Справа № 353/760/25
Провадження № 22-ц/4808/1762/25
Головуючий у 1 інстанції ЛУЩАК Н. І.
Суддя-доповідач Луганська
22 грудня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Луганської В.М.
суддів - Девляшевського В.А., Мальцевої Є.Є.,
учасники справи
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України)
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 ,
на рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2025 року, ухвалене судом у складі судді Лущак Н.І.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У вересні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого вказало, що 24 травня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №8419757, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 5 000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.
ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит.
24 вересня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №110-МЛ/Т, відповідно до умов якого позивач набув статус нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлися боржниками ТОВ «Мілоан» в тому числі і до відповідача за кредитним договором №8419757 від 24 травня 2024 року.
Позивач зазначив, що станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 19 189,60 грн, з яких 5000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8139,60 грн - заборгованість за відсотками, 1150,00 грн - заборгованість за комісією, 4900 грн сума по неустойці та/або процентів за порушення грошового зобов'язання.
Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість, стягнути судовий збір в розмірі 2422,40 грн та 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2025 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 8419757 від 24.05.2024 року в розмірі 19189, 60 грн, яка складається з: 5000 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту; 8139, 60 грн простроченої заборгованості за сумою відсотків, 1150 грн простроченої заборгованості за комісією; 4900 грн суми по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов'язання, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422, 40 грн, та втрати на професійну правничу допомогу 3000 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , звернулась до суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2025 року та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржниця зазначила, що позивачем не надано доказів підписання нею кредитного договору одноразовим штрихкодовим ідентифікатором.
Кредитний договір №8419757, графік розрахунків до кредитного договору №8419757 та анкета-заява на кредит №8419757 не містять підпису відповідача. Докази використання чи накладення електронного підпису в матеріалах справи відсутні та не надано доказів використання відповідачем вказаного одноразового ідентифікатора.
Позивачем не надано доказів приєднання відповідача до правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «МІЛОАН», зокрема шляхом їх окремого підписання, а тому самі по собі такі правила не можуть оцінюватись судом як договір приєднання та породжувати передбаченими цими правилами права і обов'язки для відповідача.
Матеріали справи не містять жодного доказу переказу кредитних коштів на рахунок відповідача, що є необхідним для доведення факту укладання договору, оскільки за нормами абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України кредитний договір є укладений з моменту передання грошей.
Платіжне доручення №131959995 від 24.05.2024 не є належним доказом для підтвердження факту надання первісним кредитором і, відповідно, отримання відповідачем грошових коштів на виконання умов кредитного договору №8419757 від 24.05.2024, оскільки у ньому відсутній код банку отримувача, а також рахунок отримувача.
Також позивачем не надано доказів, що банківська картка «MASTERCARD» та НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 .
Скаржниця вважає, що позивачем не підтверджено наявності права вимоги до відповідача, оскільки договір відступлення прав вимоги №70-МЛ/Т від 07.06.2021, укладений між ним та первісним кредитором не містить інформації про кредитні договори, за якими передається право вимоги, не містять даних про особу-боржника, відомостей щодо суми заборгованості та інші необхідні відомості для такого виду договорів. Договір факторингу є рамковим, в його тексті не визначено, які саме права вимоги передаються/відступаються на користь нового кредитора.
Витяг з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №110-МЛ від 24.09.2024», який додано до позовної заяви, не є належним доказом наявності у відповідача заборгованості.
Копії документів подаються до суду належно завіреними враховуючи вимоги ДСТУ 4163:2020, натомість суду надана копія копії витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №110-МЛ від 24.09.2024, що суперечить умовам договору 11 факторингу та є недопустимим доказом, оскільки її зміст може бути змінено в односторонньому порядку та викладене в зручній для позивача формі, що не відповідає оригіналу, тому такий доказ не може бути взятий судом до уваги.
Відповідач зазначила, що в кредитному договорі №8419757 від 24.05.2024 позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику, та за які фінансовою установою встановлена комісія, а тому положення вказаного кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію (без зазначення переліку дій банка, які входять до її складу) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Вказала, що Законом № 3498-IX від 22.11.2023 року змінено обов'язок кредитодавця щодо списання неустойки в залежності від дати укладення договору про споживчий кредит.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження та роз'яснено позивачу право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалу про відкриття апеляційного провадження та апеляційну скаргу з додатками ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» отримало через підсистему «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документа.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 19 189,60 грн і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн * 30 = 90 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному вебпорталі судової влади України.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що 24 травня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №8419757, відповідно до умов якого відповідачці було надано грошові кошти у розмірі 5 000 грн.
Згідно виписки з особового рахунка за кредитним договором № 8419757 від 24.05.2024 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Кредит Капітал» становить 19189,60 грн, з яких: прострочене тіло кредиту - 5000 грн, прострочені відсотки - 8139, 60 грн, заборгованість за комісіями - 1150 грн, залишок по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов'язання - 4900,00 грн. Суд встановивши, що відповідачка свої зобов'язання за договором кредиту не виконала належним чином, допустила прострочення в платежах і заборгованість по поверненню кредитних коштів за наданим позивачем розрахунком дійшов висновку, що така заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду не в повній мірі відповідає вимогам закону та встановленим обставинам справи, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 24.05.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 8419757, який відповідач підписала за допомогою одноразового цифрового ідентифікатора 678881, згідно якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 5000 грн строком на 345 днів з 24.05.2024 року.
Кінцева дата повернення кредиту 04.05.2025 року (п. 1.4 договору).
Відповідно до п. 1.5 договору загальні витрати позичальника за кредитом складають 20449,00 грн. Денна процентна ставка складає: (20449,00 грн/5000,00 грн)/345 днів*100%=1.19%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 12720,15 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 25449,00 грн.
Комісія за надання кредиту: 1150,00 грн, яка нараховується за ставкою 23,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1 договору).
Згідно п. 6.4. договору укладення товариством договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню кредитодавцем ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки.
Відповідно до п. 6.5. договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Згідно довідки ТОВ «Мілоан» від 14.10.2024 року ОСОБА_1 з якою укладено договір про споживчий кредит № 8419757 від 24.05.24 року, підписала його з застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 678881, відправленого позичальнику 24.05.2024 року о 18 год 10 хв 56 сек на номер телефону НОМЕР_2 .
У заявці на отримання кредиту №8419757 від 24.05.2024 року зазначені персональні дані позичальника ОСОБА_1 , паспортні дані, сума кредиту 5000 грн, строк кредитування 345 днів, номер карти позичальника НОМЕР_3 .
Згідно платіжного доручення 131959995 від 24.05.2025 року, платник ТОВ «Міолан» через банк платника перерахувало кошти ОСОБА_1 код отримувача 2985710282 згідно договору 8419757 в сумі 5 000 грн.
24 вересня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №110-МЛ/Т, відповідно до умов якого позивач набув статус нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлися боржниками ТОВ «Мілоан» в тому числі і до відповідача за кредитним договором №8419757 від 24 травня 2024 року.
Витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог №110-МЛ/Т від 24 вересня 2024 року, підтверджується, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права вимоги за кредитним договором №8419757 в загальній сумі 19 189,60 грн.
Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України).
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що 24.05.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 8419757, який відповідач підписала за допомогою одноразового цифрового ідентифікатора 678881, відправленого позичальнику 24.05.2024 року на номер телефону НОМЕР_2 .
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Позивачем надано докази укладання договору про споживчий кредит № 8419757від 24.05.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Міолан» на суму 5 000 грн, в якому були погоджені сума кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк та порядок повернення коштів.
Вказаний договір був підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора 678881, відправленого 24.05.2024 року на номер телефону НОМЕР_2 , який зазначено відповідачкою у кредитному договорі та заяві на отримання кредиту, що врегульовано розділом 6 даного кредитного договору та відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні документальні підтвердження укладення кредитного договору, не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом, оскільки за нормами Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно не можливим.
Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачкою не надано.
Відповідно до платіжного доручення 131959995 від 24.05.2025 року, платником ТОВ «Міолан» через банк платник ПриватБанк (код банку 14360570) здійснено переказ коштів ОСОБА_1 (код отримувача НОМЕР_4 ) на кредитний рахунок № НОМЕР_3 грошові кошти в сумі 5 000 грн, призначення платежу: кошти згідно договору 8419757.
Згідно частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Матеріалами справи підтверджено, що позивач набув право вимоги за кредитним договором №8419757 від 24 травня 2024 року за договором відступлення прав вимоги №110-МЛ/Т від 24 вересня 2024 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».
Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог №110-МЛ/Т від 24 вересня 2024 року, ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №8419757 в загальній сумі 19 189,60 грн, боржник - ОСОБА_1 .
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в розмірі 5 000 грн, в добровільному порядку не повернула, а тому наявні правові підстави для стягнення з відповідачки на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 000 грн.
Посилання скаржниці на відсутність доказів перерахування грошових коштів на її картковий рахунок спростовується платіжним дорученням 131959995 від 24.05.2025 року, яке містить всі необхідні реквізити.
Враховуючи положення Закону України «Про платіжні послуги» платіжне доручення 131959995 від 24.05.2025 року є первинним обліковим документом, що підтверджує факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити.
Заперечуючи факт отримання кредитних коштів у сумі 5 000 грн відповідачка не надала суду будь-яких доказів на спростування факту перерахування грошових коштів на картковий рахунок № НОМЕР_3 .
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що на підтвердження факту переходу прав вимоги від первісного кредитора позивачем не надано належних доказів, що підтверджують перехід до позивача прав вимог у сумі, яка вказана в додатках до договору факторингу, з огляду на таке.
У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Суд бере до уваги належні, сформовані в процесі відступлення права вимоги, що містять дані за кредитним договором, прав кредитора за якими набуває новий кредитор. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 2221/2373/12 (провадження № 61-483св23).
Витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог №110-МЛ/Т від 24 вересня 2024 року підтверджується факт набуття ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 8419757.
Також не можуть також бути визнані обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що позивачем на підтвердження права відступлення вимоги було надано документи, які не були належно посвідчені у відповідності до вимог ДСТУ 4163-2020, оскільки згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 зазначено, що: «Вимоги до процесуальних документів і додатків до них визначає процесуальний закон, а не Національний стандарт України, затверджений Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики. Правила проставлення відмітки про засвідчення копії документа, визначені у пункті 5.27 ДСТУ 4163-2020, не поширюються на засвідчення копій документів, які учасники справи подають до суду».
Проте, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо стягнення відсотків за користування кредитом в повному обсязі, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України та частини першої статті 1054ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Встановлення строку дії кредитного договору має важливе значення для правильного вирішення справи з огляду на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18)).
За умовами кредитного договору, встановлено, що на момент укладення цього договору денна процентна ставка складає 1,19 % в день від суми залишку кредиту.
Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023 року.
Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Договір про споживчий кредит №8419757 було укладено 24.05.2024 року, тобто, після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому до спірних правовідносин мають застосовуватись положення ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з ч. 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У частинах першій та другій статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Таким чином, п. 1.5 договору про споживчий кредит №8419757 від 24.05.2024 укладеного між сторонами, щодо встановлення денної процентної ставки у розмірі - 1,19 % з врахуванням положень ч. 5 ст.12, ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемним.
Отже, заборгованість відповідача по несплачених відсотках за договором про споживчий кредит №8419757 від 24.05.2024 у період з 24.05.2024 року по 23.09.2024 року, становить 6150 грн (5 000 грн * 1% *123 дні)
Щодо вимог про стягнення комісії за надання кредиту, судова колегія зазначає наступне.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку. Позикодавцем в договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються ОСОБА_1 , та за які кредитором встановлена комісія за надання кредиту.
Ураховуючи, що кредитор не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору та вимоги про стягнення заборгованості по комісії за надання кредиту є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23, у постанові від 17 квітня 2024 року у справі № 754/644/21.
Таким чином, відсутні підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за комісією у розмірі 1150 грн.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та безпідставно стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит Капітал» комісію за надання кредиту в розмірі 1150 грн.
Доводи апеляційної скарги в цій частині є слушними.
Також колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивача суми по неустойці за порушення грошового зобов'язання в розмірі 4900 грн.
Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.
Оскільки договір споживчого кредиту укладено 24 травня 2024 року, в період дії воєнного стану, дія якого триває до теперішнього часу, то ОСОБА_1 звільняється від обов'язку сплати неустойки на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Викладення Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» пункту 6 розділу ІV Закону №1734-VIII у новій редакції не змінює визначене ЦК України правове регулювання звільнення позичальників від сплати на користь кредитодавців неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання за кредитними договорами у період воєнного стану.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки, суд першої інстанції неповно з'ясував обставин справи, неправильно застосував норми матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2025 року змінити, зменшивши суму стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за договором про споживчий кредит №8419757 від 24.05.2024 року з 19 189, 60 грн до 11 150 грн, яка складається з 5 000 грн - заборгованість за сумою кредиту, 6150 грн заборгованість за відсотками.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що є підстави для перерозподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог.
За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
При зверненні з апеляційною скаргою відповідачкою сплачено судовий збір у розмірі 4542 грн.
Позовну заяву ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено на 58, 10 %, тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 1407,41 грн.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено на 41,90 %, тому з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 850,90 грн.
Згідно з ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи положення ч.10 ст.141 ЦПК України, остаточно підлягають стягненню з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 різниця суми судового збору в розмірі 443,49 грн.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4ст. 137 ЦПК України).
З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виокремити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати на оплату послуг з професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 8 000 грн.
До позовної заяви позивачем надано договір про надання правової допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, ордер серія ВС №1381377 про надання правничої допомоги, акт наданих послуг №д/1659 від 20.08.2025 року, летальний опис наданих послуг до акту наданих послуг №д/1659 від 20.08.2025 року.
Матеріалами справи підтверджується обсяг наданих адвокатом правничих послуг по справі.
Колегія суддів погоджується з визначеним розміром правничої допомоги судом першої інстанції.
Враховуючи, положення ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне застосувати принцип пропорційності. Оскільки вимоги ТОВ «Фінансова компанія Кредит-Капітал» задоволено на 58,10 %, то сума судових витрат на правничу допомогу, яка підлягає стягненню у суді першої інстанції становить 1743 грн (3000 грн * 58,10%).
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2, задовольнити частково.
Рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2025 року змінити в частині стягнення кредитної заборгованості, судових витрат по сплаті судового збору, витрат на правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місце знаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, м. Львів, заборгованість за договором про споживчий кредит № 8419757 від 24.05.2024 року в розмірі 11 150 грн, яка складається з: 5000 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту, 6 150 грн простроченої заборгованості за сумою відсотків та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1743 грн
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 443,49 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 22 грудня 2025 року.
Головуючий В.М. Луганська
Судді: В.А. Девляшевський
Є.Є. Мальцева