Справа № 522/14657/25-Е
Провадження № 2/522/6942/25
04 листопада 2025 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Шенцевої О.П.,
за участю секретаря - Сафтюк-Панько Б.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення суми інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми боргу, -
01 липня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали позовної заяви Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних у розмірі 2495,23 грн., інфляційних втрат у розмірі 9372, 80 грн., а також судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 30.08.2023 року Приморським районним судом міста Одеси по справі №522/8497/23 задоволено позов МТСБУ до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів та призначено до стягнення з відповідача на користь позивача завдані збитки в порядку регресу у розмірі 45 379 грн.10 коп. та судовий збір у розмірі 2684 грн. 00 коп. Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до приватного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості у примусовому порядку. Приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження №73818450. На сьогоднішній день, рішення Приморського районного суду міста Одеси від 30.08.2025 року досі не виконане. З урахуванням вищезазначеного, позивач має право на стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення, починаючи з наступного дня винесення рішення суду по справі №522/8497/23 - 31.08.2023 року до дня подання позовної заяви до суду - 29.06.2025 року. Загальний розмір інфляційних витрат за вказані періоди складає 9 372,80 грн., загальна сума відсотків річних за користування грошовими коштами за період з31.08.2023 року по 29.06.2025 складає 2 495,23 грн.
Позивач вважає що на правовідносини між ним та відповідачем розповсюджуються положення ст.ст.509,598-609,625, посилаючись на висновок правової позиції Верховного Суду викладеного у постанові від 07 лютого 2018 року по справі №910/11249/17.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дана справа була передана на розгляд судді Шенцевій О.П.
Ухвалою Приморського районного суду м Одеси від 08 липня 2025 року відкрито провадження по справі.
В позовній заяві Моторне (транспортне) страхове бюро України, просило розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін. Не заперечуючи проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив. Відзиву чи письмових заперечень від сторони відповідача до суду не надходило.
Ухвалу про відкриття провадження у справі разом з позовом та додатками до нього надіслано відповідачу за місцем реєстрації його місця мешкання, відомості про що містяться в матеріалах справи.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ч. 4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 02.06.2021 року сталась ДТП з вини відповідача, внаслідок якої транспортний засіб марки «FORD», д.н.з. НОМЕР_1 , зазнав пошкоджень та вартість відновлювального ремонту складає 45379,10 гривень, яку стягнуто з відповідача на користь позивача Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 30 серпня 2023 року по справі №522/8497/23-Е, в порядку регресу.
Позивач отримав рішення суду та подав на примусове виконання приватному виконавцю.
Матеріали справи містять лише постанову приватного виконавця Притуляка В.М. про відкриття виконавчого провадження №73818450, однак до матеріалів справи позивачем не надано доказів стану виконання виконавчого провадження. При цьому, суд не зобов'язаний самостійно перевіряти стан виконавчого провадження.
Відповідно до ч.1, ч.2, ч.5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно із частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Частиною першою статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством (п. 69 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого..
Відповідно ст. 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Вказаний правовий висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі № 755/18006/15¬-ц, провадження № 14-176цс18.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до положень п.п. в п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
Відповідно до положень ст.37 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в чинній редакції, страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до:
1) особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду (особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду), якщо:
а) така особа керувала транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції;
б) така особа керувала транспортним засобом без права на керування транспортним засобом, у тому числі відповідної категорії;
в) така особа після дорожньо-транспортної пригоди за її участю самовільно залишила місце дорожньо-транспортної пригоди (крім випадку, передбаченогочастиною другою статті 31 цього Закону) чи відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції, або така особа до проведення зазначеного огляду вжила алкоголь, наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги, а також лікарські засоби (лікарські препарати), виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
Щодо стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Тобто дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює окремі види зобов'язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №758/1303/15-ц (пункт 26)).
У постанові від 23.05.2018 року у справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (пункт 6.20).
Позивачем не доведено наявності між сторонами договірних відносин в частині встановлення відповідальності у вигляді штрафних санкцій за порушення зобов'язання.
При цьому, згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
За таких обставин, обов'язок щодо несвоєчасної сплати страхового відшкодування законодавець покладає саме на страховика.
Крім цього, відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 №4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК).
З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку, що відповідача не можна вважати боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання, а тому він не повинен нести відповідальність за наслідки у вигляді сплати позивачу інфляційних втрат, пені та 3% річних.
Відтак, відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені, 3% річних, інфляційних втрат, тому у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2,76-83,141,263-265,273,354-355 ЦПК України, суд, -
Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення суми інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми боргу - залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя: