Справа № 369/13267/25
Провадження №2/369/9159/25
22.12.2025 року м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В., розглянувши клопотання про забезпечення позову у справі № 369/13267/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Ухвалою від 01.08.2025 р. суддею Скрипник О.Г. відкрито провадження по справі.
Згідно з розпорядженням Керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутної Н.О. № 1921 від 17.12.2025 року щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи № 369/13267/25 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 18.12.2025 року вказану справу передано на розгляд судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченку А.В.
Ухвалою суду від 19.12.2025 року справу прийнято до свого провадження, призначено підготовче судове засідання.
Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про забезпечення позову, в якому він просить та накласти арешт на:
- транспортний засіб легковий автомобіль марки КІА, Модель: SPORTAGE, 2016 року випуску, VIN (номер кузова): НОМЕР_1 , держномер НОМЕР_2 ; та транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, модель SPRINTER 413 CDI, 2003 року випуску, VIN (номер кузова): НОМЕР_3 , держномер НОМЕР_4 , які є предметом позову про поділ майна.
Заява про забезпечення позову обгрунтована тим, що після реєстрації шлюбу сторони набули у власність 2 транспортних засоби:
- легковий автомобіль марки КІА, Модель: SPORTAGE, VIN: НОМЕР_1 , держномер НОМЕР_2 (далі по тексту «Автомобіль КІА»), дата придбання (реєстрації) 15.04.2021 р., зареєстровано на ім'я відповідача.
- спеціальний вантажний евакуатор, марки MERCEDES-BENZ, модель SPRINTER 413 CDI, VIN: НОМЕР_3 , держномер НОМЕР_4 (далі по тексту «Евакуатор Мерседес Спрінтер», дата придбання 22.02.2024 р., зареєстровано на ім'я відповідача.
Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
У відповідності до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, оскільки відповідач буде взмозі будь-яким чином відчужити спірні транспортні засоби, відтак позивач звертається до суду з заявою про забезпечення позову та просить накласти арешт на спірне майно.
Оскільки позивач просить визнати за ним частку у спірному майні, заходи забезпечення позову запропоновані позивачем є співмірними із заявленими позовними вимогами.
З огляду на положення до ч.2 ст. 369 ЦК України розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, то заборона відчуження спільного сумісного майна за відсутності згоди позивача є цілком правомірною та такою, що не може створювати будь-яких негативних наслідків для відповідача до моменту завершення розгляду справи та поділу майна.
Суд враховує, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. (висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.
Згідно положень ст. 151 ЦПК України суд не вбачає підстав для застосування заходів зустрічного забезпечення.
Отже, керуючись ст. 150, 151 ЦПК України, суддя, -
Клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.
Накласти арешт на:
- транспортний засіб легковий автомобіль марки КІА, Модель: SPORTAGE, 2016 року випуску, VIN (номер кузова): НОМЕР_1 , держномер НОМЕР_2 ;
- транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, модель SPRINTER 413 CDI, 2003 року випуску, VIN (номер кузова): НОМЕР_3 , держномер НОМЕР_4 .
Стягувач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .
Боржник: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 .
Направити ухвалу до виконання в Територіальний сервісний центр МВС України (ТЦС МВС) № 3246 за адресою: 08138, Київська обл., Бучанський район, Софїївська Борщагівка, вул. Андрія Малишка, 2.
Копію даної ухвали надіслати сторонам для відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Дана ухвала відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, проте її оскарження не зупиняє її виконання.
Повна ухвала складена: 22.12.2025 року.
Суддя А.В. Янченко