23 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 705/180/25
провадження № 61-12427ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 червня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 16 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Уманської міської ради про зміну цільового призначення земельної ділянки,
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до Уманської міської ради, в якому просив суд скасувати рішення Уманської міської ради № 2.6-46/4 від 27 квітня 2005 року про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки площею 150 кв. м для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 і відновити попереднє цільове призначення для будівництва
і обслуговування будинку.
21 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просив припинити провадження, оскільки з моменту відкриття провадження пройшло 47 днів, а судове засідання у справі не призначено, тому порушуються строки розгляду справи.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 лютого
2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Уманської міської ради про зміну цільового призначення земельної ділянки залишено без розгляду.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 06 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 лютого 2025 року скасовано, матеріали цивільної справи направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 червня
2025 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду
від 16 вересня 2025 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Уманської міської ради про зміну цільового призначення земельної ділянки.
02 жовтня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 червня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 16 вересня 2025 року (надійшла до суду 06 жовтня 2025 року), в якій просить суд: «1. Передати мою касаційну скаргу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. 2. Визнати рішення судді Уманського міськрайонного суду
Душина О. В. від 10.06.2025 і постанову Черкаського апеляційного суду
від 16.09.2025 неправосудними, скасувати. Ухвалити нове рішення про припинення провадження. Справу повернути до першої інстанції для утилізації. 3. Постановити окрему ухвалу і притягнути до відповідальності Уманський міськрайонний суд
і Черкаський апеляційний суд за зловживання повноваженнями».
Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків,
а саме запропоновано: надати суду уточнену редакцію касаційної скарги
з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи; викласти прохальну частину касаційної скарги відповідно до вимог статті 409 ЦПК України; вказати реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника або номер паспорту. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
15 грудня 2025 року до Верховного Суду засобами поштового зв'язку від
ОСОБА_1 надійшли доповнення до касаційної скарги.
У доповненнях до касаційної скарги ОСОБА_1 просить суд: «1. Скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 16.09.2025 і рішення Уманського міськрайонного суду від 10.06.2025, прийняте неповним складом суду, справу передати до першої інстанції для припинення провадження шляхом її ліквідації як невирішену. 2. Постановити окрему ухвалу щодо дій судді Душина О. В. в зв'язку
з грубим порушенням термінів розгляду справи і порушенням присяги».
Така прохальна частина не відповідає вимогам статті 409 ЦПК України.
Також, у доповненнях до касаційної скарги заявник зазначає, що підставою касаційного оскарження є пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Однак, Верховний Суд не може прийняти дане посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, як на підставу касаційного оскарження, оскільки воно
є загальним та не відповідає вимогам, викладеним у ЦПК України.
Зокрема, заявник вкотре не вказує, щодо питання застосування якої саме норми права та у яких саме подібних правовідносинах, на його думку, відсутній висновок Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України,
у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху, касаційна скарга вважається неподаною та повертається заявникові.
Оскільки станом на 23 грудня 2025 року не виконані вимоги, викладені в ухвалі Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року щодо необхідності зазначення конкретних підстав касаційного оскарження, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України та викладення прохальної частини касаційної скарги у відповідності до статті 409 ЦПК України, це перешкоджає Верховному Суду вирішити питання про відкриття касаційного провадження, тому касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає визнанню неподаною та поверненню заявнику.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 червня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 16 вересня 2025 року вважати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць