61022, м. Харків, пр. Науки, 5
іменем України
18.12.2025 Справа №905/349/24
Господарський суд Донецької області у складі:
судді Лободи Т.О.,
при секретарі судового засідання (помічник судді за дорученням) Яковенко К.І.,
розглянувши справу
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно - монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ,
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1. Краматорської районної державної адміністрації Донецької області, м. Краматорськ Донецької області,
2. Військової частини НОМЕР_1 , код НОМЕР_2 ,
3. Військової частини НОМЕР_3 , код НОМЕР_4 ,
про визнання незаконним та скасування рішення про вилучення майна та витребування майна з чужого незаконного володіння,
за участю представників учасників справи:
позивача - Штирхун І.В.,
відповідача - Проненко В.С.,
Військової частини НОМЕР_1 - Федорчук Д.О.,
Краматорської районної державної адміністрації Донецької області, Військової частини НОМЕР_3 - не з'явились,
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно - монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ №27 від 03.02.2023 “Про примусове вилучення майна Філії “Центр будівельно - монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ “Укрзалізниця», виданий начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 (з адміністративно - господарської діяльності) полковником ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повернути акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно - монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" виробничого структурного підрозділу "Лиманська дирекція" безпідставно набуте майно, а саме: блоки бетонні ФСБ 24-6-6 в кількості 21шт., блоки бетонні ФСБ 24-5-6 в кількості 277шт., блоки бетонні ФСБ 24-4-6 в кількості 412шт., блоки бетонні ФСБ 24-3-6 в кількості 63шт., блоки бетонні ФСБ 12-4-6 в кількості 47шт., блоки бетонні ФСБ 9-6-6 в кількості 23шт., блоки бетонні ФСБ 9-5-6 в кількості 2шт., блоки бетонні ФСБ 9-4-6 в кількості12шт., блоки бетонні ФСБ 8-5-6 в кількості 30шт., плити 2ПД 30-18 (плити дорожні) в кількості 48шт., плити ПД 30-15 (плити дорожні) в кількості 31шт., на загальну суму 2 363 743,62 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаний наказ є незаконним, порушує законні інтереси АТ "Укрзалізниця" та прийнятий з порушенням норм Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану". Позивач вважає, що відповідачами безпідставно визначено спосіб передачі майна - вилучення, оскільки такий механізм передачі не може застосовуватися до майна АТ "Укрзалізниця", яке може бути передано лише шляхом примусового відчуження з подальшим відшкодуванням вартості переданого майна.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2024 для розгляду справи № 905/349/24 визначено суддю Левшину Я.О.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 11.03.2024 залишив без руху позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії “Центр будівельно - монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства "Українська залізниця" до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання незаконним та скасування рішення про вилучення майна та витребування майна з чужого незаконного володіння.
20.03.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, у якій на виконання вимог ухвали суду від 11.03.2024 позивачем було надано копію платіжного доручення про сплату судового збору; обґрунтовано необхідність залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 та Краматорська районна державна адміністрація Донецької області безпосередньо були задіяні у процесі вилучення майна позивача та досудового вирішення спору та надано пояснення щодо реквізитів наказу, який позивач просить суд визнати незаконним та скасувати.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 25.03.2024 відкрив провадження у справі № 905/349/24; справу вирішив розглядати за правилами загального позовного провадження; залучив до участі у справі № 905/349/24 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_4 та Краматорську районну державну адміністрацію Донецької області; призначив підготовче засідання на 24.04.2024 об 11:30 год; встановив учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
29.03.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.
01.04.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем, в якому позивач просить суд замінити первісного відповідача у справі № 905/349/24 - ІНФОРМАЦІЯ_3 на ІНФОРМАЦІЯ_4 ; третю особу 2, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, Краматорську районну державну адміністрацію Донецької області визначити як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.
У зв'язку з перебуванням судді Левшиної Я.О. з 18.04.2024 по 01.05.2024 у щорічній відпустці Господарський суд Донецької області ухвалою від 09.04.2024 призначив підготовче засідання на 02.05.2024 на 12:30 год.
12.04.2024 від третьої особи - Краматорської районної державної адміністрації Донецької області через систему "Електронний суд" надійшли пояснення щодо позову, в яких третя особа заперечує проти позовних вимог, просить суд відмовити в задоволенні позову та розглянути справу за відсутності її представника.
17.04.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на пояснення третьої особи - Краматорської районної державної адміністрації Донецької області.
24.04.2024 (сформовано в системі 23.04.2024) від третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 через систему "Електронний суд" надійшли пояснення щодо позову, в яких третя особа заперечує проти позовних вимог, просить суд відмовити в задоволенні позову.
26.04.2024 від ІНФОРМАЦІЯ_2 через систему "Електронний суд" надійшли пояснення на заперечення позивача на пояснення третьої особи щодо позову.
29.04.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на пояснення третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_1
Призначене на 02.05.2024 о 12:30. підготовче засідання не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Левшиної Я.О. на лікарняному з 02.05.2024.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 07.05.2024 призначив підготовче засідання на 20.05.2024 о 12:30 год.
17.05.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про зміну предмету позову, в якій позивач просить суд змінити предмет позову, а саме в частині зобов'язання відповідача повернути безпідставно набуте майно та в цій частині викласти вимоги в наступній редакції:
"витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" виробничого структурного підрозділу "Лиманська дирекція" майно із чужого незаконного володіння, а саме: блоки бетонні ФСБ 24-6-6 в кількості 21 шт., блоки бетонні ФСБ 24-5-6 в кількості 277 шт., блоки бетонні ФСБ 24-4-6 в кількості 412 шт., блоки бетонні ФСБ 24-3-6 в кількості 63 шт., блоки бетонні ФСБ 12-4-6 в кількості 47 шт., блоки бетонні ФСБ 9-6-6 в кількості 23 шт., блоки бетонні ФСБ 9-5-6 в кількості 2 шт., блоки бетонні ФСБ 9-4-6 в кількості 12 шт., блоки бетонні ФСБ 8-5-6 в кількості 30 шт., плити 2ПД 30-18 (плити дорожні) в кількості 48 шт., плити ПД 30-15 (плити дорожні) в кількості 31 шт. на загальну суму 2 363 743,62 грн".
20.05.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення.
На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Донецької області від 21.05.2024, у зв'язку із перебуванням судді Левшиної Я.О. у відпустці по вагітності та пологах з 20.05.2024 по 22.09.2024, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 905/349/24.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2024 для розгляду справи № 905/349/24 визначено суддю Лободу Т.О.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 23.05.2024 прийняв справу № 905/349/24 до провадження судді Лободи Т.О.; розгляд справи № 905/349/24 розпочав спочатку зі стадії підготовчого провадження; призначив підготовче засідання на 19.06.2024 об 11:45 год.
В судовому засіданні 19.06.2024 судом прийняті до розгляду заяви по суті справи, які подані учасниками справи, та долучені до матеріалів справи.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 19.06.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, поновив строк ІНФОРМАЦІЯ_1 для подачі пояснень по справі, прийняв подані 24.04.2024 через систему "Електронний суд" пояснення та долучив їх до матеріалів справи.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 19.06.2024 задовольнив клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем (вх. 2789/24 від 01.04.2024). Замінив первісного відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 на належного відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_4 . Виключив ІНФОРМАЦІЯ_4 із учасників справи як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Прийняв до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову та вирішив подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням вказаної заяви. Встановив учасникам справи строки для подання заяв по суті справи. Продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів до 21.08.2024. Відклав підготовче засідання по справі на 06.08.2024 року о 12:00 год.
01.07.2024 через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що відповідності до положень пункту 4 частини першої статті 8, статті 23 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об'єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка. Оскільки відповідно до Статуту АТ "Українська залізниця" утворене як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а тому на думку відповідача, процедура вилучення відбулась правомірно та у відповідності до вимог законодавства, так як майно такого товариства є державною власністю. Також зазначає, що вилучене спірне майно було передано військовій частині для обладнання споруд для ведення вогню та захисту особового складу, а тому фактично не знаходиться на балансі ІНФОРМАЦІЯ_5 . Стверджує, що відповідач діяв в межах, визначених законодавством України.
04.07.2024 через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з висновками, доводами і запереченнями відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву та просить задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування позивач зазначає, що системний аналіз положень Закону України "Про управління об'єктами державної власності" дає підстави стверджувати, що майно внесене до статутного капіталу господарського товариства не відноситься до об'єктів управління державної власності, а державне майно, надане суб'єкту господарювання на праві господарського відання, є саме таким об'єктом. Відповідно, оскільки господарське товариство, 100 відсотків акцій (часток) якого належить державі, може виступати суб'єктом управління державної власності, то таке управління здійснюється саме майном переданим на праві господарського відання, щодо іншого майна, яке внесене до статутного капіталу, товариство діє як повноправний власник із зазначеними у Законі обмеженнями. Тобто, при утворенні АТ "Укрзалізниця" досить чітко витримана корпоративна модель управління, яка передбачає розмежування господарських функцій і функцій державного управління майном створеного товариства. Зазначає, що спірне майно, яке було вилучене у позивача є продукцією (товарно-матеріальними цінностями) виробленою позивачем у результаті своєї господарської діяльності, а тому до такого майна може бути застосовано лише процедуру примусового відчуження майна, оскільки воно є приватною, а не державною власністю. Також зазначає, що процедура примусового відчуження або вилучення може застосовуватися до індивідуально визначеного майна, тобто до майна (річчі), яке є визначеним індивідуальними ознаками, якщо воно наділене тільки йому властивими ознаками, що вирізняють його з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи його. Однак вилучене спірне майно не є індивідуально визначеним, а є таким, що визначено родовими ознаками та є замінним.
05.08.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про зупинення розгляду справи, в якому позивач просить суд зупинити справу № 905/349/24 до набрання законної сили рішенням у справі № 917/1212/21 за результатами розгляду Великою Палатою Верховного Суду заяви Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" про перегляд постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 за нововиявленими обставинами.
В судовому засіданні 06.08.2024 судом прийняті до розгляду заяви по суті справи, які подані учасниками справи, та долучені до матеріалів справи.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 06.08.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, оголосив перерву в підготовчому засіданні до 15.08.2024.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 15.08.2024 зупинив провадження у справі № 905/349/24 до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду Великою Палатою Верховного Суду заяви Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 30.07.2025 поновив провадження у справі № 905/349/24, призначив підготовче засідання на 19.08.2025 об 11:45 год., запропонував сторонам надати письмові пояснення з обґрунтуванням своєї позиції по справі на теперішній час.
01.08.2025 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення по справі.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 19.08.2025 відклав підготовче засідання по справі на 09.09.2025 о 12:00 год., запропонував позивачу та третій особі надати обґрунтування свої позиції по справі на теперішній час.
21.08.2025 від позивача через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі.
У судовому засіданні 09.09.2025 судом прийняті до розгляду письмові пояснення сторін та долучені до матеріалів справи.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 09.09.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 24.09.2025 о 10:30 год.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 24.09.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, оголосив перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 08.10.2025 о 10:45 год.
02.10.2025 від позивача через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі, в яких позивач зазначає, що Майно, зазначене в Акті про примусове відчуження або вилучення майна від 14.02.2023 (966 одиниць), співпадає за кількістю з майном зазначеним в Накладній від 16.02.2023 (966 одиниць). Щодо різниці в назвах бетонних виробів, зазначених в Акті та в Накладній б/н від 16.02.2023 (надалі - Накладній) зазначає, що майно, зазначене в Накладній, відповідає майну, вилученому відповідачем відповідно до Акту, по номенклатурі, кількості та вартості. Також зазначає, що Акт про примусове відчуження або вилучення майна від 14.02.2023 був складений самим відповідачем і наданий позивачу для підписання. Накладна від 16.02.2023 була складена позивачем з метою вирахування вартості майна, яке було у нього вилучене відповідачем.
06.10.2025 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі, в яких відповідач, зокрема, зазначає, що Накладну від 16.02.2023 до акту вилучення було складено та підписано заступником начальника ВСП "Лиманська дирекція" філії "ЦБМРтаЕБіС" АТ "Укрзалізниця" Тищенко В.А., а саме на 966 одиниць на загальну суму 2363743,62 грн. На облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 за ІНФОРМАЦІЯ_6 , ФБС ставилися згідно вимог керівних документів та на підставі накладної від 16.02.2023 у кількості 966 одиниць на загальну суму 2 363 743,62 грн. У подальшому здійснювалась передача ФБС військовим частинам. Всі ФБС були передані до військових частин, на даний час в ІНФОРМАЦІЯ_7 не рахується на обліку жодного ФБС.
В судовому засіданні 08.10.2025 судом прийняті до розгляду письмові пояснення і додаткові докази сторін та долучені до матеріалів справи.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 08.10.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, оголосив перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 15.10.2025 о 14:00 год.
09.10.2025 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі, в яких відповідач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_8 було передано ФБС згідно нарядів до військової частини НОМЕР_1 в кількості 925 штук на загальну суму 2 260 006,40 грн та до військової частини НОМЕР_3 в кількості 41 штуки на загальну суму 103 737,22 грн. Разом передано до військових частин НОМЕР_5 ФБС.
Суд прийняв до розгляду письмові пояснення відповідача та долучив їх до матеріалів справи.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 15.10.2025 повернувся до розгляду справи в підготовчому провадженні, залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Військову частину НОМЕР_1 код ( НОМЕР_2 ) та Військову частину НОМЕР_3 (код НОМЕР_4 ), зобов'язав учасників справи протягом двох днів направити на адресу третіх осіб заяви по суті справи, встановив третім особам строк 10 днів з дня вручення цієї ухвали для подання до суду письмових пояснень по справі з обґрунтуванням своєї позиції, відклав підготовче засідання по справі на 05.11.2025 об 11:00 год.
17.10.2025 від позивача через систему "Електронний суд" надійшли докази направлення на адресу третіх осіб заяв позивача по суті справи.
20.10.2025 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшли докази направлення на адресу третіх осіб заяв відповідача по суті справи.
27.10.2025 від Військової частини НОМЕР_1 через систему "Електронний суд" надійшли пояснення у справі, в якій третя особа просить суд відмовити в задоволенні позову та зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 приймає безпосередню участь у бойових діях та забезпечує здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації. З метою виконання покладених на військову частину завдань, остання, у встановленому порядку подала заявку до забезпечувального органу - Управління інженерних військ командування Сил підтримки Збройних Сил України та на підставі наряду № 343/3/4/439 зб від 25.10.2023 отримала майно згідно Акту приймання-передачі запасів № 123 від 27.10.2023, яке в подальшому було обліковано в загальній кількості 925 шт., загальною вартістю 2 260 006,40 грн.
Суд прийняв до розгляду письмові пояснення третьої особи та долучив їх до матеріалів справи.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 05.11.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 19.11.2025 року о 10:40 год.
05.11.2025 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про виправлення описки в позовній заяві, в якій позивач просить суд в позовній заяві та в заяві про зміну предмету позову від 17.05.2024 виправити назви бетонних плит з помилкової "ФСБ" на вірну " ІНФОРМАЦІЯ_9 " та враховувати цю заяву при подальшому розгляді справи № 905/349/24.
Суд прийняв заяву позивача про виправлення технічної описки в позовній заяві та заяві про зміну предмету позову до розгляду та продовжує розгляд справи з її врахуванням.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 19.11.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, оголосив перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 09.12.2025 о 10:30 год.
Проте, призначене на 09.12.2025 судове засідання не відбулось, у зв'язку з відсутністю електропостачання в приміщенні Господарського суду Донецької області 09.12.2025 з 08 год. 40 хв. до 13 год. 35 хв., про що складено відповідний Акт від 09.12.2025.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 10.12.2025 призначив судове засідання з розгляду справи по суті на 18.12.2025 о 10:00 год.
У судових засіданнях по даній справі представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі з посиланням на обґрунтування, які викладені в заявах по суті справи та поясненнях.
Представник відповідача проти позову заперечував повністю з посиланням на обґрунтування, які викладені в заявах по суті справи та поясненнях.
Представник третьої особи - Військової частини НОМЕР_1 підтримала позицію відповідача, підтвердила отримання бетонних блоків від відповідача та використання їх при виконання своїх обов'язків.
Представники Краматорської районної державної адміністрації Донецької області та Військової частини НОМЕР_3 в судове засідання не з'явились, заяв чи будь-яких інших документів до суду не надали, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, шляхом доставлення ухвали суду від 10.12.2025 до їх особистих кабінетів в системі "Електронний суд".
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи належне повідомлення третіх осіб Краматорської районної державної адміністрації Донецької області та Військової частини НОМЕР_3 про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу в даному судовому засідання без їх участі.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_10 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 направлена вимога №116/10/1089 від 02.02.2023 (т. 2, а.с. 48), згідно з якою : в термін до 14.02.2023 здійснити вилучення рухомого майна Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд" АТ "Укрзалізниця", а саме: бетонні блоки - 718 од., бетонні плити - 96 од.; видати наказ ІНФОРМАЦІЯ_5 про примусове вилучення зазначеного майна та погодити прийняття рішення про примусове вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану з Донецькою обласною військовою адміністрацією; примусове вилучення майна зазначене у наказі, здійснити з оформленням акту за формою, визначеною відповідно до вимог Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".
ІНФОРМАЦІЯ_4 на виконання вищевказаного розпорядження направлено вимогу №12/09 від 03.02.2023 (т.1, а.с. 125) начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з якою в термін до 13.02.2023 здійснити вилучення рухомого майна Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд" АТ "Укрзалізниця", яке зберігається на залізничній станції "Слов'янськ" регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця", а саме: бетонні блоки - 718 од., бетонні плити - 96 од.; видати наказ ІНФОРМАЦІЯ_11 про примусове вилучення зазначеного майна та погодити прийняття рішення про примусове вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану з Краматорською районною військовою адміністрацією; примусове вилучення майна зазначене у наказі, здійснити з оформленням акту за формою, визначеною відповідно до вимог Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", вилучене майно поставити на облік встановленим порядком.
Наказом ІНФОРМАЦІЯ_2 № 27 від 03.02.2025 "Про примусове вилучення майна Філії "Центр будівельно-монтажних будівель і споруд" АТ "Укрзалізниця"" (т.1,а.с. 17; т.1, а.с. 124) примусово вилучено рухоме майно для обладнання споруд для ведення вогню та захисту особового складу у Філії "Центр будівельно-монтажних будівель і споруд" АТ "Укрзалізниця", яке зберігається на залізничній станції "Слов'янськ" регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця", а саме: бетонні блоки у кількості 718 одиниць та бетоні плити у кількості 96 одиниць.
Згідно Акту про примусове відчуження або вилучення майна від 14.02.2023 (т.1, а.с.14) ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснено вилучення майна, власником якого є АТ "Укрзалізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" виробничий структурний підрозділ "Лиманська дирекція", а саме: блоки бетонні ФБС 24-6-6 в кількості 21 шт., блоки бетонні ФБС 24-5-6 в кількості 277 шт., блоки бетонні ФБС 24-4-6 в кількості 412 шт., блоки бетонні ФБС 24-3-6 в кількості 63 шт., блоки бетонні ФБС 12-4-6 в кількості 47 шт., блоки бетонні ФБС 9-6-6 в кількості 23 шт., блоки бетонні ФБС 9-5-6 в кількості 2 шт., блоки бетонні ФБС 9-4-6 в кількості 12 шт., блоки бетонні ФБС 8-5-6 в кількості 30 шт., плити 2ПД 30-18 (плити дорожні) в кількості 48 шт., плити ПД 30-15 (плити дорожні) в кількості 31 шт.
До вказаного Акту 14.02.2023 було складено заперечення (т.1, а.с.15), підписане заступником начальника ВСП "Лиманська дирекція" Віктором Тищенком, в якому зазначено, що вилучення майна, яке перебуває у власності АТ "Укрзалізниця", а саме набуте в процесі господарської діяльності та щодо якого може бути застосовано лише процедуру примусового відчуження майна з повним відшкодуванням його вартості (згідно з п.п. роз'яснення від 10.03.2022 №ЦЮ-08/356 до Інструкції).
До матеріалів справи додано копію накладної № б/н від 16.02.2023 (т. 1, а.с.16), відповідно до якої ВСП "Лиманська дирекція" видала ІНФОРМАЦІЯ_12 товар/майно (блоки бетонні ФБС, плити доріг, блоки фундаментні) на загальну суму 2 363 743,62 грн.
Так, акт від 14.02.2023 був складений працівниками відповідача, накладна від 16.02.2023 була складена працівниками позивача. Сторонами підтверджено, що вказані документи складені щодо одного й того самого майна.
16.02.2023 вилучені блоки та плити в кількості 966 одиниць на загальну суму 2 363 743,62 грн поставлені на облік ІНФОРМАЦІЯ_1 за ІНФОРМАЦІЯ_6 на підставі Акту приймання-передачі військового майна № 21 від 16.02.2023 (т.3, а.с. 13 зворотній бік - 15). Суд зазначає, що в Акті № 21 від 16.02.2023 вказано, що на облік було поставлено 968 одиниць блоків та плит. Однак в поданих до суду пояснення відповідач зазначає, що в Акті №21 від 16.02.2023 виявлена "технічна" помилка виконавців, а саме розбіжність в дві одиниці в рядку 44 акту, яка була врахована під час постановки на облік та не вплинула на загальну суму цього акту приймання-передачі. Тобто, на облік було поставлено 966 одиниць блоків та плит, це ті самі блоки та плити, що визначені в акті вилучення від 14.02.2023 та накладній від 16.02.2023.
В подальшому 29.03.2023 ІНФОРМАЦІЯ_6 було передано Військовій частині НОМЕР_6 (для НОМЕР_7 ) 54 одиниці бетонних блоків на загальну суму 137 254,44 грн, що підтверджується Накладною (вимогою) №38 від 29.03.2023 та Актом приймання-передачі основних засобів № 39 від 29.03.2023 (т. 3, а.с. 17-18).
06.04.2023 Військова частина НОМЕР_7 передала Військовій частині НОМЕР_3 54 одиниці бетонних блоків на підставі на підставі накладної вимоги № 4 від 06.04.2023 (т.3, а.с. 26 зворотній бік) та Акту приймання-передачі основних засобів № 4 від 06.04.2023 (т.3, а.с. 25).
26.07.2023 Військова частина НОМЕР_3 повернула ІНФОРМАЦІЯ_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_12 ) залишки бетонних блоків у кількості 13 одиниць на загальну суму 33 517,44 грн, що підтверджується Накладною (вимогою) № 8 (т. 3, а.с. 21 зворотній бік) , Актом приймання-передачі основних засобів № 104 від 26.07.2023 та Актом приймання-передачі військового майна № 107 від 26.07.2023 (т.3, а.с. 19-21).
27.10.2023 ІНФОРМАЦІЯ_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) передав Військовій частині НОМЕР_1 925 одиниць бетонних блоків та плит на загальну суму 2 260 006,40 грн, що підтверджується Накладною (вимогою) 124 від 27.10.2023 (т.3, а.с. 22-23) та Актом приймання-передачі запасів №123 від 27.10.2023 (т.1, а.с. 119).
У матеріалах справи також наявна Довідка ІНФОРМАЦІЯ_5 №09/02/1337 від 02.10.2025 (т.3, а.с. 12), в якій зазначається, що на бухгалтерському обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 01.03.2023 обліковувалося військове майно, а саме бетонні блоки в кількості 723 шт., блоки фундаментальні в кількості 164 шт. та плити дорожні в кількості 79 шт. на загальну суму 2 363 743,62 грн, вказане військове майно було передано військовим частинам та станом на 01.10.2025 не перебуває на бухгалтерському обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як стверджує позивач, відповідач безпідставно застосував процедуру вилучення майна АТ "Укрзалізниця", та вважає, що майно позивача могло бути вилучено лише шляхом примусового відчуження з подальшим відшкодуванням вартості переданого майна, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
До матеріалів справи позивач додав документи на підтвердження того, що спірне майно було виготовлено самостійно позивачем та на підтвердження переміщення такого майна між підрозділами позивача (т. 1, а.с. 30-60).
Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин та на дату звернення позивача з даним позовом до суду) держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Згідно з положеннями ст. 2 Господарського процесуального кодексу України та статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є його порушення, невизнання або оспорення. Зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Частинами 1-2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).
У рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Згідно з ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
За змістом ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
Водночас, установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Конституційний суд України у рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
Щодо порушеного права, таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Одночасно з цим, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу, а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Предметом спору в даній справі є визнання незаконним та скасування наказу №27 від 03.02.2023 "Про примусове вилучення майна Філії "Центр будівельно - монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Укрзалізниця", виданий начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 (з адміністративно - господарської діяльності) полковником ОСОБА_1 , та витребування у ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" виробничого структурного підрозділу "Лиманська дирекція" із чужого незаконного володіння майна (блоків бетонних та плит на загальну суму 2 363 743,62 грн).
Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За приписами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Суд зазначає, що захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Вказана правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 17.12.2014 у справі № 6-140цс14.
Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 522/2201/15-ц віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).
Належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи майна є особа, за якою зареєстроване право власності на таке майно. Якщо майном неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Можливість віндикації майна, його витребування від особи, яка незаконно або свавільно заволоділа ним, має нормативну основу в національному законодавстві. Зокрема, пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України передбачений такий спосіб захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення, а статтею 387 ЦК України передбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння. Зазначені положення є доступними для заінтересованих осіб, чіткими, а наслідки їх застосування - передбачуваними.
Віндикація майна, його витребування в особи, яка незаконно або свавільно порушила чуже володіння, має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права інших осіб мирно володіти своїм майном. Така мета відповідає загальним інтересам суспільства.
Таким чином, власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися вказаним майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №916/3727/15).
У своїх висновках Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що позивач з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неефективними способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить позивачу права володіння його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, зокрема, з тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними або що позивач їх не оскаржив (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, від 23 листопада 2021 у справі № 359/3373/16-ц , від 04 липня 2023 у справі №373/626/17).
З огляду на зазначене вимога про визнання незаконним та скасування наказу №27 від 03.02.2023 "Про примусове вилучення майна Філії "Центр будівельно - монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Укрзалізниця", виданий начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 (з адміністративно - господарської діяльності) полковником ОСОБА_1 , не є належною у спорі про витребування майна. Така вимога може бути ефективним способом захисту зокрема тоді, коли відповідне рішення є перешкодою для власника у реалізації його права власності. На даний час вказаний наказ є виконаним та його скасування ніяким чином не відновить права позивача на належне йому майно. Крім того, згідно вказаного наказу вилученню підлягало 814 одиниць майна, а фактично вилучено 966 одиниць.
Обрання позивачем неналежного, зокрема неефективного, способу захисту прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (пункт 112), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 92), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 28), від 20 липня 2022 року у справі № 806/5244/15 (пункт 9.38), від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 148), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.13), від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19 (пункт 9.54), від 1 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц (пункт 127)).
Враховуючи, що для витребування спірного майна із чужого володіння не потрібно оскаржувати будь-яких рішень органів влади, суд дійшов висновку про відмову в позовних вимогах в частині визнання та скасування наказу №27 від 03.02.2023 "Про примусове вилучення майна Філії "Центр будівельно - монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Укрзалізниця", виданий начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 (з адміністративно - господарської діяльності) полковником ОСОБА_1 .
Стосовно позовної вимоги про витребування в ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача із чужого незаконного володіння майна (блоків бетонних та плит на загальну суму 2 363 743,62 грн) суд зазначає наступне.
Вказану вимогу пред'явлено позивачем до відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як встановив суд, спірне майно, яке було предметом вилучення за Актом про примусове відчуження або вилучення майна від 14.02.2023, та яке просить витребувати позивач, 16.02.2023 було поставлене на бухгалтерський облік ІНФОРМАЦІЯ_1 за ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В подальшому вказане спірне майно було передано військовим частинам НОМЕР_1 та НОМЕР_3 . Станом на момент звернення позивача до суду та станом на теперішній час спірне майно не перебуває ні на бухгалтерському обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 , ні в його фактичному володінні. Таким чином на даний час (так і на час звернення позивача з даним позовом до суду) відповідач не є володільцем спірного майна.
Враховуючи, що пред'явлення віндикаційного позову можливе лише до останнього набувача цього майна, яким як встановив суд, не є відповідач у даній справі, позовні вимоги в частині витребування спірного майна не підлягають задоволенню, оскільки пред'явлені до неналежного відповідача.
Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог повністю, у відповідності до ст. 129 ГПК України витрати щодо сплати судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статями 1-5, 10, 11, 12, 20, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 23.12.2025.
Суддя Т. О. Лобода