Єдиний унікальний номер № 333/12129/25
Провадження № 2-з/333/41/25
Іменем України
23 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Піха Ю.Р., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 адвоката Нікітіної Інни Леонідівни про забезпечення позову по цивільній справі за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Нікітіної Інни Леонідівни до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
22.12.2025 рокупредставник ОСОБА_1 адвоката Нікітіної Інни Леонідівни звернулася до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Разом із позовною заявою адвокат Нікітіна І.Л. подала до суду заяву про забезпечення даного позову, в якій просить накласти арешт на грошові кошти на рахунках в банківських установах та інших кредитно-фінансових установах, що належать ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в межах ціни позову в сумі 282 000,00 (двісті вісімдесят дві тисячі) доларів США, що еквівалентно станом на 18.12.2025 року становить 11 939 428, 80 грн., до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Позовна заява обґрунтована тим, що 13 лютого 2023 року між громадянином України ОСОБА_1 та громадянином України ОСОБА_2 було укладено договір позики у формі розписки, у відповідності до якого Позивач передав Відповідачу грошову позику в розмірі 282 000,00 (двісті вісімдесят дві тисячі) доларів США, зі строком повернення до 01 березня 2024 року. Укладання договору позики підтверджується розпискою Відповідача від 13 лютого 2023 року, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
За таких обставин розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ст.149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до положень частин 1-2ст.150ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Співмірність при цьому передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначила, що: «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).
Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
У постанові Верховного Суду по справі № 755/1357/18 від 13.03.2019 року викладено позицію щодо вирішення судом питання про забезпечення позову з врахуванням інтересу не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Слід зазначити, що під час вирішення питання про забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Виходячи із змісту заяви про забезпечення позову, на думку сторони заявника існує загроза утруднення у майбутньому виконання рішення суду.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Зі змісту позову вбачається, що предметом спору є стягнення 282 000 доларів США боргу за договором позики від 13.02.2023, укладеним в простій письмовій формі.
Доводи позивача про ризики невиконання рішення суду з метою уникнення відповідальності щодо повернення коштів є лише звичайними припущеннями. Важливо те, що особа, яка свідомо ризикувала позичити значну суму коштів за розпискою, складеною в простій письмовій формі, мала б сама попередньо подбати про якість гарантії захисту своїх майбутніх прав, у разі не повернення коштів, а не розраховувати, що це зробить суд шляхом накладення арешту на майно боржника.
Разом з тим, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.11.2018 року (справа № 752/6255/18), що при зверненні до суду з заявою про забезпечення позову мають бути надані докази необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Однак, жодних обґрунтованих доводів з підтвердженням їх відповідними доказами стороною не надано.
Крім того, суду не надано доказів на підтвердження того, що відповідач дійсно має на рахунках в банках та інших фінансових установах коштів.
Враховуючи викладене, суд вважає, що заява про забезпечення позову ґрунтується на припущеннях і не містить викладу обставин та доказів, які підтверджують ці обставини.
Законом чітко визначено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Отже, до заяви про забезпечення позову не додано належних та допустимих доказів чи обґрунтування доводів про те, що виконання рішення у майбутньому може бути утруднене чи відповідач буде ухилятись від виконання такого рішення. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, зважаючи на викладене вище, заява представника ОСОБА_1 адвоката Нікітіної Інни Леонідівни про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст.149-154,157, 353 ЦПК України,
У задоволені заяви представника ОСОБА_1 адвоката Нікітіної Інни Леонідівни про забезпечення позову відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду.
Суддя: Ю.Р. Піх