Справа № 333/1540/22
Провадження № 1-кс/333/3819/25
Іменем України
17 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, в режимі відеоконференції, заяву обвинуваченого ОСОБА_5 про відвід судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_6 від розгляду кримінального провадження № 12021082040001486, -
У провадженні судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_6 знаходиться кримінальне провадження № 12021082040001486 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.
02.12.2025 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла заява ОСОБА_5 про відвід судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_6 , в якій останній посилається на те, що суддя систематично зловживає ч.4 ст. 81 КПК України і залишає його заяви, і заяви його захисника - адвоката ОСОБА_4 , про відводи без розгляду і не передає заяви про відвід іншому судді через автоматизований розподіл, чим порушує ч. 2 ст. 82 КПК України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2025 року заява про відвід була розподілена судді ОСОБА_1
11.12.2025 року, 12.12.2025 року, 16.12.2025 року і 17.12.2025 року до суду від ОСОБА_5 надійшли заяви з додатками (доповнення/уточнення до заяви про відвід судді, заперечення на заяву/пояснення судді), в яких він зазначив, зокрема, що суддя ОСОБА_6 не забезпечив належного повідомлення потерпілої та її законного представника про дату, час і місце підготовчого судового засідання, провів підготовче судове засідання за фактичної відсутності потерпілої, без перевірення причин неявки і без з'ясування належного процесуального статусу цієї сторони, і як наслідок не підтвердження повноважень на участь у судових засіданнях адвоката представника ОСОБА_7 та подання ними цивільного позову. Під час підготовчого судового засідання судом не було встановлено законного представника малолітньої потерпілої. У період з 29.04.2022 року по 11.08.2025 року потерпіла жодного разу не з'являлася у судові засідання. Особу потерпілої не було встановлено. Попри це судом було допущено до участі у справі ОСОБА_7 як представника потерпілої без належної перевірки та процесуального підтвердження її повноважень, а також без встановлення особи самої потерпілої. Такими діями по суті суддя прямо сприяє стороні обвинувачення. Заявник просить відвести суддю ОСОБА_6 , з дій якого вбачається втрата контролю подальшого здійснення кримінального провадження, упередженість, систематичне зловживання суддею ч. 4 ст. 81 КПК України, що фактично перешкоджає здійсненню правосуддя, права на захист, права заявляти відводи, що є істотним порушенням, а також передати матеріали для визначення іншого судді в порядку, встановленому ст.35 КПК України.
У судовому засіданні ОСОБА_5 та його захисник у судовому засіданні 11.12.2025 року підтримали доводи заяви, просили її задовольнити і відвести суддю ОСОБА_6 від розгляду кримінального провадження, де ОСОБА_5 є обвинуваченим.
Прокурор у судовому засіданні зазначила, що вона є процесуальним прокурором в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, яке перебуває на розгляді Комунарського районного суду м. Запоріжжя, головуючий суддя ОСОБА_6 . Проти відводу судді заперечувала та зазначила про надуманість доводів упередженості судді, викладених заявником.
Суддя ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленим судом про час та місце розгляду заяви, у судове засідання не з'явився, відповідно ч. 3 ст. 81 КПК України надав суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, а також надав інформацію щодо руху кримінального провадження і розглянутих заяв про відвід головуючого. Вважає, що підстави для задоволення вказаної заяви відсутні.
Заслухавши ОСОБА_5 та його захисника, прокурора, дослідивши заяву про відвід і інші письмові матеріали, слідчий суддя доходить таких висновків.
Статтями 75, 76 КПК України зазначений перелік підстав, за яких виключається участь судді в розгляді справи.
Відповідно до ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою ст. 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 КПК України суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Частиною п'ятою ст. 80 КПК України визначено, що відвід повинен бути вмотивованим.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно зі ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Приймаючи присягу, суддя бере на себе зобов'язання, зокрема, безсторонньо, неупереджено та незалежно здійснювати правосуддя.
Підходи до встановлення наявності упередженості або безсторонності суддів викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі «Мироненко та Мартиненко проти України». У пунктах 66, 67 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, такі природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Згідно з усталеною практикою Суду застосування одного із цих критеріїв (підходів) або обох залежить від конкретних обставин, пов'язаних зі спірною поведінкою судді.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.05.2007 року у справі «Бочан проти України» вказав, що Суд далі нагадує, що «безсторонність», в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.
З огляду на вищевказані норми для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно вказують на можливу упередженість судді.
Встановлено, що ОСОБА_5 під час розгляду кримінального провадження подав 10 заяв про відвід головуючого судді ОСОБА_6 , які були розглянути іншими суддями Комунарського районного суду м. Запоріжжя. Також, ОСОБА_5 подав 4 заяви про відвід вказаного судді, які були головуючим визнані як повторно заявлені з явними ознаками зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження. Ці заяви суддя ОСОБА_6 розглянув у нарадчій кімнаті з відповідним постановленням ухвал. У подальшому, головуючий суддя заяви про його відвід розглядав безпосередньо у судовому засіданні у порядку ч. 4 ст. 81 КПК України.
Суд також приймає до уваги, що і захисником ОСОБА_4 заявлялися 14 заяв про відвід судді ОСОБА_6 , з яких 8 - розглядалися іншими суддями, а по 6 - головуючий суддя постановив ухвали про зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження.
З письмових пояснень судді ОСОБА_6 вбачається, що під час розгляду 18 заяв про відвід головуючого судді сторони захисту було іншими суддями витрачено 102 дня. Відповідно, у цей час розгляд кримінального провадження не здійснювався.
У своїй Постанові від 02.07.2020 року у справі № 760/4478/13-ц Верховний Суд зазначив, що неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Смірнова проти України» рішення від 08.11.2005 року, справа «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. Fгаnсе, рішення від 27.04.2000 року). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (справа «Красношапка проти України» рішення від 30.11.2006 року).
Верховний Суд виходить з того, що відвід є завідомо безпідставним, якщо у заяві про відвід відсутні будь-які докази, які свідчили б про необ'єктивність чи упередженість судді щодо заявника, тобто підстави для відводу ґрунтуються на власних припущеннях заявника, або якщо підставою для відводу є непогодження сторони з процесуальним рішенням судді.
Оцінюючи доводи заяв про відвід суддям, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заяви про відвід, як і дана заява, були подані до суду безпосередньо перед усіма призначеними по справі судовими засіданнями, та оцінює це як дії, спрямовані на затягування розгляду справи, оскільки по справі сумарно апеляційним судом було призначено три судових засідання, що загальною сумарною тривалістю на момент вирішення даної заяви складає близько шести годин, які було витрачено виключно на розгляд та вирішення заяв про відвід, які обґрунтовані незгодою із процесуальними рішеннями суду апеляційної інстанції, без можливості здійснювати розгляд справи по суті.
Верховний Суд у своїй Постанові від 04.04.2024 року у справі № 686/1476/21 вказав, що в даному кримінальному провадженні ОСОБА_8 неодноразово звертався із заявами про відвід судді і, встановивши, що обвинувачений зловживає своїм правом, суддя ОСОБА_12 мав процесуальні повноваження самостійно залишити таку заяву без розгляду.
Таким чином, вважаю, що в даному випадку ОСОБА_5 неодноразово звертався із заявами про відвід судді ОСОБА_6 , у зв'язку з чим фактично певний час не здійснювалося правосуддя у кримінальному провадженні.
Головуючий суддя, оцінивши заяви обвинуваченого про відвід як повторно заявлені з явними ознаками зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, залишив їх без розгляду у порядку ч. 4 ст. 81 КПК України, що входить у його повноваження.
Тобто, суддя прийняв рішення у порядку ч. 4 ст. 81 КПК України, що на думку обвинуваченого є упередженістю.
Як убачається зі змісту заяв ОСОБА_5 про відвід судді ОСОБА_6 та його пояснень, які він надав у судовому засіданні, останній не зазначив підстав, передбачених пунктами 1-3, 5 ч. 1 ст. 75 КПК України, які би безумовно виключали участь судді ОСОБА_6 у кримінальному провадженні.
При цьому обставини, на які заявник послався як на підставу відводу, передбачену п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, не дають підстав для висновку щодо упередженості судді ОСОБА_6 .
Обвинувачений фактично не згоден із процесуальними рішеннями головуючого судді при розгляді кримінального провадження.
Разом із тим, незгода учасника кримінального провадження із процесуальними діями та рішеннями суду не є підставою для відводу судді від розгляду кримінального провадження. У випадку незгоди з рішеннями судді, ухваленими в межах даного кримінального провадження, сторона захисту не позбавлена можливості оскаржити їх чи подати на них заперечення до суду вищої інстанції у встановленому процесуальним законом порядку після закінчення судового провадження в суді першої інстанції.
Таким чином, будь-яких даних, які би свідчили про наявність підстав, передбачених ст. 75 КПК України, для відводу судді ОСОБА_6 від розгляду кримінального провадження, судом не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що заявлений відвід ґрунтується виключно на суб'єктивних переконаннях та припущеннях ОСОБА_5 та не містить обґрунтованих підстав для відводу судді ОСОБА_6 .
У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_5 у задоволенні його заяви про відвід судді.
Керуючись ст. ст. 75, 76, 80, 81 КПК України, суд, -
У задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_5 про відвід судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_6 від розгляду кримінального провадження № 12021082040001486, - відмовити повністю.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1