Справа № 521/9509/25
Номер провадження № 2/521/5143/25
02 грудня 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Ганошенка С.А.,
за участю секретаря судового засідання Присяжнюка О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,-
Позивач 10.06.2025 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.
Ухвалою суду від 11.06.2025 року відкрито провадження по справі в загальному позовному провадженні. Справу призначено у підготовче судове засідання на 22.07.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначається, що на виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07.06.2023 р. у справі № 521/9059/23 відкрито виконавче провадження ВП № 72485249 та стягуються аліменти з ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх доходів ОСОБА_1 на місяць, починаючи з 04.04.2023р., а також відкрито виконавче провадження ВП № 72485826 та стягуються аліменти з ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_2 у розмірі 1/6 частини від усіх його доходів на місяць, починаючи з 04.04.2023 року та до досягнення дитиною трирічного віку. З часу ухвалення даного рішення змінився склад сім'ї позивача, значно погіршилось його матеріальне становище у зв'язку із стягненням аліментів на утримання інших дітей, а також необхідністю надавати допомогу матері, що є особою похилого віку та внутрішньо переміщеною особою у зв'язку із веденням бойових дій в Херсонській області, де мешкала остання, значно погіршився стан здоров'я самого позивача( необхідність дорого-вартісного лікування, медичних препаратів, оперативного втручання).
28.12.2020 р. на виконання рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області у справі № 664/1924/20 відкрито виконавче провадження ВП № 63966912 та стягуються аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку(доходу) щомісячно, починаючи з31.07.2020 р. і до досягнення дитиною повноліття. 26.09.2024 р. на виконання рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 19.01.2022 р. у справі № 664/2675/21 відкрито виконавче провадження ВП № 76136675 та стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) позивача.
18.09.2024 р. позивачем укладено шлюб з ОСОБА_8 , про що складено відповідний актовий запис № 236 у Заводському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у м. Миколаєві Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). У зв'язку із веденням бойових дій військами РФ на території Херсонської області та послідуючою окупацією м. Олешки Херсонської області позивач втратив житло та переїхав до м. Миколаєва. Позивач є внутрішньо переміщеною особою та мешкає на даний час у м. Миколаєві разом із родиною, винаймаючи житло, що в свою чергу складає додаткові витрати у розмірі майже 10 000 грн. щомісяця, оскільки своє житло відсутнє. Крім того, дружина позивача, ОСОБА_9 , має сина від попереднього шлюбу - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає разом із матір'ю та позивачем однією сім'єю. Сім'я знаходиться на утриманні позивача. Також Позивач утримує і свою матір, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , непрацездатну, що є внутрішньо переміщеною особою та проживає на теперішній час у м. Миколаєві (батько позивача помер під час війни), інших братів та сестер не має. Позивач зазначає, що тривалий час лікується. Проведення операцій потребувало придбання спеціального набору самозатягуючих фіксаторів з металевою пластиною, що було вставлено до колінного суглобу, додаткових обстежень МРТ, придбання медикаментів та засобів. Лікування та реабілітація - все це потребувало та потребує постійно значних матеріальних витрат з боку позивача. Станом на теперішній час стан здоров'я позивача суттєво погіршився: з 23.05.2025 р. він знову проходив стаціонарне лікування в комунальному некомерційному підприємстві «Миколаївський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни» Миколаївської обласної ради, що тягне за собою значні грошові витрати на обстеження, ліки тощо та неможливість виконувати службові обов'язки.
Враховуючи вище зазначене, просить суд зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 за рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 07.06.2023р. (справа № 521/9059/23) на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Позивач у судове засідання не з'явився. Представник позивача через підсистему “Електронний суд» подав заяву про розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідачка у судове засідання також не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, та у встановлений судом строк не скористалася своїм процесуальним правом учасника справи, зокрема, відзив на позовну заяву - не подала. Будь-яких заяв та клопотань до суду не подавала.
Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, у зв'язку із тим, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача або її представника.
Фактичні обставини, встановлені судом.
На виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07.06.2023 р. у справі № 521/9059/23 відкрито виконавче провадження ВП № 72485249 та стягуються аліменти з ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження НОМЕР_1 від 06.07.2022 р.), в розмірі 1/4 частини від усіх доходів ОСОБА_1 на місяць, починаючи з 04.04.2023р., а також відкрито виконавче провадження ВП № 72485826 та стягуються аліменти з ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_2 у розмірі 1/6 частини від усіх його доходів на місяць, починаючи з 04.04.2023 року та до досягнення дитиною трирічного віку
28.12.2020 р. на виконання рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області у справі № 664/1924/20 відкрито виконавче провадження ВП № 63966912 та стягуються аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження НОМЕР_2 від 30.10.2019 року), в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку(доходу) щомісячно, починаючи з31.07.2020 р. і до досягнення дитиною повноліття. 26.09.2024 р. на виконання рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 19.01.2022 р. у справі № 664/2675/21 відкрито виконавче провадження ВП № 76136675 та стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження НОМЕР_3 від 13.03.2021 року), у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) позивача.
18.09.2024 р. позивачем укладено шлюб з ОСОБА_8 , про що складено відповідний актовий запис № 236 у Заводському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у м. Миколаєві Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Дружина позивача, ОСОБА_9 , має сина від попереднього шлюбу - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає разом із матір'ю та позивачем однією сім'єю. Сім'я знаходиться на утриманні позивача з його слів.
Також позивач, з його слів, утримує і свою матір, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , непрацездатну, що є внутрішньо переміщеною особою та проживає на теперішній час у м. Миколаєві (батько позивача помер під час війни), інших братів та сестер не має.
Позивач перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 ЗСУ за призовом з грудня 2023 року.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази погіршення матеріального стану позивача. Твердження про найм квартири та регулярну сплату комунальних послуг не мають системного характеру та не підтверджені належними та допустимими доказами.
Інших належних та допустимих письмових доказів стосовно спірних правовідносин між сторонами, матеріали справи не містять.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для зменшення розміру аліментів, належних до стягнення з відповідача, встановлених рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 07.06.2023 р. у справі № 521/9059/23.
Позивач звернувся до суду з вимогою про зменшення розміру аліментів на дитину від попереднього шлюбу, посилаючись на погіршення свого майнового стану, стану здоров'я та зміну сімейного стану.
Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі № 6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач у справах про зміну розміру аліментів, розмір яких визначено вже був визначений судом, як доросла і дієздатна людина, розумів, які саме зобов'язання бере на себе, а укладення нового шлюбу і народження нової дитини жодним чином не є «обставинами, які позивач не міг передбачити чи усунути», адже ці події прямо залежали від його волі та є наслідком його свідомих активних дій. Відтак, дитина не повинна зазнавати утисків і обмежень через те, що у її батька чи матері з'явилась інша родина і нова дитина, адже потреби першої дитини нікуди не зникли, а навпаки зростають разом із нею, і батьки, перш за все, повинні керуватись у своїх діях інтересами дитини, як найбільш незахищеного учасника сімейних правовідносин.
В матеріалах цієї справи відсутні належні, допустимі і достовірні докази того, що позивач, після присудження судовим рішенням аліментів, став непрацездатним, хворіє, не отримує доходів. В матеріалах справи немає доказів відсутності у нього доходів та у його теперішньої дружини.
Батьки не можуть компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Згідно ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, якого змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Тобто, статус внутрішньо переміщеної особи, на що посилається позивач, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки зміна матеріального або сімейного стану, погіршення здоров'я потребують доказування в порядку передбаченому нормами ЦПК.
Суд критично оцінює доводи позивача, щодо твердження, що на його утриманні знаходиться малолітній син його теперішньої дружини, оскільки судовим наказом Березанського районного суду Миколаївської області від 15.08.2024 року у справі № 469/1172/24 стягнуто з ОСОБА_12 , який є батьком вказаного малолітнього, аліменти у розмірі 1/4 (однієї чверті) усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08 серпня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на необхідність утримання непрацездатної матері, оскільки ніяких доказів наявності потреби в утриманні та систематичного надання такої підтримки суду надано не було. Посилання в позовній заяві на те, що у позивача на утриманні перебуває його мати, не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є пенсіонером за віком та має право отримувати пенсійне забезпечення згідно діючого законодавства, крім того суд враховує, що позивач та його мати не мешкають за одною адресою.
Суд враховує, що позивач мав певні проблеми із здоров'ям у 2023-2024 роках, що носили епізодичний характер згідно наданих до матеріалів справи документів.
Проте, з врахуванням того, що позивач у справі офіційно працевлаштований та отримує відповідний дохід (грошове забезпечення), можна прийти до висновку, що матеріальний стан позивача не погіршився і є достатнім для сплати аліментів на користь малолітньої дитини.
Визначений судом розмір аліментів на дочку ОСОБА_13 відповідає вимогам сімейного законодавства, вимогам виваженості, розумності, справедливості та інтересам дитини та не є надмірним.
Суд не приймає до уваги твердження позивача, що він несе великі систематичні додаткові витрати, зокрема на переїзд, послуги ріелтера та т.п., оскільки такі витрати носять разовий характер і не можуть слугувати підставою для визнання майнового стану таким, що суттєво погіршився та зменшення розміру аліментів на утримання дитини.
За проаналізованих судом обставин суд немає підстав для встановлення факту погіршення майнового стану позивача, а тому позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Варто зазначити, що сам по собі факт створення нової родини і народження нових дітей у платника аліментів не є обов'язковою підставою для зменшення аліментів, що сплачуються на дитину від попереднього шлюбу.
Тобто, окрім факту народження нових дітей, платник аліментів повинен також довести суду і надати відповідні докази на підтвердження того, що тепер його матеріальний стан погіршився.
Так, у постанові від 28.05.2021 року, справа № 715/2073/20 Верховний Суд зазначив: Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що відповідно до судового наказу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 15 червня 2020 року у справі № 715/1188/20 розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв?язку з тим, що позивач має на утриманні двох дітей, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від попереднього шлюбу та суперечитиме її інтересам.
В даному рішенні було відмовлено в задоволенні позову про зменшення розміру аліментів, оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану, а зміна його сімейного стану - народження другої дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20).
Батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. З таким висновком погодився Касаційний цивільний суд Верховного Суду в постанові від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21).
Суд звертає увагу на ту обставину, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення майнового стану, у тому числі, у зв'язку зі зміною його сімейного стану.
Згідно зі ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про те, що належних та допустимих доказів того, що змінились обставини, що існували на момент постановлення рішення про стягнення аліментів, визначені ст. 192 СК України, що дають підстави для зменшення розміру аліментів, позивачем суду не надано. Також, позивачем не надано і доказів зміни його матеріального стану, стану здоров'я, внаслідок чого виникла необхідність у зменшенні розміру аліментів через неможливість їх сплачувати у визначеному розмірі.
Вирішуючи даний позов, суд виходить із принципу рівності прав та обов'язків батьків щодо матеріального забезпечення дитини, передбаченого ст. 141, 180 СК України, а також приділяє першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, у відповідності до ст. 3 Конвенції про права дитини, ухваленої Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» («Рrоnіnа V. Ukrаіnе») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00). Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення вимог ОСОБА_14 про зменшення розміру аліментів, а тому відмовляє в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 180, 184, 192 СК України, ст.1-18, 76, 77-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів - відмовити.
Судові витрати по справі покласти на позивача.
Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлено 16 грудня 2025 року.
Суддя Сергій ГАНОШЕНКО