Справа № 358/1133/25 Провадження № 2/358/724/25
22 грудня 2025 року м. Богуслав
Суддя Богуславського районного суду Київської області Лебединець Г.С., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання жінки до досягнення дитиною трьох років, -
02.07.2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Богуславського районного суду з даним позовом, який мотивувала наступним.
Так, позивач зазначила, що перебувала із відповідачем ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах та вони мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка знаходиться на її утриманні. Відповідач добровільно матеріальну допомогу не надає. Вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трьох років та не має можливості працевлаштуватися. З цих підстав просить стягнути з відповідача аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця до досягнення дочкою 3-х років; вирішити питання про судові витрати.
Ухвалою суду від 20.10.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, роз'яснено процесуальні права та визначено відповідні строки.
Ухвала суду з додатками була направлена відповідачу за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 . Поштове відправлення було повернуто на адресу суду із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Суд зазначає, що ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).
Крім того, Верховний Суд звертав увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17(П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 27.02.2023 у справі №909/548/16(909/947/20).
Оскільки ухвалу суду про відкриття провадження від 20.10.2025 було направлено відповідачу за адресою місця його реєстрації, яка перевірена судом, то слід вважати, що його належним чином повідомлено про постановлення судом цієї ухвали.
Крім того, 20.10.2025 вказана ухвала була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Таким чином, судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Суд, дослідив матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні докази, приходить до наступного висновку.
Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 06.07.2023 року позивач та відповідач по справі мають спільну дочку- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .- а.с.5.
На даний час дитина проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ., що підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади. - а.с.6.
За приписами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 75 СК України дружина, чоловік, наразі повинні матеріально підтримувати один одного до досягнення дитиною трирічного віку.
У відповідності до статті 80 СК України у разі визначення розміру аліментів одному із подружжя за рішенням суду, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу ) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Положеннями статті 84 СК України встановлено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на таке утримання є незалежним від того, чи працює дружина, незалежним від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Право на аліменти у дружини - матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині - матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред'явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 712/4702/19).
Згідно ч.2 ст.94 СК України, жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до ч.2-4 ст.84 та ст.86 і 88 цього Кодексу.
Таким чином, необхідною умовою утримання жінки, з якою проживає дитина є можливість чоловіка надавати матеріальну допомогу.
Виходячи з положень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов'язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.
Отже, аналіз даних положень сімейного законодавства України передбачає право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині -матері незалежно від цієї обставини.
Як встановлено судом, відповідач є батьком малолітньої дитини, дитина мешкає разом з матір'ю, позивач потребує матеріальної допомоги, що у свою чергу є його обов'язком відповідно до вимог ст. 84 СК України.
Матеріали справи не містять доказів неспроможності відповідача сплачувати аліменти на утримання жінки, з якою проживає їх спільна дитина.
Оцінив в сукупності надані докази, суд виходить з того, що позивач має право на утримання від відповідача до досягнення дитиною трьох років, а відповідач може надавати таке утримання.
Визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на її утримання, суд з урахуванням конкретних наведених вище обставин справи, в тому числі розміру аліментів, які відповідач повинен сплачувати на утримання дитини, виходить з принципу справедливості та розумності та вважає, що виправданий дійсними потребами з урахуванням матеріального становища сторін розмір аліментів має становити 1/6 частину заробітку(доходу) відповідача.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
В порядку ст.141 ЦПК України, з відповідача в доход держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн., оскільки позивач, при звернені в суд з даним позовом, звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір".
На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 10, 12, 76, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути із ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісяця, починаючи з 02.07.2025 року і до досягнення дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір в сумі 1211,20 грн. на користь держави в особі Державної судової адміністрації України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: суддя Г. С. Лебединець