Рівненський апеляційний суд
Іменем України
18 грудня 2025 року м. Рівне
Справа № 569/704/19
Провадження № 11-кп/4815/783/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі :
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю :
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 26 листопада 2025 року, якою продовжено ОСОБА_5 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.1 ст. 14, п.п.6, 11, 12 ч.2 ст. 115, ч.2 ст. 27 ч.3 ст. 28, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 27 ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 347-1, ч.1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК), запобіжний захід у виді тримання під вартою, у кримінальному провадженні №12018180010001138,
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 26 листопада 2025 року задоволено клопотання прокурора ОСОБА_4 та продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 , котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 24 січня 2026 року.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 просить вказану ухвалу скасувати та обрати ОСОБА_5 більш м'який запобіжний захід, а саме домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю за адресою: АДРЕСА_1 , або інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
На обгрунтування цих вимог зазначила, що прокурором у поданому клопотанні, не наведено обставин, які б були підставою для продовження обвинуваченому ОСОБА_5 найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Зауважила, що посилання прокурора на тяжкість вчиненого злочину не може бути вагомою підставою для тримання особи під вартою, що відображена у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема у рішеннях "Іллійков проти Болгарії" та "Єчюс протии Литви".
Зокрема наголошує що обвинувачений ОСОБА_5 утримується під вартою понад 7 років, що суперечить практиці ЄСПЛ, та в силу положень ч.2 ст. 68 КК ОСОБА_5 фактично відбув максимально можливе покарання за інкриміновані йому злочини, а невизнання обвинуваченим своєї вини не є підставою для тримання його під вартою Згідно характеристики виданою ДУ "Рівненський слідчий ізолятор" ОСОБА_5 характеризується позитивно, стягнень немає, в розшуку не перебував. Також наголошує що ОСОБА_5 не має наміру впливу на свідків інших обвинувачених у вказаному кримінальному провадженні, вчиняти інші кримінальні правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином.
Також просить урахувати дані довідки, виданої Релігійною громадою помісної церкви християн віри Євангельської п'ятедисятників "Молодіжна", яка зобов'язується у випадку зміни запобіжного заходу забезпечувати ОСОБА_5 продуктами першої необхідності.
Вказано також, що 13.07.2025 з ОСОБА_9 було укладено договір оренди житла за адресою: АДРЕСА_1 , згідно якого ОСОБА_9 надає свою згоду на проживання ОСОБА_5 у період дії ухвали суду, а також йому відомо про обставину, що у разі проживання ОСОБА_5 у вказаній квартирі туди можуть навідуватися працівники поліції з метою контролю дотримання ОСОБА_5 умов обраного щодо нього домашнього арешту.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 на підтримання апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 поданої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 , думку прокурора ОСОБА_4 про відсутність підстав для зміни обвинуваченому виду запобіжного заходу, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить таких висновків.
Згідно приписів ч.1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положеннями ч.ч.1, 2 ст. 331 КПК передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. При цьому, як передбачено ст. 177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри
у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Як убачається з матеріалів цієї судової справи, у провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває кримінальне провадження №12018180010001138 від 22.02.2018 стосовно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.1 ст. 14, п.п.6, 11, 12 ч.2 ст. 115, ч.2 ст. 27 ч.3 ст. 28, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 27 ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 347-1, ч.1 ст. 263 КК.
Прокурором, у відповідності до вимог КПК, і зокрема ст. 199 цього Кодексу, було подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави, оскільки існують достатні підстави вважати, що не зменшились та продовжують існувати ризики, які слугували підставами для застосування щодо обвинуваченого даного виду запобіжного заходу.
Оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, зокрема готування до вбивства, з корисливих мотивів, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб у складі організованої злочинної групи, умисному знищенні майна що належить журналісту, у зв'язку із здійсненням ним професійної діяльності, дані злочини пов'язані з незаконним поводженням зі зброєю і бойовими припасами, санкція найтяжчого із злочинів передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, що в своїй сукупності свідчать про існування цілком обґрунтованого ризику що у разі обрання менш суворого запобіжного заходу аніж тримання під вартою обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду.
Існує також ризик впливу обвинуваченого на свідків, інших обвинувачених та двох підозрюваних у даному кримінальному провадженні які оголошені в розшук, а тому ОСОБА_5 шляхом тиску, вмовлянь, залякування або іншим чином може чинити на них тиск з метою зміни, узгодження показань, або дачі завідомо неправдивих показань.
Враховуючи що ОСОБА_5 протягом тривалого часу офіційно не працевлаштований та немає джерела доходів, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, зокрема Вінницьким обласним судом засуджений за п.п. "а", "г" ст. 93, ч.3 ст. 142, 42 КК на 15 років позбавлення волі, та знову обвинувачується у вчиненні злочинів вчинених у складі організованої злочинної групи, що може свідчити що існує цілком обґрунтований ризик вчинення ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення.
Також адвокат ОСОБА_8 у своїй апеляційній скарзі послалась на наявність укладеного 13.07.2025 договору оренди житлового приміщення з ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , згідно якого орендодавцем надано згоду на проживання ОСОБА_5 у період дії ухвали суду, а також можливість навідуватися працівникам поліції до житла з метою контролю дотримання ОСОБА_5 покладених судом обов'язків. Проте дані доводи суд оцінює критично, оскільки вказаний договір, який укладено з одним зі спадкоємців цього житла, не може бути гарантією дотримання обвинуваченим покладених на нього судом обов'язків. Існує також ризик розірвання даного договору, оскільки до нього не долучено даних щодо згоди іншого спадкоємця на оренду вказаного житла. Дотримання обвинуваченим правил поведінки перебування у слідчому ізоляторі та позитивна характеристика не може свідчити про його виправлення обвинуваченого та дотримання покладених на нього обов'язків у разі обрання менш суворого запобіжного заходу.
Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги прокурор ОСОБА_4 пояснив суду, що наряду зі вказаними ризиками, тривалість розгляду справи викликана неявкою адвокатів, які здійснюють захист обвинувачених у цьому провадженні, що призводить до відкладення судових засідань та унеможливлення розгляду справи по суті у "розумні строки". Вказану обставину стороною захисту не було спростовано.
Водночас апеляційний суд зауважує, що застосування запобіжного заходу не повинно бути "очікуванням" обвинувального вироку. Саме на це звернено увагу ЄСПЛ у ряді свої рішень.
Так у рішенні ЄСПЛ (за скаргою № 26772/95 від 6 квітня 2000 року) по справі "Лабіта проти Італії", п. 152 визначає, що "…відповідно до практики Суду, на питання про те, чи є розумним строк тримання під вартою, не можна відповісти абстрактно…; передусім національні судові органи мають забезпечити, щоб у будь-якому конкретному випадку досудове тримання обвинуваченої особи під вартою не перевищувало розумного строку. З цією метою вони повинні вивчити всі факти "за" і "проти" наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, за належного врахування принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення…".
Колегія суддів зауважує, що у разі повторного звернення прокурора з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу місцевий суд зобов'язаний перевірити можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Також в ухвалі Рівненського апеляційного суду від 11 вересня 2025 року зазначено, що "у разі повторного звернення прокурора з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу місцевий суд зобов'язаний перевірити можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу", що місцевим судом дотримано не було.
В своїх рішеннях ЄСПЛ за скаргою № 40107/02 від 10 лютого 2011 року по справі "Харченко проти України", п. 80; за скаргою № 20808/02 від 04 березня 2010 року у справі "Шалімов проти України", суд визнає порушенням Конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди "…не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів…".
З огляду на викладене колегія суддів приходить висновку, що дана ухвала є законною, обґрунтованою та вмотивовано, постановленою з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а тому підстав для її скасування та обрання обвинуваченому ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, на даний час не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 26 листопада 2025 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 - без задоволення.
Ця ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3