредитним договором, у зв'язку з чим вся заборгованість стала простроченою, а розрахунок є належним доказом, оскільки доказів, які б спростували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором (контррозрахунку) боржником не надано.
На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було.
Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Встановлено, що за вказаною у позові та апеляційній скарзі адресою відповідачка ОСОБА_1 знята з реєстрації 03.01.2023 і дійсне місце її реєтрації невідомо, що підтверджується інформацією, наданою 02.12.2025 Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Чернігівській області (а.с. 110).
На підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідачка ОСОБА_1 була повідомлена про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ «Універсал Банк» та про призначення розгляду справи без повідомлення учасників справи, через розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. З опублікуванням оголошення ОСОБА_1 вважається повідомленою про розгляд справи апеляційним судом (а.с. 114, 115).
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 21.10.2020 ОСОБА_1 звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, яка разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву відповідачка підтвердила, що ознайомилась та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов'язується виконувати його умови (а.с. 30, 31-43, 46-48, 48 зворот).
Згідно з п. 6 анкети-заяви відповідачка погодилась вважати наведений зразок свого власноручного підпису або його аналоги (у тому числі електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в Банку. Відповідачка засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем який буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з Договором. Пунктом 11 Анкети-заяви встановлено, що усе листування щодо цього Договору здійснюється через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов Договору.
До позовної заяви Позивач додав витяг з Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів «monobank»/«UniversalBank», затверджених протоколом №46 від 24.11.2021 (далі - Умови) (а.с. 31-43).
Також до позову додано документ під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 08.12.2022 та Паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank, які у додатку до позову вказані як «Витяг з Тарифів Чорної картки monobank» (а.с. 44-48).
Згідно із п. 1 Розділу 1 «Терміни та визначення» Умов мобільний додаток - сервіс Банку, що дозволяє надавати Клієнтові банківські послуги через смартфон за допомогою мобільного додатку (далі - Мобільний додаток). Відповідно до п. п. 2. 1. п. 2 Розділу І Умов Банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням Платіжної картки та/або мобільного додатка, випускає та надає клієнту у користування Платіжну картку, а також забезпечує здійснення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням Платіжної картки та/або мобільного додатка, згідно умов Договору. Відповідно до п. 2.3 Умов, своїм підписом в Анкеті-заяві клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення відповідного договору клієнт ознайомився з текстом розділів, пунктів, підпунктів цих Умов. Пунктом 4.11. розділу ІІ Умов визначено, що клієнт зобов'язаний сплачувати щомісячний мінімальний платіж в розмірі та в терміни, зазначені у мобільному додатку.
Згідно з Тарифами: пільговий період за карткою становить 62 дні, пільгова відсоткова ставка - 0,00001% річних. Розмір обов'язкового щомісячного платежу - 4% заборгованості, але не менше 100 грн та не більше залишку заборгованості. Базова відсоткова ставка - 3,1% на місяць. Збільшена відсоткова ставка на місяць (нараховується у випадку наявності простроченої заборгованості) - 6,2% на місяць.
Згідно з п.п. 4.15 п. 4 Розділу II Умов за порушення строків сплати щомісячного мінімального платежу Клієнт сплачує Банку відсотки в подвійному розмірі від базової процентної ставки, зазначеної в Тарифах, що діє на дату нарахування відсотків. Підпункт 4.16 передбачає, що у разі порушення терміну сплати Щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся заборгованість за Кредитом вважається простроченою. На залишок простроченої Заборгованості Банк нараховує, а Клієнт сплачує штраф у розмірі згідно із Тарифами, але не більше 50 % від суми, одержаного Клієнтом Кредиту. При цьому діє відсоткова ставка за користування Кредитом у розмірі 0,00001 % річних.
За матеріалами справи, на підставі укладеного Договору відповідачка отримала кредит у розмірі 28000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, що підтверджується випискою про рух коштів по картці (а.с. 23-27) та довідкою про розмір встановленого ліміту (а.с. 29).
Згідно з розрахунком заборгованості за Договором станом на 20.11.2024 заборгованість боржника на час проведення розрахунку за тілом кредиту становить 26640,10 грн (а.с. 19-22), яку і просив стягнути.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, тому підлягають стягненню з відповідачки у розмірі простроченої заборгованості за тілом кредиту, без урахування відсотків, нарахованих за відсутності доказів узгодження з ним порядку та розміру такого нарахування, враховуючи віднесення позивачем нарахованих процентів до тіла кредиту.
При ухваленні рішення судом першої інстанції були враховані правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 та Верховного Суду, викладені у постанові від 23.05.2022 у справі № 393/126/20.
За змістом апеляційної скарги рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4137,79 грн учасниками справи не оскаржується, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду лише в частині відмови в стягненні заборгованості за відсотками у розмірі 22502,31 грн.
З висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з'ясовані в обсязі, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють, враховує наступне.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Універсал Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Звертаючись до суду з позовом, Банк просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту в розмірі 26640,10 грн. Разом з тим, як вбачається із наданого банком розрахунку, вказана заборгованість складається також із нарахованих банком відсотків за користування кредитом. Між тим, доказів про узгодження умов надання коштів позивач не надав.
Так, матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані до позовної заяви Умови і правила обслуговування при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank розуміла ОСОБА_1 , ознайомилась та погодилась з ними, підписуючи Анкету-заяву.
Умови і правила обслуговування при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank у АТ «Універсал Банк», не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.
Так, надані позивачем Умови і правила обслуговування при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Отже, сама по собі підписана Анкета-заява про приєднання до Договору про надання банківських послуг, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що матеріали справи не містять підтверджень того, що саме з даними Умовами і правилами, тарифами та Паспортом споживчого кредиту відповідачка ознайомилась і погодилась, підписуючи Анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме в зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Суд першої інстанції, проаналізувавши виписку по рахунку, дійшов правильного висновку про те, що тіло кредиту було збільшено за рахунок віднесення коштів на погашення відсотків на загальну суму 22501,31 грн.
Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» суми боргу (тіла кредиту) у розмірі 4137,79 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що підписуючи Анкету-заяву, клієнт погодився, що Анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг та підтвердив, що він ознайомлений з вищезазначеним, колегія суддів відхиляє, з огляду на відсутність у матеріалах справи відповідного підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачкою у електронному вигляді Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал банк» у разі надання банківських послуг щодо продуктів (MONOBANK|Universal Bank), Таблицею обчислення вартості кредиту і Паспортом споживчого кредиту та відповідно їх підписання. У суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами та правилами, Тарифами та Паспортом було ознайомлено відповідачку.
Не є підставою для скасування правильного по суті рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що боржником не надано доказів, які б спростували правильність наданого банком розрахунку, оскільки матеріали справи містять виписку по рахунку відповідачки, якою підтверджується, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за тілом кредиту складає 4137,79 грн.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
В позовній заяві та апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк» посилалось на те, що відповідачкою була підписана Анкета-заява, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, проте зазначена Анкета-заява не містить умов та порядок нарахування відсотків, а наявний в матеріалах справи Паспорт споживчого кредиту не містить відомостей про його підписання ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором, який би відповідав вимогам закону «Про електронну комерцію» та закону «Про електронні документи та електронний документообіг», тобто відсутня відмітка про скріплення електронним підписом і його укладення дистанційно.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір про надання банківських послуг б/н від 21.02.2020 між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 є не укладеним.
Враховуючи викладене та вивчивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги про те, що в Анкеті-заяві та Паспорті споживчого кредиту відображена інформація щодо умов кредитування, орієнтовної реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту, не спростовують висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині.
Крім того, апеляційний суд враховує, що межі розгляду справи апеляційним судом чітко визначені змістом частини першої статті 367 ЦПК України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг б/н від 21.02.2020 у розмірі 4137,79 грн та судовий збр за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 379,30 грн.
Отже, враховуючи подання апеляційної скарги АТ «Універсал Банк» апеляційний суд приходить до висновку про розгляд справи в межах доводів апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
За викладених обставин, колегія суддів враховує подання апеляційної скарги АТ «Універсал Банк» та принцип заборони повороту до гіршого та приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін, а апеляційної скарги АТ «Універсал Банк» - без задоволення.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 22.12.2025.
Головуючий Судді: