Справа № 154/4260/25 Провадження №33/802/878/25 Головуючий у 1 інстанції:Вітер І. Р.
Доповідач: Денісов В. П.
22 грудня 2025 року місто Луцьк
Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Лесика С.І., розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника на постанову судді Володимирського міського суду Волинської області від 18 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 ,
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.
Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605,60 гривень судового збору.
ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 10 жовтня 2025 року о 16.00 год., перебуваючи за місцем свого проживання АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство щодо дружини ОСОБА_2 , а саме ображав її нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, чим могла бути завдана шкода її психічному, фізичному здоров'ю.
В поданій апеляційній захисник Лесик С.І. вважає постанову судді незаконною. Зазначає, що 11 грудня 2025 року він отримав лист Волинського апеляційного суду про повернення його апеляційної скарги як такої, що помилково надіслана. Вказує, що він з поважних причин пропусти строк на апеляційне оскарження, оскільки в оскаржувані постанові не зазначено порядок та спосіб подання апеляційної скарги. Також посилається на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення, не зазначена форма вчинення домашнього насильства, що є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Крім того, звинувачення ОСОБА_1 базуються виключно на поясненнях потерпілої. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника, які підтримували подану апеляційну скаргу і просили скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Доводи апеляційної скарги про те, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин є слушними та обґрунтованими, а тому строк на апеляційне оскарження постанови судді щодо ОСОБА_1 підлягає поновленню, так як він пропущений з поважних причин.
Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно приписів ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Положеннями ст.280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , дотримався.
Висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у передбаченому законом порядку, та належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності.
Під час судового розгляду потерпіла ОСОБА_2 суду пояснила, що в той самий день її співмешканець ОСОБА_1 вчинив стосовно неї насильство в присутності малолітніх дітей. За її словами, він душив її за шию та схопив за руку, почавши її викручувати, що спричинило їй фізичний і психологічний дискомфорт. Вона зазначила, що в результаті цих дій відчула загрозу своєму життю та здоров'ю, тому була змушена викликати поліцію.
Так, відповідальність за змістом ст.173-2 КУпАП настає за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдано шкода фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Положеннями Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідальність за ч.1 ст.173-2 КУпАП настає за вчинення насильства в сім'ї - умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Так, з матеріалів справи вбачається, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, підтверджується відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №434560 від 10.10.2025 (а.с.1), заявою потерпілої ОСОБА_2 про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства від 10.10.2025 (а.с.6), рапортом (а.с.4), а також іншими матеріалами справи.
Так, згідно рапорту, 10 жовтня 2025 року о 16 годині 09 хвилин надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що о 16.08 год. за адресою: АДРЕСА_1 , чоловік вчиняє фізичне насильство в присутності дітей, а саме шарпає за шию (а.с.4).
В письмових поясненнях потерпіла ОСОБА_2 зазначила, що 10 жовтня 2025 року о 16 годині її співмешканець ОСОБА_1 в присутності малолітніх дітей вчинив насилля, душив за шию та взяв за руку і крутив (а.с.6).
Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, є безпідставними, оскільки у судовому засіданні місцевий суд дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав їм належну оцінку, та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується із висновком суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Підстав для скасування оскаржуваної постанови з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП,
Поновити захиснику Лесику С.І. строк на апеляційне оскарження постанови судді Володимирського міського суду Волинської області від 18 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу захисника Лесика С.І. - залишити без задоволення, а постанову судді Володимирського міського суду Волинської області від 18 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов