17 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/9758/25 пров. № А/857/38791/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Пліша М.А.,
за участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,
за участю представника позивача Світлицької З.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року про відмову у відкритті провадження в частині позовних вимог, прийняту суддею Стециком Н.В. у м. Луцьку, у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування акта, наказу та зобов'язання вчинити дії,
29.08.2025, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - В/Ч, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати п. 6 акту проведення розслідування нещасного випадку від 27.06.2024 (форма НВ-2), складений В/Ч НОМЕР_1 за результатами службового розслідування по факту травмування сержанта ОСОБА_1 та затвердженого п. 3 наказу командира вказаної В/Ч від 27.06.2024 за №575/А;
- визнати протиправними та скасувати пункти 1-6 наказу №575/А від 27.06.2024 «Про результати службового розслідування за фактом не бойового травмування сержанта ОСОБА_1 »;
- зобов'язати В/Ч НОМЕР_1 провести повторне службове розслідування за фактом отримання 11 червня 2024 ОСОБА_1 травми під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з врахуванням п. 10 Розділу ІІ «Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України», затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332 (далі - Інструкція №332);
- зобов'язати В/Ч НОМЕР_1 видати йому нову довідку про обставини травми за формою наведеною у додатку 5 до «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення №402).
Вважає, що службове розслідування проведено з порушенням норм чинного законодавства та не застосовано те законодавство яке має бути застосованим.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог, а саме у визнанні протиправним та скасування п. 6 акту проведення розслідування нещасного випадку від 27.06.2024 (форма НВ-2), складеного комісією В/Ч НОМЕР_1 за результатами службового розслідування по факту травмування сержанта ОСОБА_1 та затвердженого п. 3 наказу командира вказаної В/Ч від 27.06.2024 за №575/А.
Суд виходив з того, що акт службового розслідування не створює для особи, щодо якої проведено це розслідування, безпосередніх правових наслідків, викладені у ньому висновки є суб'єктивною думкою уповноважених посадових осіб, які його проводили, не породжує, не змінює та не звужує права особи (позивача), не встановлює для неї додаткових обов'язків та не покладає відповідальність, і військовослужбовець не позбавлений права спростувати ці висновки під час оскарження прийнятого за результатами службового розслідування рішення.
Не погоджуючись із таким судовими рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу в справі №140/9758/25 і направити останню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апелянт зазначає, про неврахування судом положень Інструкції №332, зокрема, пункту 17 Розділу ІІ, якими чітко визначено право на оскарження в судовому порядку акту за формою НВ-2. Окрім цього, позивач переконує, що акт за формою НВ-2 прямо впливає на його права, та у випадку неправдивих чи неточних відомостей, які там зазначені, звужує та негативно впливає на його інтереси.
У відзиві на апеляційну скаргу сторона відповідача підтримує мотиви судового рішення та просить відмовити в апеляції.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази та не застосував норми діючого законодавства.
Так, пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо, позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Беручи до уваги мотиви суду першої інстанції, а саме, що акт проведеного відносно позивача розслідування не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не створює для нього безпосередніх правових наслідків, а отже не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі вказаної вище статті КАС України.
Указані висновки колегія суддів вважає помилковими та такими, що зроблені внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, з огляду на наступне.
Відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абзацу десятого пункту 2 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337, та з метою врегулювання питань, пов'язаних із розслідуванням і веденням обліку нещасних випадків, що сталися з військовослужбовцями Збройних Сил України, наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332 було затверджено «Інструкцію про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України» (далі які і раніше - Інструкція №332).
Відповідно до пункту 1 Розділу І Інструкції №332 ця Інструкція визначає процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов'язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв'язку з виконанням обов'язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту (далі - В/Ч).
Розділ ІІ Інструкції №322 врегульовує питання розслідування та обліку нещасних випадків.
Відповідно до абзацу другого пункту 8 Розділу ІІ Інструкції №322 комісія з розслідування нещасного випадку зобов'язана, зокрема, скласти акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою НВ-2 наведеною у додатку 4 до цієї Інструкції (далі як і раніше - акт за формою НВ-2) та акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) під час виконання обов'язків військової служби за формою НВ-3 наведеною у додатку 5 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-3) у разі, якщо нещасний випадок (смерть) визнаний комісією з розслідування таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, і надати їх командиру В/Ч на затвердження. Акти підписуються головою комісії та її членами. У разі незгоди зі змістом акта член комісії підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою НВ-2, як його невід'ємну частину.
Відповідно до пункту 17 командир В/Ч протягом двох робочих днів після закінчення розслідування затверджує акти за формами НВ-2 та НВ-3. Матеріали розслідування (затверджені акти за формами НВ-2 та НВ-3 разом з додатками) зберігаються в діловодстві В/Ч, а їх завірені копії надаються (надсилаються): безпосередньому командиру для вручення потерпілому, членам його сім'ї чи уповноваженій ними особі; начальнику відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов'язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо); командирам військових частин, представники яких брали участь у розслідуванні; командиру В/Ч, у штаті якої перебуває потерпілий, якщо військовослужбовець був тимчасово відряджений з цієї В/Ч.
У разі незгоди потерпілого військовослужбовця, або членів його сім'ї, або особи, яка представляє їх інтереси, з висновками комісії з розслідування вони мають право протягом місяця, починаючи з дати отримання акта за формою НВ-2, подати скаргу старшому командирові або до органу, що здійснює контроль за своєчасним і об'єктивним розслідуванням нещасних випадків, чи звернутися до суду у визначений законом строк.
Отже, як вірно зазначає позивач, положеннями пункту 17 Розділу ІІ Інструкції №322 чітко передбачено право на оскарження в судовому порядку висновків комісії з розслідування.
В порушення норм процесуального права, ці положення були залишені поза увагою судом першої інстанції, у зв'язку із чим помилковими є висновки про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог, а саме у визнанні протиправним та скасування п. 6 акту проведення розслідування нещасного випадку від 27.06.2024 (форма НВ-2), складеного комісією В/Ч НОМЕР_1 за результатами службового розслідування по факту травмування сержанта ОСОБА_1 та затвердженого п. 3 наказу командира вказаної В/Ч від 27.06.2024 за №575/А.
Приймаючи вказане рішення суддя не застосував норму матеріального права, яка підлягала застосуванню при вирішення питання про юрисдикційність указаних позовних вимог, а саме пункту 17 Розділу ІІ Інструкції №332.
Таким чином, в контексті спірних правовідносин та змісту позовної заяви, позовні вимоги, щодо визнання протиправним та скасування пункту в акті за формою НВ-2 підлягали розгляду разом із іншими позовними вимогами в цій справі.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 21.11.2024 в справі №240/34142/23, які є обов'язкові для застосування нижчестоящими судовими інстанціями.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги знаходять своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а судом першої інстанції постановлено ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі (в частині), тому підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду в суд першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року про відмову у відкритті провадження в частині позовних вимог у справі №140/9758/25 скасувати, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
М.А. Пліш
Повне судове рішення складено 22.12.2025.