вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" жовтня 2025 р. Справа № 910/15254/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Корсака В.А.
Євсікова О.О.
секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2025
у справі № 910/15254/24 (суддя Грєхова О.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Вінницька птахофабрика» (далі - позивач; ТОВ “Вінницька птахофабрика»; Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Державного підприємства “Гарантований покупець» (надалі - відповідач; ДП “Гарантований покупець»; апелянт; скаржник) про стягнення заборгованості в сумі 34 773 386,23 грн з яких: основний борг - 32 007 009,01 грн, інфляційні втрати - 2 141 649,04 грн та 3% річних - 624 728,18 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 1331/01 від 17.12.2019, в частині здійснення розрахунків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15254/24.
17.02.2025 представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 25 147 480,86 грн з яких: основний борг - 20 702 385,57 грн за період серпень, вересень, листопад, грудень 2022 року, лютий - липень 2023 року, вересень 2023 року, інфляційні втрати - 3 644 811,92 грн за період з березня 2023 року по січень 2025 року та 3% річних - 800 283,37 грн за період з 23.03.2023 по 17.02.2025.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 позов задоволено повністю. Стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Вінницька птахофабрика" заборгованість - 20 702 385 (двадцять мільйонів сімсот дві тисячі триста вісімдесят п'ять) грн 57 коп., інфляційні втрати - 3 644 811 (три мільйони шістсот сорок чотири тисячі вісімсот одинадцять) грн 92 коп., 3% річних - 800 283 (вісімсот тисяч двісті вісімдесят три) грн 37 коп. та витрати по сплаті судового збору - 301 769 (триста одна тисяча сімсот шістдесят дев'ять) грн 77 коп.
Як зазначено місцевим господарським судом, заявлені позивачем вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 20 702 385,57 грн. підлягають задоволенню у зв'язку з настанням строку кінцевого розрахунку та відсутності доказів сплати відповідачем такої заборгованості, в тому числі в процесі розгляду справи.
Крім того суд першої інстанції вказав, що встановивши факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором, дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат, з огляду на ненадання відповідачем власного контррозрахунку, стягненню з відповідача підлягають 3% річних - 800 283,37 грн. та інфляційні втрати - 3 644 811,92 грн.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ДП “Гарантований покупець» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 у справі № 910/15254/24 повністю та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що при здійсненні розрахунку щодо оплати 100% вартості відпущеної продавцям за «зеленим» тарифом електричної енергії відносно кожного попереднього розрахункового періоду Гарантованим покупцем враховуються наступні умови: сума сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом авансових платежів; сума коштів, отриманих Гарантованим покупцем від НЕК «Укренерго» відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Відповідач звертає увагу, що на виконання договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0414/09051/52/01 від 26.06.2019 протягом вересня 2022 року - грудня 2023 року Гарантованим покупцем надано, а ОСП (НЕК «Укренерго») прийнято послугу на загальну суму 27 076 079 046,09 грн., що підтверджується складеними та підписаними актами приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за вищенаведений період, а також актом коригування від 03.05.2024 до акта № 09 приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 21.10.2022 за вересень 2022 року. Гарантований покупець вказував на те, що станом на 06.12.2024 заборгованість НЕК «Укренерго» перед Гарантованим покупцем за надану у спірному розрахунковому періоді (жовтень 2022 року - грудень 2023 року) послугу становить 11 314 209 312,19 грн. Таким чином, місцевим господарським судом не взято до уваги наявність заборгованості НЕК «Укренерго» перед Гарантованим покупцем. Крім цього, судом 1-ої інстанції не прийнято доводи відповідача про те, що за існуючого алгоритму розрахунків, обов'язок Гарантованого покупця щодо оплати 100% вартості електричної енергії обумовлений 100% оплатою ОСП послуги перед Гарантованим покупцем.
Скаржник вказує, що судом першої інстанції безпідставно проігноровано обставину наявності правових підстав для застосування до спірних правовідносин наказів Міненерго № 140 від 28.03.2022 та № 206 від 15.06.2022 при вирішенні питання щодо розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію у спірний період.
Окремо відповідач зазначив про ігнорування місцевим господарським судом права відповідача на зменшення рівня розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення. Разом із тим, господарський суд не надав оцінки відповідним доводам і як наслідок ухвалив рішення, яким надмірно стягнув кошти з відповідача.
Апелянтом наголошується й на тому, що господарський суд не в повній мірі дослідив доводи відповідача щодо дії непереборної сили - російської агресії проти України, що унеможливлює стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Скаржник також акцентував, що з урахуванням ступеню добровільного виконання основного зобов'язання, який по спірним розрахунковим періодам станом на 17.04.2025 складав 95,27%; наявності особливостей правового регулювання порядку виконання Гарантованим покупцем зобов'язань з купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом; здійснення розрахунків з позивачем належним чином, у точній відповідності до регуляторних актів, зокрема, Порядку № 641; захищеність прав та інтересів позивача, пов'язаних із знеціненням гривні внаслідок інфляційних процесів, відповідними державними гарантіями та особливим, у порівнянні із встановленим статтею 625 ЦК України, порядком щоквартального перерахунку «зеленого» тарифу; відсутністю доказів завдання позивачеві збитків у заявленому до стягнення розмірі; складний фінансовий стан відповідача, зумовлений наявністю значної дебіторської заборгованості; тяжкі наслідки для підприємств енергетичного сектору країни, в т.ч. для Гарантованого покупця, зумовлені воєнними діями на території України, - суд першої інстанції дійшов безпідставного та необґрунтованого висновку про недоведеність відповідачем наявності виключних (надзвичайних) обставин, які враховуються судом при вирішенні клопотання про зменшення відповідних нарахувань.
Також відповідачем до апеляційної скарги долучено нові докази, а саме: баланси (звіти про фінансовий стан) ДП "Гарантований покупець" за 2023-2024рр.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2025, апеляційна скарга у справі № 910/15254/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 у справі № 910/15254/24. Розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 у справі № 910/15254/24 призначено на 17.09.2025.
На адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Згідно аргументів позивача, власне інформацією, яка викладена у наданій відповідачем довідці щодо заборгованості ПрАТ «НЕК «Укренерго» перед ДП «Гарантований покупець» за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел згідно з договором від 26.06.2019 № 0414-09051/52/01, відповідач безпосередньо сам підтверджує, що строк виконання зобов'язань з оплати поставленої електроенергії у відповідача настав і ним порушені такі зобов'язання. А твердження відповідача як в апеляційній скарзі, так і в заявах по суті, поданих під час розгляду справи в суді першої інстанції про начебто відсутність підстав вважати, що відповідачем порушені умови виконання своїх зобов'язань зводяться лише до спроби уникнути від їх виконання. Також вказує, що відповідач не здійснив позивачу кінцеву оплату за дані спірні місяці, хоча зазначає, що начебто причиною не оплати/не виникнення зобов'язань з оплати є саме не сплата ПрАТ «НЕК «Укренерго» наданих Гарантованим покупцем послуг. Це, на думку позивача, підтверджує, що у ДП «Гарантований покупець» виник обов'язок щодо здійснення кінцевої оплати відпущеної електроенергії позивачу за спірні періоди з моменту оприлюднення Регулятором рішення про затвердження вартості електроенергії.
Як вважає позивач, відповідачем при розгляді справи у суді першої інстанції жодним чином не було доведено та не було надано жодних доказів, які б підтверджували, що ДП «Гарантований покупець» проведено розрахунок з позивачем у відповідності до наказів № 140 від 28.03.2022 та/або № 206 від 15.06.2022. При цьому, положення наказу № 206 не змінюють і не припиняють обов'язок відповідача здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку купівлі електричної енергії за “зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок № 641). Позивач наголошує, що відповідач мав здійснити оплату позивачу за поставлену в серпні 2022 року електроенергію відповідно до Порядку № 641 та укладеного між сторонами договору з моменту оприлюднення Регулятором рішення про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, без будь-якої прив'язки до наказів № 140 від 28.03.2022 та/або № 206 від 15.06.2022, чого власне не зробив.
Окремо позивач зауважив, що військова агресія російської федерації та/або введення воєнного стану на території України не можуть слугувати єдиними підставами для невиконання зобов'язання та звільнення від відповідальності за порушення договору.
Додатково позивач акцентував, що 3% річних та інфляційні втрати не є господарськими санкціями, носять компенсаційний характер, і їх розмір не може бути зменшено відповідно до ст. 233 ГК України. Окрім того, такі вимоги доведені позивачем в повному обсязі.
У зв'язку з перебуванням судді Євсікова О.О. у відпустці, судове засідання у справі № 910/15254/24, призначене на 17.09.2025, не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 у справі № 910/15254/24 призначено на 29.10.2025.
Представник апелянта в судовому засіданні 29.10.2025 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 у справі № 910/15254/24 повністю та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.
Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення залишити без змін.
Окремо судова колегія зазначає, що відповідачем 17.09.2025 подано до Північного апеляційного господарського суду клопотання про залучення ПрАТ «НЕК «Укренерго» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, в даній справі.
Відповідно до ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
У силу приписів ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
При цьому, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яке ще не вчинена.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 09.11.2020 у справі № 906/72/16.
Як вбачається з матеріалів справи, у межах строку, встановленого в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 про відкриття апеляційного провадження у даній справі (до 26.07.2025), відповідач не звертався до Північного апеляційного господарського суду із заявою про продовження строку для подання клопотань.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2).
З урахуванням викладеного, клопотання відповідача про залучення відповідної третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, яке подано після закінчення процесуального строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження у даній справі, залишається судом без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України.
Щодо поданих апелянтом нових доказів, колегія суддів зазначає, що згідно з частинами 1-3 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини 4, 5 статті 80 ГПК України).
У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована.
У свою чергу, статтею 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Системний аналіз положень статей 80 та 269 ГПК України дозволяє зробити висновок, що докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов'язок подання таких доказів. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
Частиною 8 статті 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.
Відтак, суд апеляційної інстанції не вправі надавати оцінку вказаним доказам під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, так як наведені у них обставини не були відомі суду під час розгляду спору по суті у суді першої інстанції, а отже не можуть впливати на оцінку законності чи обґрунтованості рішення.
Відповідно до положень статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, надані сторонами нові докази не приймаються судом, оскільки прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених статтею 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто, без наявності належних доказів неможливості їх отримання та подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявників, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює стороні більш сприятливі умови в розгляді конкретної справи.
Крім того, на переконання колегії суддів, така обставина, як необхідність подання нових доказів у суді апеляційної інстанції на спростування позиції іншої сторони, викладеної у позовній заяві чи у відзиві, не може бути визнана поважною причиною неподання доказів у встановлений процесуальний строк.
Тому, долучені скаржником до апеляційної скарги нові докази, а саме: копії балансів (звітів про фінансовий стан) ДП "Гарантований покупець" за 2023-2024рр. не приймаються апеляційним господарським судом до уваги на стадії апеляційного розгляду цієї справи.
Крім того, в апеляційній скарзі апелянт не клопоче про поновлення йому процесуального строку на прийняття нових доказів судом апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Апеляційний розгляд здійснювався із застосуванням норм матеріального права, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 17 грудня 2019 року між Державним підприємством “Гарантований покупець» (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Вінницька птахофабрика» (продавець за “зеленим» тарифом) укладено договір № 1331/01 (скорочено - Договір). Згідно цього договору виробник за “зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а Гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за “зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за “зеленим» тарифом, затвердженим постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок № 641).
14 лютого 2020 року сторонами укладено Додаткову угоду № 275-1/01/20 до Договору, за умовами якої сторони дійшли згоди статті 1-7 Договору викласти в новій редакції.
Згідно з п. 2.1 Договору сторони визнають свої зобов'язання згідно із законами України “Про ринок електричної енергії», “Про альтернативні джерела енергії», Порядком № 641, Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, Правилами ринку “на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.
Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства продавця за “зеленим» тарифом у балансуючій групі гарантованого покупця (п. 2.2 Договору).
Відповідно до п. 2.3 Договору продавець за “зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за “зеленим» тарифом за встановленим йому “зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
За умовами п. 2.4 Договору продавець за “зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку № 641, якщо продавець є виробником за “зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за “зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за “зеленим» тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.
Відповідно до п. 2.5 Договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за “зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку № 641 або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
Згідно з п. 3.1 Договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку № 641 або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку № 641 або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за “зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ (п. 3.2 Договору).
Пунктом 3.3 Договору сторони передбачили, що оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за “зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюється відповідно до положень глави 10 Порядку № 641 або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Відповідно до п. 4.5 Договору гарантований покупець зобов'язаний: купувати у продавця за “зеленим» тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за “зеленим» тарифом електричну енергію; нараховувати плату за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за “зеленим» тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку № 641.
Гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за “зеленим» тарифом, що визначений у главі 10 Порядку № 641 або главі 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від не оплаченої згідно з Порядком № 641 або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від не оплаченої згідно з Порядком № 641 або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за “зеленим» тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки продавців за “зеленим» тарифом (п. 4.6 Договору).
Згідно з п. 5.1 Договору обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожі атаки, військове ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, що спричиняють неможливість виконання однією зі сторін зобов'язань за договором.
При настанні обставин непереборної сили сторони звільняються від виконання зобов'язань за цим договором на термін дії обставин непереборної сили і усунення їх наслідків. Наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів відповідно до законодавства. Потерпіла сторона негайно надсилає будь-яким доступним засобом зв'язку повідомлення другій стороні про подію, що оголошується обставиною непереборної сили, і якомога швидше подає інформацію про вжиті заходи щодо усунення наслідків цієї події (п.п. 5.2 - 5.4 Договору).
Якщо обставини непереборної сили тривають довше трьох місяців, сторони вирішують питання щодо подальшого виконання договору (п. 5.5 Договору).
Відповідно до п. 7.4 Договору якщо продавець за “зеленим» тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та Регулятором уже встановлено йому “зелений» тариф і продавець за “зеленим» тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії “зеленого» тарифу (до 01.01.2030).
11 лютого 2021 року сторонами укладено Додаткову угоду № 431/01/21 до Договору, яка набуває чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками та, згідно з ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, її умови застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 16.01.2021 (пункт 21 Додаткової угоди).
Означеною Додатковою угодою, зокрема доповнено Договір новим пунктом 1.2 в такій редакції: за цим Договором гарантований покупець зобов'язується надавати, а продавець за “зеленим» тарифом зобов'язується отримувати частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору та законодавства України, у тому числі Порядку № 641 та Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Також означеною Додатковою угодою сторони дійшли згоди викласти п. 3.3, пп. 3 п. 4.5 та п. 4.6 Договору в новій редакції:
- “п. 3.3. Оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за “зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за “зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюється згідно з главою 10 Порядку № 641 або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами»;
- “пп. 3 п. 4.5. Розраховувати розмір частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавцем за “зеленим» тарифом відповідно до глави 9 Порядку»;
- “п. 4.6. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від не оплаченої згідно з п. 10.4 глави 10 Порядку № 641 або п. 6.3. глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7 % від не оплаченої згідно з п. 10.4 глави 10 Порядку № 641 або п. 6.3. глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за “зеленим» тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки продавців за “зеленим» тарифом».
01 березня 2024 року сторонами укладено Додаткову угоду № 2178/07/24 до Договору, за умовами якої сторони дійшли згоди глави 1-8 Договору замінити главами 1-9 в новій редакції.
Відповідно до п. 3.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 2178/07/24 від 01.03.2024, оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюється відповідно до Порядку № 641.
Звертаючись з відповідним позовом до господарського суду, ТОВ “Вінницька птахофабрика» зазначало, що на виконання умов Договору протягом серпня, вересня, листопада, грудня 2022 року, лютого-липня 2023 року, вересня та жовтня 2023 року, продало, а відповідач купив електричну енергію, вироблену продавцем за “зеленим» тарифом згідно актів купівлі-продажу електроенергії за серпень 2022 року від 31.08.2022 на суму 26 804 422,08 грн. (з актом коригування від 17.05.2024 на суму 175 798,98 грн.), за вересень 2022 року від 30.09.2022 на загальну суму 30 947 188,48 грн. (з актом коригування від 30.04.2024 на суму 202 969,64 грн.), за листопад 2022 року від 30.11.2022 на загальну суму 35 122 462,75 грн., за грудень 2022 року від 31.12.2022 на загальну суму 36 203 608,42 грн., за лютий 2023 року від 28.02.2023 на загальну суму 28 386 314,05 грн., за березень 2023 року від 31.03.2023 на загальну суму 31 176 826,63 грн., за квітень 2023 року від 30.04.2023 на загальну суму 24 952 903,54 грн., за травень 2023 року від 31.05.2024 на загальну суму 35 628 639,78 грн., за червень 2023 року від 30.06.2023 на загальну суму 37 553 126,80 грн., за липень 2023 року від 31.07.2023 на загальну суму 36 409 052,75 грн., за вересень 2023 року від 30.09.2023 на загальну суму 38 889 866,18 грн. та за жовтень 2023 року від 31.10.2023 на загальну суму 38 022 745,87 грн.
В свою чергу, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг постановами № 473 від 14.03.2023 (дата оприлюднення - 15.03.2023), № 858 від 30.04.2024 (дата оприлюднення - 01.05.2024), № 896 від 08.09.2024 (дата оприлюднення - 10.05.2024) та № 946 від 15.05.2024 (дата оприлюднення - 16.05.2024) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої відповідачу, зокрема у серпні, вересні-грудні 2022 року, лютому-липні 2023 року, вересні та жовтні 2023 року.
Однак, як вказував позивач, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, відповідач у порушення умов Договору та Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019, свої зобов'язання перед позивачем виконував неналежним чином та надані протягом серпня, вересня, листопада, грудня 2022 року, лютого-липня 2023 року, вересня та жовтня 2023 року послуги оплатив не в повному обсязі та з простроченням, у зв'язку із чим за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 20 702 385,57 грн.
Також у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних - 800 283,37 грн. та інфляційні втрати - 3 644 811,92 грн.
Заперечуючи проти позову відповідач стверджував, що за розрахункові місяці серпень-грудень 2022 року, а також за лютий-липень, вересень та жовтень 2023 року НЕК “Укренерго» не сплатило послугу в повному обсязі, тому зобов'язання відповідача перед позивачем за вказані розрахункові періоди у розумінні ч. 1 ст. 530 ЦК України не виникли. Як зазначав відповідач, позивачем не враховано особливості регулювання зобов'язань сторін під час дії воєнного стану при нарахуванні 3% річних та інфляційних втрат на заборгованість за серпень 2022 року. А саме не враховано, що наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин наказу Міністерства енергетики України № 20 від 15.06.2022 при вирішення питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію у період з серпня 2022 року, що корелюється з постановою об'єднаної палати Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23. Відповідачем також зазначалось, що наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично неправильним та методологічно невірним, оскільки неокруглено сукупний індекс інфляції. Також відповідач зазначає, що за заявленими вимогами слід враховувати настання для відповідача непереборної сили, що унеможливлює стягнення з відповідача основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат. Крім того, відповідач звернув увагу, що станом на 20.12.2024 позивач має перед відповідачем заборгованість щодо частки відшкодування вартості відхилення з вересня по серпень 2024 року в розмірі 136 388,59 грн, у позивача відсутні підстави для стягнення суми у вказаному розмірі. Також відповідачем заявлялось клопотання про зменшення розміру 3% річних до 1 грн.
Подібні вищевикладеним твердження щодо обставин справи наведені апелянтом та позивачем у апеляційній скарзі та відзиві на неї відповідно.
З огляду на вказані фактичні обставини цієї справи, колегією суддів зазначається, що спірні правовідносини щодо стягнення боргу за поставлену електричну енергію та застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов'язань, регулюються нормами ЦК України та ГК України (норми якого були чинними на час спірних правовідносин), Законом України «Про ринок електричної енергії» та відповідними підзаконними нормативними актами.
Стаття 509 ЦК України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься також у ст. 193 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 2 статті 714 ЦК України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
За ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно ч.ч. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Водночас нормами спеціального законодавства, зокрема, ч. 2 ст. 65 Закону України “Про ринок електричної енергії» (в редакції на час спірних правовідносин) визначено, що гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено “зелений» тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм “зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування “зеленого» тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.
Згідно ч.ч. 4-5 ст. 65 Закону України “Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов'язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п'ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
За п. 8.3 Порядку № 641 фактичний обсяг відпущеної/спожитої продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору.
Відповідно до п. 10.1 Порядку № 641 до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави Порядку № 641, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 Порядку № 641, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Відповідно до п. 10.2 Порядку № 641 з урахуванням положень його глав 7 та 8 гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженою особою, на електронну адресу.
Згідно п. 10.3 Порядку № 641 після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони. Гарантований покупець у п'ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою. У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого гарантованим покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця.
За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.
У п. 10.4 Порядку № 641 зазначено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Таким чином, виходячи з наведених положень, оплату ДП “Гарантований покупець» зобов'язаний здійснювати у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за "зеленим" тарифом у три етапи: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом трьох робочих днів після отримання акта та оприлюднення рішення НКРЕКП про затвердження розміру вартості послуги.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 ГК України.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Актів купівлі-продажу електроенергії, які підписані сторонами без заперечень та зауважень, відповідачем здійснено купівлю електроенергії у позивача за серпень 2022 року від 31.08.2022 на суму 26 804 422,08 грн. (з актом коригування від 17.05.2024 на суму 175 798,98 грн.), за вересень 2022 року від 30.09.2022 на загальну суму 30 947 188,48 грн. (з актом коригування від 30.04.2024 на суму 202 969,64 грн.), за листопад 2022 року від 30.11.2022 на загальну суму 35 122 462,75 грн., за грудень 2022 року від 31.12.2022 на загальну суму 36 203 608,42 грн., за лютий 2023 року від 28.02.2023 на загальну суму 28 386 314,05 грн., за березень 2023 року від 31.03.2023 на загальну суму 31 176 826,63 грн., за квітень 2023 року від 30.04.2023 на загальну суму 24 952 903,54 грн., за травень 2023 року від 31.05.2024 на загальну суму 35 628 639,78 грн., за червень 2023 року від 30.06.2023 на загальну суму 37 553 126,80 грн., за липень 2023 року від 31.07.2023 на загальну суму 36 409 052,75 грн., за вересень 2023 року від 30.09.2023 на загальну суму 38 889 866,18 грн. та за жовтень 2023 року від 31.10.2023 на загальну суму 38 022 745,87 грн.
Поряд із цим, постановою НКРЕКП № 473 від 14.03.2023 (дата оприлюднення - 15.03.2023) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП “Гарантований покупець» за серпень 2022 року.
Отже, з огляду на приписи ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 10.4 Порядку № 641, п. 3.3 договору та ст. 530 ЦК України грошове зобов'язання відповідача за розрахунком вартості придбаної у позивача електричної енергії за серпень 2022 року здійснюється після отримання від продавця акту купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Крім того, постановами НКРЕКП № 858 від 30.04.2024 (дата оприлюднення - 01.05.2024), № 896 від 08.05.2024 (дата оприлюднення - 10.05.2024) та № 946 від 15.05.2024 (дата оприлюднення - 16.05.2024) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП “Гарантований покупець» за спірний період.
Відповідно до п. 3.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 2178/07/24 від 01.03.2024, оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюється відповідно до Порядку № 641.
Згідно з пунктом 11.4 Порядку № 641 в редакції від 26.01.2024 Гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за “зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за “зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за “зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Як зазначено вище, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП).
Враховуючи, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо остаточного розрахунку виникають не з моменту підписання між сторонами акта купівлі-продажу, електроенергії, а саме з події, яка має неминуче настати - затвердження вартості послуги НКРЕКП, то до затвердження рішення регулятора щодо розміру вартості послуги у відповідному місяці у гарантованого покупця не виникає зобов'язання з остаточного розрахунку за електроенергію.
З урахуванням викладеного, у даному випадку підлягають застосуванню норми права, що діяли на момент затвердження відповідною постановою НКРЕКП вартості послуг.
Оскільки постанови НКРЕКП № 858, № 896 та № 946 затверджені після 26.01.2024, то розрахунки за електричну енергію, відпущену у спірному періоді слід здійснювати у строки, встановлені п. 11.4 Порядку № 641 (в редакції з 26.01.2024).
Таким чином, відповідач мав здійснити остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у лютому 2023 року, липні 2023 року та вересні 2023 року в строк до 08.05.2024 включно, за поставку електроенергії у грудні 2022 року, березні-червні 2023 року у строк до 17.05.2024 включно, а за поставку електроенергії у вересні-листопаді 2022 року, жовтні 2023 року до 23.05.2024 включно. Тим самим, строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за періоди, в тому числі, вересень-грудень 2022 року, а також за лютий-липень, вересень, жовтень 2023 року є таким, що настав.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується й колегія суддів та вважає їх вмотивованими.
Відповідних обставин відповідач не спростував.
Поряд із цим, факт часткових оплат за Договором підтверджується матеріалами справи та сторонами не заперечується.
З урахуванням наведеного, зважаючи на настання строку кінцевого розрахунку та відсутності доказів сплати відповідачем заборгованості за Договором, що утворилась, та визначена позивачем в сумі 20 702 385,57 грн., на переконання судової колегії вмотивованими є висновки суду першої інстанції про те, що позов у вказаній частині про стягнення 20 702 385,57 грн. підлягає задоволенню, зокрема, з огляду на доведеність та обґрунтованість вимог у цій частині.
Крім того, позивач у позові просив стягнути з відповідача 3% річних - 800 283,37 грн. та інфляційні втрати - 3 644 811,92 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що 3% річних та інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами позивача, а інфляційні нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок (а.с. 115 т. 2) втрат від інфляції, нарахованих за період з березня 2023 року по січень 2025 року, що склав - 3 644 811,92 грн., а також 800 283,37 грн. 3% річних за період з 23.03.2023 по 17.02.2025, що становить:
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 23/03/2023 до 31/12/2023 3 011 119,50 x 3 % x 284 : 365 : 10028470 286,95 грн.
з 01/01/2024 до 02/12/2024 3 011 119,50 x 3 % x 337 : 366 : 10033783 176,01 грн.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 24/05/2024 до 02/12/2024 3 246 121,70 x 3 % x 193 : 366 : 10019351 352,58 грн.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 24/05/2024 до 02/12/2024 3 974 549,07 x 3 % x 193 : 366 : 10019362 876,06 грн.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 24/05/2024 до 02/12/2024 193 888,98 x 3 % x 193 : 366 : 1001933 067,26 грн.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 09/05/2024 до 02/12/2024 1 185 069,20 x 3 % x 208 : 366 : 10020820 204,46 грн.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 09/05/2024 до 02/12/2024 217 531,43 x 3 % x 208 : 366 : 1002083 708,73 грн.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 09/05/2024 до 02/12/2024 1 235 293,20 x 3 % x 208 : 366 : 10020821 060,74 грн.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 18/05/2024 до 02/12/2024 4 604 656,04 x 3 % x 199 : 366 : 10019975 108,73 грн.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 18/05/2024 до 02/12/2024 811 597,79 x 3 % x 199 : 366 : 10019913 238,36 грн.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 18/05/2024 до 02/12/2024 2 247 837,99 x 3 % x 199 : 366 : 10019936 665,55 грн.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 18/05/2024 до 02/12/2024 6 790 419,23 x 3 % x 199 : 366 : 100199110 761,76 грн.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 18/05/2024 до 02/12/2024 4 488 924,88 x 3 % x 199 : 366 : 10019973 220,99 грн.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 23/03/2023 до 31/12/2023 3 011 119,50 x 3 % x 284 : 365 : 10028470 286,95 грн.
з 01/01/2024 до 31/12/2024 3 011 119,50 x 3 % x 366 : 366 : 10036690 333,58 грн.
з 01/01/2025 до 17/02/2025 3 011 119,50 x 3 % x 48 : 365 : 1004811 879,49 грн.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 24/05/2024 до 31/12/2024 3 246 121,70 x 3 % x 222 : 366 : 10022259 068,77 грн.
з 01/01/2025 до 17/02/2025 3 246 121,70 x 3 % x 48 : 365 : 1004812 806,62 грн.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 24/05/2024 до 31/12/2024 3 974 549,07 x 3 % x 222 : 366 : 10022272 323,76 грн.
з 01/01/2025 до 17/02/2025 3 974 549,07 x 3 % x 48 : 365 : 1004815 680,41 грн.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 09/05/2024 до 31/12/2024 1 185 069,20 x 3 % x 237 : 366 : 10023723 021,43 грн.
з 01/01/2025 до 17/02/2025 1 185 069,20 x 3 % x 48 : 365 : 100484 675,34 грн.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 09/05/2024 до 31/12/2024 217 531,43 x 3 % x 237 : 366 : 1002374 225,82 грн.
з 01/01/2025 до 17/02/2025 217 531,43 x 3 % x 48 : 365 : 10048858,21 грн.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 09/05/2024 до 31/12/2024 1 235 293,20 x 3 % x 237 : 366 : 10023723 997,09 грн.
з 01/01/2025 до 17/02/2025 1 235 293,20 x 3 % x 48 : 365 : 100484 873,49 грн.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 18/05/2024 до 31/12/2024 4 604 656,04 x 3 % x 228 : 366 : 10022886 054,23 грн.
з 01/01/2025 до 17/02/2025 4 604 656,04 x 3 % x 48 : 365 : 1004818 166,31 грн.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 18/05/2024 до 31/12/2024 811 597,79 x 3 % x 228 : 366 : 10022815 167,57 грн.
з 01/01/2025 до 17/02/2025 811 597,79 x 3 % x 48 : 365 : 100483 201,92 грн.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 18/05/2024 до 25/12/2024 2 247 837,99 x 3 % x 222 : 366 : 10022240 903,28 грн.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 26/12/2024 до 31/12/2024 2 088 886,76 x 3 % x 6 : 366 : 10061 027,32 грн.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 01/01/2025 до 30/01/2025 1 966 378,09 x 3 % x 30 : 365 : 100304 848,60 грн.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 01/02/2025 до 17/02/2025 1 096 180,72 x 3 % x 17 : 365 : 100171 531,65 грн.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 18/05/2024 до 31/12/2024 6 790 419,23 x 3 % x 228 : 366 : 100228126 902,92 грн.
з 01/01/2025 до 30/01/2025 6 790 419,23 x 3 % x 30 : 365 : 1003016 743,50 грн.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 31/01/2025 до 17/02/2025 1 120 917,69 x 3 % x 18 : 365 : 100181 658,34 грн.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 18/05/2024 до 30/12/2024 4 488 924,88 x 3 % x 227 : 366 : 10022783 523,44 грн.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 01/01/2025 до 30/01/2025 2 532 618,48 x 3 % x 30 : 365 : 100306 244,81 грн.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 01/02/2025 до 17/02/2025 199 349,36 x 3 % x 17 : 365 : 10017278,54 грн.
апеляційний господарський суд вважає їх арифметично вірними, та погоджується з висновком суду першої інстанції, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню, оскільки ґрунтується на відповідних приписах норм матеріального права.
Тим самим, судом апеляційної інстанції відхиляються, як невмотивовані, доводи апелянта у вказаній частині.
Щодо тверджень скаржника про наявність підстав для зменшення заявлених позивачем до стягнення 3% річних та втрат від інфляції, колегія суддів зазначає таке.
Статтею 233 ГК України передбачено, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Разом з тим, інфляційні втрати та 3% річних не є штрафними санкціями, нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов'язання, відповідно, здійснення їх розрахунку не є однаковим з обчисленням штрафних санкцій (пені та штрафу) та не залежить від їх застосування.
Також колегія суддів враховує, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Визначене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначила про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнового стану боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Відповідне зменшення заявлених до стягнення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила саме з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, що склалися в справі № 902/417/18, та зокрема з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності. У справі № 902/417/18 сторони в договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України і встановили її у розмірі 40% річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев'яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду у вищезазначеній справі дійшла висновку про те, що фактично визначені договором 96% річних, є саме способом отримання кредитором доходу, а тому, з метою запобігання такому безпідставному збагаченню, розмір належної до стягнення з відповідача у зазначеній справі суми відсотків річних було обмежено.
Із цього вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала про те, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.
Отже, Велика Палата Верховного Суду в справі № 902/417/18 здійснила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме: з огляду на встановлення в укладеному між сторонами зазначеної справи договорі процентної ставки річних на рівні 40% та 96% і її явної невідповідності принципу справедливості.
Судова колегія звертає увагу, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в зазначеній постанові стосуються можливості, за наявності виняткових обставин, зменшити заявлений до стягнення розмір відсотків річних. Проте в справі, що розглядається, на відміну від справи № 902/417/18, позивач заявив до стягнення з відповідача відсотки річних у розмірі, передбаченому законом, а саме: частиною другою статті 625 ЦК України - 3 відсотки.
Отже, відсутні відповідні обставини очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних.
Також судова колегія враховує, що згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, яка враховується колегією суддів під час розгляду справи № 910/15254/24 в силу правової позиції, яка була викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2020 у справі № 755/10947/17 (судам слід враховувати останню позицію суду касаційної інстанції), остання вважає за необхідне конкретизувати правовий висновок, викладений в її постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) та зазначити, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 20 серпня 2025 року в cправі № 910/10616/24 та від 03 вересня 2025 року в справі № 910/8269/24.
Так, розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (3%). При цьому, судовою колегією враховується, що нормами чинного законодавства не передбачено можливості зменшення розміру інфляційних втрат.
Тому, Наведені відповідачем доводи - не можуть бути підставою для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат без встановлення судом виключних (надзвичайних) обставин.
Враховуючи наведені висновки стосовно правових підстав для стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат за відповідні періоди, зважаючи на прострочення оплати за Договором з боку відповідача, заперечення апелянта у цих межах колегією суддів відхиляються, як необґрунтовані.
Стосовно аргументів апелянта про наявність у позивача заборгованості перед відповідачем за послуги з відшкодування частки вартості небалансу електричної енергії, а тому, на думку останнього, вимоги в частині стягнення 136 388,59 грн не підлягають задоволенню, то вони колегією суддів оцінюються критично. Так, у даному контексті щодо доводів відповідача про необхідність застосування приписів постанови НКРЕКП від 3 квітня 2024 року № 652 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану», якою абзац 3 підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 викладено у такій редакції: «Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення», судова колегія акцентує, що положення вказаної постанови, по-перше, жодним чином не звільняють підприємство від обов'язку здійснення ним повної оплати придбаної електричної енергії за відповідними договорами, по-друге, відповідні положення постанови НКРЕКП від 3 квітня 2024 року № 652 набрали чинності з дня її прийняття (пункт 2 вказаного нормативно-правового акта).
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
У свою чергу, у межах спірних правовідносин за розрахунковий період з вересня 2022 року, лютого 2022 року по жовтень 2023 року положення вищевказаної постанови не застосовуються.
В частині тверджень відповідача, що зобов'язання Гарантованого покупця перед позивачем за розрахункові місяці вересень 2022 року - жовтень 2023 року, на його думку, начебто не виникали, в зв'язку з тим, що НЕК "Укренерго" не сплатило послугу в повному обсязі, - суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до абзацу 2 п. 11.4 Порядку № 641 (в редакції чинній з 26.01.2024) при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Так, вказаний пункт 11.4 Порядку № 641 не містить положень про те, що у випадку неотримання коштів гарантованим покупцем від ОСП, строк виконання остаточного розрахунку гарантованого покупця з продавцем за "зеленим" тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження коштів.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною 1 статті 96 ЦК України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
За наведеного, з огляду на зміст абзацу 2 п. 11.4 Порядку № 641, строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за періоди, в тому числі, вересень 2022 року - жовтень 2023 року є таким, що настав.
З цих підстав, судовою колегією відхиляються відповідні аргументи скаржника, як необґрунтовані.
На вказане, за висновками колегії суддів, слушно звернув увагу й суд попередньої інстанції.
В частині доводів скаржника про неправильне застосування судом першої інстанції положень наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 та від 15.06.2022 № 206, в тому числі стосовно правових підстав для стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат за періоди з 24.05.2024 по 18.09.2024, судова колегія зазначає, що за ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23 та від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22, у наведених вище Наказах № 140 та № 206:
- мова йде про розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з Державним підприємством "Гарантований покупець";
- накази не звільняють ДП "Гарантований покупець" від повної оплати придбаного товару;
- накази не змінюють обов'язку ДП "Гарантований покупець" здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці;
- на час воєнного стану на ДП "Гарантований покупець" було покладено обов'язок пропорційного розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел з урахуванням коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 не знайшла підстав для відступу від наведених висновків щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку № 641, Наказів № 140 та № 206, викладених в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22, з урахуванням уточнення такого змісту:
- накази № 140 та № 206 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань Гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641;
- вказані накази не звільняють ДП "Гарантований покупець" від обов'язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Відтак, вказані вище накази не є підставою для Гарантованого покупця не виконувати грошове зобов'язання, передбачене умовами договору.
Отже, Міністерство енергетики України змінило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за "зеленим" тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов'язок розподілу було покладено на Державне підприємство "Гарантований покупець" у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
Між тим Наказ № 206, як і попередній Наказ № 140, ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним договором, а також не змінюють термінів виникнення та виконання грошових зобов'язань Гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за Договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.
Оскільки положення Наказів № 140 та № 206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за договором, укладеним з виробником електричної енергії за "зеленим" тарифом на час дії особливого періоду, то для визначення строку виконання грошового зобов'язання Гарантованим покупцем у розмірі 100% оплати за поставлену електричну енергію виробника за "зеленим" тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності/відсутності на рахунках ДП "Гарантований покупець" коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку № 641.
Крім того, Міністерство енергетики України наказом від 01.04.2024 № 136 (набрав чинності 01.05.2024) скасувало дію Наказу № 206.
У зв'язку з вищезазначеними висновками об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, - судом апеляційної інстанції відхиляються, як необґрунтовані, доводи апелянта у відповідній частині. А висновки місцевого господарського суду в зазначеній частині, колегія суддів вважає правильними.
У частині аргументів апелянта щодо настання форс-мажорних обставин, що, як вважає останній, звільняє його від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, то судовою колегією зазначається таке.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язанням (неналежне виконання).
З частин 1, 2 ст. 614 ЦК України вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до положень абз. 1 ч. 1 ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язанням несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язанням виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Разом з цим ч. 2 ст. 625 ЦК України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 922/4544/16, від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17, від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 06.11.2018 у справі № 910/9947/15, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 19.02.2019 у справі № 910/7086/17, від 10.09.2019 у справі № 920/792/18.
Нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання. Подібний за змістом правовий висновок викладений в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №920/505/22.
У постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 913/869/14 вказано: "Разом із тим ст. 617 ЦК України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, у той час як норми ст. 625 ЦК України, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов'язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України). Ураховуючи викладене, можна дійти висновку, що порушення відповідачем умов Договору щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених ст. 625 ЦК України платежів, а наявність обставин непереборної сили за Договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами".
Колегія суддів вказує, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору.
Отже, нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою ст. 611 ЦК України та ст. 217 ГК України. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов'язання, передбаченого ч. 2 ст. 625 ЦК України, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 910/8741/22.
За викладеного, колегією суддів критично оцінюються доводи скаржника щодо звільнення його від відповідальності за порушення грошового зобов'язання через настання відповідних форс-мажорних обставин.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За висновками судової колегії, доводи апелянта про те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 у справі № 910/15254/24 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.
В свою чергу, апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
При цьому, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження позивача знайшли своє підтвердження в частині спростування викладених відповідачем в апеляційній скарзі доводів в цілому.
Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (відповідача у справі).
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства “Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 у справі № 910/15254/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 у справі № 910/15254/24 - залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Державне підприємство “Гарантований покупець».
4. Справу № 910/15254/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 11.12.2025 (з урахуванням часу перебування судді Алданової С.О. у відпустці та тимчасовій непрацездатності).
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді В.А. Корсак
О.О. Євсіков