22 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 990/583/25
адміністративне провадження № П/990/583/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Васильєвої І. А., Гончарової І. А., Хохуляка В. В., Юрченко В. П.,
перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Президента України про визнання протиправними дії та бездіяльності, встановлення юридичних фактів та відшкодування шкоди,
15.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Держави Україна в особі Президента України, в якому, з урахуванням уточнень, що надійшли до суду 17.12.2025, просив суд:
- встановити юридичний факт як передумову відповідальності держави: що застосування прожиткового мінімуму 2361 грн є нелегітимним, оскільки фактичний мінімум становить 6016 грн; що непроведення індексації у 2014-2019 роках є фактом протиправного заволодіння майном; що позивач має статус непрацездатного члена сім'ї, який перебував на утримання годумальник (незалежно від віку) та членом родини, отже мав і має право на пенсію по втраті годувальника;
- визнати протиправними дії та бездіяльність Держави України в особі Пенсійного фонду України та Кабінету Міністрів України за геноцидну соціальну політику та фальсифікацію даних про доходи; в особі Міністерства юстиції України та системи безоплатної правової допомоги за ненадання належного захисту, тиск та призначення некомпетентного адвоката у порушення статті 59 Конституції України; в особі судді Хоменко В. С. та суддів Верховного Суду за відмову у правосудді та постановлення неправосудних рішень; в особі слідчих Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві за незаконне оголошення свідка у розшук, застосування фізичного насильства та невжиття заходів щодо розслідування вбивства матері, порчу майна; слідчого Державного бюро розслідувань Чобітка Богдана за приховування злочинів поліції;
- зобов'язати Державу Україна в особі Пенсійного фонду України здійснити перерахунок пенсії, виходячи з фактичного прожиткового мінімуму; провести індексацію, повернути привласнені кошти;
- зобов'язати Державу Україна припинити "юрисдикційний спір" та розглянути вимоги позивача щодо перерахунку пенсії та відшкодування шкоди по суті;
- стягнути матеріальну шкоду (недоплачена пенсія) у розмірі 257496 грн, компенсацію за "судовий хаос" 396200 грн, та моральну шкоду у розмірі 3500000 грн.
Відповідно до частини восьмої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п'яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху, або отримання судом у порядку, визначеному частинами третьою - шостою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.
Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною другою статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Ознайомившись із поданою позовною заявою ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла таких висновків.
Право особи на доступ до правосуддя гарантоване статтею 55 Основного Закону, положення якого є нормами прямої дії. Відповідно до наведеної статті Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії та бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських об'єднань і посадових осіб.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої і другої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист; захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також у будь-який спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з частиною першою статті 22 КАС України місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції, крім випадків, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.
Відповідно до частини першої статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
При цьому правила виключної підсудності визначенні статтею 27 КАС України, згідно з частиною третьою якої підсудність окремих категорій адміністративних справ визначається цим Кодексом.
Частиною четвертою статті 22 КАС України передбачений вичерпний перелік справ, які підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, а саме: справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Рахункової палати, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначені у статті 266 КАС України, частиною першою якої передбачено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат; законності бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Відповідно до частини другої статті 266 КАС України адміністративні справи про законність дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, а також законність актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п'яти суддів.
Отже, нормами КАС України встановлений вичерпний перелік адміністративних справ, які підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, а також суб'єктів владних повноважень, які можуть бути відповідачами у таких справах.
Інші категорії адміністративних справ, у тому числі з вимогами до інших суб'єктів владних повноважень, які не зазначені у частині четвертій статті 22 КАС України, Верховному Суду як суду першої інстанції не підсудні.
Як видно з позовної заяви, хоча у вступній частині позивач зазначає лише Президента України як відповідача, у прохальній частині позивач фактично заявляє кілька вимог до різних суб'єктів владних повноважень, зокрема до Кабінету Міністрів України та Пенсійного фонду України, органів поліції, судів. Заявлені позовні вимоги здебільшого стосуються, головним чином, відносин у сфері пенсійного забезпечення.
З огляду на положення статей 22, 266 КАС України, Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема, Президента України, а також бездіяльність Кабінету Міністрів України, але виключно в межах визначених законом випадків, зокрема у частині невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання рішення Українського народу, ухваленого на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою. Водночас вимоги, заявлені до Кабінету Міністрів України та Пенсійного фонду України в частині пенсійного забезпечення належать до юрисдикції місцевих адміністративних судів та не віднесені до підсудності Верховного Суду як суду першої інстанції. Отже, Верховний Суд не є судом, уповноваженим розглядати цей спір.
Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Дотримуючись наведених вимог процесуального закону, колегія суддів виходить з того, що оскільки позивач об'єднав в одне провадження позовні вимоги до кількох відповідачів, що підсудні різним судам, і немає законних підстав для їхнього роз'єднання в окремі провадження таким чином, щоб після розділення Верховний Суд як суд першої інстанції міг розглядати у самостійному провадженні позовні вимоги до Кабінету Міністрів України, Пенсійного фонду України, які цьому суду за правилами виключної підсудності не підсудні, то позовна заява ОСОБА_1 підлягає поверненню.
Згідно з частиною восьмою статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Аналогічну позицію щодо застосування пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України Велика Палата Верховного Суду викладала неодноразово, зокрема, у постановах від 02.03.2023 у справі № 215/3640/22, від 11.07.2024 у справі № 990/198/24, від 05.12.2024 у справі № 990/308/24, від 10.04.2025 у справі № 990/43/25.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 22, 160, 169, 172, 266, 294 КАС України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Президента України про визнання протиправними дії та бездіяльності, встановлення юридичних фактів та відшкодування шкоди повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала.
Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Суддя-доповідач І. В. Дашутін
Судді І. А. Васильєва
І. А. Гончарова
В. В. Хохуляк
В. П. Юрченко