17 грудня 2025 року м. Харків Справа №913/195/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.,
за участю секретаря судового засідання Довгань А.О.,
за участю представників:
позивача (в режимі відеоконференції) - Павлюк І.О., на підставі ордеру на надання правничої допомоги серія ВІ1239193 від 09.12.2025 року;
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Текс-Трейдінг» (вх.№2470Л/2) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 13.11.2025 року, постановлену у приміщенні Господарського суду Луганської області суддею Косенко Т.В. в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у справі №913/195/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текс-Трейдінг», м. Полтава,
до Держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м.Москва, Російська Федерація,
про стягнення 75309944,03 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «Текс-Трейдінг» звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до держави - Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення грошових коштів у сумі 1802733 доларів США 08 центів, з яких: 1302773 доларів США 08 центів - майнової шкоди та 500000 доларів США - немайнової (моральної шкоди).
Рішенням Господарського суду Луганської області від 03.11.2025 року позов ТОВ «Текс-Трейдінг» до Держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача майнову шкоду в розмірі 1302773 доларів США 08 центів (еквівалент 54392596,63 грн), витрати з виконання оціночних робіт у розмірі 43358,97 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з відповідача в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 765863,94 грн.
11.11.2025 року до Господарського суду Луганської області через систему електронний суд від ТОВ «Текс-Трейдінг» надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення, в якому заявник просив поновити строк на подання клопотання та ухвалити додаткове судове рішення у справі №913/195/25 щодо розподілу судових витрат і стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,98 грн, понесені витрати на оплату послуг перекладача в сумі 25000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 13.11.2025 року у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Текс-Трейдінг» від 11.11.2025 року в частині поновлення строку на його подання відмовлено. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Текс-Трейдінг» від 11.11.2025 року в частині ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду.
Позивач з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 13.11.2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що у позивача були наявні поважні причини пропуску строку, спричинені непереборними обставинами, а саме плановими та аварійними обмеженнями споживання електричної потужності у Полтавській області внаслідок обстрілів Російською Федерацією об'єктів енергетичної інфраструктури України. Такі обмеження призводили до порушення коректної роботи електронних сервісів, через які позивач намагався вчасно подати клопотання. Нарешті вдало його відправити вдалося лише 11.11.2025 року, що і призвело до порушення строку подачі на один день.
Скаржник вважає, що пропущення строку подачі клопотання обумовлено непереборними обставинами, а саме плановими та аварійними обмеженнями споживання електричної потужності у Полтавській області внаслідок обстрілів Російською Федерацією об'єктів енергетичної інфраструктури України. Вказане не є підставами, котрі виникли через вину позивача та є достатніми для визнання судом їх поважними причинами пропуску строку.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 року відкрито апеляційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Текс-Трейдінг» на ухвалу Господарського суду Луганської області від 13.11.2025 року у справі №913/195/25. Встановлено відповідачу строк протягом якого він має право подати до суду відзив на апеляційну скаргу. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз'яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв'язку. Витребувано з Господарського суду Луганської області матеріали справи №913/195/25.
Вказана ухвала була направлена позивачу через підсистему електронний суд до кабінету користувача і доставлена йому 01.12.2025 року.
Крім того, з метою належного повідомлення учасників справи про дану справу, судом розміщено оголошення на офіційному веб-порталі Судова влада України, з посиланням на веб-адресу ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
10.12.2025 року матеріали справи №913/195/25 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
У судовому засіданні 17.12.2025 року представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За змістом статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до положень частин 1, 3 ст. 123, частини 2 статті 126 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Пунктом 9 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У позовній заяві позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 30000,00 грн. Також очікується понесення витрат на послуги перекладача орієнтовно в сумі 25000,00 грн.
Матеріали справи свідчать, що у судовому засіданні 03.11.2025 року представник позивача - адвокат Павлюк І.О. заявив, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та послуги перекладача будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
11.11.2025 року через систему електронний суд від ТОВ «Текс-Трейдінг» надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення, в якому заявник просив поновити строк на подання клопотання та ухвалити додаткове судове рішення у справі №913/195/25 щодо розподілу судових витрат і стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,98 грн, понесені витрати на оплату послуг перекладача в сумі 25000,00 грн. Також позивач надав відповідні докази їх понесення: копії платіжних інструкцій від 15.05.2025 року №470, від 04.06.2025 року №480, від 26.06.2025 року №493, від 08.07.2025 року №505, від 21.07.2025 року №514, копію акту приймання-передачі послуг від 01.07.2025 року №44-25, копію договору надання послуг від 03.06.2025 року №04/06/25.
Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу встановив, що звернення позивача 11.11.2025 року з клопотанням про ухвалення додаткового рішення відбулося з порушенням п'ятиденного строку, встановленого ч.8 ст.129 ГПК України, оскільки вказаний строк на звернення закінчився 10.11.2025 року (08 та 09 листопада були вихідними днями - субота та неділя). При цьому, у поданому клопотанні позивач просив поновити пропущений строк для звернення з відповідним клопотанням, проте ним взагалі не зазначено будь-яких причин пропуску строку та не надано належних доказів на підтвердження таких обставин, що зумовило відмову в його задоволенні і залишенні вимоги про розподіл витрат без розгляду.
У той час, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що місцевий господарський суд застосував занадто формальний підхід під час вирішення питання про поновлення строків для подання клопотання.
Згідно з частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Так, чинним законодавством не встановлено заборон чи неможливості поновлення строків визначених ст. 129 ГПК України.
Звертаючись до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, заявник просив поновити строк на подання такої заяви і вказував, що прострочення сталось у зв'язку із позаплановими відключеннями світла.
Матеріали справи свідчать, що місцем реєстрації позивача є місто Полтава.
Загальновідомим фактом є те, що мали місце обстріли Російською Федерацією об'єктів енергетичної інфраструктури України, що спричинило планові та аварійні обмеженнями споживання електричної потужності у Полтавській області. Щодо обмежень електопостачання, електроспоживання та дефіцитів були оприлюднені відповідні повідомленнями на офіційному сайті АТ «Полтавообленерго».
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідні обмеження впливали і на як на загальне функціонування так і на коректне функціонування системи електронний суд. Зокрема, 06.11.2025 року було вчинено декілька оголошень на офіційному сайті, а саме: про здійснення масштабної DDoS-атаки на підсистему електронний суд; про збій у роботі магістрального мережевого провайдера.
Опосередковано вказані обставини свідчать, про неможливість користуватись сервісами електронного суду і для виправлення такої ситуації потрібен був час.
З 10.11.2025 року було введено в експлуатацію додатковий медіа-сервер ВКЗ, що також вплинуло на коректну роботу систему електронного суду.
Колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що заявником було подано заяву про ухвалення додаткового рішення у найкоротші строки, тобто 10.11.2025 року є останнім п'ятим днем, а заява надійшла до суду 11.11.2025 року - на наступний день після закінчення строку.
Неприпустимим є покладення на сторону відповідальності у випадку некоректної роботи відповідної системи, а також обмежень (дифіциту електропостачання), що стосувались всіх користувачів і залежність від наявності якого презюмується.
Крім того, колегія суддів вважає істотним та можливим врахувати, що складання повного тексту судового рішення є складовою такого етапу як ухвалення рішення суду.
Як зазначалось вище скорочений текст судового рішення у даній справі оголошено 03.11.2025 року, а повний текст складено 13.11.2025 року. Тобто направлення заяви про ухвалення додаткового рішення була надана до суду ще до моменту складання повного тексту рішення, яке було направлено позивачу 14.11.2025 року.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд підійшов до вирішення питання формально, без урахування конкретних обставин справи і оцінки доводів. Залишаючи заяву позивача без розгляду місцевий господарський суд позбавив позивача права на справедливий суд, яке визначено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Висновок суду, що заявником не було у заяві зазначено будь-яких причин пропуску строку, спростовується самою заявою, в якій відображено, що прострочення сталось у зв'язку із позаплановими відключеннями світла. Така обставина як відключення світла та дефіцит електроенергії, що впливає на функціонування та забезпечення роботи є загальновідомою обставиною та не потребує спеціального режиму доказування.
Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції») від 16.12.1992 року).
Стаття 13 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 86 цього ж кодексу, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала про залишення без розгляду заяви позивача винесена з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та порушенням норм процесуального права. Таким чином, з метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 129 Конституції України, для захисту прав і охоронюваних законом інтересів сторін, ухвала Господарського суду Луганської області від 13.11.2025 року у справі №913/195/25 підлягає скасуванню, а справа з урахуванням положень п.6 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України підлягає переданню на розгляд суду першої інстанції.
Керуючись статтями 240, 269, 270, п.6, ч.1 ст.275, п.1 ст. 280, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Текс-Трейдінг» задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Луганської області від 13.11.2025 року у справі №913/195/25 скасувати.
Справу №913/195/25 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 22.12.2025 року.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя І.В. Тарасова