ЄУН: 336/12092/25
Провадження №: 1-кп/336/1737/2025
23 грудня 2025 м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, у режимі відеоконференції кримінальне провадження за № 12025082050002012 від 20.10.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Веселе Запорізької області, українця, громадянина України, із середньою освітою, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ЗСУ, у військовому званні солдат, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,
16.12.2025 в провадження судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 надійшов обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування за матеріалами кримінального провадження, що зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 12025082050002012 від 20.10.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю - ОСОБА_1 .
Прокурор заявив письмове клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Клопотання мотивоване наступним:
Досудовим розслідуванням встановлено, що зібрані матеріали кримінального провадження підтверджують, що ОСОБА_5 скоїв тяжке кримінальне правопорушення - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого, та спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, за яке Кримінальним кодексом України передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до десяти років.
На даний час виникла необхідність у продовженні строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки згідно вимог п. 4 ч. 1 ст.184 КПК України, встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на потерпілого у цьому кримінальному провадженні;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, обвинувачується;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Так, ризик переховування обвинуваченого від суду обумовлюється тим, що обвинувачений ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, який згідно ст. 12 КК України, віднесений до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до десяти років. Розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, суворість та невідворотність покарання, обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватись від суду на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Крім того, ОСОБА_5 усвідомлює те, що вчинив кримінальне правопорушення, яке має незворотний характер, оскільки шкода, яка була завдана потерпілим, не може бути усунена та наступили тяжкі наслідки, а саме смерть потерпілого ОСОБА_6 .
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що потерпіла у кримінальному провадженні знайома із ОСОБА_5 , оскільки останній входив у одне коло спілкування із її загиблим сином ОСОБА_6 , тому перебування обвинуваченого поза межами місця проживання, може негативно впливати на психологічний та моральний стан потерпілої, а також шляхом вмовляння, залякування, тощо. Такий вплив може мати наслідком спотворення доказової бази у кримінальному провадженні та перешкоджання встановленню об'єктивної істини у справі.
Крім того, наявність цих особистих зв'язків підвищує ризик використання обвинуваченим третіх осіб для непрямого впливу на потерпілого, що вимагає запобігання можливості такого контакту шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що існує реальний ризик того, що обвинувачений ОСОБА_5 , маючи історію повторних адміністративних правопорушень за керування в стані сп'яніння, може знову сісти за кермо у стані сп'яніння та вчинити інше суспільно небезпечне діяння. Повторність адміністративних правопорушень свідчить про неефективність попередніх превентивних заходів і підвищує ймовірність вчинення нового кримінального правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_5 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного/наркотичного сп'яніння. Повторність таких випадків демонструє стійку схильність до ризикової поведінки на дорозі, нездатність чи небажання дотримуватись правил безпеки руху, що істотно підвищує ймовірність вчинення нового правопорушення - цього разу у формі кримінального діяння.
Окрім того, керування в нетверезому стані несе значну ймовірність спричинення важких наслідків (тяжкі тілесні ушкодження, загибель).
У разі невжиття запобіжних заходів обвинувачений може повторно створити безпосередню загрозу життю і здоров'ю громадян.
Відтак, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав.
Враховуючи викладене, а також те, що наявні ризики не зменшились та продовжують існувати, з метою виконання обвинувачених процесуальних обов'язків, прокурор просив продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання.
Потерпіла ОСОБА_7 та її представник, потерпіла ОСОБА_8 підтримали клопотання прокурора, про що надали письмові заяви.
Захисник, чию позицію підтримав обвинувачений, просили суд пом'якшити міру запобіжного заходу, з урахуванням відсутності ризиків, вказаних у клопотанні прокурора, та призначити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний час доби.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, розглянувши клопотання, перевіривши матеріали, якими обґрунтовується необхідність його обрання, суд вважає його таким, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1, 2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема, запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Клопотання про застосування запобіжного заходу, як встановлено судом, відповідає нормі ч.1 ст.184 КПК України, копія клопотання та підтверджуючих необхідність застосування запобіжного заходу матеріалів своєчасно вручена обвинуваченому згідно з ч.2 ст.184 КПК України.
При обранні запобіжного заходу, суд бере до уваги тяжкість правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується особа, що віднесено до категорії тяжких злочинів згідно зі ст.12 КК України. Суд бере до увагу й дані, які характеризують особу обвинуваченого, а саме, те, що останній постійно мешкає у м. Запоріжжі, не працевлаштований, має зареєстроване місце проживання, не одружений, малолітніх та інших осіб на утриманні не має, за станом здоров'я скарг не має, міцні соціальні зв'язки відсутні, раніше не судимий.
За змістом ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України суд, застосовуючи запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, може зобов'язати підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених судом; 5) не відвідувати місця, визначені судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.
Системний аналіз положень статей 194, 199 КПК України, які регулюють загальні підстави і порядок застосування та продовження запобіжного заходу, дають суду підстави вважати, що під час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, необхідно перевірити існування ризиків, які були заявлені прокурором відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України та чи є обставини, що обґрунтовують необхідність продовження строку дії цього запобіжного заходу.
На переконання суду, ризики, що дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснює відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Суд переконаний, що ймовірна можливість переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду підтверджується перш за все тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується є тяжким злочином, за яке передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі. Тому, на переконання суду, тяжкість покарання, сама по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.
Ураховуючи викладене, суд вважає, що імовірний ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду наразі існує.
Перевіряючи наявність ризику впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків, суд ураховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального актам до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Водночас, суд зможе обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто, якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Цей незаконний виплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинуваченого, як на особу, причетну до вчинення кримінального правопорушення, так і свідків, які можуть надати показання щодо інших важливих обставин кримінального провадження.
На даний час судове слідство у даному кримінальному провадженні ще не розпочати, потерпілі та свідки не допитані.
З огляду на це, суд дійшов висновку, що наразі ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків належним чином обґрунтований та підтверджений.
Суд також враховує, що метою продовження запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, що можливо досягнути лише за умови нівелювання ризиків кримінального провадження.
В той же час, суд не може погодитися з доводами прокурора про наявність ризиків, передбачених п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки сторона обвинувачення не надала відповідних підтверджень зазначеному, а обмежилась лише висловленням припущень про можливе перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та можливе вчинення іншого кримінального правопорушення, за відсутності об'єктивних даних про це.
З урахуванням встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому його етапі застосування запобіжного заходу до обвинуваченого є об'єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Водночас, застосований до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід має корелюватися із ризиками та їх інтенсивністю, а також особою обвинуваченого, тобто має існувати пропорційність між заходом та мірою обмеження права та дієвості його застосування.
Суд враховує доводи прокурора про тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення, встановлені ризики.
Разом з тим, суд під час розгляду цього клопотання враховує тривалість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який обмежував його право на вільне пересування, процесуальну поведінку обвинуваченого, у зв'язку з чим вважає за можливе зменшити період часу застосування домашнього арешту, що зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 та унеможливити реалізацію ризиків, які продовжують існувати.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК України).
Враховуючи наведені сторонами доводи у сукупності, відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , наявність у нього міцних соціальних зв'язків, суд констатує, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби здатний запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та визначає цей період у межах з 19 год 00 хв до 06 год 00 хв. Такий запобіжний захід буде достатнім для запобігання реалізації встановлених ризиків, а також відповідатиме інтересам обвинуваченого, зокрема при реалізації ним права на працю, а отже становитиме мінімальне за цих обставин втручання у його права.
Крім того, з метою мінімізації ризиків, установлених у судовому засіданні, а також запобігання поза процесуальній поведінці обвинуваченого, наявні підстави для покладення на ОСОБА_5 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та необхідність покладення яких була доведена стороною обвинувачення, а саме:
-носити електронний засіб контролю; прибувати до суду за першою вимогою; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками з приводу обставин кримінального провадження; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків суд визначає у межах строку дії запобіжного заходу.
Керуючись ст. 27, 76-178, 314, 331, 369-376 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора - задовольнити частково.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , заборонивши йому у період часу з 19 год 00 хв. до 06 год. 00 хв. залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 без дозволу слідчого, прокурора, або суду, та покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , наступні обов'язки:
-носити електронний засіб контролю; прибувати до суду за першою вимогою; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками з приводу обставин кримінального провадження; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Виконання ухвали суду доручити співробітникам Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області.
Строк домашнього арешту визначити ОСОБА_5 , строком на два місяці: з 23.12.2025 року до 23.02.2026.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1