Справа № 161/17648/23 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А. В.
Провадження № 22-ц/802/1352/25 Доповідач: Осіпук В. В.
09 грудня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,
з участю секретаря судового засідання Савчук О. В.,
прокурора Романішиної Т. Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Ківерцівської міської ради, про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітніх дітей, за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, керівника Луцької окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Ківерцівської міської ради, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 листопада 2023 року,
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною заявою.
Покликався на те, що він з 25 травня 2018 року перебуває у шлюбі із ОСОБА_2 , від якого мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також вказував, що у його дружини ОСОБА_2 є неповнолітній син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від іншого шлюбу, батько якого ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Всі троє неповнолітніх дітей проживають разом із ним та ОСОБА_2 та знаходяться на його утриманні, що підтверджується наданими ним письмовими доказами, зокрема актами обстеження умов проживання складеними відповідною комісією органу місцевого самоврядування.
Враховуючи наведене, та з метою можливості звільнення з військової служби, як особи, що проходить віськову службу за мобілізацією, заявник ОСОБА_1 просив суд у порядку окремого провадження встановити факт перебування на його утриманні трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 листопада 2023 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт перебування на утриманні у ОСОБА_1 трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вважаючи вказане рішення незаконним, особа, яка не брала участі у справі, керівник Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ківерцівської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати, а провадження у даній справі закрити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що положення чинного законодавства не вимагають встановлення саме в судовому порядку факту перебування дітей на утриманні батька, оскільки такий факт встановлюється уповноваженим на це органом на підставі поданих останнім необхідних документів, тобто у позасудовому порядку.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення заяви, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення вказаного факту необхідно заявнику для реалізації прав заявника на звільнення з військової служби за сімейними підставами і виходив з того, що заявник довів перебування у нього на утриманні трьох неповнолітніх дітей, у тому числі і ОСОБА_5 , який протягом тривалого часу є членом сім'ї останнього.
Проте повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна.
У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У частинах першій, другій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Такими же самими критеріями керувався Верховний Суд в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).
Аналіз наведених правових норм та практики Верховного Суду дає підстави вважати, що існує два порядки (способи) встановлення фактів, що мають юридичне значення, - позасудовий і судовий, які за своїм змістом є взаємовиключними.
У разі оскарження до суду відмови відповідного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню у позасудовому порядку, такий спір слід розглядати в порядку адміністративного судочинства і суди насамперед перевіряють, чи відповідає оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а відповідач в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до частини другої статті 77 КАС України повинен довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності.
У справі, яка є предметом перегляду, заявник просить встановити факт виховання та перебування на його утриманні трьох дітей віком до 18 років: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ..
Метою встановлення факту заявник визначив оформлення в подальшому відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» надання йому підстав для звільнення з військової служби під час воєнного стану.
З наявних в матеріалах справи письмових доказів встановлено, що 25 травня 2018 року між заявником ОСОБА_1 та заінтересованою особою ОСОБА_2 . Виконавчим комітетом Озерської сільської ради Ківерцівського району Волинської області було зареєстровано шлюб та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 25 травня 2018 року (а.с. 11).
Від шлюбу вони мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про їх народження серія НОМЕР_2 та серія НОМЕР_3 виданими відповідно Виконавчим комітетом Озерської сільської ради Ківерцівського району Волинської області 16 травня 20218 року та Виконавчим комітетом Тростянецької сільської ради Ківерцівського району Волинської області 07 вересня 2020 року (а.с. 9, 10).
Також дружина заявника ОСОБА_2 від попереднього шлюбу має ще одного сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим 20 жовтня 2011 року Озерською сільською радою Ківерцівського району Волинської області, батько якого ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.8, 12).
Крім того з приєднаних до матеріалів справи актів обстеження умов проживання від 31 липня 2023 року та 29 серпня 2023 року, затверджених міським головою Ківерцівської міської ради Волинської області, слідує, що заявник ОСОБА_1 разом із дружиною ОСОБА_2 проживають у АДРЕСА_1 та спільно виховують трьох неповнолітніх дітей: синів ОСОБА_9 і ОСОБА_3 , дочку ОСОБА_4 (а.с. 16-17).
Згідно з частиною першою статті 260 СК України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.
Мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (частина перша статті 268 СК України).
Вітчим - це чоловік (нерідний батько) рідної матері дитини, з яким мати й дитина постійно проживають однією сім'єю.
Вітчим має особливий правовий статус, що істотно відрізняється від статусу батька, усиновлювача, опікуна та піклувальника, характеризується мінімально необхідним набором прав та обов'язків щодо пасинка, падчерки.
Ураховуючи викладене, заявник ОСОБА_1 , перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_2 та проживаючи однією сім'єю, має право на участь у вихованні пасинка ОСОБА_5 . Однак обов'язок щодо його утримання у заявника (як вітчима) виникає за умови, якщо в останнього немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
Апеляційний суд звертає увагу, що визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.
У порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян, але тільки якщо вони не пов'язані з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Наведене дає підстави для висновку, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву ОСОБА_1 , не звернув увагу на те, що подана ним заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні. Оскільки, за встановлених у цій справі обставин, існує спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні й утриманні дітей, то питання заявлене ОСОБА_1 може вирішуватись саме у межах спору про право між батьками дітей за загальним правилом у позовному провадженні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №201/5972/22 (провадження №14-132цс23) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2025 року у справі № 295/8334/24 (провадження № 61-8677св25).
Частиною шостою статті 294 ЦПК України встановлено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду.
Отже, за наведених вище обставин, факт перебування на утриманні заявника трьох малолітніх дітей не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв'язку із чим заяву останнього слід залишити без розгляду.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, а оскаржуване судове рішення скасуванню із залишенням без розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні трьох дітей з підстав, передбачених частиною шостою статті 294 та частиною четвертою статті 315 ЦПК України.
Керуючись ст. 294, 367, 368, 374, 377, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, керівника Луцької окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Ківерцівської міської ради задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 листопада 2023 року скасувати.
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Ківерцівської міської ради, про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітніх дітей, залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку впродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді