Справа № 4937/2006 рік Головуючий у 1 інстанції Переверзєва Л.І.
Категорія 19 Доповідач Прокопчук Л.М.
Іменем України
20 липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Гурової О.М.
суддів Прокопчук Л.М., Голубинського А.М
при секретарі Миснянко М.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Донецькміськводоканал" на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 23 березня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Донецькміськводоканал" про стягнення на користь споживача надмірно сплаченої суми та відшкодування моральних збитків, -
У вересні 2005 року позивачка звернулась до суду з зазначеним позовом до відповідача, посилалась на те, що вона є власником квартир ІНФОРМАЦІЯ 1 в будинку АДРЕСА_1, які вона придбала шляхом укладання договорів купівлі-продажу відповідно 21.10.1997 р., 1.06.1998 р., 28.02.2005 р. та 1.06.2003 року. НОМЕР_1 с листопада 2003 р. по грудень 2004 р. здавала під офіс. У червні 2003 р. вона встановила лічильник води, який враховував воду, спожиту наймачами зазначених квартир, та сплачувала за показниками лічильника плату відповідачу по тарифам для населення. Заборгованості не було. При купівлі квартири НОМЕР_2 у лютому 2005 року відповідач сповістив її про те, що вона має заборгованість за спожиту воду 7400,16 грн., оскільки він нараховував плату за користування водою по тарифам для промислового підприємства. Вона змушена була сплатити вказану суму, оскільки відповідач не надавав відповідні довідки для укладання договору купівлі-продажу. Вважала дії відповідача по нарахуванню плати за спожиту воду по тарифу для підприємства незаконними. Просила стягнути на її користь зайве сплачену суму 7400,16 грн. та моральну шкоду, заподіяну відповідачем, в сумі 1500 грн.
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 23 березня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені, на її користь з відповідача стягнуто надмірно сплачену суму за послуги водопостачання та водовідведення в розмірі 7400 грн. 16 коп. та моральну шкоду в розмірі 1500 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог через неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Суд не врахував, що позивачка сама в позові зазначає, що вона належну їй квартиру здає в оренду, тому повинна сплачувати за водопостачання по нормам для підприємств, а не для населення. Суд безпідставно задовольнив позов про стягнення моральної шкоди, тому що доказів заподіяння моральної шкоди позивачка не надала.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача повністю підтримав доводи апеляційної скарги; просив її задовольнити.
Позивачка просила залишити без зміни рішення суду першої інстанції.
Рішенням суду першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартир №№ ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_2. Згідно тарифів на послуги за водопостачання та водовідведення, затверджених рішенням виконкому Донецької міської ради від 18.12.2002 р. НОМЕР_2 з 1.01.2003р. розмір оплати для населення склав 0,54 грн. за 1 куб. м. Відповідно до тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення, затверджених рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 25.02.2004 р. НОМЕР_3 оплата водопостачання для населення за 1 куб.м. з ПДВ складає 0,66 грн., водовідведення - за 1 куб.м. з ПДВ складає 0,24 грн. Позивачка сплачувала за водопостачання регулярно, виходячи з тарифів для населення, заборгованості не було. Відповідач безпідставно нарахував заборгованість по сплаті, виходячи з тарифу 6,64 грн. за 1 куб. М., в сумі 7400,16 грн., яка була сплачена позивачкою 25.02.2005 р., оскільки вищенаведеними рішеннями виконкому та рішенням виконкому від 25.02.2005 р. НОМЕР_3 в п.3,4 встановлено, що оплата за отримані послуги з водопостачання та водовідведення за тарифами, затвердженими для інших споживачів, тобто не по тарифам для населення, здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними чи юридичними особами, зареєстрованими та здійснюючими свою діяльність у не житлових приміщеннях чи в житлових приміщеннях, що знаходяться у власності чи оренді. Відповідачем не було надано доказів тих обставин, що позивачка була суб'єктом підприємницької діяльності і мала розраховуватися, виходячи з тарифу для підприємств, тобто 6,48 грн. за 1 куб.м.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, позивачку, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що рішення суду слід частково скасувати, а апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивачки надмірно сплаченої суми з послуг за водопостачання та водовідведення в розмірі 7400,16 грн. відповідає обставинам справи, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Так, з матеріалів справи вбачається, що квартири ІНФОРМАЦІЯ_1, в будинку АДРЕСА_1 належать позивачці на праві власності (а.с. 28 -30). Відповідач не надав даних про те, що виконком місцевої ради виносив рішення про перевід зазначених жилих приміщень в нежиле, а також про те, що позивачка є суб'єктом підприємницької діяльності. В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтвердив, що такі дані в нього відсутні.
Рішеннями виконавчого комітету Донецької міської ради від 18.02.02 р. НОМЕР_2, від 25.02.2004 р. НОМЕР_3 затверджені тарифи з водопостачання та водовідведення для населення та для інших споживачів (а.с. 121 -130). З зазначених рішень вбачається, що
позивачка не відноситься до інших споживачів. Тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що у відповідача не було підстав проводити позивачці розрахунки за водопостачання та водовідведення по тарифу для інших споживачів та нараховувати заборгованість в сумі 7400,16 грн. Відповідно позивачкою вказана сума була сплачена безпідставно, тому підлягає поверненню їй у відповідності з вимогами ст. 1213 ЦК України.
Довід апеляційної скарги про те, що позивачка повинна була проводити розрахунки з відповідачем по тарифам, встановленим для інших споживачів, спростовується додатком 4 до рішення від 18.12.2002 р. та додатком 1 до рішення від 25.02.2004 року, згідно з якими по тарифам, затвердженим для інших осіб, сплачують за отримані комунальні послуги суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні та юридичні особи, зареєстровані та здійснюючі свою діяльність у житлових приміщеннях, що знаходяться в їх власному користуванні або в оренді.
Таким чином, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивачки 7400,16 коп.
Висновок суду про те, що діями відповідача були викликані негативні наслідки для позивачки та їй спричинена моральна шкода, не відповідає обставинам справи.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачка не надала суду доказів, які б підтверджувати факт заподіяння їй моральних чи фізичних страждань, що настали внаслідок нарахування заборгованості в сумі 7400,16 грн. та сплати вказаної суми, її твердження про те, що на квартиру НОМЕР_4 було накладено арешт, що заважало її відчуженню, а також про те, що вона змушена була брати в борг гроші для сплати зазначеної суми, нічим не підтверджені.
Вирішуючи спір, суд зазначених вимог закону та обставин справи не врахував, а тому рішення суду в частині стягнення на користь позивачки моральної шкоди не може залишатися в силі, підлягає скасуванню. Оскільки позивачкою не надані докази, які б підтверджували заподіяння їй моральної шкоди, в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 307, 309,313, 316 ЦПК України , апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Донецькміськводоканал" задовольнити частково.
Рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька від 23 березня 2006 року в частині стягнення з Комунального підприємства «Донецькміськводоканал" на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 1500 грн. скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Донецькміськводоканал" про відшкодування моральної шкоди відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у
касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.