ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
22.12.2025Справа № 910/15365/25
Суддя Щербаков С.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1
до ОСББ «Волейків»
про визнання недійсним рішення загальних зборів та стягнення моральної шкоди
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСББ «Волейків» (далі-відповідач), в якому просить суд:
- визнати недійсними рішення загальних зборів співвласників Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Волейків»;
- стягнути з відповідача на користь позивача 250 000, 00 грн.
Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , суд відзначає наступне.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Частинами 1-3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
З поданої до суду позовної заяви вбачається, що в якості підписанта позовної заяви вказана фізична особа - ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України; документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус: а) посвідчення водія; б) посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; в) посвідка на постійне проживання; г) посвідка на тимчасове проживання; ґ) картка мігранта; д) посвідчення біженця; е) проїзний документ біженця; є) посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що в якості документів, що посвідчують особу підписанта позовної заяви додано фотокопії паспорту Гординської Оксани Леонтіївни, а також скріншот з програми “Єдокумент», виготовлений у паперовій копії.
Відповідно до частин 1-2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частинами 1-3 статті 96 Господарського процесуального кодексу України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються у формі документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Згідно ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
За приписами ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
У відповідності до пункту 5.26 Вимог до оформлювання документів ДСТУ 4163:2020, затверджених наказом Державного підприємства “Український науководослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 № 144, відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів “Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії, чого позивачем зроблено не було.
Відповідно до ч.ч. 4-5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Проте, фотокопії паспорту ОСОБА_1 , а також скріншот з програми “Єдокумент», які долучено до позовної заяви у паперових копіях, не засвідчені позивачем, у зв'язку з чим суд не може дійти висновку про відповідність вказаних документів оригіналам та прийняти до розгляду у якості належних доказів, які дають змогу ідентифікувати особу позивача.
При цьому, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі № 910/13354/25 було повернуто позовну заяву з доданими до неї документами ОСОБА_1 , з підстав того, що Господарський суд міста Києва не може встановити, що позовну заяву підписано саме ОСОБА_1 , тобто особою, яка має право її підписувати, оскільки скріншоти паспорту ОСОБА_1 з програми “Єдокумент», які долучено до позовної заяви у паперових копіях, не завірені належним чином.
Крім того, суд у своїй ухвалі від 03.11.2025 у справі № 910/13354/25 звертав увагу позивача на те, що відповідно до частини 8 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Тобто, господарський суд вже наголошував позивачу на необхідності засвідчення належним чином копій документів, що посвідчують особу заявника/позивача, проте такі недоліки позовної заяви не були усунуті позивачем.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
За таких обставин, суд дійшов до висновку про повернення позовної заяви та доданих до неї документів без розгляду. Відтак, клопотання про звільнення від сплати судового збору, подане позивачем, судом не розглядається, з огляду на повернення позовної заяви позивачу.
Проте, суд звертає увагу заявника на те, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 174, ч. 2 ст. 232, ст.ст. 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
Позовну заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи - повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 22.12.2025.
Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Щербаков С.О.