Справа № 758/20214/25
3/758/6649/25
Категорія 146
22 грудня 2025 року cуддя Подільського районного суду м.Києва Денисов О. О. , розглянувши справу про адміністративні правопорушення передбачені ст. 122-4, 124, 126 КУпАП стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, адреса місця проживання: АДРЕСА_1
23 вересня 2025 року, о 10 годині 10 хвилин, в м. Києві, по вулиці Набережно-Хрещатицька, 15-17/18, ОСОБА_1 керував автомобілем марки «БМВ», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху та перестроюванні не дотримав безпеки руху, не переконався, що це буде безпечно, не надав дорогу автомобілю марки «Шевроле», номерний знак (реєстраційний номер), НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , що рухався в попутному напрямку по тій смузі на яку він мав намір перестроїтися та скоїв зіткнення з ним. Внаслідок ДТП автомобіль марки «Шевроле», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_3 , отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 2.3.б, 10.1, 10.3 ПДР України.
А також, 23 вересня 2025 року, о 10 годині 10 хвилин, в м. Києві, по вулиці Набережно-Хрещатицька, 15-17/18, керував автомобілем марки «БМВ», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_1 , будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди місце події залишив, чим порушив п.2.10.а ПДР України.
А також, 23 вересня 2025 року, о 10 годині 10 хвилин, в м. Києві, по вулиці Набережно-Хрещатицька, 15-17/18, керував автомобілем марки «БМВ», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_1 , відносно якого встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами постановою Солом?янського ВДВС у місті Києві головним держаним виконавцем Браташова В.І. від 28.09.2023 ВП N? 70367368, чим порушив п.2.1.а ПДР України.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Ст. 124 КУпАП, передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Об'єктивна сторона даного адміністративного правопорушення виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Об'єктивна сторона даного адміністративного правопорушення виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Так, згідно п. 2.3б ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
У відповідності до п. 10.1 ПДР України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
А також, у відповідності до п. 10.3 ПДР України, у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.
За одночасного перестроювання транспортних засобів, що рухаються в одному напрямку, водій, який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч.
З огляду на наведені обставини та порушення п.2.3.б, 10.1, 10.3 ПДР України, ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Щодо наявності вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП України суд зазначає наступне.
Ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до п. 1.10 ПДР, - дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП виражається у залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди особами, до якої вони причетні.
Обов'язковою ознакою складу даного правопорушення є суб'єктивна сторона, яка визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.
Згідно з вимогами п. 2.10а Правил дорожнього руху України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
У письмових поясненнях долучених до матеріалів справи, ОСОБА_1 вказав, що 23 вересня 2025 року рухався по вул. Набережно-Хрещатицька на автомобілі марки «БМВ», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_1 , під час руху машина спереду здійснила різкий поворот вліво, без попередньо увімкненого поворотника, внаслідок чого він розпочав гальмування та рефлекторно здав лівіше, створивши аварійну ситуацію для лівої смуги.
Після цього почув автомобільні сигнали інших водіїв, але як йому здалося, безпосереднього зіткнення вдалося запобігти.
Так, з досліджених судом матеріалів справи не вбачається можливим встановити наявність прямого умислу на залишення місця ДТП. При цьому, протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 122-4 КУпАП, а обставини викладені у ньому мають бути підтверджені іншими належними та допустимими доказами. Наведені вище обставини у своїй сукупності вказують на те, що в ході провадження у цій справі не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, зокрема, відсутня суб'єктивна сторона правопорушення, яка має утворювати його склад у сукупності з іншими обставинами.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів. Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до вчинення правопорушення.
У відповідності до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп / 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Так, згідно зі ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.
Отже, суд не вбачає підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП.
Щодо наявності вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 КУпАП України суд зазначає наступне.
Ч. 3 ст. 126 КУпАП, передбачає адміністративну відповідальність керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Так, згідно зі ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, полягає у керуванні транспортним засобом особою, яка тимчасово обмежена у праві керування транспортними засобами.
Зазначене правопорушення є правопорушенням з формальним складом, для наявності об'єктивної сторони якого закон вимагає встановлення тільки факту власне діяння.
Суб'єктами адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, є особи, стосовно яких встановлене тимчасове обмеження у праві керувати транспортними засобами.
При цьому, суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, тобто, склад цього адміністративного правопорушення буде повним у разі, коли особа, знаючи, що її обмежили у праві керування, свідомо керує транспортним засобом, тобто обов'язковою ознакою правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП є умисел на вчинення вказаного проступку.
Ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» закріплений порядок стягнення аліментів, тобто дії виконавця щодо примусового стягнення аліментів з боржника.
Відповідно до вимог пункту 2 частини 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови, зокрема про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
При цьому, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, з таких підстав.
Згідно ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться щодо особи правопорушника і в межах, встановлених протоколом про адміністративне правопорушення.
Особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення повинна ретельно з'ясувати характер правопорушення та правильно кваліфікувати дії винної особи. У протоколі мають бути зазначені обставини, які свідчать про наявність адміністративного проступку та його характер, а також, обставини, що характеризують особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки протокол є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення. Від того, чи правильно він складений, залежить своєчасність, правильність розгляду за суттю справи про адміністративне правопорушення та обґрунтованість застосування стягнення.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали не містять відомостей, які би вказували на наявність умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, а саме про те, що ОСОБА_1 знав про накладене на нього обмеження, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 , отримав постанову державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, а відтак відсутня обов'язкова кваліфікуюча ознака правопорушення передбаченого статтею, як прямий умисел на вчинення адміністративного правопорушення.
Таким чином, ОСОБА_1 мав усвідомлювати протиправний характер своєї дії, передбачити шкідливі наслідки і бажати їх настання, а досліджені матеріали справи, зокрема: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №535697 від 09 грудня 2025 року, та копія постанови ВП№ 70367368 державного виконавця Браташової В.І.. про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами від 28 вересня 2023 року не містять будь-яких доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 відомо про наявність тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
При цьому, сам протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, а обставини викладені у ньому мають бути підтверджені іншими належними та допустимими доказами.
Суд вважає, що при наявності у справі лише протоколу про адміністративне правопорушення та копії постанови держаного виконавця щодо накладення стягнення у виді обмеження правом керування, за відсутності доказів в обізнаності ОСОБА_1 про накладене на нього стягнення та отримання ним копії постанови держаного виконавця, є явно недостатнім для доведення наявності в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Інших допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до вчинення правопорушення.
У відповідності до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп / 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Так, згідно зі ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.
Отже, суд не вбачає підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Таким чином, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності вважає, що ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
При призначенні стягнення, суд, відповідно до ст. 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність правопорушника, судом не встановлено.
На підставі вищевказаного, з урахуванням особи та майнового стану правопорушника, ступеню його вини, відсутності обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити стягнення у виді штрафу, в межах санкції, передбаченої ст. 124 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Підстав для призначення правопорушнику будь-якого іншого стягнення, передбаченого санкцією ст. 124 КУпАП, суд не вбачає.
На підставі ч. 5 ст. 4, ст. 9 Закону України «Про судовий збір», ст. 40-1 КУпАП, у зв'язку з ухваленням судом постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір підлягає стягненню з правопорушника на користь держави в сумі 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст. ст. 23, 33, ст. 124, ч. 3 ст.126, 247, 268, 280, 283, 284, 287,294, 303, 307,308 КУпАП, суддя, -
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 та ч. 3 ст. 126 КУпАП.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , судовий збір у дохід держави в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня її винесення.
Суддя О. О. Денисов