Іменем України
Справа №133/3718/25
15.12.2025 м. Козятин
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області
у складі: головуючого судді - Дем'янової Ж.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козятин у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття справи,
встановив:
Стислий виклад позицій учасників справи.
До Козятинського міськрайонного суду Хмельницької області 01.10.2025 звернувся представник заявника, адвокат Пилипчук В.О. із указаним адміністративним позовом, в якому просив поновити строк на оскарження, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування вимог позовної заяви, позивачем зазначається, що 17.03.2025 року о 16.30 год. за адресою місця реєстрації та проживання, він під розписку отримав повістку №2905813 про явку на 10.00 год.17.03.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) для уточнення даних. За отримання цієї повістки розписався в документі, пред'явленому уповноваженою особою та сфотографував його.
З цього документу, який називається «Ф.8 №3 ДД №1» вбачається, що повістка була прийнята посильним для вручення адресату 17.03.2025 року об 11.22 год., тобто на 10.00 год. він з'явитись не міг, оскільки повістки на цей час не отримував.
Ввечері цього ж дня він виїхав на роботу в м. Київ, де працює в АТ «Державна продовольчо - зернова корпорація України» (код ЄДРПОУ 37243279) на посаді інспектора з контролю за виконанням доручень відділу внутрішнього нагляду управління економічної безпеки.
Вказав, що має бронювання від мобілізації строком до 19.02.2025 року, тобто станом на 17.03.2025 року всі його військово - облікові дані були відомі відповідачу і жодних змін не зазнали.
30.05.2025 року, перебуваючи на робочому місці, виявив, що після оновлення, в його мобільному застосунку «Резерв +» з'явилась відмітка про розшук, 05.06.2025 року, не чекаючи виклику чи затримання, він добровільно з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ОСОБА_2 ) де поспілкувався з працівниками ТЦК, надав копії запитуваних медичних документів, та з розшуку був знятий, у всякому разі відмітка про розшук в застосунку «Резерв +» зникла.
26.09.2025 року виявив, що його картковий рахунок в АТ «Ощадбанк», на який він отримує пенсію - заблокований. Звернувся до Козятинського відділення АТ «Ощадбанк» де йому роз'яснили, що його рахунок заблокований Козятинським відділом ДВС у Хмільницькому районі, та повідомили номер виконавчого провадження, а саме ВП №79206556.
В цей же день він звернувся з відповідною заявою до Козятинського відділу ДВС у Хмільницькому районі, та отримав копії матеріалів виконавчого провадження, ВП №79206556, в т.ч. копію постанови № 656 за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 19.06.2025 винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно нього.
З тексту вказаної постанови вбачається, що він не з'явився за повісткою для уточнення військово - облікових даних до ІНФОРМАЦІЯ_3 у вказаний в повістці час 17.05.2025 року, причин неявки не повідомив, 05.06.2025 року був доставлений працівниками поліції для складання протоколу про адміністративне правопорушення, який був складений 05.06.2025 року, таким чином вчинив адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП за що накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 гривень.
З вказаною постановою не погоджується, оскільки вона винесена безпідставно і неправомірно виходячи з наступного:
- повістку про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) для уточнення військово - облікових даних на 10.00 год. 17.03.2025 року, я отримав 17.03.2025 року о 16.30 год. тому фізично не міг з'явитись на визначений час та дату,
- жодних повісток, документів, телефонних дзвінків чи повідомлень про виклик на 17.05.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ОСОБА_2 ) він не отримував;
- 05.06.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ОСОБА_2 ) з'явився добровільно, без будь - якого примусу, тим більше ні працівниками поліції ні іншими уповноваженими особами не затримувався;
- жодного разу під час відвідин ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ОСОБА_2 ) протоколи про адміністративне правопорушення відносно нього не складались, пояснення не відбирались, своїх підписів в документах він не ставив, копій не отримував;
- до ІНФОРМАЦІЯ_2 на засідання по розгляду протоколу про адміністративне правопорушення жодного разу жодним чином не викликався.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 не погоджується з постановою №656 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, вважає її незаконною та необґрунтованою з наведених підстав.
Відповідач відзиву до суду не направив, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.
Витребувані судом докази не надав, причин про неможливість подати докази, суд не повідомив.
Щодо поновлення строків.
Позивач вказує, що жодного разу під час відвідин ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ОСОБА_2 ) протоколи про адміністративне правопорушення відносно нього не складались, пояснення не відбирались, своїх підписів в документах він не ставив, копій не отримував.
До ІНФОРМАЦІЯ_2 на засідання по розгляду протоколу про адміністративне правопорушення жодного разу жодним чином не викликався
Про наявність постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № 656 від 19.06.2025 позивачу стало відомо лише 26.09.2025, коли виявив, що його картковий рахунок в АТ «Ощадбанк», на який він отримує пенсію - заблокований. Після чого, працівники Козятинського відділення АТ «Ощадбанк» роз'яснили, що його рахунок заблокований Козятинським відділом ДВС у Хмільницькому районі, та повідомили номер виконавчого провадження, а саме ВП №79206556.
Після ознайомлення, 26.09.2025, з матеріалами виконавчого провадження, йому стало відомо про винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 постанови № 656 за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 19.06.2025.
Відповідно до ст. 1 ст. 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
У зв'язку з тим, що ІНФОРМАЦІЯ_5 позбавив позивача можливості знати про винесену щодо нього постанову, ознайомитися зі змістом постанови №656 та отримати екземпляр постанови в день її винесення чи протягом розумного строку після її винесення, суд визнає причину пропущення строку на оскарження постанови до суду поважною та поновлює строк на оскарження.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 13.11.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у спрощеному провадженні з викликом сторін.
Вищевказаною ухвалою суду, витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, для огляду.
Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, процесуальні дії не вчинялись.
Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, та норми права, які застосував суд і мотиви їх застосування.
Судом встановлено, що постановою про адміністративне правопорушення № 656 від 19.06.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Суть адміністративного правопорушення, згідно постанови №656 від 19.06.2025, полягає у тому, що:
« ОСОБА_1 не з'явився за повісткою, для уточнення військово облікових даних, до ІНФОРМАЦІЯ_3 у вказаний в повістці час 17.05.2025 року не з'явився, причин неявки не повідомив. 05.06.2025 року був доставлений працівниками національної поліції для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст.210-1 ч.3 КУпАП до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Таким чином громадянин ОСОБА_3 був належним чином повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , так як передбачено п. 41, абз. 2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560. Проте, у визначений в повістці термін, вищезазначений громадянин не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , підтверджуючих документів із зазначенням поважних причин неявки до ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянин ОСОБА_3 не надавав. Таким чином, спричинив порушення ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці)…»
На підставі вказаного, Постановою № 656 від 19.06.2025 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП на позивача накладено стягнення, що передбачене санкцією статті, та становить 17 000,00 грн.
Судом встановлено, що у постанові № 656 від 19.06.2025 року вказано, що ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак не вказано чи була повістка вручена особисто під підпис.
Окрім цього, зазначено, що ОСОБА_1 не з'явився за повісткою, для уточнення військово облікових даних, до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в той час як був належним чином повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тобто, зі змісту постанови залишилось незрозумілим куди і ким викликався позивач, та чи був він належним чином повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв'язку з неявкою до якого, його притягнено до відповідальності.
Доказів щодо отримання ОСОБА_1 повістки на 17.05.2025 (ні засобами поштового зв'язку, ні особисто в руки) відповідачем суду не надано.
Згідно копії Витягу з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов'язаного, відомо, що ОСОБА_1 , 1970 р.н., військове звання Рядовий, що працює в акціонерному товаристві «Державна продовольчо-зернова корпорація України», відповідно до наказу Мінекономіки від 27.11.2024 №26705 «Про бронювання військовозобов'язаних за АТ «ДПЗКУ», надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком до 19.02.2025 року.
Відповідно до ст.210-1 КУпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП України передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до статті 1 Закону України № 389-VІІІ від 12 травня 2015 року «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, що затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 року, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, і триває на час розгляду справи.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
Рішень про закінчення особливого періоду на час розгляду справи Президент України не приймав, тобто особливий період діє в Україні з 17.03.2014 року і до теперішнього часу.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
За порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, передбачена адміністративна відповідальність відповідно до частини 3 статті 210-1 КУпАП.
Відповідно до частини 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, громадяни зобов'язані:
-з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
-надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
-проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Пунктом 19 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, вiйськовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ вiд 30.12.2022 р. № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 7 та ст. ст. 245, ст. 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, правильного і справедливого її вирішення.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції,у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 на визначену дату і час не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , будь-яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність не прибуття у визначений строк не надав, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці).
За вказане правопорушення на ОСОБА_1 накладено стягнення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17 000, 00 грн.
Водночас судом встановлено, що постанова про адміністративне правопорушення від 19.06.2025 складена з порушенням вимог ч. 2 ст. 283 КУпАП.
Так, в зазначеній постанові не вказано коли саме (день місце час) ОСОБА_1 проінформований про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Крім того, постанова складена ІНФОРМАЦІЯ_5 , так як ОСОБА_1 перебував на військовому обліку військовозобов'язаних у першому відділі ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ОСОБА_2 ). Тобто надсилати йому повістки про виклик та для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_5 не було жодних підстав.
У винну ОСОБА_1 ставиться порушення, зокрема, вимоги ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та вказано - «громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці».
Водночас, частина 1 статті 22 вказаного Закону, передбачає обов'язок громадян - з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Тобто вказана норма не передбачає обов'язку громадянина з'явитися за викликом до ТЦК для уточнення даних.
Жодних доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 відповідачем не надано, всупереч вимогам ст. 77 КАС України, ухвалу про витребування доказів залишено без виконання.
Частиною 6 ст. 77 КАС України встановлено, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
У зв'язку із викладеним, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а його притягнення до адміністративної відповідальності є незаконним.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Частинами 1 та 2 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У справах за позовом фізичної особи щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності на суб'єкта владних повноважень, в силу приписів ст. 77 КАС України, покладається обов'язок доказування правомірності своїх дій у разі, якщо останній заперечує проти позову.
Разом з тим, жодних доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ознаками вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідачем суду не надано.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом».
У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
В ситуації, що розглядається судом, відповідачем - суб'єктом владних повноважень, указаний принцип недотримано, а вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, «поза розумним сумнівом» не доведено.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
На переконання суду, встановлені в ході розгляду справи обставини, у своїй сукупності свідчать про необґрунтованість та незаконність оскаржуваної постанови.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що будь-які докази, що підтверджують вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення суду не надані, суд вважає за необхідне позов задовольнити, оскаржувану постанову скасувати.
Отже, керуючись ст. ст. 210, 210-1, 251, 252, 280 КУпАП, керуючись ст. ст. 77, 121, 159, 162, 241-246, 286 КАС України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення- задовольнити.
Постанову про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП № 656 від 19.06.2025, згідно якої до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 народження ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено 23.12.2025.
Позивач: ОСОБА_1 , народження ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 адреса: АДРЕСА_3 , засоби зв'язку: тел.: опер. черг. НОМЕР_2 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_9
Суддя Жанна ДЕМ'ЯНОВА