Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позову без руху
22 грудня 2025 р. справа № 520/33079/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання прийняття до розгляду позову Національної поліції України (далі за текстом - позивач, заявник) до ОСОБА_1 (далі за текстом - відповідач) про відшкодування вартості предметів однострою на суму 1.021,13 грн,
встановив:
Згідно з ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідач був звільнений з поліцейської служби з 21.10.2021р.
До суду позов подано - 19.12.2025р., тобто по минуванню чотирьох років від настання події повної та вичерпної обізнаності суб'єкта владних повноважень із станом розрахунків із найманим публічним працівником.
Згідно з п.9 ч.3 ст.2, ч.2 ст.44, ч.1 ст.45 КАС України учасники судового процесу зобов'язані забезпечити належне та своєчасне виконання процесуальних обов'язків, у тому числі і стосовно дотримання строку звернення до суду та стосовно належності оформлення позову.
За приписами абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
Суд зазначає, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, пов'язані з прийняттям, проходженням чи звільненням особи з публічної служби, тобто вони охоплюють правовідносини, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до моменту її звільнення із займаної посади.
Водночас, питання щодо стягнення суб'єктом владних повноважень з особи вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився у зв'язку з її звільненням не відносяться до спорів, які виникли з підстав проходження публічної служби, відповідно, до них мають застосовуватись приписи абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку щодо застосування до спірних правовідносин тримісячного строку, встановленого для звернення до суду суб'єкта владних повноважень з адміністративним позовом.
Вказані висновки відповідають правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 07.09.2023 по справі № 520/2134/23, від 30.11.2023 у справі № 520/761/23.
З матеріалів справи вбачається, що заявник був звільнений зі служби в поліції з 21.10.2021 наказом Національної поліції України від 18.10.2021 за №1441 о/с.
У тексті наказі Національної поліції України від 18.10.2021 за №1441 о/с чітко відображено, що сума відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, складає - 1.021,13 грн.
Наказ Національної поліції України від 18.10.2021 за №1441 о/с був підписаний Головою Національної поліції України шляхом проставлення особистого власноручного підпису, що виключає найменшу необізнаність із текстом означеного рішення суб"єкта владних повноважень.
Також згідно з текстом наказу Національної поліції України від 18.10.2021 за №1441 о/с згадується складена відносно відповідача довідка №310 про отримання поліцейським предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився.
Оскільки довідка №310 про отримання поліцейським предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, була долучена до наказу Національної поліції України від 18.10.2021 за №1441 о/с, то слід вважати, що календарною датою складання названої довідки є дата, котре передує - 18.10.2021р. або безпосередньо - 18.10.2021р.
Саме на підставі цього рішення суб"єкта владних повноважень кадрового характеру Національною поліцією України у межах справи №520/33079/25 заявлено вимогу про стягнення з відповідача вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився в розмірі 1.021,13 грн.
Враховуючи, що відповідач звільнений з поліцейської служби 21.10.2021, Національною поліцією України при подачі позову 19.12.2025 у межах справи №520/33079/25 порушено встановлений законодавством тримісячний строк, визначений приписами абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України.
Принагідно суд змушений зазначити, що з дати звільнення заявника з поліцейської служби (21.10.2021) і до дати подачі позову (19.12.2025р.) збіг, і строк в один місяць згідно з ч.5 ст.122 КАС України, і строк у 3 місяці за абз.2 ч.2 ст.122 КАС України, і строк у 9 місяців за сукупністю положень абз.1 ч.2 ст.122 КАС України та абз.2 ч.2 ст.122 КАС України (шість місяців на оскарження рішення суб"єкта владних повноважень + 3 місяці на звернення до суду із вимогою про стягнення коштів за неоскарженим рішенням суб'єкта владних повноважень).
При цьому, суд наголошує на тому, що у даному конкретному випадку визнає належним строком звернення до сдуу строк згідно з аб.2 ч.2 ст.122 КАС України - три місяці.
Отже, у матеріалах позову наявні явні та очевидні ознаки звернення суб"єкта владних повноважень до суду поза межами визначеного процесуальним законом строку.
В якості поважних підстав пропуску строку звернення до суду Національна поліції Украіни посилається на те, що відповідні правовідносини виникли та розвивалися в умовах дії правового режиму воєнного стану, за якого територіальні органи та структурні підрозділи Національної поліції України були переведені на посилений варіант службової діяльності, істотно збільшено обсяг завдань із забезпечення національної безпеки та відсічі збройній агресії, а також відбувалися нормативні зміни, зокрема прийняття наказу МВС України № 288 від 11.05.2022, яким уперше було визначено підрозділ правового (юридичного) забезпечення за місцем звільнення зі служби як суб'єкта організації претензійної та позовної роботи.
Згідно з п.9 ч.3 ст.2, ч.2 ст.44, ч.1 ст.45 КАС України учасники судового процесу зобов'язані забезпечити належне та своєчасне виконання процесуальних обов'язків, у тому числі і стосовно дотримання строку звернення до суду та стосовно належності оформлення позову.
Суд зауважує, що нормами КАС України не розкрито зміст правових категорій "поважна причина пропуску процесуального строку", "дата, коли особа дізналась про порушення права", "дата, коли особа повинна була дізнатись про порушення права", але відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при застосуванні норми права суд враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду.
Висновки Верховного суду з приводу застосування ст.ст.118, 121-123 КАС України викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2023р. по справі №990/154/22, у постанові Верховного Суду від 12.09.2019р. по справі №826/3318/17, у постанові Верховного Суду від 28.03.2023р. по справі №826/3318/17, постанові Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19, постанови Верховного Суду від 06.04.2023р. у справі №320/7204/21, постанові Верховного Суду від 31.03.2021р. по справі №520/3047/2020, постанові Верховного Суду від 19.12.2022р. у справі №420/13281/20, постанові Верховного Суду від 10.01.2023р. у справі №640/3489/21.
Так, за правовою позицією постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2023р. у справі №990/154/22: 1) порівняльний аналіз словоформ “дізналася» та “повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через неналежну реалізацію своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду; 2) Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов.
До кола поважних причин пропуску процесуального строку можуть бути віднесені реально існуючі обставини фактичної дійсності, які не залежать від внутрішньої волі заінтересованої особи, мали місце протягом перебігу пропущеного строку і створюють істотні та об'єктивно непереборні чи нездоланні перешкоди або труднощі у виконанні конкретної процесуальної дії у межах встановленого законом проміжку часу, у тому числі і дії з подання позову (постанова Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19, постанова Верховного Суду від 06.04.2023р. у справі №320/7204/21).
Докази існування цих обставин відповідно до ч.1 ст.77, ч.2 ст.79, ч.1 ст.123, ч.2 ст.123, ч.4 ст.161, ч.6 ст.161 КАС України повинні бути подані до суду разом із позовом, бо на етапі відкриття провадження у справі у суду відсутні повноваження витребовувати будь-які докази.
Такий висновок цілком корелюється із правовою позицією постанови Верховного Суду від 31.03.2021р. по справі №520/3047/2020 та постанови Верховного Суду від 19.12.2022р. у справі №420/13281/20, де указано, зокрема, що суд вивчає лише ті докази, що надійшли разом з позовною заявою.
Отже, на стадії вирішення питання про прийняття позову до розгляду суд досліджує та оцінює саме надані позивачем докази виключно у контексті подання позову із дотриманням вимог ч.2 ст.122, ч.1 ст.123, ч.6 ст.161, ч.1 ст.169, ч.2 ст.171 КАС України.
Відтак, позивач під час звернення до суду у тексті відповідного процесуального документа повинен зазначити дату обізнаності з порушенням права та подати на підтвердження доводу з даного приводу належні, допустимі, достатні та достовірні докази, а суд повинен перевірити юридичну спроможність та фактичну доказанність задекларованого позивачем твердження, але не має обов'язку у разі невиконання позивачем вимог процесуального закону у цій частині за власною ініціативою пересвідчуватись у справжньому існуванні будь-яких інших причин пропуску строку звернення до суду, окрім тих, які були зазначені власне позивачем.
У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звернув увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що "…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…".
Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді відкриття провадження у справах, строк звернення до суду в яких не дотримано.
Стосовно усіх обставини дії правового режиму воєнного стану суд зазначає, що у рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 12.10.2022р. №7-р(ІІ)/2022 та у рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 06.04.2022р. №1-р(ІІ)/2022 констатовано початок агресії Російської Федерації проти України - 20.02.2014р. та набуття цією агресією повномасштабного характеру - 24.02.2022р.
При цьому, у нормах Закону України від 15.03.2022р. №2123-ІХ факт такої агресії було використано законодавцем у якості причини для зменшення тривалості строку звернення до суду (а не у якості фактору збільшення тривалості строку звернення до суду), позаяк у період дії правового режиму воєнного стану публічні інтереси суспільства у відносинах, де учасником є Держава Україна набувають пріоритету над власними інтересами приватних осіб.
Постанова Верховного Суду від 10.01.2023р. у справі №640/3489/21 містить правові висновки про те, що: 1) введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об'єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.; 2) при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
До того ж у постанові Верховного Суду від 29.09.2022р. по справі №500/1912/22 сформульована правова позиція, за якою сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивача у встановлені строки, у зв»язку із запровадженням такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Проте, у позові заявником не викладено жодних юридично спроможних аргументів та не подано жодних доказів існування об'єктивних перепон/перешкод (істотних труднощів чи значних ускладнень) для вчинення процесуальної дії з подачі позову до суду в частині згаданих вище вимог у межах строку згідно з ч.2 ст.122 КАС України.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про пропуск позивачем строку звернення до суду саме з причин, зумовлених збройною агресією Російської Федерації. Зокрема, позивачем не доведено, що запроваджені у період дії правового режиму воєнного стану тимчасові обмеження, події чи інші обставини, які не залежали від його волі та поведінки, об'єктивно перешкоджали або унеможливлювали подання позовної заяви у строки, встановлені законом.
На підставі наведених обставин суд доходить висновку, що посилання позивача на запровадження та дію правового режиму воєнного стану, переведення органів Національної поліції України на посилений варіант службової діяльності, а також на загальне збільшення обсягу службових завдань не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду, оскільки самі по собі не свідчать про наявність об'єктивних, непереборних та індивідуально визначених перешкод, які безпосередньо унеможливлювали подання позовної заяви у встановлений законом строк.
Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що саме конкретні події, обмеження чи обставини, пов'язані з воєнним станом, які не залежали від волі та дій позивача, перебували у прямому причинно-наслідковому зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Оскільки позовна заява не відповідає вимогам ч.1 ст.123 та ч.6 ст.161 КАС України, то позов має бути залишений без руху відповідно до ч.1 ст.169 КАС України з встановленням строку для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 122, 123, 161, 169, 241, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Клопотання Національної поліції України про поновлення строку звернення до суду - залишити без задоволення.
Позов - залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків в оформленні матеріалів позову - 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення позову без руху.
Встановити способом усунення недоліків подання до суду юридично умотивованого та документально доведеного клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з викладенням поважних причин несвоєчасного вчинення процесуальної дії, зумовлених нездоланним та невідворотним впливом об'єктивних факторів, відвернення яких знаходилось поза волею та фізичними можливостями заявника.
Роз'яснити, що невиправлення недоліків зумовлює повернення позову.
Копію даної ухвали заявникові.
Роз'яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Сліденко