Справа № 552/1151/22 Номер провадження 11-кп/814/1930/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
18 грудня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні № 12021170000000507 за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 21 листопада 2025 року,
встановила:
Цією ухвалою клопотання прокурора задоволено та
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Ніжин Чернігівської області, громадянину України, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченому за ч.2 ст. 307, ч.3 ст. 27 ч.3 ст. 307, ч.2 ст. 255-1 КК України,
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 19 січня 2026 року включно.
Відмовлено у задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_6 про зміну ОСОБА_7 запобіжного заходу.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується в умисному встановленні та поширенні в суспільстві злочинного впливу, за відсутності ознак зазначених у частині 5 статті 255 КК України, вчиненому в установах виконання покарань; у незаконному придбанні, перевезенні, зберіганні з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, передачі його у місця позбавлення волі (пересиланні), вчинених за попередньою змовою групою осіб; у незаконному придбанні, перевезенні, зберіганні з метою збуту та незаконному збуті наркотичних засобів, передачі їх у місця позбавлення волі (пересиланні), вчинених повторно, організованою групою; у незаконному придбанні, перевезенні, зберіганні з метою збуту наркотичних засобів та особливо небезпечних наркотичних засобів, вчинених повторно, організованою групою.
Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд мотивував ухвалене рішення наявністю на розгляді суду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 307, ч.3 ст. 27 ч.3 ст. 307, ч.2 ст. 255-1 КК України, а також наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, що продовжують існувати на момент розгляду.
На ухвалу суду захисник в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду скасувати, ухвалити нову, якою змінити ОСОБА_7 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт в нічний час.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків. При цьому небезпека переховування не може бути оцінена виключно на підставі тяжкості покарання за злочин. Усі свідки у даному кримінальному провадженні допитані судом. Відсутні конкретні докази, що обвинувачений може вчинити інші кримінальні правопорушення.
Вказує, що ОСОБА_7 судом не визнаний винуватим в інкримінованих йому діяннях, і сторона захисту вважає, що відсутні будь-які докази причетності його до них.
Також, крім обгрунтованості обвинувачення та наявності ризиків, стороною обвинувачення не доведено суду неможливість застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу.
Не враховано вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків за місцем проживання, наявність у нього родини та утриманців, репутацію обвинуваченого та його майновий стан.
Інші учасники провадження ухвалу не оскаржували.
Оскільки учасники провадження не заявляли клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, тому розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, відповідно до положень ч.4 ст.422-1 КПК України.
Апеляційним судом встановлено, що на розгляді суду першої інстанції перебуває кримінальне провадження № 12021170000000507 за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч.2 ст. 307, ч.3 ст. 27 ч.3 ст. 307, ч.2 ст. 255-1 КК України, ОСОБА_8 за ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 27 ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_9 за ч.2 ст. 27 ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_10 за ч.2 ст. 307 КК України. В судовому засіданні 21 листопада 2025 року суд першої інстанції постановив ухвалу про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 19 січня 2026 року включно.
У відповідності до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами частини 2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.
За змістом кримінального процесуального закону (ст.199 КПК України), при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з'ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.
Суд першої інстанції, оцінивши в сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою, постановив ухвалу з дотриманням приписів статей 177, 183, 197, 199 та 331 КПК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень судом перевірялася під час обрання та продовження запобіжного заходу. 28.03.2022 було складено обвинувальний акт, який направлено до суду та справа розглядається судом першої інстанції. Тому, кваліфікація дій та всі доводи щодо наявності або відсутності вини обвинуваченого, чи його причетність до злочину мають вирішуватися судом під час судового провадження. На даному етапі судового розгляду суди позбавлені можливості вирішувати ці питання до розгляду справи по суті.
Ухвалюючи рішення, суд врахував положення наведених вище норм процесуального закону та дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, вірно пославшись на те, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тому, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, інкримінованих ОСОБА_7 , зокрема особливо тяжкого злочину, за які передбачено покарання до 15 років позбавлення волі, даних про особу обвинуваченого, встановлених судом першої інстанції, те, що судовий розгляд у даному провадженні не закінчено, суд дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також колегія суддів враховує обставини вчинення злочинів, те, що ОСОБА_7 вчинив тяжкі та особливо тяжкі злочини в складі організованої групи, тривалість злочинної діяльності обвинуваченого та суспільну небезпечність такої незаконної діяльності.
Суд правильно врахував те, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України на даний час не зменшилися та продовжують існувати, обґрунтовано звернув увагу на можливе покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим в інкримінованому правопорушенні, так як відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року - суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків.
Отже, вказані вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зазначених прокурором у клопотанні.
При цьому будь-яких відомостей про неможливість утримувати обвинуваченого під вартою судом за станом здоров'я, або неможливість отримати медичну допомогу в умовах установи, не встановлено та учасниками провадження таких доказів не надано.
Щодо доводів сторони захисту, про те, що свідки допитані, необхідно зазначити, що суд вправі до ухвалення остаточного рішення у справі додатково викликати потерпілих чи свідків для надання показань, повторно досліджувати докази, з метою об'єктивного встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень, окрім того, судовий розгляд в даному провадженні ще не завершено.
З огляду на вказане, враховуючи, що є достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості ухвали є такими, що не знайшли свого підтвердження.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування ухвали суду відсутні, а тому у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.
Керуючись ст. 405, 419, 422-1КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 21 листопада 2025 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4