Справа № 758/4542/25
Категорія 38
(ЗАОЧНЕ)
17 жовтня 2025 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Войтенко Т. В.,
за участю секретаря судового засідання - Крупина Ю. А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» через систему «Електронний суд» звернулося до Подільського районного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 30 015, 38 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 9 000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.05.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №7942928, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором С5864.
Умовами кредитного договору передбачено: сума кредиту - 5 000,00 грн.; строк - 360 днів з 30.05.2024р.; процентна ставка - 1,50% за один день; тип процентної ставки за договором - фіксована; загальні витрати на дату укладення Договору складають 27 000,00 грн.; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 25 200,00грн.; орієнтовна реальна процентна ставка на дату укладення договору - 9089,90% річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 3873,30%.
02.06.2024 укладено Додаткову угоду, відповідно до якої сторони домовились збільшити суму кредиту на 5 000,00 грн.
На банківську картку позичальника 30.05.2024 було перераховано кредитні кошти у розмірі 5 000,00 грн. та 02.06.2024 додатково 5000 грн.
27.01.2025 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Факторинг Партнерс» уклали договір факторингу №27.01/25-Ф від 27.01.2025 р., за умовами якого до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №7942928 від 30 травня 2024 року.
Позивач зазначає, що відповідач станом на 24.03.2025р. має заборгованість перед ТОВ «Факторинг Партнерс», яка становить 30 015,38 грн. та складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 9 422,45 грн., простроченої заборгованості за відсотками - 16 092,93грн., заборгованості за пенею - 4 500,00 грн., яку не сплачено у позасудовому порядку, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 04 квітня 2025 року відкрито провадження у справі, вирішено питання про доцільність її розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з підстав викладених у позові.
Відповідач до суду не з'явилась, відзиву на позовну заяву чи інших письмових пояснень від неї до суду не надходило.
Зважаючи на відсутність заперечень представника позивача, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідача, з можливістю ухвалення заочного рішення по справі (ч. 4 ст. 223 ЦПК України).
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, у зв'язку з наступним.
Судом встановлено, що 30.05.2024 між ТОВ «Авентус Україна » та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №7942928, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит у гривні , а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 2.1. договору кредит надається позичальнику шляхом перерахування суми Кредиту на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Сторонами визначено умови кредиту: сума кредиту - 5 000,00 грн.; строк - 360 днів з 30.05.2024р.; процентна ставка - 1,50% за один день; тип процентної ставки за договором - фіксована; загальні витрати на дату укладення Договору складають 27 000,00 грн.; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 25 200,00грн.; орієнтовна реальна процентна ставка на дату укладення договору 9089,90% річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 3873,30%.
Договір про надання кредиту №7942928 від 30.05.2024 підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором С5864.
30.05.2024 кредитор перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 5000,00 грн., що підтверджується листом ТОВ «Пейтек» від 29.01.2025року.
02.06.2024 було укладено Додаткову угоду до Договору про надання споживчого кредиту №7942928, відповідно до якої сторони домовились збільшити суму кредиту на 5000,00 грн.
02.06.2024 кредитор перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 5000,00 грн., що підтверджується листом ТОВ «Пейтек» від 29.01.2025 року.
У п.6.4. Договору сторони передбачили, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов'язаний сплатити товариству штраф.
Відповідно до розрахунку заборгованості, проведеного позивачем, сума заборгованості за договором №7942928 від 30.05.2024 за період з 27.01.2025 по 24.03.2025 складає 30 015, 38 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 9422,45грн; прострочена заборгованість за відсотками - 16 092,93 грн., заборгованість за пенею становить - 4 500,00 грн.
27.01.2025 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Факторинг Партнерс» уклали договір факторингу №27.01/25-Ф від 27.01.2025 р., за умовами якого до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 кредитним договором №7942928 від 30 травня 2024 року.
Вирішуючи питання по те, чи було укладено договір, чи отримала відповідачка кредитні кошти, чи виник у відповідачки обов'язок здійснити платежі на користь позивача тау якому розмірі, суд виходить з такого.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
В абзаці другому частини другої статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, що передбачено статтею 205, 207 ЦК України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що всупереч умов кредитного договору та норм закону відповідач допустив порушення умов повернення грошових коштів, оскільки не здійснював платежів, передбачених договором для погашення його договірних зобов'язань.
Зокрема, як вбачається з розрахунку заборгованості, розмір неповернутого тіла кредиту становить 9 422,45 грн., відсотків 16092,93 грн., пені 4500,00 грн. (а.с.87).
У зв'язку з неповерненням суми тіла кредиту у передбачені договором строки позивач просив стягнути таку суму судовим рішенням.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України».
За умовами договору № 7942928 від 30.05.2024 кредитні кошти надавалися на 360 днів під проценту ставку - 1,5% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
Отже, умовами кредитного договору було передбачено сплату відсотків по 150 грн. (1,5% від 10 000 грн.) за кожен день користування кредитними коштами впродовж 360 днів.
За 360 днів користування кредиту по 150 грн. в день утворилася сума 54000 грн. позивач просив стягнути суму відсотків у розмірі 16092,93 грн.
Відтак, позивач довів розрахунками розмір заборгованості зі сплати відсотків - 16092,93 грн., які підлягають стягненню судовим рішенням.
Що стосується вимог про стягнення 4500 грн. пені, суд зазначає таке. Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктами 18 і 19 такого змісту:
«18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), згідно яких, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
На підставі викладеного, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позов таким, що підлягає задоволенню частково, оскільки достовірно встановлено, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе за договором зобов'язання, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за основним боргом у розмірі 9422,45 грн. та за відсотками - у розмірі 16092,93 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов'язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження понесення втрат на правову допомогу позивач надав: договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 року; витяг з акту №5 про надання юридичної допомоги від 01.02.2025 року; заявку на надання юридичної допомоги №697 від 01.02.2025 року.
Суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. На це вказав КЦС Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.
Відповідач неспівмірність та реальність вартості послуг не спростував. З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн., втім з урахуванням принципу пропорційності.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Понесення позивачем витрат на сплату судового збору підтверджується платіжною інструкцією №0508830100 від 28.03.2025 року про сплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн. Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про задоволення позову частково, стягнувши 25515,38 грн. заборгованості, тоді як позивач просив стягнути 30015,38 грн., тобто задовольнив позов на 85%, то за рахунок відповідача позивачу має компенсуватися 85% від сплаченого судового збору та від витрат на правову допомогу, а саме 2059,04 грн. судового збору та 7650,00 грн. витрат на правову допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 625,630, 631, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 13, 81, 141, 258, 263, 265, 273, 280, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №7942928 у розмірі 25 515,38 грн., судовий збір у розмірі 2059,04 грн. та 7650,00 грн. витрат на праву допомогу, а всього стягнути 35 224,42 грн. (тридцять п'ять тисяч двісті двадцять чотири гривні 42 коп.)
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення (або вручення) повного судового рішення.
Учасники:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, м. Київ, 03150, вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521)
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 .
Суддя Т. В. Войтенко