печерський районний суд міста києва
Справа № 757/53616/25-ц
Пр. № 2-10101/25
17 грудня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі: головуючого - судді Остапчук Т.В., за участю секретаря судового засідання - Погребняк В.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРДІ ЕКСПРЕС» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,-
У жовтні 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «АРДІ ЕКСПРЕС» звернулося до суду з позовом до до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 06.11.2025 року відкрито провадження та призначено в порядку позовного спрощеного провадження з викликом сторін. Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце і час судового розгляду повідомлений належним чином, не скористалась своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу частини восьмої ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Отже, оскільки сторони не з'явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Як вбачається із матеріалів позовної заяви, відповідач був повідомлений про судове засідання шляхом направлення судової повістки та публікації оголошень на веб-порталі судової влади України, що визначено Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та узгоджується з приписами цивільного процесуального законодавства, що, як наслідок, свідчить, що відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином. Згідно з частиною 1 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. У разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі заочного рішення та задоволення позовних вимог. Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства. Суд встановив,що в грудні 2024 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРДІ ЕКСПРЕС» звернувся ОСОБА_1 із проханням надати йому грошові кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги. Враховуючи ділові відносини та репутацію Відповідача, Позивач пішов йому назустріч та погодився надати необхідні кошти. 28 грудня 2024 року Позивач підготував договір про надання поворотної фінансової допомоги строком до 28.06.2025 року. Позивач з Відповідачем домовилися про його підписання того ж дня 28 грудня 2024 року після надходження грошових коштів на наданий рахунок Відповідача. Керуючись усними домовленостями, діловою репутацією Відповідача, впевненістю у тому, що останній прибуде на підписання Договору, грошові кошти було перераховано керуючись проектом договору на рахунок Відповідача НОМЕР_1 відкритий в АТ «ОТП Банк» із призначенням платежу «поворотна фінансова допомога» у загальній сумі 493 550,00 грн. Позивач, зі своєї сторони, як позикодавець виконав умови домовленості та зобов'язання, добросовісно та в повному обсязі - здійснив перерахування грошових коштів на банківський рахунок Відповідача двома платежами, а саме Платіжна інструкція № 67 від 28.12.2024 року на суму 210 000,00 грн. та Платіжна інструкція № 68 від 28.12.2024 року на суму 283 550,00 грн. Проте, отримавши грошові кошти, Відповідач не прибув для підписання договору, ані 28.12.2024 року, ані в подальшому та жодних правових підстав для їх отримання та у тримання на сьогодні немає. Надалі, визнаючи взяті на себе зобов'язання. Відповідач здійснив часткове повернення коштів: 18.04.2025 року було перераховано 20 000,00 грн. (двадцять тисяч грн. 00 коп.) із призначенням платежу повернення поворотної фінансової допомоги. 02.05.2025 року було перерахована 10 000,00 грн. (десять тисяч грн. 00 коп.) із призначенням платежу повернення поворотної фінансової допомоги. 02.05.2025 року було перераховано 10 000,00 грн. (десять тисяч грн. 00 коп.) із призначенням платежу повернення поворотної фінансової допомоги. Зважаючи на ці платежі від Відповідача, залишкова сума у розмірі 453 550.00 грн. отриманих від Позивача Відповідачу коштів залишилася безпідставно у розпорядженні Відповідача. Зазначаю, що згідно з умовами неукладеного договору та усних домовленостей, строк повернення всієї суми поворотної фінансової допомоги був встановлений до 28.06.2025 року. Позивач направив на адресу Відповідача письмову Вимогу про повернення коштів від 22 серпня 2025 року. Проте Відповідач проігнорував зазначену Вимогу, жодної відповіді на адресу Позивача не надійшло, а належних дій щодо повернення коштів він так і не вчинив. На момент звернення до суду Відповідач повністю ігнорує будь-які звернення Позивача, кошти не повертає та не бажає їх повертати, на телефонні дзвінки представників Позивача не реагує. У сукупності викладені обставини свідчать, що грошові кошти були отримані Відповідачем від Позивача не як безповоротна фінансова допомога чи дарування, а саме як поворотна фінансова допомога. Проце прямо свідчать дії Відповідача, зокрема його часткові платежі у квітні та травні 2025 року. Здійснюючи перерахування навіть незначних сум у рахунок повернення, Відповідач фактично визнав обов'язок повернути кошти та підтвердив їх правову природу як отриманих на умовах повернення. Дії Відповідача мають характер конклюдентних оскільки відповідно до ст.сг. 205, 206, 642 ЦК України правочин може вчинятися не лише у письмовій чи усній формі, а й шляхом дій, що однозначно свідчать про намір сторони набути права чи взяти на себе обов'язки. У даному випадку саме часткове повернення коштів підтверджує згоду Відповідача на умови ДГІФД з Позивачем щодо повернення повної суми фінансової допомоги. Відповідно до ч.2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Згідно з ч.1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та або державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Частиною 2 статті 642 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції класти договір або не встановлено законом. Постанові Верховного Суду справи № 205/4820/19 від 18.01.2022 року зазначено: "...Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широку сферу застосування: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому і дій як сторін зобов 'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов 'язанні не мас правового значення, чи вибуло майно і володіння власника за його волею або всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним Кондикційне зобов язання виникає за наявності таких умов: а) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого): б) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності достатньої правової підстави або підстава. на якій майно набувалося, згодом відпала. Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред 'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами: 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов язаний договірними правовідносинами щодо речі. Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що кондикція - це позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не ахотюється нормативнім урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави... ". З урахуванням викладених обставин встановлено, що грошові кошти, отримані Відповідачем від Позивача, перебувають у його розпорядженні без належної правової підстави. Підготовлений між сторонами Договір формально не був підписаний, а отже, юридичної основи для утримання коштів у Відповідача не виникло. Часткові повернення коштів, здійснені Відповідачем у квітні та травні 2025 року, не змінюють цього правового висновку. Такі дії лише свідчать про усвідомлення ним факту отримання коштів від Позивача та визнання обов'язку їх повернути. Водночас ці перерахування не створюють нової правової підстави для утримання майна, а навпаки, підкреслюють, що кошти залишаються безпідставно набутими. Законодавство України чітко регламентує механізм захисту у таких випадках. Відповідно до статей 1212-1215 Цивільного кодексу України, особа, яка отримала майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути його потерпілому. При цьому не має значення, чи здійснювалася часткова виплата, оскільки, основна сума, яка залишилася у Відповідача, підлягає повному поверненню. Оскільки поведінка Відповідача демонструє ухиляння від добровільного виконання обов'язку: він не підписав договір, не відповів на письмові вимоги Позивача, не підтримує зв'язку з Позивачем і залишає у своєму розпорядженні значну частину коштів. Такі дії підтверджують недобросовісне ставлення до виконання можливого правового зобов'язання і створюють беззаперечні підстави для застосування кондиційних норм. Таким чином, правові відносини між Позивачем та Відповідачем можуть розглядатися як кондиційне зобов'язання. Отримані кошти Відповідачем без достатньої правової підстави підлягають поверненню в повному обсязі. За положеннями ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до приписів ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням цею процесуальних дій. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п'ята, шоста статті 81 Цивільного процесуального кодексу України). Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19). Європейський суд з прав людининагадав, що «принципи змагальності та рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять його в явно гірше становище порівняно з його опонентом (див. рішення у справах «Авотіньш проти Латвії [ВП] () [GC], заява № 17502/07, пункт 119, й інші посилання, ЄСПЛ 2016, та «Регнер проти Чехії» [ВП] (Regner v. the Czech Republic) [GC], заява № 35289/11, пункт 146, від 19 вересня 2017 року). До того ж, право на змагальний судовий процес, в принципі, означає надання сторонам можливості ознайомлюватися та коментувати всі надані докази або подані зауваження з метою впливу на рішення суду. Крім того, сторони повинні мати можливість подати будь-які докази, необхідні для того, аби їхні вимоги задовольнили (див. рішення у справі «Клінік дез Акація та інші проти Франції» (Clinique des Acacias and Others v. France), заява № 65399/01 та 3 інші заяви, пункти 36-43, від 13 жовтня 2005 року). До того ж, суд, який розглядає справу, повинен сам дотримуватися принципу змагальності, наприклад, якщо він розглядає справу на підставі обґрунтування або заперечення, висловленого ним за власною ініціативою (див. рішення у справі «Чепек проти Чехії», заява № 9815/10, пункти 45 та 51-60, від 05 вересня 2013 року). Таким чином, у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов'язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов'язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов'язку та зміст цього обов'язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. Відповідно до статті 89 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, щоґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Відповідач не спростував доводів позивача, доказів на підтвердження повернення повністю/частково безпроцентної поворотної фінансової допомоги суду не подав. Відповідно до статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку із задоволенням позову, судовий збір покладається на відповідача у розмірі 6818,25 грн. Керуючись ст. 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 272, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АРДІ ЕКСПРЕС» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації та листування: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальність «АРДІ ЕКСПРЕС» (ЄДРПОУ: 44003896, адреса реєстрації місця та листування: 01004, місто Київ, вул.Пушкінська, будинок 10Б, нежиле приміщення 1) суму коштів у розмірі 453 550,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації та листування: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальність «АРДІ ЕКСПРЕС» (ЄДРПОУ: 44003896, адреса реєстрації місця та листування: 1004, місто Київ, вул.Пушкінська, будинок 10Б, нежиле приміщення 1) судові витрати у розмірі 6 818, 25 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про сторони та інших учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АРДІ ЕКСПРЕС»: 01004, місто Київ, вул.Пушкінська, будинок 10Б, нежиле приміщення 1
Відповідач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1
Суддя Т.В.Остапчук