Рівненський апеляційний суд
Іменем України
18 грудня 2025 року м. Рівне
Справа № 569/1769/23
Провадження № 11-кп/4815/798/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі :
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 20 листопада 2025 року, якою продовжено ОСОБА_5 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 354 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою, у кримінальному провадженні №62021240030000096,
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 20 листопада 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 18 січня 2026 року, з одночасним визначенням застави у розмірі 120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 363 360 грн, у разі внесення якої на обвинуваченого буде покладено ряд процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просить скасувати вказану ухвалу та обрати йому більш м'який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з електронним засобом контролю. У разі залишення застави, просить зменшити її розмір до 80 неоподаткованих мінімумів для працездатних осіб.
На обґрунтування цих вимог зазначив, що він перебуває під вартою понад 3 роки 6 місяців, що перевищує «розумні строки», визначені ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказав, що інших обвинувачених у цьому провадженні вже звільнено з під варти, натомість суд не перевірив можливості застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, хоча він має постійне місце проживання, соціальні зв'язки, родину та не має наміру переховуватись.
Обвинувачений також вказав на те, що суд не оцінив його майновий стан і призначив непомірно велику заставу.
На переконання апелянта, у клопотанні прокурора відсутні нові дані, які б підтверджували існування реальних ризиків впливу на свідків або вчинення нових правопорушень.
Окрім того, просить поновити йому строк на апеляційне оскарження цієї ухвали, оскільки він не отримував її копію.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить таких висновків.
Як визначено частиною 4 статті 422-1 КПК розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Зважаючи на те, що обвинувачений в апеляційній скарзі не порушує питання про здійснення розгляду з участю сторін кримінального провадження, тому апеляційний розгляд здійснюється без їх участі.
Щодо клопотання обвинуваченого про поновлення йому строку на апеляційне оскарження зазначеної ухвали, то колегія суддів вважає, що його слід задовольнити, скільки матеріали судового провадження не містять даних про вручення обвинуваченому ОСОБА_5 копії оскаржуваного судового рішення.
Згідно приписів ч.1 ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 331 КПК, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. При цьому, як передбачено ст. 177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Як убачається з матеріалів цієї судової справи, у провадженні Рівненського районного суду Рівненської області перебуває кримінальне провадження №62021240030000096 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .
Прокурором, у відповідності до вимог КПК, і зокрема ст. 199 цього Кодексу, було подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, оскільки існують достатні підстави вважати, що не зменшились та продовжують існувати ризики, які слугували підставами для застосування щодо обвинуваченого цього виду запобіжного заходу.
Колегія суддів, перевіривши матеріали судового провадження, погоджується, що на даний час не зменшились та продовжують існувати ризики незаконного впливу на інших обвинувачених та свідків у вказаному кримінальному провадженні, а також продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується, або вчинення іншого кримінального правопорушення.
Зокрема, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення стверджується тим, що ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, що, у сукупності зі встановленими на даний час обставинами цього кримінального провадження, зокрема того, що йому інкримінується як виконавцю у складі організованої групи вчинення під час відбування покарання у ДУ «Катеринівська виправна колонія №46» нових особливо тяжких злочинів, свідчить на користь цього ризику.
Існування ризику незаконного впливу на інших обвинувачених та свідків у цьому кримінальному провадженні стверджується тим, що ОСОБА_5 , будучи близько знайомим з іншими обвинуваченим та свідками у цьому кримінальному провадженні, зокрема з ким відбував покарання в установі, з метою зміни показань цих осіб на свою користь або їх відмови від дачі показань, задля уникнення можливої кримінальної відповідальності, шляхом погроз та умовлянь, може чинити на них тиск.
Доказів на спростування вказаних обставин стороною захисту надано не було та під час апеляційного розгляду не встановлено.
Вказані обставини у своїй сукупності, на переконання колегії суддів, свідчать не лише про наявність зазначених ризиків, але й підтверджують, що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти цим ризикам та гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Щодо обраного місцевим судом розміру застави як альтернативного запобіжного заходу - 120 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то з урахуванням встановлених на даний час обставин справи, колегія суддів вважає, що у разі внесення застави такий розмір буде достатнім та необхідним аби забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків і дотримання належної процесуальної поведінки.
Водночас, колегія суддів зауважує, що у відповідності до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженніщодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить висновку, що вказана ухвала є законною, обґрунтованою та вмотивованою, постановленою з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а тому підстав для її скасування та задоволення апеляційних вимог сторони захисту, на даний час не вбачається.
Оскільки місцевий суд здійснює розгляд цього провадження тривалий час, то колегія суддів вчергове зауважує, що перебування обвинуваченого під вартою суперечить ключовими принципами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже у разі повторного звернення прокурора з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_12 запобіжного заходу суд першої інстанції зобов'язаний перевірити можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів
Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 20 листопада 2025 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - без задоволення.
Ця ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3