Справа №- 2а-609\10
Бережанський районний суд Тернопільської області
08 листопада 2010 року
в особі: судді Німко Н.П.
при секретарі: Олексів О.Б.
з участю:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Дарморіс О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бережани справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Бережанському районі про визнання дій відповідача незаконними щодо не проведення перерахунку державної (основної) та додаткової пенсій позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії та інваліду 2-ї групи по захворюванню, пов'язаному з Чорнобильською катастрофою, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Бережанському районі про перерахунок державної та додаткової пенсії відповідно до ст.ст. 49, 50, ч.4 ст.54, ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», посилаючись на те, що за рішенням МСЕК є інвалідом по захворюванню, пов'язаному з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС та у відповідності до вимог ст.49 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" отримує державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров"ю виходячи з розмірів, визначених Постановою Кабінету Міністрів України № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" від 28.05.2008 року та від 11.03.2009 року № 198. Проте, за редакцією Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повинен отримувати пенсію у розмірах, визначених статтями 49, 50. ч. 4 ст. 54, ч.3 ст. 67 цього закону. При призначенні та нарахуванні належних позивачу пенсійних виплат та при визначенні обсягу його прав на їх розмір, всупереч п. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції України відповідач керується не законами, а лише підзаконними нормативно-правовими актами, а тому державна і додаткова пенсії призначаються і нараховуються йому в меншому розмірі, аніж це передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на що він звертав увагу відповідача в своєму зверненні. При таких обставинах позивач просив суд визнати дії відповідача по відмові в перерахунку основної (державної) та додаткової пенсії незаконними; зобов”язати відповідача провести перерахунок призначеної йому ( позивачу) державної (основної) та додаткової пенсії з 29 травня 2010 року виходячи із розмірів мінімальної пенсії за віком, з урахуванням вимог ст. 50, ч.4 ст. 54 та ч.3 ст. 677 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та ч.1 ст. 28, ст. 34 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” відповідно до збільшення розміру мінімальної пенсії за віком для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом та провести доплату недоплаченої йому ( позивачу) пенсії.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить їх задовольнити . Також уточнив та конкретизував свої позовні вимоги, де просить постановити судове рішення, яким в изнати незаконними дії відповідача по відмові йому (позивачу) в перерахунку та виплаті основної (державної) та додаткової пенсії у відповідності до ст.ст. 50,54, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру мінімальної пенсії ї за віком; зобов”язати відповідача відповідно до ст.ст. 50,54, ч.4 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, починаючи з 29 травня 2010 року провести перерахунок та виплачувати йому ( позивачу) - основну пенсію, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії по II групі інвалідності в розмірі 8 ( восьми) мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров”ю, як інваліду 2-ї групи по захворюванню, пов'язаному з Чорнобильською катастрофою у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням виплачених та фактично отриманих ним ( позивачем) сум згаданих пенсій.
Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі в судовому засіданні позову не визнала, подала письмові заперечення проти позову. В обгрунтування заперечень щодо позову посилається на те, що згідно ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до 1.2.3.4 категорії призначається державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Відповідно до ст. 50 згаданого Закону, розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров”ю особам віднесеним до категорії 1 інвалідам 2-ї групи складає 75% мінімальної пенсії за віком, а згідно ч.4 ст. 54 розмір державної пенсії не може бути нижчим по 2-й групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком, Також. згідно ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються виключно Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу життя та зростання мінімальної заробітної плати. Також, під час призначення мінімальних пенсій, зокрема громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Пенсійний фонд України керується постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Де, зокрема передбачено, що інвалідам 2 групи категорії 1, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю, відповідно до Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виплачується у розмірі 20% прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність. Постановою КМУ №-654 від 16 липня 2009 року “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян” встановлено з 01 липня 2008 року доплату окремим категоріям осіб з тим, щоб їх пенсії( без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсій за особливі заслуги перед Україною), сум індексацій та інших доплат, встановлених законодавством) досягали таких розмірів в учасників ліквідації аварії на ЧАЕС у 1986 р. інвалідам 2-ї групи - 1090 гривень. А тому, станом на 01 листопада 2010 року розмір пенсії позивача складає 2657,59 грн (загалом, як державної (основної) так і додаткової), яка виплачується позивачу без обмежень.
Окрім зазначених підстав, представник відповідача просить суд врахувати, що ст. 18 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яких ніхто не може бути вимушено робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці повинні діяти в межах повноважень і способом, передбаченим законодавством України. Окрім цього, просить суд взяти до уваги, що абзацом першим частини першої ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначеного законом. Частина третя цієї ж статті передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим частини першої статті, застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону. А тому, до перерахунків або підвищень пенсій такий порядок не застосовується.
Суд, заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши та оцінивши зібрані докази по справі, приходить до переконання, що позов підлягає до повного задоволення з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено та визнано стороною відповідача, що позивачем не пропущено строку звернення до адміністративного суду із вищезгаданими позовними вимогами.
Також, в судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалідом 2-ї групи по захворюваннях пов”язаних з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Даний факт представником відповідача в судовому засіданні не оспорено та визнано.
Статтею 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Отже, зупинення дії положення законів, якими визначено права і обов”язки громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод та може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України, - Конституцією України.
Як вважає суд, встановлення окремими законами України певних пільг, компенсацій і гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист, а тому, відповідно до ч.2 ст. 19, ч.1 ст. 68 Конституції України, вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають дотримуватися всіма органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.
Статтею 49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи”, передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 встановлюються у вигляді :а) державної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно зі ст. 50 вказаного Закону, особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідам II групи по захворюванню, пов'язаному з Чорнобильською катастрофою , призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Статтею 54 цього ж Закону, передбачено, що розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком. Крім того,
Суд вважає, що наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення зазначеного спору. Окрім цього, таке право позивача гарантується Конституцією України ( частина друга статті 46 Конституції України).
Згідно з положеннями частини 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов”язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що норми Постанов Кабінету Міністрів України ( на які посилається відповідач в обгрунтування заперечень проти позову) є такими, що істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача і вважає, що до спірних правовідносин, які виникли між сторонами, слід застосувати ч.1 ст. 50 та ч.4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Також, із ст. 50 та 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” вбачається, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Отже, суд приходить до висновку, що положення ч.3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, згідно яких мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, дійсно застосовується для визначення розмірі пенсій, призначених, згідно з цим Законом.
Однак, за відсутності іншого, визначеного чинним законодавство мінімального розміру пенсії за віком, така правова норма не є законною підставою для відмови позивачу у реалізації його конституційної гарантії та права на отримання основної пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, саме виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Згідно частини З статті 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, особам, віднесеним до категорії 1. 2, 3, 4 розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Наведена судом норма закону, яка є імперативною, свідчить про те, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і такий перерахунок здійснюється з дня встановлення( зміни) цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Отже, новий мінімальний розмір пенсії за віком прямо залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
З врахуванням викладеного, суд вважає, що оскільки позивачу розмір його пенсії слід визначати виходячи із мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру такого прожиткового мінімуму, перерахунок пенсії позивачу повинен проводитися, виходячи із нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, суд прийшов до висновку, що відповідачем безпідставно та протиправно відмовлено позивачу у перерахунку його пенсій у разі встановлення (зміни) розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. А тому, позовні вимоги щодо зобов”язання відповідача провести нарахування та виплату державної та додаткової пенсій у відповідному відсотковому розмірі до мінімальної пенсії за віком є обґрунтованими, ґрунтуються на нормах чинного законодавства і підлягають до задоволення в повному обсязі.
Також, суд вважає недоцільним обмежити будь-яким строком перерахування та виплату позивачу недоотриманої державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю за наступних підстав.
Оскільки суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених вимог на підставі та з посиланням на ст.ст. 50,54, ч.4 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи” і подальші внесення змін у зазначені норми закону слугуватимуть законною підставою для відповідної зміни розмірів нарахувань та виплати позивачу вищезгаданих пенсій.
Отже, враховуючи, що відповідач у справі повинен діяти лише в межах передбачених Конституцією України, суд приходить до висновку, що останній в особі саме управління пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області повинен нести відповідальність за дії (бездіяльність), вчинені в межах належного йому правового поля.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.2, 158, 163. 186 КАС України, ст. 19, 64 Конституції України, ст.ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54, ч. З ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд,-
Позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі
В изнати незаконними дії відповідача управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області по відмові позивачу ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті основної (державної) та додаткової пенсії у відповідності до ст.ст. 50,54, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру мінімальної пенсії ї за віком .
Зобов”язати відповідача управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області, провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 50, 54, ч.4 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи”, з 29 травня 2010 року ”, - основну пенсію , як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії по 2-й групі інвалідності в розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров”ю, як інваліду 2-ї групи по захворюванню, пов'язаному з Чорнобильською катастрофою у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком , виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням виплачених позивачу сум таких пенсій.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Бережанський районний суд Тернопільської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення суду.
Суддя Бережанського районного суду
Тернопільської області підпис Н.П.Німко
Постанова суду не набрала законну силу.
З оригіналом вірно. Оригінал постанови знаходиться в матеріалах справи №2а-609\10.
В.о. голови Бережанського районного суду
Тернопільської області В.І.Шміло