Справа № 761/31335/25
Провадження № 2/761/9286/2025
04 грудня 2025 року Шевченківський районний суд міста Києва
в складі головуючої судді Савчук Ю.Н.,
за участі секретаря судового засіданняФортуни М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
У липні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Київської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач зазначає, що є єдиним спадкоємцем першої черги, оскільки інших дітей та подружжя у спадкодавця немає. Після смерті матері відкрилася спадщина, яка складається з 1/2 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Строк для подання заяви про прийняття спадщини позивач пропустив, пояснюючи це тим, що перебував у тяжкому психологічному стані після раптової смерті своєї дружини ОСОБА_3 , яка померла в 2023 році, а також тим, що був переконаний у дії подовженого 10-місячного строку на подання такої заяви під час воєнного стану. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бережна Т.Л. відмовила у відкритті спадкової справи через пропуск строку, про що винесла відповідний лист-відмову №58/01-16 від 03.07.2025 року. У зв'язку з наведеними обставинами вважає, що ним пропущено строк подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини з поважних причин та просить суд визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 31.07.2025 року відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.10.2025 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлений. На адресу суду надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлений.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється.
Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 01.10.2025 року, яка на день своєї смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 .
Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно у вигляді 1/2 частин квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 02.04.1998 року.
ОСОБА_1 є єдиним сином померлої ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 07.10.1972 року одружилась, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_3 , а 18.01.1979 року розірвала шлюб, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 від 18.01.1979 року.
Оскільки померла ОСОБА_2 після цього не вступала у шлюб та крім позивача не мала більше дітей, тому позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті своєї матері.
На час відкриття спадщини позивач був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , а відтак не вважається таким, що проживав разом із спадкодавцем та, відповідно, таким, що прийняв спадщину.
Із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 звернувся у червні 2025 року, в той час, коли смерть спадкодавця ОСОБА_2 мала місце 30.09.2024 року, тобто з пропуском встановленого ст.1270 ЦК України шестимісячного строку для прийняття спадщини.
У зв'язку з цим листом №58/01-16 від 03.07.2025 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бережною Т.Л. відмовлено у вчиненні нотаріальної дії -у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з пропуском встановленого ст.1270 ЦК України шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Таким чином, визначений законом строк для прийняття спадщини ОСОБА_1 пропущено.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
За змістом ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Ч.1ст.1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України).
Відповідно до роз'яснень, даних у п.24 постанови Пленум Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Окрім того у постанові нотаріусом вказано, що згідно ст. 1270 Цивільного кодексу України - для прийняття спадщини встановлюється строк в шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Пунктом 3 Постанови КМУ від 28.02.2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» передбачено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Якщо спадкоємець був би зареєстрований разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, то він вважався би таким, що фактично прийняв спадщину, але він не був зареєстрований зі спадкодавцем та пропустив строк для прийняття спадщини, встановлений ст. 1270 Цивільного кодексу України та Постановою КМУ від 28.02.2022 року № 164.
Відповідно до ст. 1272 ЦК України у спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини є право звернення до суду для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.
Нотаріусом у листі вказано, що ОСОБА_1 пропустив строк для прийняття спадщини відповідно до частини першої ст. 49 Закону України «Про нотаріат», а також ст. 1270, 1272 ЦК України.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України позивач є спадкоємцями першої черги за законом.
Інші спадкоємці до нотаріуса не зверталися, заяви про прийняття спадщини, крім позивача, іншими особами подані не були
Відповідно до ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1, 2 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини, що зазначено у ч.3 ст.1272 ЦК України.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.
Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.
Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Як зазначено у постанові нотаріуса п. 3 постанови КМУ від 28.02.2022 №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» передбачено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини позивач посилається на те, що це пов'язано із раптовою смертю дружини позивача - ОСОБА_3 у 2023 році, через аневризми аорти, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 та довідкою про причини смерті від 03.05.2023 року. Шлюбні стосунки позивача з ОСОБА_3 підтверджуються свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_6 від 05.02.1998 року. Вказана смерть дружини позивача повністю перевернула його життя та привела до стану депресії, оскільки вони прожили у щасливому шлюбі більше 25 років. Суд виходить із того, що в окремих випадках тяжка психотравма може позбавляти особу можливості своєчасно здійснювати юридично значущі дії, таке обґрунтування має бути ретельно перевірене і оцінене судом.
Також після смерті дружини позивач зазначає, що цікавився строками подання заяви для отримання спадщини та йому пояснили, що під час військового стану цей строк продовжено до 10 місяців з моменту смерті особи. Суд зазначає, що помилка у розумінні строку сама по собі не завжди є поважною причиною; проте у поєднанні з тяжким психоемоційним станом та іншими обставинами вона може бути кваліфікована як така, що перешкоджала своєчасному вчиненню дії.
Більше того, 19 червня 2023 року набрав чинності підпункт 2 пункту 3 постанови КМУ від 09 травня 2023 року № 469 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану», яким виключено пункт 3 постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», якою було встановлено, що протягом строку для прийняття спадщини або відмови від його ухвалення зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці та свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення терміну для прийняття спадщини.
В обґрунтування причин поважності пропуску строку для прийняття спадщини позивач посилався на збройну агресію та введення воєнного стану у відповідності до Указу Президента № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та воєнними діями, що відбуваються на території України, а також те, що вважав, що згідно до п. 3 постанови КМУ № 164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28.02.2022 року, на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року №719 до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» були внесені зміни, відповідно до яких перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці.
Вказані встановлені судом обставини унеможливили своєчасне, протягом шести місяців після смерті спадкодавця, звернення позивача до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини і підтверджують поважність причин пропуску строку такого звернення до нотаріуса для подання заяви про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_2 .
Принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
При цьому, Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності держав дотримуватися принципу «якості законів» при їх прийнятті або зміні. Зокрема, у своєму рішенні у справі «Сєрков проти України» ЄСПЛ зазначив, що якість законодавства передбачає доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні законодавство; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводить до його суперечливого тлумачення, в тому числі судом, має наслідком порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону». Крім того, у справі «Новік проти України» ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.
Європейський суд з прав людини в пунктах 33, 34 рішення від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду.
Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Судом також враховується рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13.06.1979, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнають право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.
У правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 6 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.
Так, Верховний Суд в постанові від 18.01.2023 у справі №580/1300/22 сформулював правовий висновок стосовно застосування принципу «легітимних очікувань», що, головним чином, походить від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. Зокрема, Суд зазначив, що принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (стаття 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (статті22,57,58,94та152 Конституції України); реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими; правовим підґрунтям (основою) для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норма права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі безпосередніх приписів щодо певного права, яке, однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, що визначає механізм реалізації такого права, самостійно не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.
Відповідно до ч.3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року визначено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 з вищевказаних поважних причин пропустив встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини, а тому суд визначає позивачу додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тривалістю один місяць з дня набрання рішенням законної сили, який суд вважає достатнім для подання відповідної заяви.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ураховуючи, що між сторонами спір щодо поважності пропуску строку на прийняття спадщини відсутній, наведені позивачем обставини об'єктивно перешкоджали своєчасному поданню ним заяви про прийняття спадщини, а тому позов підлягає задоволенню й позивачу слід визначити додатковий строк - один місяць з дня набрання рішенням суду законної сили для подання ним нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .
Оскільки відповідачем по справі є орган місцевого самоврядування, тому судові витрати слід віднести на рахунок позивача.
Керуючись ст.12, 13, 81, 206, 263-265 ЦПК України, ст. 1216 1217, 1222, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що проживає за адресою: АДРЕСА_4 , додатковий строк - терміном 30 (тридцять) днів з дня набрання законної сили рішенням суду для подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 12.12.2025
Суддя: