Іменем України
22 грудня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1936/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Хорошилова Івана Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
03.10.2025 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Хорошилова Івана Сергійовича (далі представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), відповідно до якої позивач, з урахуванням уточнення просить суд:
визнати протиправними дії командира військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у затвердженні рапорту позивача № 25544 від 17.09.2025 про звільнення з військової служби, викладені в листі від 24.09.2025 № 15832;
визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт - лист командира військової частини НОМЕР_1 від 24.09.2025 № 15832 про відмову у затвердженні рапорту;
зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт позивача № 25544 від 17.09.2025 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з урахуванням висновків суду в цій справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 з 22.01.2022 строком на 3 роки (наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 189 від 06.07.2022). Строк дії контракту закінчився 21.01.2025.
17 вересня 2025 року позивач подав рапорт № 25544 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII), у зв'язку із закінченням строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, та відсутністю бажання продовжувати військову службу.
Командиром військової частини НОМЕР_1 відмовлено у затвердженні рапорту рішенням від 24.09.2025 № 15832, мотивуючи це тим, що контракт продовжено на період дії воєнного стану відповідно до абзацу 2 пункту 1 контракту від 05.03.2022, частини 3 статті 23 Закону України № 2232-XII та пункту 34 Положення про проходження військової служби у Збройних Силах України (затвердженого Указом Президента України № 248/2008).
Позивач вважає відмову протиправною, внаслідок чого звернувся до суду.
Ухвалою суду від 13 жовтня 2025 року позовну заяву адвоката Хорошилова Івана Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, залишено без руху.
Ухвалою суду від 22.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач позов не визнав, про що 06.11.2025 надав відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначив таке.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.07.2022 № 189 нижчепойменованих військовослужбовців вважати такими, що прибули до складу сил і засобів, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, з метою виконання службових (бойових) завдань в оперативно-тактичному угрупованні « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а саме: вважати такими, що зараховані до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 : старшого солдата ОСОБА_1 , військовослужбовця за контрактом, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 06 липня 2022 року зарахувати до списків особового складу та на всі види забезпечення. Призначити на посаду номера обслуги з самохідної артилерійської гармати 2 самохідно-артилерійського взводу 6 самохідно-артилерійської батареї 2 самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , ВОС - 134533А (2787), і вважати таким, що з 06 липня 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків з посадовим окладом 2730 гривень на місяць, шпк «солдат». Зарахувати на продовольче забезпечення з 07 липня 2022 року. Відповідно до вимог наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, рішення Міністра оборони України від 27.01.2021 №248/612, виплачувати: надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислуги років; щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 247% посадового окладу.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.08.2025 року № 221 нижчепойменованих військовослужбовців, які проходять військову службу на посадах рядового та старшинського складу, увільнити від займаних посад і призначити: старшого солдата ОСОБА_1 , водія-електрика відділення управління штабу дивізіону взводу управління 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , призначеного на посаду водія-електрика відділення управління штабу дивізіону взводу управління самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , ВОС 790058А, (індекс посади НОМЕР_2 ) і вважати таким, що з 31 липня 2025 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з тарифним розрядом 5, шпк «солдат». Відповідно до вимог наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, виплачувати: надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислуги років; щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 523% посадового окладу.
Згідно із частиною 7 статті 26 Закону №2232-XII, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення).
За наявності передбачених законом підстав звільнення можливо на будь-якому етапі проходження військової служби.
Відповідно до положень чинного законодавства, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорт та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах на звільнення з військової служби зазначаються: 1) підстави звільнення з військової служби; 2) думка військовослужбовця щодо бажання/небажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; 3) районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 контракту від 05.03.2022, укладеного між військовослужбовцем, старшим солдатом ОСОБА_1 та військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , військовослужбовець ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання проходити військову службу у Збройних Силах протягом строку Контракту, а в разі настання особливого періоду понад установлений строк контракту.
Відповідно до листа Верховного Суду України від 13.07.2018 р. № 60-1543/0/2-18 особливий період діє в Україні з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
По теперішній час, Президент України рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.
На підставі викладеного, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій згідно посвідчення серії НОМЕР_4 , проходить військову службу, що підтверджується документами, виданими на ім'я позивача та довідкою військової частини НОМЕР_1 від 22.01.2024 № 1344.
Між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 21.01.2022 було укладено Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб рядового складу, який у відповідності до пункту 11 набирає чинності з 05.03.2022.
Пунктом 3 Контракту визначено, що цей Контракт є строковим та укладається відповідно до строків, встановлених законодавством, за погодженням сторін на 3 роки.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.07.2022 № 189 вважається таким, що зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_1 , військовослужбовець за контрактом, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 06 липня 2022 року зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення. Призначений на посаду номера обслуги з самохідної артилерійської гармати 2 самохідно-артилерійського взводу 6 самохідно-артилерійської батареї 2 самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , ВОС - 134533А (2787), і вважається таким, що з 06 липня 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків з посадовим окладом 2730 гривень на місяць, шпк «солдат». Зарахований на продовольче забезпечення з 07 липня 2022 року.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.08.2025 № 221 увільнено від займаної посади та призначено старшого солдата ОСОБА_1 , водія-електрика відділення управління штабу дивізіону взводу управління 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , на посаду водія-електрика відділення управління штабу дивізіону взводу управління самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , ВОС 790058А, (індекс посади НОМЕР_2 ), який вважається таким, що з 31 липня 2025 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з тарифним розрядом 5, шпк «солдат».
Отже, позивач перебуває на військовій службі за контрактом, укладним 21.01.2022 та зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 з 06.07.2022.
20.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до командира взводу управління із рапортом №25544 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII, у зв'язку із закінченням строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, та відсутністю бажання продовжувати військову службу. До вказаного рапорту позивачем було долучено копії: контракту, довідки ІПН, паспорта, військового квитка, посвідчення УБД.
Листом від 24.09.2025 № 15832 командира військової частини НОМЕР_1 рапорт позивача не затверджено та повернуто ОСОБА_1 з підстав того, що відповідно до абзацу 2 пункту 1 Контракту від 05.03.2022, військовослужбовець ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання проходити військову службу у Збройних Силах протягом строку Контракту, а в разі настання особливого періоду понад установлений строк контракту.
Не погоджуючись із діями відповідача та рішенням, викладеним в листі від 24.09.2025 № 15832 командира військової частини НОМЕР_1 , позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232 в редакції, станом на час набрання чинності Контракту).
Статтею 1 Закону № 2232 регламентовано, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
За змістом частини другої статті 1 Закону № 2232 військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 2232 військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною п'ятою цієї ж статті передбачено, що від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Стаття 26 Закону № 2232 визначає підстави звільнення з військової служби.
Так, частиною четвертою цієї статті передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:
2) під час дії воєнного стану:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку;
в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання.
Згідно з приписами частини п'ятої статті 26 Закону № 2232 визначено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на різних підставах, які розділено на три умови, а саме: у мирний час, під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації), а також з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації.
Так, за приписами підпунктів «а» пунктів 1 та 2 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232 контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту лише у мирний час та під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації).
У свою чергу, за приписами пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232 визначено наступні підстави за яких контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку;
в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання.
Між тим, приписи пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232 (в редакції на час звернення позивача з рапортом від 20.09.2025) визначали, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану (підпункт «ж») у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.
Тобто приписами підпункту «ж» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232 закріплено, що звільнення з військової служби за закінченням строку контракту, може бути лише у випадку, коли такий контракт укладено під час дії воєнного стану.
З наведеного вбачається, що під час проведення мобілізації та дії воєнного стану не передбачена така умова звільнення з військової служби як закінчення строку дії контракту, який було укладено до початку воєнного стану.
Разом з тим, частина сьома статті 26 Закону № 2232 наголошує, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пункту 2 частини дев'ятої статті 23 Закону № 2232 (в редакції станом на момент набрання чинності контракту 05.03.2022) під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки:
з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону;
з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону;
Відповідно до пункту 2 частини восьмої статті 23 Закону №2232 (в редакції на час звернення позивача з рапортом від 20.09.2025 року) встановлено, зокрема, що під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки:
на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону;
до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України;
на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону.
Водночас, кожна із редакцій статті 23 Закону № 2232 як станом на 05.03.2022, так і станом на 20.09.2025 містила положення про те, що в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) військова служба для військовослужбовців, строк контракту яких закінчився, може бути продовжена за новими контрактами на строки, визначені частиною четвертою цієї статті.
Таким чином, з наведених вище приписів статті 23 Закону № 2232 (станом на 05.03.2022 та 20.09.2025) вбачається, що для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період дії воєнного стану, за виключенням випадків, передбачених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232.
При цьому, пунктом 3 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232 не передбачено такої підстави звільнення з військової служби за контрактом під час проведення мобілізації та дії воєнного стану як закінчення строку дії контракту, який було укладено до початку воєнного стану.
Відповідно до пункту 2 розділу І Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі Положення) встановлено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
У добровільному порядку громадяни проходять:
військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти);
військову службу за контрактом осіб рядового складу;
військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.
З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2.
Приписами пункту 15 розділу ІІ Положення встановлено, що з громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладаються контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - контракт про проходження військової служби) - письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.
Матеріалами справи встановлено, що позивач проходить військову службу за контрактом від 21.01.2022 у військовій частині НОМЕР_1 , який набрав чинності з 05.03.2022 та укладений строком на 3 роки.
Пунктом 3 Контракту визначено, що цей Контракт є строковим та укладається відповідно до строків, встановлених законодавством, за погодженням сторін на 3 роки.
Контракт може бути достроково припинено (розірвано) з ініціативи Міністерства Оборони України або громадянина України в порядку та на підставах, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Отже, на момент подачі рапорту про звільнення 20.09.2025 року, строк дії контракту закінчився.
У відповідності до пункту 2 частини девятої статті 23 Закону № 2232 в особливий період, крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану, військова служба для військовослужбовців, строк контракту яких закінчився, може бути продовжена за новими контрактами на строки, визначені частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до підпункту «ж» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232 під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.
Вищенаведене положення стосується лише тих осіб, які уклали контракт під час воєнного стану. Якщо контракт було підписано до 24 лютого 2022 року зазначена підстава не застосовується. Контракт автоматично продовжується до завершення воєнного стану.
Суд зауважує, що зміни до пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону №2232-XII в частині доповнення підпунктом «ж», на підставі якого позивач просив звільнити його зі служби, були внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11.04.2024, який набрав чинності 18.05.2024.
При цьому, відповідно до пункту 4 Контракту сторони зобов'язуються не пізніше як за три місяці до закінчення строку контракту повідомити одна одну про бажання або небажання укласти новий контракт чи відмову в його укладанні із зазначенням причин, передбачених нормативно-правовими актами.
Слід зазначити, що в спірних правовідносинах, за умови небажання продовження військової служби за Контрактом, позивач мав вчинити дії щодо повідомлення відповідача про це шляхом звернення із відповідним рапортом не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку Контракту.
Однак, матеріали справи не містять такого рапорту позивача, що не заперечується сторонами по справі. Як наслідок, відповідачем автоматично було продовжено дію Контракту із позивачем.
Таким чином, недотримання позивачем встановленого Контрактом порядку повідомлення про небажання продовжувати подальшу службу після закінчення строку дії Контракту, виключає підстави для дострокового припинення (розірвання) цього Контракту із позивачем.
За наведених обставин, суд не вбачає підстав для визнання дій відповідача щодо відмови у затвердженні рапорту позивача від 20.09.2025 про звільнення з військової служби, викладеної в листі від 24.09.2025 № 15832, протиправними.
Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що хоча Контракт між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 і набрав чинності 05.03.2021, однак укладений та підписаний він сторонами 21.01.2022, тобто до запровадження воєнного стану.
З огляду на вищевикладене, підстави для задоволення похідних вимог ОСОБА_1 також відсутні.
При вирішенні спору суд враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, з огляду на що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позову адвоката Хорошилова Івана Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.Є. Петросян