Справа №: 398/3330/25
провадження №: 2/398/2258/25
Іменем України
"22" грудня 2025 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Шинкаренко І.П.,
за участю секретаря судового засідання Черткова А.О.,
розглянувши у відкритому судовому загального позовного провадження цивільну справу за позовом Олександрійської міської ради Кіровоградської області (адреса місцезнаходження: Кіровоградська область, Олександрійський район, м. Олександрія, пр. Соборний, 59)
до ОСОБА_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 ),
про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати,
Представник Олександрійської міської ради Кіровоградської області звернувся до суду із позовною заявою до відповідачів, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 13201,00 грн, а також стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 4401,00 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належать будівлі і споруди за адресою: АДРЕСА_2 , в розмірі 3/100 та 1/100 частки в праві відповідно. Земельна ділянка кадастровий номер 3510300000:17:615:0061, загальною площею 6,7651 га, за адресою: АДРЕСА_2 , на праві комунальної власності належить Олександрійській міській раді. Відповідачі, набувши право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином не оформили правовідносини щодо користування земельною ділянкою, договір оренди не укладали, орендні платежі за володіння та користування земельною ділянкою не сплачували. Відтак, позивач вважає, що відповідачі зберігають без достатньої на те правової підстави кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою, що перебуває у комунальній власності.
Ухвалою судді від 25 липня 2025 року провадження по зазначеній справі відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
19 серпня 2025 року до суду надійшло клопотання представника позивача про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 4401,00 грн. Клопотання мотивоване тим, що 07 серпня 2025 року в дохід Олександрійської міської територіальної громади надійшли кошти як інші надходження: безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за 1/100 частку земельної ділянки на загальну суму 4401,00 грн від ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою Фінансового управління Олександрійської міської ради Кіровоградської області № 183/18/09/1 від 14 серпня 2025 року.
Ухвалою суду від 25 вересня 2025 року провадження у вказаній справі в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Олександрійської міської ради Кіровоградської області безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 4401,00 грн закрито.
Ухвалою суду від 23 жовтня 2025 року підготовче провадження по зазначеній справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, просив позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 13201,00 грн.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, відзив на позов не подала.
Оскільки, відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з'явився без повідомлення причин, відзив не подав та представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, то судом постановлено ухвалу про заочний розгляд цієї справи.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд дійшов наступних висновків.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування (ст. 80 ЗК України).
Загальне правило щодо підстав та порядку набуття права на землю із земель комунальної власності визначено статтею 116 ЗК України, згідно з частинами 1, 2 якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Особливості набуття права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду визначені ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Згідно з інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 21 квітня 2025 року № 423471453 ОСОБА_1 на підставі ухвали Олександрійського міськрайонного суду від 08 листопада 2021 року у справі № 2-4528/10 на праві спільної часткової власності (розмір частки 3/100) належать будівлі і споруди за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначене також підтверджується архівною довідкою № 336 від 05 квітня 2016 року, виданою начальником КП «ОМБТІ».
З Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21 квітня 2025 року № НВ-0000796122025 вбачається, що 29 жовтня 2024 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки, загальною площею 6,7651 га, кадастровий номер 3510300000:17:615:0061, місце розташування: Кіровоградська область, м. Олександрія, Звенигородське шосе, 8, цільове призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об'єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком. Зазначене земельна ділянка є сформованою як об'єкт цивільних прав з 29 жовтня 2024 року.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 24 квітня 2025 року № 424025288 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3510300000:17:615:0061, загальною площею 6,7651 га, на праві комунальної власності належить територіальній громаді в особі органу місцевого самоврядування - Олександрійської міської ради.
Статтями 12, 13, 81 та 83 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторони та інші учасники справи подають докази безпосередньо до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Згідно з ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Статтею 14 ПК України встановлено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.
Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Згідно з ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1). Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем та визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (п. 288.4, п. 288.5).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Оскільки відповідач, будучи власником об'єкта нерухомого майна, у період з 30 жовтня 2024 року по 31 травня 2025 року здійснювала фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об'єкт нерухомості розміщений та не зверталася за оформленням права оренди на земельну ділянку, остання не набула належних прав користування щодо земельної ділянки, а тому використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав.
Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладання договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними. Для кондиційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
За приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно з ч. 1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Такий правовий висновок міститься в постановах Великої Палати Верховного суду України від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19.
Також, Верховний суд, у постанові від 05.09.2019 року у справ №808/5913/15 дійшов до висновку, що обов'язок зі сплати коштів за користування земельною ділянкою виникає саме з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
З огляду на викладене, враховуючи, що ОСОБА_1 використовувала земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , без достатніх правових підстав, у період з 30 жовтня 2024 року по 31 травня 2025 року та не сплачувала за користування земельною ділянкою орендну плату у встановленому законодавчими актами розмірі, у результаті чого безоплатно користувався цією земельною ділянкою, тобто безпідставно набула дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, у Олександрійської міської ради правомірно виникло право на стягнення коштів, отриманих безпідставно, як суми, яку мав би отримати місцевий бюджет.
Згідно з розрахунком заборгованості, який міститься у позовній заяві, за період з 30 жовтня 2024 року по 31 травня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3510300000:17:615:0061, становить 13201,00 грн.
Суд погоджується з вказаним розрахунком, оскільки він здійснений на підставі норм діючого законодавства, у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, згідно з рішенням Олександрійської міської ради № 609 від 12 травня 2023 року «Про місцеві податки і збори», Витягу із технічної документації з нормативно грошової оцінки земельної ділянки від 09 грудня 2024 року № НВ-9958307912024, нормативної грошової оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:17:615:0061, Наказу Мінагрополітики від 25 листопада 2016 року №489 «Про затвердження Порядку нормативно грошової оцінки земель населених пунктів», постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147 «Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок».
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позову суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 280 - 282 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 ) на користь Олександрійської міської ради Кіровоградської області (адреса місцезнаходження: Кіровоградська область, місто Олександрія, проспект Соборний, буд. 59, ЄДРПОУ 33423535) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за період з 30 жовтня 2024 року по 31 травня 2025 року у розмірі 13201 (тринадцять тисяч двісті одна) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 ) на користь Олександрійської міської ради Кіровоградської області (адреса місцезнаходження: Кіровоградська область, місто Олександрія, проспект Соборний, буд. 59, ЄДРПОУ 33423535) судовий збір в розмірі 3 028 ( три тисячі двадцять) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складено 22 грудня 2025 року.
Суддя І.П. Шинкаренко