Справа № 545/1705/25
Провадження № 2-а/545/31/25
18.12.2025 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Путрі О.Г.
при секретарі Литвинову В. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,-
встановив:
Позивач звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що інспектором взводу №2 роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції Бондаренком В.О. неправомірно винесено постанову про адміністративне правопорушення від 12.04.2025 серії ЕНА №4486749 за ч.2 ст.122КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. В оскаржуваній постанові зазначено, що керуючи транспортним засобом здійснив проїзд регульованого пішохідного переходу на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3.е ПДР. Вважає, що зазначена постанова винесена протиправно та підлягає скасуванню, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки він проїхав стоп-лінію та сам світлофор на зелений сигнал світлофора, що дозволяє рух, а жовтий, а потім червоний сигнали увімкнулись вже після перетину стоп-лінії, і тому у відповідності до 8.11 розділу 8 ПДР України, змушений був закінчити проїзд на жовтий і далі червоний сигнали світлофору з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, після чого продовжив рух у наміченому напрямку, як це передбачено ПДР. Прохав суд скасувати постанову від 12.04.2025 серії ЕНА №4486749 про накладення відносно нього адміністративного стягнення за ч.2 ст. 122 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення та стягнути сплачений судовий збір.
Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому зазначила, що заперечує проти задоволення позовних вимог. Вказала, що позивач допустив порушення вимог безпеки дорожнього руху, а саме 12.04.2025 року о 18 год 11 хв в м.Полтава по вул. Великотирнівській, 7 керував транспортним засобом VolkswagenTransporter, н.з. НОМЕР_1 та здійснив проїзд регульованого пішохідного переходу на забороняючий червоний сигнал світлофора, чим порушив п.п.8.7.3.(е) ПДР України. Посилається на те, що до постанови додається відео з реєстратора на якому зафіксовано факт вчинення правопорушення, що слугує доказом вини позивача. При винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення дотримано всі вимоги чинного законодавства України (а.с. 28-29).
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, прохав задовольнити, пославшись на підстави та обставини, викладенів позові.
Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову посилаючись на підстави, викладені у відзиві на позовну заяву.
Суд, заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 1КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно п.5 ч.1 ст.213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
У відповідності до ст.222 КУПАП до компетенції органів Національної поліції віднесено розгляд справ про адміністративні правопорушення, щодо порушень правил дорожнього руху.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Згідно з ст.6 3акону України «Про Національну поліцію» поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Згідно з п. 8 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч. 1ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
У відповідності до статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках: 1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи; 2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; 3) якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю; 4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо; 5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події; 6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.
Відповідно до положеньст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 283 КУпАП визначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно зіст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами,показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі.
У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
При цьому враховується практика ЄСПЛ, яка визначає, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Судом встановлено, що інспектором взводу №2 роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції Бондаренком В.О. винесено постанову про адміністративне правопорушення від 12.04.2025 серії ЕНА №4486749, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУПАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн.
Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 12.04.2025 року о 18 год 11 хв в м.Полтава по вул. Великотирнівській, 7, керуючи транспортним засобом VolkswagenTransporter, н.з. НОМЕР_1 здійснив проїзд регульованого пішохідного переходу на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив п.п.8.7.3.(е) ПДР Українита вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП.
Частиною 2 ст. 122 КУПАП, встановлена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Відповідно до п.п.8.7.3. ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, сигнали світлофора мають такі значення:
а) зелений дозволяє рух; б)зелений у вигляді стрілки (стрілок) на чорному фоні дозволяє рух у зазначеному напрямку (напрямках); таке саме значення має сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій секції світлофора;в)зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде увімкнено сигнал, який забороняє рух;г)жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів;д)жовтий миготливий сигнал або два жовтих миготливих сигнали дозволяють рух і інформують про наявність небезпечного нерегульованого перехрестя або пішохідного переходу;е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоні миготливі сигнали забороняють рух; є)поєднання червоного і жовтого сигналів забороняє рух і інформує про наступне вмикання зеленого сигналу.
Згідно п.8.10. ПДР України у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.69 (місце зупинки транспортних засобів під час дії заборонного сигналу світлофора (регулювальника) чи перед залізничними переїздами, рух через які регулюється світлофорами), якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
Пунктом 8.11. ПДРУкраїни передбачено, що водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10. Цих правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умовизабезпечення безпеки дорожнього руху.
Згідно пункту 16.8 розділу 16 ПДР України водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Проте, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія с дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) або дорожній знак 5.62, він повинен керуватися сигналами кожного світлофора.
Відповідно до зазначених вище норм, за основу вважається момент (факт) проїзду автомобілем дорожньої розмітки 1.12 (стоп-лінії), а не проїзду всього перехрести від початку до кінця.
Як вбачається з відеозаписів події, наданих позивачем (а.с. 16) та відповідачем (а.с. 33), позивач проїхав стоп-лінію та спір ний світлофор на зелений сигнал світлофора, що дозволяє рух, та коли зелений сигнал світлофора погас, змушений був закінчити проїзд на жовтий і далі червоний сигнали світлофору з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, оскільки у останнього не було можливості зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 ПДР України, не вдаючись до екстреного гальмування, а тому продовжив рух далі, як це передбачено пунктом 8.11 ПДР України.
Враховуючи вищевикладене, на дослідженому судом відеозаписі подій, наданому відповідачем, факт порушення позивачем п.п.8.7.3.(е) ПДР України та скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП не зафіксований.
Будь-яких інших доказів в підтвердження факту скоєння позивачем адміністративного правопорушення за ч.2 ст. 122 КУПАП матеріали справи не містять та відповідачем під час розгляду справи не надані.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить також з того, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 року у справі № 263/15738/16-а.
При цьому, сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом наявності складу порушення, оскільки така по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує процедура його фіксування.
Таким чином, відповідачем не надано суду та не долучено до оскаржуваної постанови жодного доказу, який би свідчив про вчинення позивачем порушенняправил дорожнього рухупри винесенні оскаржуваної постанови.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що вказані позивачем обставини в умовах не доведеності з боку суб'єкта владних повноважень дотримання останнім порядку притягнення до адміністративної відповідальності та відсутності доказів, які могли б спростувати такі доводи, безумовно свідчить про порушення відповідачем норм чинного законодавства, та ставить під сумнів правомірність винесеної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із вимогами ч. 2ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів правомірність винесення оскаржуваної постанови в справі про адміністративні правопорушення.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем в порушення вимог ст.77 КАС України не надано доказів в підтвердження правомірності своїх дій при винесенні оскаржуваної постанови та вчинення позивачем адміністративного правопорушення , тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції позивачем було сплачено за подання позову 605,60 грн. судового збору, які підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача згідно вимог ст. 139 КАС України .
Керуючись ст. ст. 2,6, 8-10,14,77,246,250, 286 КАС України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати постанову від 12.04.2025 серії ЕНА №4486749 про накладення адміністративного стягнення, винесену Інспектором взводу №2 роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції Бондаренком Валерієм Олександровичем, відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код за ЄДРПОУ 40108646, Адреса: 03048, м.Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3) сплачений судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О. Г. Путря