ЄУН 387/793/25
Номер провадження по справі 2/387/469/25
18 грудня 2025 року селище Добровеличківка
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі:
головуючого судді Майстер І.П.
за участю секретаря судового засідання Полюхович Т.А.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Фінансова Компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
І. Описова частина
Стислий виклад позиції позивача та відповідача
До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 21.05.2025 надійшла позовна заява, в якій позивач, ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс», просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №00-9693106 від 26.03.2024 у розмірі 20 957,30 грн.
Позовні вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» обґрунтовує тим, що 26.03.2024 між ТОВ « Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено електронний договір кредитної лінії №00-9693106, який підписано електронним підписом позичальника. У наступному 21.10.2024 між ТОВ « Макс Кредит» та ТОВ Фінансова Компанія "Ейс" укладено договір факторингу №21102024-МК/ЕЙС відповідно до якого ТОВ « Макс Кредит» передало (відступило) ТОВ Фінансова Компанія "Ейс" за плату належні йому права вимоги, а останнє прийняло такі права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу №21102024-МК/ЕЙС
ТОВ Фінансова Компанія "Ейс" набуло права грошової вимоги до відповідача на загальну суму 20 957,30 гривень. Зазначило, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. У зв'язку з невиконанням взятих на себе зобов'язань у відповідача утворилась загальна сума заборгованості за кредитним договором №00-9693106 від 26.03.2024 у розмірі 20957,30 гривень, яку разом із судовим збором у розмірі 2422 грн 40 коп та витратами на професійну допомогу у розмірі 7000 грн 00 коп Товариство просило суд стягнути з відповідача.
Представник позивача в прохальній частині позовної заяви просив розглядати справу без участі позивача та не заперечував проти ухвалення заочного рішення суду.
Також представником позивача надані до суду додаткові пояснення, в яких зазначає, що згідно з кредитним договором №00-9693106 від 26.03.2024 сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем у випадку укладення електронного договору як підпис використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором з боку позичальника та аналог власноручного підпису кредитодавця, відтворений засобами копіювання з боку кредитодавця, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис.
Кредитний договір №00-9693106 від 26.03.2024 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Одноразовий персональний ідентифікатор 44477 надіслано позичальникові 26.03.2024 на вказаний ним номер мобільного телефону; одноразовий персональний ідентифікатор введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 26.03.2024, після чого відповідач натиснув кнопку «ТАК», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Одночасно з підписанням договору товариство надсилає на електронну адресу, зазначену позичальником у заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору, зокрема додаючи його примірники у форматах PDF та P7S. Відповідач отримав грошові кошти відповідно до договору.
Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора; належні та допустимі докази підтверджують укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на електронну адресу та/або СМС-повідомлення, без входу на сайт товариства з використанням логіна і пароля особистого кабінету, кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений.
На підтвердження фактів відступлення права вимоги до відповідача на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» первісним кредитором ТОВ «МАКС КРЕДИТ» були передані документи, які підтверджують видачу кредиту ОСОБА_1 , та ці документи долучені до позовної заяви позивачем. Таким чином позивач довів факт відступлення права грошової вимоги за кредитним договором №00-9693106 від 26.03.2024 від первісного кредитора ТОВ «МАКС КРЕДИТ» до позивача. Факт підписання Акту прийому-передачі є доказом підписання та передачі права вимоги, а також оплати новим кредитором грошових коштів за кредитним договором №21102024-МК/Ейс від 21.10.2024.
Відповідач в судове засідання не з'явився про день, час та місце слухання справи повідомлявся, представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву згідно якого не згідний із позовними вимогами, так як в матеріалах справи відсутні докази переходу право вимоги саме до ТОВ ФК "Ейс". До матеріалів справи було долучено додаток №1 до договору факторингу №21102024-МК/Ейс від 21.10.2024, а також реєстр боржників до договору факторнгу. На договорі відсутні підписи та печатки сторін. Таким чином відсутність підписів і печаток на додатку та реєстрі боржників до договору факторингу №21102024-МК/Ейс від 21.10.2024 ставить під сумнів факт укладення правочину між сторонами. Отже поданні документи не можуть вважатися належними доказами існування чинного договору факторингу щодо ОСОБА_1 . Також зазначив, що відповідач понесе судові витрати під час розгляду справи, які складають суму витрат на правиничу допомогу в розмірі 8000 гривень 00 копійок.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Процесуальні дії суду
Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 29.05.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
ІІ. Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
26.03.2024 між ТОВ « Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено електронний договір кредитної лінії №00-9693106, який підписано електронним підписом позичальника. Згідно п.1.2, п.1.3 сума кредитної лінії складає 6500 гривень 00 копійок. Цільове призначення кредиту на споживчі цілі. Дата остаточного повернення кредиту 21.03.2025.
21 жовтня 2024 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (Фактор) та ТОВ «МАКС КРЕДИТ» (Клієнт) укладено договір факторингу №21102024-МК/ЕЙС, у відповідності до умов якого, ТОВ «МАКС КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» приймає належні ТОВ «МАКС КРЕДИТ» права вимоги до боржників, зазначеними у Реєстрі боржників. Із акту прийому-передачі Реєстру боржників від 21.10.2024 за договором факторингу №21102024-МК/ЕЙС від 21.10.2024 ТОВ «МАКС КРЕДИТ» передало ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» реєстр боржників в кількості 6187. Відповідно до витягу з реєстру боржників від 21.10.2024 до Договору факторингу №21102024-МК/ЕЙС від 21.10.2024 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 20957 грн 30 коп .
Згідно відповіді АТ КБ «Приват Банк» від 24.06.2025 № 20.1.0.0.0/7-250619/55427-БТ повідомило суд, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 та надано виписку по даному картковому рахунку за період 26.03.2024-31.03.2024, яка містить зарахування на суму 6500, 00 гривень.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права
Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Частиною 1 статті 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).
У відзиві представник відповідача заперечує факт укладення кредитного договору, а також отримання кредитних коштів.
Як на підставу задоволення вимог апеляційної скарги, скаржниця посилається на недоведеність позивачем наявності у нього права вимоги, а також неправомірність нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі, заявленому до стягнення.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі N 530/1995/18, провадження N 61-697св21, викладено загальний правовий висновок, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Відповідно до укладеного Договору факторингу №21102024-МК/Ейс від 21.10.2024 в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЕЙС» права вимоги за кредитним договором, внаслідок чого ТОВ «ФК «ЕЙС» замінює ТОВ «МАКС КРЕДИТ» як кредитора (стає новим кредитором), у тому числі права вимоги за зобов'язанням відповідача ОСОБА_1 , з правом вимоги повного належного виконання обов'язків ним за Договором кредитної лінії №00-9693106 від 26.03.2024.
Факт переходу права вимоги позивача саме до відповідачки за вказаними вище кредитними договорами підтверджується витягом з реєстру боржників, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами, які містить відомості та обсяг необхідної інформації, таких як анкетні дані відповідачки, номер кредитного договору, суми заборгованості, які дають можливість належним чином підтвердити набуття позивачем права вимоги до ОСОБА_1 .
Таким чином, позивач належними та допустимими доказами довів обставини щодо його права вимоги до ОСОБА_1 , яке перейшло до нього на підставі вказаних вище правочинів, які у судовому порядку недійсними не визнавалися, тобто презумпцію їх правомірності стороною відповідача не спростовано, тому доводи щодо відсутності у позивача права вимоги суд відхиляє.
ОСОБА_1 в добровільному порядку не виконував свої зобов'язання перед товариством, що є істотним порушенням договору, внаслідок якого позивач позбавлений можливості отримати суму кредиту, відсотків за користування кредитними коштами, на що розраховував при укладенні договору, суд вважає, що даний позов є обґрунтований та доведений належними доказами, тому в цій частині підлягає задоволенню, шляхом стягнення простроченого кредиту (тіла кредиту) в розмірі 6500 грн та 13807,30 грн заборгованості за процентами.
Однак, позивачем в тіло кредиту (в розмірі 7150 грн ) включена також і комісія за договором в розмірі 650 гривень.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача комісії в сумі 650 грн суд зазначає таке.
За загальним правилом, передбаченим ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами 2, 3 ст.215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Так, 10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно з ч. 2 ст.8 Закону України«Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Однак, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.11 Закону України«Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1, 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічні за змістом спірних правовідносин правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 та у постанові ОП КЦС ВС від 06.11.2023 у справі № 204/224/21.
Відповідно до ч. 4 ст.263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом установлено, що в п. 1.6. Договору, за надання кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю одноразово комісію у розмірі 10,00% від суми Кредиту, що складає 650 гривень.
Тобто банком фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Однак, розмір комісії за обслуговування кредитом, який визначено в договорі про споживчий кредит №00-9693106 від 26.03.2024, встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості.
Тобто, в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Поряд з цим, в розрахунку суми несплачених комісій за користування кредитними коштами, нарахованих відповідно до умов договору про споживчий кредит, загальна сума несплачених комісій становить 650 гривень.
Отже, указані умови кредитного договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а значить передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту в тому числі, слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, що суперечитьЗакону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи те, що відповідачу встановлено комісію за управління та обслуговування кредиту, хоча такі послуги за законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку, що положення п. 2.9. договору є нікчемними, тобто недійсними в силу закону, тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.
За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за договором кредитної лінії №00-9693106 від 26.03.2024 у загальній сумі 20 307,30 грн, яка складається із: 6500 грн - заборгованість по кредиту; 13807 грн - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 був ініціатором укладання кредитного договору, звернувся до ТОВ « Макс Кредит", зазначив бажаний розмір споживчого кредиту, надав необхідні для укладання договору особисті дані, зокрема, реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані .
Договів про споживчий кредит, паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, уклавши його відповідно до вимог закону.
Із наданого позивачем суду розрахунку вбачається повне неповернення відповідачем отриманих кредитних коштів у строки визначені електронним кредитним договором, тому суд вважає, що підлягає стягненню сума заборгованості за кредитом на користь позивача (нового кредитора за договором відступлення права вимоги). Розрахунок суми заборгованості відповідає умовам кредитного договору, докази зворотного у суду відсутні.
Відповідно до ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування, представником позивача надано: договір про надання правничої допомоги №07/04/25-02 від 07.04.2025, протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №07/04/25-02 від 07.04.2025, додаткову угоду №19 до договору про надання правничої допомоги №07/04/25-02 від 07.04.2025, акт прийому-передачі наданих послуг адвокатським бюро «Тараненко та партненри» ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» із детальним описом робіт (наданих послуг) на суму 7000 грн 00 коп, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Тараненка А.І. від 24 квітня 2012 року, ордер на надання правничої допомоги адвокатом Тараненком А.І. ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», довіреність видана ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» адвокату Тараненку А.І. від 04 грудня 2024 року .
При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд ураховує те, що дана справа не є складною за предметом та підставою позову, у ній представник позивача підготував і подав позов до суду, не приймаючи участі у судових засіданнях, надав юридичну консультацію позивачу, отримавши від неї відповідні документи, у даній категорії спорів сформована усталена судова практика, обсяг наданих правових послуг як за своїм змістом та тривалістю не є значним, певне значення даної справи для позивача, яке пов'язується із стягненням із відповідача належних позивачу грошових коштів.
Разом із цим, суд, практично застосовує норму ч.3 ст.141 ЦПК України, якою визначені критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У даній справі суд, ураховуючи сутність правничої допомоги, яка повинна надаватися у даній справі із урахуванням сутності існуючого спору, не вбачає правових умов для віднесення до окремого виду правової допомоги таких видів послуги як підготовка адвокатського запиту для отримання інформації та підготовка й подача клопотання про витребування інформації (вони за своєю суттю є складовою послугою підготовки позовних матеріалів), а також із урахуванням ціни позову та задоволених судом позовних вимог заявлені витрати є необґрунтовано завищеними та не відповідають критеріям обгрунтованості, реальності та пропорційності таких витрат щодо предмету спору, включаючи ціну позову та складність справи. Із урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про доцільність стягнути з відповідача зменшений розмір цих витрат у сумі 3000 грн 00 коп. Дані висновки суду узгоджуються із наближеними правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, у п.148,149 постанови від від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23, та із правовими висновками, сформульованими у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа № 280/2635/20), у п.141-144 постанови цього суду від 29 січня 2025 року у справі № 756/1428/22.
На підставі наведеного, відповідно до ст. 526, 549, 610, 611, 626, 629, 1048, 1054 ЦК України, керуючись ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Фінансова Компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Фінансова Компанія "Ейс" заборгованість за кредитним договором №00-9693106 від 26.03.2024 у розмірі 20 307 ( двадцять тисяч триста сім) гривень 30 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Фінансова Компанія "Ейс" 2906 ( дві тисячі дев'ятсот шість) гривень 95 копійок витрати на правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Фінансова Компанія "Ейс" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 347 (дві тисячі триста сорок сім) гривень 26 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» ( м.Київ, Харківське шосе, будинок №19, офіс №2005, код ЄДРПОУ 42986956);
відповідач - ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
Суддя
Добровеличківського районного суду
Кіровоградської області Майстер І.П.