22 грудня 2025 року № 320/18743/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області , в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області від 25.04.2023 №80114500000267/491 про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянина Держави Лівія;
- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області від 25.04.2023 №80112500068079 про скасування посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 , видану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянина Держави Лівія.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення, прийняті на підставі подання Департаменту контррозвідки Служби безпеки України, базується на неперевіреній інформації. Позивач стверджує, що ні відповідачем, ні Департаментом контррозвідки Служби безпеки України не надано жодного документа, що підтверджував би факт становлення позивачем загрози національній безпеці України.
Вказані обставини, на думку позивача, є підставою для визнання оскаржуваних рішень протиправними та їх скасування.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та вказує, що підставою для прийняття відповідачем рішень №80114500000267/491 від 25.04.2023 про скасування дозволу на імміграцію в Україні та від 25.04.2023 №80112500068079 про скасування посвідки на постійне проживання стало подання Департаменту контррозвідки СБУ про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання громадянину Держави Лівія ОСОБА_1 , оскільки отримано інформацію щодо причетності його до діяльності міжнародної позабанківської системи грошових переказів "Хавала", що офіційно заборонена на території України. Крім того, протягом 2022-2023 позивач неоднарозово порушував вимоги чинного законодавства України, у зв'язку з чим притягувався до адміністративної відповідальності Управлінням патрульної поліції у місті Києві Національної поліції України.
Позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що відомості, на підставі яких прийнято оскаржувані рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, є необґрунтованим та недостовірним.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є громадянином Держави Лівія.
12.12.2016 між ОСОБА_1 та громадянкою України ОСОБА_3 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .
24.01.2022 Центральним міжрегіональним управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області надано позивачу дозвіл на імміграцію в Україну №80114200070361/161 на підставі пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України "Про імміграцію" та документовано посвідкою на постійне проживання на території України № НОМЕР_1 .
До Центрального міжрегіонального Управління ДМС України у м. Києві та Київській області надійшло подання Департаменту контррозвідки Служби безпеки України від 05.04.2023 №2/3/3-5207пт про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання громадянину Держави Лівія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У вказаному поданні йде мова про те, що позивач причетний до діяльності міжнародної позабанківської системи грошових переказів "Хавала" (офіційно заборонена на території України). Вказана система переказів використовується, в переважній більшості міжнародними терористичними організаціями, для переказу коштів, отриманих злочинним шляхом для уникнення контролю зі сторони Державної служби фінансового моніторингу України та правоохоронних органів, а також з метою ухилення від сплати податків.
Також у зазначеному подані зазначено, що протягом 2022-2023 позивач неоднаразово порушував вимоги чинного законодавства України, у зв'язку з чим притягувався до адміністративної відповідальності Управлінням патрульної поліції у місті Києві Національної поліції України.
На переконання Департаменту контррозвідки Служби безпеки України, позивач може становити суспільну небезпеку та загрозу національній безпеці Україні.
У зв'язку із цим, Департамент контррозвідки Служби безпеки України, із посиланням на чинне законодавство України, в поданні просив відповідача прийняти рішення про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання громадянину Держави Лівія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За результатами розгляду подання, першим заступником начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області Олексієм Пустовіт 25.04.2023 затверджено Висновок за результатами розгляду подання про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Держави Лівія ОСОБА_1 , яким, керуючись пунктами 3 частини 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію» рекомендовано, серед іншого, скасувати дозвіл на імміграцію позивачу, а також внести дані про посвідку на постійне проживання до ЄІАС УМП ІП "ФМ "Недійсні документи".
Надалі, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення від 25.04.2023 №80114500000267/491 про скасування дозволу на імміграцію в Україні громадянину Держави Лівія ОСОБА_1 та від 25.04.2023 №80112500068079 про скасування посвідки на постійне проживання Держави Лівія ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Суд враховує наступні положення Закону України "Про імміграцію" від 07 червня 2001 року № 2491-III (далі - Закон № 2491-III) та Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI).
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 3773-VI, іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Положеннями частини 1 статті 4 Закону № 3773-VI визначають, що іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2491-III імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.
Згідно з статті 11 Закону № 2491-III особі, яка постійно проживає за межами України і отримала дозвіл на імміграцію, дипломатичне представництво чи консульська установа України за її зверненням оформляють довгострокову візу. Зазначена особа в'їжджає на територію України в порядку, встановленому законодавством України.
Після прибуття іммігранта в Україну він повинен звернутися протягом п'яти робочих днів до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання. До заяви мають додаватися копія паспортного документа заявника із проставленою в ньому довгостроковою візою та копія рішення про надання дозволу на імміграцію.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, протягом тижня з дня прийняття заяви видає іммігранту посвідку на постійне проживання.
Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.
Відповідно до приписів статті 12 Закону № 2491-III дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:
1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;
2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;
3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;
4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;
5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;
6) в інших випадках, передбачених законами України.
Згідно з пунктом 1 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322 (далі - Порядок № 322), посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
Підпунктом 1 пункту 64 Порядку № 322 визначено, що посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України "Про імміграцію".
Рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу / територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п'яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.
Копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом / територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається такій особі і приймаючій стороні рекомендованим листом не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дня його прийняття.
Територіальний орган / територіальний підрозділ ДМС протягом п'яти робочих днів з дня прийняття рішення про скасування посвідки інформує про це ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби (пункти 64-66 Порядку № 322).
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем скасовано дозвіл на імміграцію в Україну позивачу на підставі пункту 3 частини першої статті 12 Закону № 2491-III (дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні).
Відповідно до пп. 3, 6, 9 та 10 ч.1 статті 1 Закону України "Про національну безпеку України" від 21.06.2018 №2469-VIII (далі - Закон №2469-VIII):
- громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз;
- загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України;
- національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз;
- національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.
Статтею 5 Закону №2469-VIII визначено, що державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямована на захист: людини і громадянина - їхніх життя і гідності, конституційних прав і свобод, безпечних умов життєдіяльності; суспільства - його демократичних цінностей, добробуту та умов для сталого розвитку; держави - її конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності; території, навколишнього природного середовища - від надзвичайних ситуацій.
Відповідно до ч. 2 статті 12 Закону №2469-VIII до складу сектору безпеки і оборони входить, зокрема, Служба безпеки України, Державна міграційна служба України.
Судом з'ясовано, що питання про скасування дозволу на імміграцію позивача було ініційовано поданням Департаменту контррозвідки Служби безпеки України, яке було надіслано Центральному міжрегіональному управлінню Державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області для розгляду та прийняття відповідного рішення.
Як вже зазначалося, оскаржуване рішення про скасування дозволу позивачу на імміграцію в Україну прийняте відповідачем на підставі пункту 3 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію».
Підставою скасування дозволу на імміграцію в Україну щодо позивача є наявність дій іммігранта, що можливо становлять суспільну небезпеку та загрозу національній безпеці.
Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено у Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983 (надалі - Порядок № 1983).
Даний Порядок визначає процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію.
Згідно з абзацу першого пункту 21 Порядку №1983, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Абзацом другим пункту 21 Порядку №1983 передбачено, що питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу (абзац перший пункту 22 Порядку №1983).
З аналізу вищенаведених норм права слідує, що скасування дозволу на імміграцію можливе лише за наявності визначених Законом №2491-III підстав та на основі складеного обґрунтованого висновку із зазначенням таких підстав для скасування відповідного дозволу.
Згідно з наявних в матеріалах справи документів, судом встановлено, що подання Департаменту контррозвідки Служби безпеки України не містить мотивованого обґрунтування застосування у даному випадку пункту 3 частини першої статті 12 Закону № 2491-III, яким визначено підстави для скасування відповідного дозволу.
Суд наголошує, що Законом №2491-ІІІ встановлений вичерпний перелік підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну, наявність яких у даній справі відповідачем не доведена.
Окрім того, суд враховує відсутність будь-яких доказів які б свідчили про те, що позивач перебуває в статусі підозрюваного чи обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Також, суд зазначає, що правопорушення, вчинені 24.06.2022 за ч. 1 с. 130 КУпАП ("Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції") та 27.11.2022 за ч. 2 ст. 126 КУпАП ("Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред'явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами"), то такі були вчинені майже рік до того часу як було подано подання про скасування дозволу, а накладені за відповідні правопорушення та за правопорушення вчинена 16.01.2023 за ч. 4 ст. 126 КУпАП штрафи були невідкладно оплачені позивачем, що підтверджується наявними у матеріалах справи відомостями.
Водночас, вчинення подібних адміністративних правопорушень не є достатньою підставою для скасування дозволу на імміграцію в Україну.
Тобто, з викладеного вище слідує, що працівники Департаменту контррозвідки Служби безпеки України в межах компетенції та в ході оперативної службової діяльності, мали змогу у повній мірі з'ясувати дійсні обставини, що мали місце, та встановити наявність протиправних дій позивача, які становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд зазначає, що матеріали справи свідчать про те, що на час прийняття спірного рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україні, контролюючий орган не мав належних та допустимих доказів наявності вини позивача у діях, які свідчать про наявність загрози національній безпеці України, громадському порядку в Україні.
При цьому, як було вказано вище, Верховний Суд у постанові від 22.01.2020р. у справі №802/1439/17-а відзначив, що підставами для скасування дозволу на імміграцію можуть бути лише винні дії іммігранта, існування яких має підтверджуватися вироком суду, яким особу засуджено за вчинення злочинів, чи постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, де були б встановлені обставини, що мали б для суду преюдиційне значення.
Враховуючи вищевказане, суд вважає, що контролюючий орган передчасно дійшов висновку щодо наявності підстав до скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну, у зв'язку із чим таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Оскільки прийняття відповідачем рішення від 25.04.2023 №80112500068079 про скасування посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 є наслідком прийняття рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію від 25.04.2023 №80114500000267/491, яке визнано судом протиправним та скасовано, належним способом захисту прав позивача, є визнання протиправними та скасування вказаних рішень відповідача, як таких, що прийняті на підставі незаконного рішення відповідача від 25.04.2023 №80114500000267/491.
Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 1073,60 грн.
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.
Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області від 25.04.2023 №80114500000267/491 про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області від 25.04.2023 №80112500068079 про скасування посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 , видану громадянину Держави Лівії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. 60 коп) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області (ідентифікаційний код 42552598)
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.