Справа № 161/14444/25 Провадження №33/802/807/25 Головуючий у 1 інстанції:Плахтій І. Б.
Доповідач: Гапончук В. В.
22 грудня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
судді - Гапончука В.В.,
за участю
захисника Онуфрійчука О.Р. - Плебановича А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника Плебановича Андрія Сергійовича в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України,
Постановою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.10.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п?ять) гривень 60 копійок.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 05.07.2025 року о 02:20 годині у місті Луцьку по проспекту Волі, 20 керував транспортним засобом BMW, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; поведінка, що не відповідає дійсності; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився. Такі дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковані, як порушення вимог п.2.5 ПДР, адміністративна відповідальність за що передбачена ч.1 ст.130 КпАП України.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, захисник Плебанович А.С. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що матеріали справи про адміністративне правопорушення складені всупереч КпАП України та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року (далі Інструкція №1452/735). Звертає увагу на те, що ознаки алкогольного сп'яніння, виявлені в ОСОБА_1 , у протоколі про адміністративне правопорушення та в акті огляду на стан сп'яніння різняться.
Зазначає, що працівниками поліції не долучено жодних доказів, які підтверджують факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , а посилання суду на те, що останній повідомив поліцейським, що «їде додому» та не заперечував факту керування, неможливо вважати належним та допустимим доказом керування транспортним засобом ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст.251 КпАП України. Також, працівники поліції не запропонували його довірителю пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння у найближчому медичному закладі.
В судове засідання ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, захисник не заперечував щодо продовження судового розгляду за відсутності його довірителя, а тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст.268 КпАП України.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та матеріалів справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника Плебановича А.С., який апеляційну скаргу підтримав з викладених у ній мотивів, просив її задовольнити, приходжу до наступного висновку.
Згідно зі ст.294 КпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Відповідно до вимог ст.ст.245, 280 КпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КпАП України, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів, у відповідності до ст.252 КпАП України, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно з вимогами п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до диспозиції ст.130 КпАП України адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до п.п.2, 3 Інструкції №1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів, порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами. Його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №381727від 05.07.2025 року стосовно ОСОБА_1 (а.с.1);
- довідкою УПП у Волинській області від 08.07.2025 року (а.с.3);
- протоколом про адміністративне затримання серії АПЗ18 №017495 від 05.07.2025 року (а.с.4);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду (а.с.5);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05.07.2025 року (а.с.6);
- рапортом працівника поліції (а.с.7)
- відеозаписом з боді-камер працівників поліції (а.с.8).
Твердження сторони захисту про те, що працівником поліції зазначено різні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: в протоколі про адміністративне правопорушення - запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, в акті та направленні - запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови, не є підставою для визнання огляду недійсним, оскільки зазначені ознаки є зрозумілими і самі по собі є підставою для проходження водієм огляду на стан сп'яніння.
Крім того, зазначені обставини не впливають на свідомий факт відмови ОСОБА_1 від огляду як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров'я, оскільки саме у разі не погодження з результатами огляду або відмови від огляду на місці зупинки особа мала право пройти огляд в закладі охорони здоров'я.
Таким чином, вказаний протокол відповідає вимогам ст.256 КпАП України, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи, що в сукупності з іншими доказами .
Не заслуговують на увагу суду доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом. Такі пояснення не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи апеляційним судом, а також спростовуються відеозаписом з боді-камер працівника поліції.
Від так, на відеозаписі чітко зафіксовано, що саме ОСОБА_1 сидів на місці водія після зупинки транспортного засобу, останній повідомив, що «їде додому», факт керування транспортним засобом не заперечував. Виявивши ознаки алкогольного сп'яніння у водія, працівником поліції було неодноразово запропоновано останньому пройти медичне обстеження в медичному закладі або на місці на визначення стану сп'яніння, на що ОСОБА_1 відмовився, а згодом покинув місце події, що стало підставою для його затримання. Таким чином, у працівників поліції були всі підстави скласти відносно водія протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КпАП України, а саме за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Отже, відеозапис в сукупності з іншими доказами дає можливість чітко встановити подію адміністративного правопорушення та містить відомості, що підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.
Таким чином усі доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, щодо незаконності судового рішення жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду, фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України.
З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що місцевий суд обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, постанова судді першої інстанції є законною та мотивованою, а накладене на ОСОБА_1 безальтернативне стягнення відповідає вимогам ст.ст.23, 33 КпАП України.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення, при цьому доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування оскаржуваної постанови.
На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України, -
Апеляційну скаргу захисника Плебановича Андрія Сергійовича в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.