Справа №337/6664/25
Номер провадження 2-з/337/30/2025
22 грудня 2025 рокум. Запоріжжя
Суддя Хортицького районного суду міста Запоріжжя Бредун Д.С., розглянувши матеріали заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Біжко Юлії Олександрівни про забезпечення позову, -
17 грудня 2025 року позивач ОСОБА_1 в особі представника адвоката Біжко Ю.О. за допомогою системи «Електронний суд» подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить:
- заборонити ОСОБА_2 , а також будь-яким іншим особам вчиняти дії, що спрямовані на відчуження та розпорядження нерухомим майном, а саме 2/3 частки нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на час розгляду даної справи і до набрання законної сили рішенням суду;
- заборонити будь-якому державному реєстратору, в тому числі державному або приватному нотаріусу вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, перереєстрації права власності, а також реєстрації будь-яких правочинів щодо нерухомого майна: 2/3 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на час розгляду даної справи і до набрання законної сили рішенням суду.
В обґрунтування заяви зазначено, що 15.06.2020 року між сторонами було укладено договір дарування, на підставі якого позивач ОСОБА_1 , як дарувальник, безоплатно передав у власність відповідачу ОСОБА_2 належну йому на праві власності 2/3 частки квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, фактичного прийняття дарунка відповідач ОСОБА_2 не вчинив: у володіння не вступив, не користується та не утримує квартиру. Усі витрати по утриманню та обслуговуванню квартири вцілому продовжує нести позивач ОСОБА_1 . Крім того, на початку 2022 року відповідач повідомив, що подарована квартира його не цікавить, проживати та утримувати її не буде та має намір залишити країну. У листопаді 2025 року позивачу стало відомо, що відповідач виїхав з України.
Тому, на підставі вищевикладеного просить суд забезпечити позов шляхом накладення заборонити відповідачу та органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зазначеної квартири.
Суд, розглянувши заяву, враховуючи обґрунтування заявника, дослідивши письмові докази, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Згідно з вимогами ч. 1 та ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, встановлених законом.
В силу вимог ч. 6 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»(далі постанова Пленуму № 9), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Крім того, у п. 9 даної Постанови Верховний Суд зазначає, що клопотання про забезпечення позову повинно бути вмотивованим і обґрунтованим доказами наявності реальних загроз чи утруднень майбутнього виконання рішення суду, співмірністю заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, їх відповідність предмету позовної вимоги, відсутністю порушень прав третіх осіб заходами забезпечення позову.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду.
Саме лише посилання на те, що процесуальним законодавством передбачений певний вид забезпечення позову, припущення позивача про відчуження майна відповідачем, без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Висновок суду про необхідність вжиття заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях позивача.
На підтвердження належності відповідачу права власності на частину квартиру відповідачу ОСОБА_2 , позивачем до суду надано копію договору дарування 2/3 частки квартири, що датована 15.06.2020.
Як вбачається з поданої заяви, позивач просить забезпечити позов шляхом заборони відповідачу та органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зазначеної квартири. Предмет позову позивачем визначено розірвання договору дарування.
Із змісту поданої заяви встановлено, що заявником необґрунтовано належними та достовірними доказами необхідність забезпечення позову, не надано жодного доказу щодо реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Крім того, самим позивачем в заяві зазначено, що відповідач на даний час в квартирі не проживає і наміру проживати в ній в майбутньому не має, та взагалі знаходиться поза межами країни вже тривалий час.
За таких обставин, оскільки, в порушення вимог ЦПК України, заявник не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження об'єктивного існування ризиків незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, того, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси позивача будуть порушені, оскільки саме по собі подання позову про визнання договору дарування розірваним не є таким доказом.
З урахуванням вимог, викладених в заяві про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що в матеріалах заяви відсутні докази, які можуть підтвердити обґрунтованість вимог заявника щодо вжиття заходів забезпечення позову, тому відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 84 ч.4, 116-118, 260-261 ЦПК України, суд -
Відмовити в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Біжко Юлії Олександрівни про забезпечення позову.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Д.С. Бредун