Справа № 159/4503/25 Головуючий у 1 інстанції: Смалюх Р. Я.
Провадження № 22-ц/802/1377/25 Доповідач: Шевчук Л. Я.
22 грудня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Шевчук Л. Я.,
суддів Данилюк В. А., Федонюк С. Ю.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 вересня 2025 року,
У липні 2025 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») звернулося в суд із зазначеним позовом, який обґрунтував тим, що АТ «Універсал Банк» запустило проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank, особливістю вказаного проєкту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. 11 березня 2021 року між АТ «Універсал Банк» та позичальником ОСОБА_1 підписано анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, в якій зазначено, що анкета-заява разом з Умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Позичальник підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники зазначених документів, які складають договір, у мобільному додатку та зобов'язалася виконувати його умови. На виконання умов укладеного договору позичальнику надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 30 000,00 грн.
Проте позичальник ОСОБА_1 своїх зобов?язань за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого виникла заборгованість за цим договором.
Покликаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у розмірі 34 941,32 грн та понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 вересня 2025 року у цій справі у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Відповідно до статті 369 ЦПК України апеляційний суд розглянув цю справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Як передбачено частинами 4, 5 статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою ухвалення постанови у цій справі є 22 грудня 2025 року - дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове про часткове задоволення позову з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів суду того, що відповідачка отримала/використала кредитні кошти за кредитним договором.
Такі висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з порушенням вимог закону.
Судом за матеріалами справи встановлено, що АТ «Універсал Банк» запустив проект Монобанк, у рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам, спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Мonоbank». На цих платіжних картках за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт, а банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень.
Встановлення ділових відносин з клієнтом, починаючи з травня 2020 року відбувається у тому числі дистанційно шляхом: - верифікації клієнта очно на точці видачі; - верифікація клієнта очно у відділенні банку; - верифікація клієнта очно співробітником служби доставки банку у зручному для клієнта місці; - верифікація клієнта очно кредитним агентом у точці; - відеоверифікація працівником банку дистанційно; - дія шерінг на точці дистанційно та селфі клієнта; - спрощена процедура через УБКІ, селфі клієнта та селфі клієнта з паспортом.
Всі умови обслуговування рахунків фізичних осіб в банку опубліковані на офіційному сайті банку та доступні для ознайомлення.
Відповідачка ОСОБА_1 звернулася до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг і 11 березня 2021 підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, якій зазначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 також підтвердила, що вона ознайомилася та отримала примірник у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов'язувалася виконувати його умови.
У пункті 3 анкети-заяви зазначено, що ОСОБА_1 беззастережно погодилася з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти її про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Пільговий період користування кредитом становить 62 дні. У разі виходу за пільговий період на кредит буде нараховуватись відсоткова ставка 3,1 % на місяць.
Підписанням анкети-заяви відповідачка засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним їй відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з договором, визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях, підтвердила, що всі наступні правочини можуть вчинятися нею або банком з використанням електронного цифрового підпису. Позичальник також погодилася із встановленням кредитного ліміту у мобільному додатку.
У анкеті-заяві міститься фізичний підпис відповідачки та зазначена дата її підписання 11 березня 2021 року, а також зазначений її відкритий електронний ключ (а. с. 15).
Позивач надав суду довідку про розмір встановленого ліміту, з якої убачається, що позичальнику ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок НОМЕР_1 , на якому встановлений кредитний ліміт у розмірі 30 000,00 грн (а. с. 14).
Таким чином, судом встановлено, що між позивачем і відповідачкою був укладений електронний кредитний договір.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина 1 статті 1055 ЦК України).
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За положеннями статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
За положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
При цьому судом встановлено, що анкета-заява від 11 березня 2021 року підписана особисто відповідачкою ОСОБА_1 фізичним підписом, у анкеті-заяві також зазначений її відкритий електронний ключ. Зазначений підпис підтверджує, що сторони погодили, що анкета-заява разом з Умовами і правилами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на дві групи законодавчо встановлені (їхній розмір та підстави стягнення визначаються нормативно-правовими актами) та договірні (визначаються безпосередньо сторонами у договорі).
У своїй позовній заяві АТ «Універсал Банк» просив стягнути з відповідачки ОСОБА_1 у свою користь загальний залишок заборгованості за тілом кредиту у розмірі 34 941,32 грн і крім розрахунку заборгованості за кредитним договором, покликався також на Умови та правила, розміщені на офіційному сайті банку https://monobank.соm.ua, а також на тарифи і паспорт споживчого кредиту.
Однак матеріали справи не містять доказів того, що відповідачка, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил, була ознайомлена саме з цією версією Умов і правил і погоджувалася на наведені у позовній заяві тарифи кредитування.
За відсутності підтверджень щодо конкретних умов, які були запропоновані відповідачу, а також через відсутність у анкеті-заяві чіткої домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, подані банком Умови та правила не можуть розглядатися як типовий документ, що автоматично застосовується до укладеного між сторонами кредитного договору.
У своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У підписаній позичальником анкеті-заяві зазначено, що клієнт просить відкрити поточний рахунок у гривні на його ім?я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку.
Разом з тим у анкеті заяві процентна ставка за користування кредитним коштами не зазначена.
У справі, що переглядається, також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим банком, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з тарифів та витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з тарифів та витяг з Умов та правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Крім того, роздруківка зазначених документів із сайту також не є належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила, про що вказано і у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), і не спростовано позивачем при розгляді цієї справи.
Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила це значний за обсягом документ (наданий до позову лише витяг з Умов та правил складає 41 сторінку), що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому у суду відсутні підстави вважати, що при укладенні договору кредитор дотримав вимог, передбачених статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування», щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок суперечив би принципам справедливості, добросовісності та розумності, а також призвів би до несправедливого покладення на слабшу сторону - споживача - необґрунтованого обов'язку самостійно з'ясовувати зміст кредитного договору.
У справі, що переглядається, встановлено, що позивач, нарахувавши відповідачу проценти за користування кредитними коштами, не обліковував ці проценти на окремому рахунку, а здійснював переведення цих процентів у тіло кредиту шляхом їх погашення новими кредитними коштами, для чого збільшував кредитний ліміт (овердрафт).
Так, згідно з поданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором кредитор нараховував проценти за користування кредитом за ставкою 37,2 % за період з 15 червня 2023 року по 03 березня 2025 року.
У такий спосіб позивач за час дії кредитного договору нарахував відповідачу 11 140,18 грн процентів та здійснив їх погашення за рахунок виданого кредиту. У такий спосіб збільшилась заборгованість за тілом кредиту на суму 11 140,18 грн.
Тобто заборгованість по тілу кредиту збільшувалась не за рахунок того, що відповідач використовував кредитні кошти на споживчі потреби, а за рахунок того, що позивач, збільшуючи кредитний ліміт, погашав прострочені проценти цими новими кредитними коштами. Ці кредитні кошти позивач обліковував як виданий відповідачу кредит, який відразу списувався позивачем на погашення прострочених процентів.
Отже, погасивши прострочені проценти новими кредитними коштами, фактично відбувалося нарахування процентів на прострочені проценти.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Отже, апеляційним судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконувала своїх зобов?язань за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість за тілом кредитом у розмірі 23 801,14 грн (34 941,32 грн (нарахована позивачем заборгованість за кредитом) - 11 140,18 грн (нараховані позивачем проценти за користування кредитом, які обліковувалися як виданий відповідачу кредит) = 23 801,14 грн).
Суд першої інстанції зазначених обставин не врахував, а тому дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.
На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам, що мають значення для справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати і ухвалити нове, яким позов АТ «Універсал Банк» задовольнити частково.
Керуючись статтями 368, 369, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково.
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 вересня 2025 року у цій справі скасувати і ухвалити нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 801 (двадцять три тисячі вісімсот одну) гривню 14 (чотирнадцять) копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді