Іменем України
22 грудня 2025 рокум. ДніпроСправа № 183/9334/25
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення, визнання протиправним та скасування наказу про звільнення зі служби, зобов'язання вчинити певні дії,
До Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області 09 вересня 2025 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - відповідач, ГУНП в Луганській області) з такими позовними вимогами:
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 19 серпня 2025 року № 1012 про застосування дисциплінарного стягнення до позивача;
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 19 серпня 2025 року № 218 о/с щодо звільнення позивача зі служби за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;
- зобов'язати начальника ГУНП в Луганській області поновити позивача на посаді молодшого інспектора відділення охорони адмінбудинків центру забезпечення ГУНП в Луганській області;
- відповідно до статті 119 КЗпП України (у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації) звільнити позивача від виконання службових обов'язків із збереженням місця роботи та посади, припинити виплату середнього заробітку за час проходження військової служби позивачем.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебував на посадах в органах внутрішніх справ в період часу з 06 листопада 2015 року по 19 серпня 2025 року в органах Національної поліції України. За період несення служби позивач має позитивні характеристики, відомчі відзнаки, є учасником бойових дій, ветераном Національної поліції України.
Представник позивача зазначає, що позивач не погоджується із встановленням факту скоєння ним дисциплінарного правопорушення та притягнення до дисциплінарної відповідальності за наслідком службової перевірки, яке здійснено за наказом ГУНП в Луганській області від 02 серпня 2025 року № 951.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи, визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Представник позивача вважає, що до позивача застосовано крайній захід дисциплінарного впливу без урахування усіх обставин та без дотримання принципу пропорційності між вчиненим дисциплінарним проступком та мірою дисциплінарної відповідальності.
Крім того, представник позивача зазначає, що незважаючи на повідомлення представників ГУНП Луганській області шляхом спрямування рапорту про факт тимчасової непрацездатності, перебування на лікуванні, відповідачем винесено наказ від 19 серпня 2025 року № 218 о/с, яким позивача звільнено зі служби відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), що є порушенням частини третьої статті 40 КЗпП України.
Також представник позивача зазначає, що позивача 19 серпня 2025 року під час перебування на лікарняному мобілізовано до лав Збройних Сил України, про що також повідомлено відповідача.
Проте відповідачем всупереч положень статті 119 КЗпП України звільнено позивача зі служби під час його перебування на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період.
З огляду на наведені обставини, представник позивача вважає, що позивача протиправно звільнено зі служби в поліції, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2025 року адміністративну справу передано за підсудністю до Луганського окружного адміністративного суду.
До Луганського окружного адміністративного суду зазначена адміністративна справа надійшла 24 жовтня 2025 року.
Ухвалою від 27 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву; витребувано від відповідача докази, яких не вистачає для розгляду справи.
Від ГУНП в Луганській області до суду 10 листопада 2025 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.
Дисциплінарною комісією не надавалася оцінка факту можливого скоєння позивачем правопорушень, передбачених статтями 130, 185 та 122 КУпАП. Дисциплінарна комісія оцінювала поведінку ОСОБА_1 під час складання адміністративних матеріалів, співпраці та манері спілкування при цьому з іншими працівниками поліції, а саме працівниками УПП в Дніпропетровській області. Зазначена обставина спростовує твердження позивача в частині відсутності в його діях дисциплінарного проступку, наявність якого ОСОБА_1 пов'язує зі складанням відносно нього протоколу від 01 серпня 2025 року серії ВАД № 725206 за порушення вимог статті 185 КУпАП та протоколу від 01 серпня 2025 року серії ЕПР № 409506 за порушення частини першої статті 130 КУпАП.
Матеріалами дисциплінарного провадження повністю доведено порушення ОСОБА_1 вимог, закріплених у пунктах 3, 4, 6, 11, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, пунктах 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присязі працівника поліції, пунктах 3,4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179.
Тому твердження позивача про відсутність у його діях складу дисциплінарного проступку представник відповідача вважає необґрунтованими.
Відповідач під час притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та реалізації дисциплінарного стягнення діяв виключно на підставі діючого законодавства та у спосіб, встановлений нормативно-правовими актами.
Щодо пропорційності дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади фактичним обставинам скоєного проступку зазначено, що імперативних обмежень щодо встановлення того чи іншого виду дисциплінарної відповідальності нормативно-правовими приписами не встановлено, визначення виду дисциплінарного стягнення належить безпосередньо до дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень, який вільний у виборі останнього. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність встановленим пунктом 2 частини другої статті 2 КАС України критеріям, не втручається у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.
Крім того, норми Дисциплінарного статуту НПУ не містять вимог щодо послідовності застосування дисциплінарних стягнень до поліцейського. Частина третя статті 13 Статуту містить лише вичерпний перелік дисциплінарних стягнень, які можуть бути застосовані до поліцейського. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням відповідних обставин і не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Щодо тверджень представника позивача, що звільнення ОСОБА_1 відбулось під час перебування останнього на лікарняному, зазначено, що наказом ГУНП в Луганській області від 19 серпня 2025 року № 1012 старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , молодшого інспектора відділення охорони адмінбудинків ЦЗ ГУНП в Луганській області, притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. У свою чергу на реалізацію наказу № 1012 видано наказ ГУНП в Луганській області від 19 серпня 2025 року № 218 о/с, згідно з яким у відповідності до частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», сержанта поліції ОСОБА_1 , молодшого інспектора відділення охорони адмінбудинків ЦЗ ГУНП в Луганській області, вирішено звільнити зі служби в поліції з 21 серпня 2025 року. Отже звільнення позивача зі служби в поліції відбулось 21 серпня 2025 року, тобто у перший день після закінчення лікарняного № 1111-7Т68- АВТ4-6Р28, а тому твердження ОСОБА_1 в цій частині доводів позовної заяви вважає такими, що суперечать фактичним обставинам справи. Крім того відповідно до довідки про нараховані та виплачені суми при звільнення від 20 серпня 2025 року № 229/111/22-2025 грошове забезпечення позивачу виплачено по 21 серпня 2025 року включно.
Щодо тверджень позивача, що його звільнення відбулось під час проходження служби за мобілізацією, зазначено, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку. Станом на 21 серпня 2025 року ОСОБА_1 був заброньований від призову під час мобілізації та воєнний час як працівник Національної поліції України. У зв'язку зі звільненням зі служби в поліції 21 серпня 2025 року, на підставі заяви ГУНП в Луганській області № 20250821-95252 про анулювання бронювання, ОСОБА_1 бронювання було анульоване.
У Головному управлінні до 11 вересня 2025 року інформація щодо мобілізації позивача була відсутня. Крім того бронювання останнього до часу звільнення не надавало відповідачу обґрунтованих підстав вважати, що позивач міг бути мобілізований.
З метою усунення порушень чинного законодавства, яким встановлено порядок мобілізації до лав ЗСУ, а також отримання інформації про підстави мобілізації заброньованого громадянина, Головним управлінням до ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено лист від 19 вересня 2025 року № 15586/111/28/01-2025, у якому запропоновано в межах компетенції привести у відповідність до вимог діючого законодавства призов ОСОБА_1 та розглянути можливість внесення змін до наказу від 20 серпня 2025 року № 237, в частині призову ОСОБА_1 саме з 22 серпня 2025 року, а також повідомити підстави призову заброньованого працівника. Відповідь на цей лист не отримана.
Відповідач зауважує, що як притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції, так і реалізація саме дисциплінарного стягнення відбулися ще до мобілізації позивача до лав ЗСУ, а тому вимога ОСОБА_1 про застосування до спірних правовідносин статті 119 КЗпП України є необґрунтованою.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.
Дослідивши матеріали справи у змішаній формі та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно з послужним списком в період з 21 квітня 1999 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в ОВС, з 07 листопада 2015 року по 21 серпня 2025 року - в ГУНП в Луганській області, у тому числі з 07 червня 2022 року на посаді молодшого інспектора відділення охорони адмінбудинків центру забезпечення ГУНП в Луганській області.
Згідно з наказом ГУНП в Луганській області від 16 липня 2025 року № 184 ос/с ОСОБА_1 , молодшому інспектору відділення охорони адмінбудинків центру забезпечення ГУНП в Луганській області, надано частину щорічної основної оплачуваної відпустки за 2024 рік у кількості 14 діб з 01 по 14 серпня 2025 року.
Рапортом від 02 серпня 2025 року відповідальний від керівництва ГУНП в Луганській області підполковник поліції Юрій Рюмін доповів т.в.о начальника ГУНП в Луганській області Віталію Тарасову, що 01 серпня 2025 року о 20.57 до ГУНП в Луганській області надійшла інформація, що цього ж дня приблизно о 19.13 на спецлінію «102» надійшло повідомлення від громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що в районі буд. 165 по пр. Науки міста Дніпро, водій автомобіля «Opel Vectra», д.н.з. НОМЕР_2 , ймовірно перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, створив аварійну ситуацію та майже здійснив наїзд на її матір. Реагуючи на вказане правопорушення, на місце події прибув екіпаж УПП в Дніпропетровській області «Легіон-0316», поліцейські якого затримали водія зазначеного автомобіля та з'ясували, що останнім є молодший інспектор відділення охорони адмінбудинків центру забезпечення ГУНП в Луганській області старший сержант поліції ОСОБА_1 . По прибуттю на місце події за адресою м. Дніпро, проспект Науки на подвір'ї будинків 163-165, приблизно о 21.15, відповідальним з'ясовано, що ОСОБА_3 , за зовнішніми ознаками перебував у стані алкогольного сп'яніння (запах алкоголю, не чітка мова та рухи), був знерухомлений кайданками у зв'язку з тим, що не виконував законні вимоги поліцейських УПП в Дніпропетровській області та чинив останнім опір. На вимогу працівників УПП пройти огляд на визначення стану сп'яніння у встановленому законом порядку на місці за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest», або у медичному закладі, старший сержант поліції ОСОБА_1 відповів відмовою (зафіксовано на портативні нагрудні відеореєстратори патрульних). Враховуючи викладене, поліцейськими УПП в Дніпропетровській області у відношенні ОСОБА_1 складені протоколи про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП (серії ЕПР1 № 409506) та за статтею 185 КУпАП (серії ВАД № 725206), а також останнього відсторонено від керування ТЗ. Від отрцмання копії протоколів про адміністративне правопорушення та ознайомлення з ними ОСОБА_1 відмовився. Дана подія зареєстрована до ІКС (ЄО) Управління патрульної поліції Дніпропетровській області від 01 серпня 2025 року № 15357.
Також до т.в.о начальника ГУНП в Луганській області Віталія Тарасова надійшло повідомлення т.в.о. начальника Луганського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України Олександра Плаксія від 02 серпня 2025 року ДВБ НПУ № 57605-2025 про необхідність призначення службового розслідування за вище вказаним фактом.
Наказом ГУНП в Луганській області від 02 серпня 2025 року № 951 «Про призначення службового розслідування та створення дисциплінарної комісії» призначено службове розслідування, у формі письмового провадження, за фактом недотримання правил етичної поведінки під час складання у відношенні молодшого інспектора відділення охорони адмінбудинків ЦЗ ГУНП в Луганській старшого сержанта поліції ОСОБА_1 протоколів про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП та за статтею 185 КУпАП, а також можливого порушення службової дисципліни з боку окремих поліцейських ГУНП в Луганській області; проведення службового розслідування доручено дисциплінарній комісії ГУНП в Луганській області у складі: Голова комісії: начальник УГІ ГУНП полковник поліції Кутовий В.В.; заступник голови комісії: начальник відділу службових розслідувань УГІ ГУНП підполковник поліції Абросімова С.І.; члени комісії: старший інспектор ВСР УГІ ГУНП підполковник поліції Єрмолов К.О., старший інспектор ВСР УГІ ГУНП капітан поліції Солом'яний А.О., старший інспектор ВП УГІ ГУНП в Луганській області капітан поліції Виноградний Д.О., заступник начальника відділу моніторингу та зонального контролю Луганського управління ДВБ НПУ підполковник поліції Малий 1.1. (за згодою).
Наказом ГУНП в Луганській області від 15 серпня 2025 року № 1003 продовжено термін проведення службового розслідування, призначеного наказом ГУНП в Луганській області від 02 серпня 2025 року № 951, до 31 серпня 2025 року.
Зі змісту висновку службового розслідування за фактом недотримання правил етичної поведінки під час складання у відношенні / молодшого інспектора відділення охорони адмінбудинків ЦЗ ГУНП в Луганській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 протоколів про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП та за статтею 185 КУпАП, а також можливого порушення службової дисципліни з боку окремих поліцейських ГУНП в Луганській області від 19 серпня 2025 року слідує, що дисциплінарною комісією під час проведення службового розслідування зібрано такі матеріали: рапорт відповідального по ГУНП в Луганській області підполковника поліції ОСОБА_4 ; лист Луганського управління ДВБ НПУ від 02 серпня 2025 року № 57605-2025 «Про призначення службового розслідування»; пояснення заступника начальника управління - начальника відділу формування та супроводження інформаційних ресурсів УІАП ГУНП в Луганській області підполковника поліції ОСОБА_4 ; пояснення громадянки ОСОБА_5 ; пояснення громадянки ОСОБА_2 ; відеозапис та фотозображення, зроблені на власний телефон громадянкою ОСОБА_2 ; пояснення поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону № 4 УПП в Дніпропетровський області ДПП НПУ капрала поліції ОСОБА_6 ; пояснення поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону № 4 УПП в Дніпропетровській області ДПП НПУ капрала поліції ОСОБА_7 ; пояснення молодшого інспектора відділення охорони адмінбудинків центру забезпечення ГУНП в Луганській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 ; інформацію, копії матеріалів про адміністративні правопорушення (протоколів, складених у відношенні ОСОБА_8 ), відеозаписів з відеореєстраторів поліцейських УПП в Дніпропетровській області ДПП НПУ, які виїжджали на місце події 01 серпня 2025 року, отримані 16 серпня 2025 року у відповідь на запит від 04 серпня 2025 року № 14791/111/10/01-2025, а саме: відеозаписи з відеореєстратору наряду УПП № 471467 та відеореєстратору наряду УПП № 470858, рапорт поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону № 4 УПП в Дніпропетровський області ДПП НПУ капрала поліції Снісара Д.О., протокол про адміністративне правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП (серія ВАД № 725206), протокол серії АА № 101867 про адміністративне затримання за частинами статей 260-263 КУпАП, адміністративний протокол, складений за частиною першою статті 130 КУпАП, пояснення громадянки ОСОБА_2 , пояснення громадянки ОСОБА_5 , рапорт поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону № 4 УПП в Дніпропетровській області ДПП НПУ капрала поліції Усенка К.І., постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, (серія ЕНА № 5371830) за частиною першою статті 122 КУпАП; пояснення начальника відділення охорони адмінбудинків центру забезпечення ГУНП в Луганській області майор поліції Літаш А.В.; пояснення заступника начальника центру - начальника автотранспортного відділення центру забезпечення ГУНП в Луганській області підполковника поліції Афанасьєвського А.П.; пояснення начальника центру забезпечення ГУНП в Луганській області полковника поліції ОСОБА_9 ; документацію, надану центром забезпечення ГУНП в Луганській області, а саме: посадову інструкцію молодшого інспектора відділення охорони адмінбудинків Центру забезпечення ГУНП в Луганській області, службову характеристику на ОСОБА_1 , відомості ознайомлення особового складу ЦЗ ГУНП в Луганській області.
Із зібраних під час проведення службового розслідування матеріалів, дисциплінарною комісією ГУНП в Луганській області встановлено факт грубого порушення молодшим інспектором відділення охорони адмінбудинків центру забезпечення ГУНП в Луганській області старшим сержантом поліції ОСОБА_1 вимог пунктів 3, 4, 6, 11, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, пунктів 1, 2 частини першої статті 18, Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, порушення пунктів 3, 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, що виразилося у перешкоджанні виконання поліцейськими УПП в Дніпропетровській області ДПП НПУ своїх службових обов'язків, а саме невиконанні законних вимог поліцейських УПП в Дніпропетровській області ДПП НПУ щодо перебування на місці події, не коректної та нетактовної поведінки відносно поліцейських УПП в Дніпропетровській області ДПП НПУ, не поваги до честі і гідності поліцейських УПП в Дніпропетровській області ДПП НПУ, недотриманні норм професійної етики, що виразилося у висловлюванні на адресу поліцейських УПП в Дніпропетровській області ДПП НПУ погроз та нецензурної лайки, недотриманні субординації під час спілкування з поліцейськими, введення їх в оману, що виразилося у наданні інформації, що не відповідає дійсності, а саме наданні анкетних даних для перевірки, які не відповідають дійсності, неодноразових спроб уникнути відповідальності, не повідомлення поліцейським інформації щодо проходження служби в поліції та не пред'явленні службового посвідчення, що в цілому негативно впливає на імідж Національної поліції України та підриває її авторитет, а також порушення вимог пункту 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, що виразилось у неповідомленні за скороченим номером екстреного виклику поліції «102» про дорожньотранспортну пригоду за його участі.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність, зокрема ОСОБА_1 є позитивна службова характеристика. Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , не встановлено.
На підстави викладеного дисциплінарна комісія вважала: закінчити службове розслідування (пункт 1); відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, визнати такими, що знайшли своє підтвердження (пункт 2); за особисту недисциплінованість та порушення вимог пунктів 3, 4, 6, 11, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, пунктів 1, 2 частини першої статті 18, Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, порушення пунктів 3, 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, пропонує застосувати до старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0122373), молодшого інспектора відділення охорони адмінбудинків центру забезпечення ГУНП в Луганській області, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції (пункт 3).
Рапортом від 16 серпня 2025 року ОСОБА_1 інформував т.в.о начальника ГУНП в Луганській області Віталія Тарасова про перебування на лікарняному з 18 серпня 2025 року.
Згідно з інформаційною довідкою від 18 серпня 2025 року з електронної системи охорони здоров'я (медичний висновок про тимчасову непрацездатність) ОСОБА_1 в період з 18 по 20 серпня 2025 року перебував на лікарняному.
Відповідно до пункту 1 наказу ГУНП в Луганській області від 19 серпня 2025 року № 1012 «Про застосування дисциплінарного стягнення» за особисту недисциплінованість, порушення вимог пунктів 3, 4, 6, 11, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, порушення пунктів 3, 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, пункту 2.1. розділу 2 Посадової інструкції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , що виразилось у перешкоджанні виконанню поліцейським УПП в Дніпропетровській області ДПП ППУ своїх службових обов'язків, а саме невиконанні законних вимог поліцейських щодо заборони залишення місця події, некоректної та нетактовної поведінки, не поваги до честі і гідності поліцейських, не дотриманні норм професійної етики, що виразилось у висловлюванні на адресу поліцейських погроз та нецензурної лайки, введення в оману поліцейських, що виразилось у наданні інформації, що не відповідає дійсності, а саме наданні не своїх анкетних даних з метою намагання уникнення відповідальності, не повідомлення поліцейським УПП щодо проходження служби в поліції та не пред'явленні службового посвідчення поліцейського, що негативно впливає на імідж Національної поліції України, підриває її авторитет в суспільстві та державі в умовах воєнного стану, старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0122373), молодшого інспектора відділення охорони адмінбудинків центру забезпечення ГУНП в Луганській області, наказано звільнити із служби в поліції.
Згідно з наказом ГУНП в Луганській області від 19 серпня 2025 року № 218 о/с ОСОБА_1 , молодшого інспектора відділення охорони адмінбудинків центру забезпечення ГУНП в Луганській області, з 21 серпня 2025 року звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Відповідно до довідки ГУНП в Луганській області від 20 серпня 2025 року № 229/111/22/2025 ОСОБА_1 за період з 01 по 21 серпня 2025 року нараховано та виплачено при звільненні таке грошове забезпечення: посадовий оклад у сумі 1219,35 грн, оклад за спеціальним військовим званням - 677,42 грн, надбавка за вислугу років - 948,39 грн, надбавка за спеціальні умови проходження служби - 1138,06 грн, премія - 0 грн, індексація - 90,25 грн, нічні - 205,43 грн, компенсація відпустки (77 днів) - 10223,60 грн, усього нараховано - 14502,50 грн, утримано: проф.внески - 42,79 грн, військовий збір - 725,12 грн, речове майно - 5807,68 грн, ПДФО - 2610,45 грн, компенсація ПДФО - 2610,45 грн, всього утримано - 6575,59 грн, належить до сплати - 7926,91 грн.
Листом від 21 серпня 2025 року № 15095/111/19/01-2025 ГУНП в Луганській області інформовано позивача, що наказом ГУНП в Луганській області від 19 серпня 2025 року № 218 о/с, відповідно до пункту 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», його з 21 серпня 2025 року звільнено зі служби в поліції. У зв'язку з чим направлено на його адресу копію наказу про застосування дисциплінарного стягнення, копію наказу про звільнення, довідку про остаточний розрахунок при звільненні. Додатково інформовано про необхідність та строки подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також, що для отримання трудової книжки необхідно прибути за адресою: АДРЕСА_3 .
Лист разом з доданими до нього документами 21 серпня 2025 року направлено ОСОБА_1 через месенджер та поштовим відправленням. Поштове відправлення повернулося без вручення із зазначенням причини повернення - за закінченням терміну зберігання.
З матеріалами службового розслідування представник позивача - адвокат Луковенко А.А. ознайомився 28 серпня 2025 року, що підтверджено відповідною розпискою.
Згідно із власноруч складеною розпискою позивач 22 жовтня 2025 року отримав дублікат трудової книжки.
Також судом установлено, що ГУНП в Луганській області направлено начальникові ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлення від 21 серпня 2025 року № 15096/111/19/01-2025 про зміну облікових даних ОСОБА_1
ГУНП в Луганській області 20 серпня 2025 року отримано від представника позивача - адвоката Луковенка А.А. повідомлення, що ОСОБА_1 мобілізовано до лав ЗСУ на підставі Указу Президента України № 69/2022 про загальну мобілізацію. Наразі ОСОБА_1 проходить службу в військовій частині НОМЕР_3 . Витяг з наказу про призначення на посаду в військовій частині НОМЕР_3 буде спрямовано додатково. Просив звільнити ОСОБА_1 від виконання обов'язків із збереженням місця роботи та посади на час проходження військової служби відповідно до положення статті 19 КЗпП України та надати відповідь на цей лист на адресу електронної пошти.
Листом від 27 серпня 2025 року № 15210/111/19/05-2025, направленим на адресу електронної пошти представника позивача, ГУНП в Луганській області повідомило про результати розгляду листа про звільнення ОСОБА_1 від виконання обов'язків із збереженням місця служби на час проходження військової служби відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України. Вказано, що на теперішній час до ГУНП в Луганській області витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_3 щодо мобілізації ОСОБА_1 до лав ЗСУ не надходив. Одночасно інформовано, що наказом ГУНП в Луганській області від 19 серпня 2025 року № 1012 «Про застосування дисциплінарного стягнення» до старшого сержанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення із служби в поліції; наказом ГУНП в Луганській області від 19 серпня 2025 року № 218 о/с, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», останнього звільнено зі служби в поліції за ст. 77 ч. 1 п. 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), з 21.08.2025, про що останнього проінформовано у встановленому порядку.
Згідно з витягом з наказу військової частини НОМЕР_3 від 20 серпня 2020 року № 237 ОСОБА_1 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період відповідно до Указу Президента України від 15.04.2025 № 236/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»; призначений на посаду майстра відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_3 ; з 20 серпня 2025 року зарахований до особового складу військової частини та на всі види забезпечення.
Згідно з довідкою ГУНП в Луганській області від 30 жовтня 2025 року № 2859/111/19-2025 ОСОБА_1 , на підставі заяви ГУНП в Луганській області про бронювання № 20250317-810458, заброньований 17 березня 2025 року. З 21 серпня 2025 року, у зв'язку зі звільненням зі служби в поліції, на підставі заяви ГУНП в Луганській області № 20250821-95252 про анулювання бронювання, ОСОБА_1 бронювання анульовано.
ГУНП в Луганській області звернулося до ІНФОРМАЦІЯ_1 листом від 19 вересня 2025 року № 15586/111/28/01-2025, в якому зазначило, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 20 серпня 2025 року № 237 ОСОБА_10 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації. Проте станом на 20 серпня 2025 року ОСОБА_1 перебував на службі в ГУНП в Луганській області та відповідно до вимог Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» був заброньований за Головним управлінням. Лише 21 серпня 2025 року ОСОБА_1 звільнений з лав Національної поліції України, про що надіслано повідомлення про зміну облікових даних від 21 серпня 2025 року № 15096/111/19/01-2025 та відповідно бронювання відносно останнього анульовано. Статтею 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» закріплений перелік категорій громадян, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Серед них є заброньовані працівники підприємств, установ та організацій. Отже, законом фактично встановлена імперативна заборона на мобілізацію заброньованих працівників. Тобто навіть у разі згоди таких осіб на призов, прийняття їх на службу не можливо та суперечить діючому законодавству. Тому просили привести у відповідність до вимог діючого законодавства призов ОСОБА_1 та розглянути можливість внесення змін до наказу від 20 серпня 2025 року № 237 в частині призову ОСОБА_1 саме з 22 серпня 2025 року, тобто з часу анулювання бронювання за ГУНП в Луганській області, а також повідомити підстави призову заброньованого працівника.
На час розгляду справи відповідь на цей лист ГУНП в Луганській області не отримана.
Копії всіх вищеописаних доказів наявні в матеріалах справи.
Також представником позивача в матеріали справи надано копію постанови Соборного районного суду міста Дніпра від 10 жовтня 2025 року у справі № 201/10225/25 про адміністративне правопорушення, згідно з якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП. Згідно з відміткою постанова суду не набрала законної сили.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною шостою статті 43 Конституції України визначено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Статтею 65 Конституції України установлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Згідно з частинами першою, другою статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України». Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України (частина третя статті 59 Закону № 580-VIII).
Відповідно до частини першої статті 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:
«Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Частинами другою, третьою статті 77 Закону № 580-VIII визначено, що днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.
Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
У частині третій статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України (пункт 1); поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень (пункт 3); безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону (пункт 4); утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України (пункт 6); утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини (пункт 7); поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень (пункт 11); сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції (пункт 13).
У частині шостій статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що під час виконання службових обов'язків поліцейський має право: на повагу до своєї особистості, коректне ставлення з боку керівників, колег та інших осіб (пункт 1); ознайомлюватися з матеріалами особової справи, висновками службового розслідування, що проводиться стосовно нього, а також долучати до нього свої пояснення (пункт 7); робити копії матеріалів особової справи, висновків службового розслідування за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами (пункт 8); на правничу допомогу та захист своїх прав під час розгляду скарг або під час проведення службових розслідувань (пункт 10).
Відповідно до статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків (частина перша статті 13 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до частини другої статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
Згідно із частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до частин першої-четвертої, шостої, десятої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії (частина перша статті 15 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до частини другої статті 15 Дисциплінарного статуту дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування.
За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку (частина п'ятнадцята статті 15 Дисциплінарного статуту).
Згідно із частинами першою, другою, четвертою статті 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.
У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів.
Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Відповідно до частини першої статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Згідно із частиною другою статті 18 Дисциплінарного статуту поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.
У разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для надання пояснень. Виклик для надання пояснень надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі (частина шоста статті 18 Дисциплінарного статуту).
Виклик про надання пояснень надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії (частина сьома статті 18 Дисциплінарного статуту).
У висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку (частина перша статті 19 Дисциплінарного статуту).
Приписами частин третьої та восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту закріплено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія та керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Згідно з частиною першою, третьою статті 21 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.
Відповідно до частини третьої, четвертої статті 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.
Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.
Згідно з частиною першою статті 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.
Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа) (абзац перший частини другої статті 26 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 26 Дисциплінарного статуту службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів.
За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, висновок не складається, а обставини вчинення дисциплінарного проступку відображаються в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або в довідці про відсутність в діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку (частина п'ята статті 26 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до абзацу першого частини шостої статті 26 Дисциплінарного статуту службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування.
Згідно із частиною першою статті 27 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов'язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.
Відповідно до абзаців першого-другого, четвертого частини другої статті 27 Дисциплінарного статуту у разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов'язана викликати його для надання пояснень. Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв'язком чи з використанням електронної комунікації.
За наявної можливості надсилання виклику поштовим зв'язком здійснюється рекомендованим листом на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі.
Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше однієї доби для прибуття за вказаною у виклику адресою.
Виклик, надісланий з використанням електронної комунікації, вважається таким, що отриманий поліцейським, на другий день з дня його відправлення (абзац другий частини третьої статті 27 Дисциплінарного статуту).
Якщо поліцейський, викликаний уповноваженою особою у визначеному цією статтею порядку, не з'явився та не повідомив про наявність поважних причин свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень, про що уповноваженою особою складається акт (абзац третій частини третьої статті 27 Дисциплінарного статуту).
Частиною першою статті 29 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно з частиною першою статті 30 Дисциплінарного статуту у разі відсутності поліцейського, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності, без поважних причин на службі копія наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення надсилається поштовим зв'язком (у разі можливості) на адресу місця проживання, зазначену в його особовій справі, або з використанням електронної комунікації за контактними даними, які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.
Доведення до поліцейського, який відсутній на службі без поважних причин, наказу про виконання застосованого до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади або звільнення зі служби в поліції, здійснюється в порядку, визначеному цією статтею (абзац перший частини третьої статті 30 Дисциплінарного статуту).
Правила етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 06.12.2016 за № 1576/29706, є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей. Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування. Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.
У пункті 3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських визначено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику та допускати дискримінацію в будь-якій формі.
Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об'єктивним (пункт 4 Правил етичної поведінки поліцейських).
У пункті 2.1 розділу 2 Посадової інструкції молодшого інспектора відділення охорони адмінбудинків Центру забезпечення ГУНП в Луганській області, затвердженої начальником ЦЗ ГУНП в Луганській області 20 березня 2023 року, визначено, що молодший інспектор ВОА ЦЗ ГУНП повинен дотримуватись Правил етичної поведінки поліцейських, зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, постійно вдосконалювати організацію своєї роботи та підвищувати професійну кваліфікацію, не допускати у своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.
Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Частиною третьою статті 40 КЗпП України визначено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Згідно із частиною третьою статті 119 КЗпП України за працівниками, направленими для проходження базової військової служби, призваними на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Гарантії, визначені у частині третій цієї статті, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров'я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, відповідних підрозділах розвідувальних органів України після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими (частина четверта статті 119 КЗпП України).
Відповідно до частини п'ятої статті 119 КЗпП України гарантії, визначені у частині третій цієї статті, не поширюються на осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, а в частині збереження місця роботи, посади - також на осіб, які займали виборні посади в органах місцевого самоврядування та строк повноважень яких закінчився.
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі - Указ № 64/202), затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому, Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024, від 28.10.2024 № 740/2024, від 14.01.2025 № 26/2025, від 15.04.2025 № 235/2025, від 14.07.2025 № 478/2025, від 20.10.2025 № 793/2025 продовжено строк дії воєнного стану в Україні.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Згідно з вказаним Указом, мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
У подальшому, Указами Президента України продовжено строк проведення загальної мобілізації.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України від 21.10.1993 № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За визначеннями, наведеними у абзацах четвертому, п'ятому статті 1 Закону № 3543-XII:
мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.
Бронювання військовозобов'язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період (стаття 24 Закону № 3543-XII).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 25 Закон № 3543-XII бронюванню підлягають військовозобов'язані, які працюють або проходять службу: в органах державної влади, інших державних органах, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, органах прокуратури, Бюро економічної безпеки України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Державній кримінально-виконавчій службі України, Службі судової охорони, в судах, установах системи правосуддя та органах досудового розслідування (крім військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цієї частини), а також на штатних посадах патронатних служб державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України.
Воєнний стан, у розумінні положень статті 1 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 1 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.
Частиною другою статті 39 Закону № 2232-XII передбачено, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 КЗпП України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту», частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», частиною другою статті 46 Закону України «Про вищу освіту».
Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків і причинного зв'язку між ним та дією (бездіяльністю) порушника дисципліни, свідоме допущення настання несприятливих наслідків унаслідок вчинення поліцейським певних дій чи бездіяльності.
Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого вирішується питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому таке рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду дисциплінарного стягнення.
Отже, службовим розслідуванням має бути встановлено, зокрема, наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) воно було призначено.
У свою чергу адміністративний суд, не втручаючись у дискреційні повноваження керівника щодо притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності, у відповідності із вимогами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України має перевірити, чи прийнято таке рішення із дотриманням визначених цією нормою критеріїв, а саме: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд перевіряє рішення керівника про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності на відповідність вищевказаним критеріям виключно з огляду на зміст оскаржуваного наказу, а також на висновок службового розслідування.
Суд зауважує, що службова дисципліна полягає у дотриманні (виконанні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими актами передбачені. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного поліцейського, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників. Обов'язок дотримуватися етичних, правових і службово-дисциплінарних норм поведінки, загальнолюдських цінностей, які спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству, є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від посади, звання та його місцеперебування. Протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 07 липня 2022 року в справі № 460/5545/20.
З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2018 року в справі № 815/4463/17 зазначив, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
З вищеописаних доказів судом установлено, що дисциплінарною комісією ГУНП в Луганській області в ході службового розслідування установлено, що 01 серпня 2025 року під час складення щодо ОСОБА_1 протоколів про вчинення адміністративних правопорушень ним створювалися перешкоди у виконанні поліцейським УПП в Дніпропетровській області ДПП НПУ своїх службових обов'язків, що виразилися у невиконанні законних вимог поліцейських щодо заборони залишення місця події, некоректної та нетактовної поведінки, не поваги до честі і гідності поліцейських, не дотриманні норм професійної етики, що виразилось у висловлюванні на адресу поліцейських погроз та нецензурної лайки, введення в оману поліцейських, що виразилось у наданні інформації, що не відповідає дійсності, а саме наданні не своїх анкетних даних з метою намагання уникнення відповідальності, не повідомлення поліцейським УПП щодо проходження служби в поліції та не пред'явленні службового посвідчення поліцейського, що негативно вплинуло на імідж Національної поліції України, підірвало її авторитет у суспільстві та державі в умовах воєнного стану.
У свої поясненнях, відібраних членом дисциплінарної комісії 13 серпня 2025 року, ОСОБА_1 заперечував факт вчинення ним дисциплінарного проступку.
Однак, як слідує з висновку службового розслідування, іншими зібраними в ході службового розслідування доказами, зокрема: поясненнями заступника начальника управління-начальника відділу формування та супроводження інформаційних ресурсів УІАП ГУНП в Луганській області ОСОБА_4 , поясненнями громадянок ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , поясненнями поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону № 4 УПП в Дніпропетровській області ДПП НПУ капрала поліції ОСОБА_7 , поліцейського взводу № 2 роти № 3 батальйону № 4 УПП в Дніпропетровській області капрала поліції ОСОБА_6 , відеозаписами з бодікамер поліцейських УПП Дніпропетровської області, такі твердження позивача спростовані.
З описаних у висновку службового розслідування доказів дисциплінарна комісія дійшла висновку про доведеність допущення ОСОБА_1 порушень вимог пунктів 3, 4, 6, 11, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, пунктів 3, 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179.
Суд погоджується з твердженнями відповідача, що вищенаведений зміст пунктів 3, 4, 6, 11, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, пунктів 3, 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, зобов'язував позивача, як працівника поліції, в першу чергу сприяти іншим поліцейським у з'ясуванні усіх обставин події. Якщо позивач стверджував, що не керував транспортним засобом Опель з номерним знаком НОМЕР_4 , то він мав повідомити поліцейським відомі йому обставини, хто ж власне був за кермом транспортного засобу, який належить його дружині, зазначити обставини події за участі громадянки ОСОБА_11 .. Натомість ОСОБА_1 з незрозумілих підстав не сприяв іншим поліцейським у з'ясуванні усіх обставин, почав приховувати своє прізвище та дату народження. Тобто ОСОБА_1 , як працівник поліції мав представитись працівникам поліції, повідомити про обставин, які йому відомі, та всіляко сприяти поліцейським у з'ясуванні обставин події. Чого ним фактично не зроблено. Тому матеріалами службового розслідування у повній мірі підтверджено наявність в діях позивача порушення норм професійної етики поліцейського.
Щодо посилання представника відповідача, що висновок дисциплінарної комісії про наявність в діях позивача дисциплінарного проступку повністю узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 806/2557/17, від 19 травня 2022 року у справі № 480/4079/18, від 29 лютого 2024 року у справі № 420/13121/22, від 13 березня 2025 року у справі № 620/10864/23, що відмова поліцейського від проходження огляду на стан сп'яніння під час з'ясування обставин порушення ПДР або ДТП по суті є порушенням службової дисципліни та скоєнням дисциплінарного проступку, то судом вони відхиляються з огляду на зміст наказу ГУНП в Луганській області від 19 серпня 2025 року № 1012 з описом допущеного позивачем дисциплінарного проступку та висновки службового розслідування, які вказують, що відмова позивача у проходженні медичного огляду на стан сп'яніння не стала підставою для висновку про вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
У свою чергу, ОСОБА_1 на спростування установлених дисциплінарною комісією в ході службового розслідування обставин жодних доказів не надано, як комісії під час службового розслідування, так і суду під час розгляду справи.
Позивач заперечує факт вчинення ним дисциплінарного проступку виключно незаконністю складання відносно нього протоколу від 01 серпня 2025 року серії ВАД № 725206 за порушення вимог статті 185 КУпАП та протоколу від 01 серпня 2025 року серії ЕПР № 409506 за порушення вимог частини 1 статті 130 КУпАП.
Проте суд відхиляє такі твердження позивача як безпідставні та погоджується з твердженнями відповідача, що зміст висновку службового розслідування вказує, що дисциплінарною комісією не надавалася оцінка факту можливого скоєння позивачем правопорушень, передбачених статтями 122, 130, 185 КУпАП, а здійснювалася оцінка поведінки ОСОБА_1 під час складання цих протоколів, його співпраці та манері спілкування при цьому з іншими працівниками поліції - працівниками УПП в Дніпропетровській області.
Також суд критично оцінює посилання на обставини закриття Соборним районним судому міста Дніпра провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтею 185 КУпАП на підставі частини першої статті 247 КУпАП, за відсутності складу адміністративного правопорушення, оскільки, як встановлено судом, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності не з підстав притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, а з підстав порушення службової дисципліни, вимог Дисциплінарного статуту, Присяги та Правил етичної поведінки поліцейських.
Відсутність адміністративного притягнення до відповідальності позивача не спростовує наявності в його діях дисциплінарного проступку, за який в порядку Дисциплінарного статуту відповідач має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів Національної поліції, який входить до його компетенції.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 816/1534/16, від 13 жовтня 2020 року у справі № 805/3079/17-а, від 06 березня 2019 року у справі № 816/1534/16, від 26 листопада 2020 року у справі № 580/1415/19, від 29 червня 2021 року у справі № 826/7187/17, від 24 вересня 2020 року у справі № 420/602/19, від 28 листопада 2019 року у справі № 120/860/19-а, від 03 лютого 2021 року у справі № 822/1175/17, від 29 червня 2021 року у справі № 826/7187/17 та підлягає застосуванню до вирішення спірних правовідносин.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що встановлені під час службового розслідування обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку, знайшли своє підтвердження й під час розгляду цієї справи судом, тому у відповідача були підстави для застосування дисциплінарного стягнення.
Твердження позивача про відсутність достатніх і належних доказів порушення ним службової дисципліни - вчинення дисциплінарного проступку, є безпідставними, оскільки, як вже вище вказано, такі обставини підтверджені висновком службового розслідування, який складений на підставі обставин, підтверджених відповідними доказами.
Оскільки позивачем суду не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про порушення відповідачем порядку проведення службового розслідування, та не встановлено таких обставин й під час розгляду даної справи, суд дійшов висновку, що відповідачем у повній мірі дотриманий порядок проведення службового розслідування.
Що стосується тверджень позивача щодо неврахування відповідачем під час визначення виду стягнення характеру проступку, обставин, що пом'якшують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, то вони не відповідають дійсності, оскільки всі вказані обставини знайшли своє відображення у висновку службового розслідування, відповідно, й враховані керівником під час визначення виду дисциплінарного стягнення.
Що стосується тверджень позивача щодо суворості обраного керівником ГУНП в Луганській області виду покарання (дисциплінарного стягнення), суд вважає за необхідне зазначити, що Дисциплінарний статут не визначає послідовності чи черговості накладення стягнень за ступенем їх суворості, не пов'язує вид дисциплінарного стягнення з тяжкістю вчиненого дисциплінарного проступку. Єдине застереження щодо суворості дисциплінарного стягнення, яке містить Дисциплінарний статут, стосується випадку притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення і вчинив дисциплінарний проступок (частина дванадцята статті 19 Статуту).
Відсутність такої черговості чи послідовності у виборі виду стягнення, наділяє керівника правом самостійно визначити вид стягнення в залежності від конкретних обставин дисциплінарного проступку.
Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення. Дискреційне право органу обумовлене певною свободою (вільним адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Отже, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов'язків тощо.
Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в НП України є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 07 березня 2019 року у справі № 819/736/18, від 19 травня 2022 року у справі № 480/4079/18, від 07 липня 2022 року у справі № 460/5545/20.
У свою чергу, як вже вище вказано, судом з висновку службового розслідування встановлено, що вид дисциплінарного стягнення визначений позивачу, з урахуванням всіх обставин, що мали значення для прийняття цього рішення, зокрема з урахуванням даних, що характеризують особу позивача з позитивного боку, його попередньої поведінки, ставлення до службових обов'язків, тобто з урахуванням обставин, що пом'якшують відповідальність позивача.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що при прийнятті рішення про накладення на позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, а саме звільнення зі служби в поліції, відповідач діяв обґрунтовано, в порядку, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.
Підсумовуючи все вище вказане, суд дійшов висновку, що ГУНП в Луганській області на позивача правомірно накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції у зв'язку із вчиненням ним дисциплінарного проступку, тому у суду відсутні підстави для скасування наказу від 19 серпня 2025 року № 1012 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Що стосується тверджень про протиправність реалізації дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції за наказом від 19 серпня 2025 року № 218 о/с в період тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 , то такі твердження не відповідають фактичним обставинам справи.
Так судом установлено, що позивач в період з 18 по 20 серпня 2025 року перебував на лікарняному, що підтверджено наданим в матеріали справи медичним висновком від 18 серпня 2025 року № 1111-7Т68-АВТ4-6Р28.
У наказі від 19 серпня 2025 року № 218 о/с визначено звільнити позивача зі служби в поліції з 21 серпня 2025 року, що вказує на те, що дисциплінарне стягнення відповідно до частини четвертої статті 22 Дисциплінарного статуту виконано (реалізоване) відповідачем після закінчення тимчасової непрацездатності позивача.
Проте судом установлено, що реалізація накладеного на позивача наказом від 19 серпня 2025 року № 1012 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції шляхом видання наказу від 19 серпня 2025 року № 218 о/с здійснена відповідачем вже після призову ОСОБА_1 на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період відповідно до Указу Президента України від 15.04.2025 № 236/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», що підтверджено витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 20 серпня 2025 року № 237, згідно з яким ОСОБА_1 з 20 серпня 2025 року зарахований до особового складу військової частини та на всі види забезпечення.
На основі аналізу наведених вище положень частини другої статті 39 Закону № 2232-XII та частини третьої статті 119 КЗпП України висновується, що передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП України гарантії щодо збереження місця роботи, посади поширюються на працівника з дня прийняття його на військову службу під час дії воєнного стану.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 березня 2025 року у справі № 280/7366/23 та підтримана у постанові від 17 квітня 2025 року у справі № 440/4057/23.
Суд уважає, що гарантії, встановлені частиною третьою статті 119 КЗпП України, спрямовані на забезпечення права громадян на працю та її оплату, які повинні виконати свій конституційний обов'язок захисту Батьківщини.
Отже з моменту призову (прийняття) на військову службу, за громадянами України, які були призвані (прийняті) на військову службу під час мобілізації на строк до її закінчення зберігаються місце роботи та посада на підприємстві, установі, організації, незалежно від підпорядкування та форми власності, у яких вони працювали на час призову.
Тобто, установлені в частині третій статті 119 КЗпП України гарантії унеможливлюють звільнення працівника, призваного (прийнятого) на військову службу під час мобілізації, на особливий період, з ініціативи роботодавця з будь-яких підстав.
Так, згідно з положеннями частини другої статті 77 Закону № 580-VIII днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
У свою чергу відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби є день зарахування до списків особового складу військової частини.
Отже, з матеріалів справи судом установлено, що днем початку проходження ОСОБА_1 військової служби є 20 серпня 2025 року, а днем звільнення зі служби в поліції визначено 21 серпня 2025 року.
У наказі командира військової частини НОМЕР_3 від 20 серпня 2025 року № 237 вказано, що ОСОБА_1 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період відповідно до Указу Президента України від 15.04.2025 № 236/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», тому на нього з 20 серпня 2025 року поширюються установлені в частині третій статті 119 КЗпП України гарантії, зокрема, в частині збереження на період проходження військової служби місця роботи та посади в ГУНП в Луганській області.
Доводи представника відповідача щодо порушення процедури призову позивача на військову службу, оскільки останній відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 23 Закону № 3543-ХІІ не підлягав призову на військову службу під час мобілізації як військовозобов'язаний, що заброньований за ГУНП в Луганській області з 17 березня 2025 року, не надходження до ГУНП в Луганській області наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 20 серпня 2025 року № 237 щодо мобілізації позивача, а також, що мобілізація позивача, здійснена за його заявою від 20 серпня 2025 року з метою уникнення дисциплінарної відповідальності, не змінюють установлених судом обставин та не позбавляють позивача гарантій, визначених у частині третій статті 119 КЗпП України.
Судом з огляду на наведені положення частини другої статті 77 Закону № 580-VIII, частин третьої, четвертої статті 22 Дисциплінарного статуту відхиляються як безпідставні твердження відповідача, що днем реалізації накладеного на позивача наказом від 19 серпня 2025 року № 1012 дисциплінарного стягнення є дата видання наказу № 218 о/с - 19 серпня 2025 року, оскільки такою датою є дата, визначена в наказі про звільнення, - 21 серпня 2025 року. Цей день є наступним за днем прийняття позивача на військову службу під час дії воєнного стану, тобто коли на позивача вже поширювалися гарантії щодо збереження місця роботи та посади.
За таких обставин, ураховуючи положення частини третьої статті 119 КЗпП України, суд дійшов висновку, що ГУНП в Луганській області не мало законних підстав для реалізації накладеного на позивача наказом від 19 серпня 2025 року № 1012 «Про застосування дисциплінарного стягнення» дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з військової служби після призову позивача на військову службу під час мобілізації, дії особливого періоду та звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, а тому наказ від 19 серпня 2025 року № 218 о/с є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Наслідком визнання протиправним та скасування наказу ГУНП в Луганській області від 19 серпня 2025 року № 218 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції є зобов'язання відповідача поновити позивача на посаді молодшого інспектора відділення охорони адмінбудинків центру забезпечення Головного управління Національної поліції в Луганській області, а також його увільнення від виконання обов'язків по цій посаді на період на час проходження військової служби на період з 20 серпня 2025 року із збереженням посади та місця роботи.
Тобто позовні вимоги в цій частині є також обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При цьому, суд вважає, що призов позивача на військову службу та визначені у частині третій статті 119 КЗпП України гарантії жодним чином не свідчать про протиправність прийнятого ГУНП в Луганській області наказу від 19 серпня 2025 року № 1012 щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за допущений останнім дисциплінарний проступок, тому не може бути підставою для його скасування.
Відповідно, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї вимоги.
Також суд зазначає, що частиною другою статті 235 КЗпП України визначений обов'язок суду одночасно із вирішенням трудового спору про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника прийняти рішення про виплату останньому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Проте особливістю цієї справи є те, що до 21 серпня 2025 року включно позивач був забезпечений грошовим забезпеченням ГУНП в Луганській області, а з 20 серпня 2025 року - військовою частиною НОМЕР_3 .
Оскільки внаслідок внесених до частини третьої статті 119 КЗпП України змін за Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» відпав обов'язок роботодавця щодо збереження середнього заробітку, суд дійшов висновку про відсутність у позивача права на отримання середнього заробітку за службу в поліції з 20 серпня 2025 року та, відповідно, середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до положень частини другої статті 235 КЗпП України.
Що стосується інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. Виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
Вказані вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Підсумовуючи все вище наведене, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений та не сплачував його при зверненні до суду з цим позовом.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління національної поліції в Луганській області (місцезнаходження: 93406, Луганська область, місто Сіверськодонецьк, вулиця Сірика Дмитра, будинок 1, код ЄДРПОУ 40108845) про визнання протиправним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення, визнання протиправним та скасування наказу про звільнення зі служби, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління національної поліції в Луганській області від 19 серпня 2025 року № 218 о/с в частині звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , молодшого інспектора відділення охорони адмінбудинків Центру забезпечення Головного управління Національної поліції в Луганській області, зі служби в поліції на підставі пункту 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 21 серпня 2025 року.
Поновити ОСОБА_1 на посаді молодшого інспектора відділення охорони адмінбудинків центру забезпечення Головного управління Національної поліції в Луганській області з 22 серпня 2025 року.
Зобов'язати Головне управління національної поліції в Луганській області увільнити ОСОБА_1 від виконання посадових обов'язків молодшого інспектора відділення охорони адмінбудинків Центру забезпечення Головного управління Національної поліції в Луганській області на час проходження військової служби на період з 20 серпня 2025 року із збереженням посади та місця роботи.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді молодшого інспектора відділення охорони адмінбудинків Центру забезпечення Головного управління Національної поліції в Луганській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова