Постанова від 11.12.2025 по справі 619/3051/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 619/3051/17 (4-с/619/19/25) Головуючий суддя І інстанції Болибок Є. А.

Провадження № 22-ц/818/3885/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2025 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Мальованого Ю.М., Маміної О.В.,

за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 29 травня 2025 року, у справі № 619/3051/17(4-с/619/19/25) , за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стадніченко Тетяни Олександрівни у виконавчому провадженні № 57416300 у м. Полтава,

ВСТАНОВИВ:

26 травня 2025 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав до суду скаргу на бездіяльність державного виконавця Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стадніченко Тетяни Олександрівни у виконавчому провадженні № 57416300 у місті Полтава, в якій просив суд: поновити термін на оскарження бездіяльності державного виконавця; визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стадніченко Тетяни Олександрівни у виконавчому провадженні № 57416300, яка полягає у невиконанні виконавчих дій, передбачених частинами першою-четвертою статті 641 Закону України «Про виконавче провадження» у справі № 619/3051/17 за адресою: м. Полтава, провулок Стешенка, 6-27 січня 2025 року о 10:00 годині, 28 січня 2025 року о 10:00 годині, 30 січня 2025 року о 17:00 годині, 01 лютого 2025 року о 17:00 годині, 24 лютого 2025 року о 10:00 годині, 25 лютого 2025 року о 10:00 годині, 27 лютого 2025 року о 17:00 годині, 29 лютого 2025 року о 17:00 годині, 14 березня 2025 року о 17:00 годині.

В обґрунтування поновлення строку ОСОБА_1 зазначив, що 15.05.2025 він ознайомився з постановами Верховного Суду у справі №619/3051/17 в провадженнях № 61-11915св24 та № 61-15209св24, які стосуються бездіяльності державного виконавця у виконавчому провадженні №57416300 у місті Полтава. Ураховуючи, що Верховний Суд не розглядав скарги по суті, тобто не з'ясував чи була допущена бездіяльність державним виконавцем, у якому на виконанні знаходилось виконавче провадження подається поточна скарга. Відтак прохає поновити строки на оскарження бездіяльності державного виконавця у виконавчому провадженні № 57416300 за адресою: м. Полтава, провулок Стешенка, 6, - 27, 28, 30 січня 2025 року, 01, 24, 25, 27, 29 лютого 2025 року та 14 березня 2025 року у встановлений рішенням суду час.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 29 травня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про поновлення процесуального строку. Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стадніченко Тетяни Олександрівни у виконавчому провадженні № 57416300 у місті Полтава залишено без розгляду.

Відмовляючи у поновленні процесуального строку, суд першої інстанції вказав наступні мотиви свого рішення.

У цьому висновку суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності.

Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб'єкта, закріпленого у частині першій статті 341 ГПК України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з'ясування стану виконавчого провадження тощо).

А тому стягувач, який подав до відповідного органу заяву про вчинення відповідних виконавчих дій, однак не отримав задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні документи виконавчого провадження або відповіді.

У висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 14.08.2019 у справі № 910/7221/17, від 12.01.2021 у справі № 910/8794/17, від 12.10.2021 у справі № 918/333/13-г.

В обґрунтування поновлення строку ОСОБА_1 зазначив, що 15.05.2025 він ознайомився з постановами Верховного Суду у справі №619/3051/17 в провадженнях № 61-11915св24 та № 61-15209св24, які стосуються бездіяльності державного виконавця у виконавчому провадженні №57416300 у місті Полтава. Ураховуючи, що Верховний Суд не розглядав скарги по суті, тобто не з'ясував чи була допущена бездіяльність державним виконавцем, у якому на виконані знаходилось виконавче провадження подається поточна скарга, то просив поновити строк подання скарги.

Бездіяльність державного виконавця, яку оскаржує ОСОБА_1 , стосується 27, 28, 30 січня 2025 року, 01, 24, 25, 27, 29 лютого 2025 року та 14 березня 2025 року.

Скарга на зазначену бездіяльність ОСОБА_1 подана 26 травня 2025 року, тобто з пропуском процесуального десятиденного строку на її подання.

ОСОБА_1 достеменно було відомо про постанови державного виконавця про визначення місця побачення стягувача з дитиною, тому він міг усвідомлювати порушення своїх прав як стягувача та передбачити відповідні процесуальні обмеження в подальшому.

Зазначені скаржником обставини, не є поважними причинами пропуску процесуального строку звернення до суду зі скаргою на постанову державного виконавця, в зв'язку з чим підстави для його поновлення відсутні.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та вирішити питання про розгляд скарги по суті в суді першої інстанції.

Зазначив, що суд першої інстанції в своїй ухвалі не пояснив чому він вважає неповажними причини пропуску процесуального строку, тоді як з огляду на висновки Верховного суду суд першої інстанції під час розгляду попередніх (своєчасно поданих) скарг скаржника не встановив належного відповідача та вирішив спір до неналежного відповідача, що є грубим процесуальним порушенням суду, яке призвело до неправильного по суті судового рішення.

Скаржник повідомляв суд, що по скаргам де було законно визнано бездіяльність виконавця незаконною хоча і до неналежного відповідача, він не звертався за поновленням терміну на оскарження. Таким чином на думку скаржника суддя в черговий раз довів свою некомпетентність. Замість усунення допущених порушень судом першої інстанції він обрав спосіб не розглядати справу, що порушує основоположний принцип цивільного судочинства -захист порушених прав.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимогст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши аргументи апелянта, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогами висновки суду відповідають.

За правилами статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 15.05.2025 ознайомився з постановами Верховного Суду у цій справі №619/3051/17 в провадженнях № 61-11915св24 та № 61-15209св24, які стосуються бездіяльності державного виконавця у виконавчому провадженні № 57416300 у місті Полтава.

Бездіяльність державного виконавця, яку оскаржує ОСОБА_1 , стосується подій 27, 28, 30 січня 2025 року, 01, 24, 25, 27, 29 лютого 2025 року та 14 березня 2025 року.

Скарга на зазначену бездіяльність ОСОБА_1 подана 26 травня 2025 року, тобто зі значним пропуском процесуального десятиденного строку на її подання. Той факт, що скаржник не згідний з порядком проведення виконавчих дій, не свідчить про те, 10-денний строк на оскарження конкретних дій, які він вважає незаконними, - не почав спливати з наступного дня після вказаних дат.

Скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій (ч. 1 ст. 449 ЦПК України).

Частиною другою статті 449 ЦПК України визначено, що пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою. У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 123 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 04 лютого 2022 року у справі № 925/308/13-г вказано, що: «п.9.8. За змістом наведених норм, за порівняльного аналізу змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», суд доходить висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.

У цьому висновку Суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності.

Отже, суд першої інстанції правильно вказав, що під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) виконавця, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з'ясування стану виконавчого провадження тощо).

А тому стягувач ОСОБА_1 , який подав до виконавчої служби заяву про вчинення відповідних виконавчих дій, однак не отримав задоволення своїх вимог, виходячи з вимоги добросовісноно використовувати свої права та дотримуватися процесуальниї обов'язків вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні документи виконавчого провадження або відповіді.

Суд першої інстанції обґрунтовано та відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України взяв до уваги висновок про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, який неодноразово та послідовно було висловлено у постановах від 14.08.2019 у справі № 910/7221/17, від 12.01.2021 у справі № 910/8794/17, від 12.10.2021 у справі № 918/333/13-г.

За відсутності аргументованих відомостей про інше суд першої інстанції правильно вважав, що ОСОБА_1 був обізнаний з проведенням відповідних процесуальних дій, які були вчинені у конкретну дату, про яку він зазначив у своїй скарзі, з якими він не погодився з наведених у скарзі підстав.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що ОСОБА_1 достеменно було відомо про постанови державного виконавця про визначення місця побачення стягувача з дитиною, тому він міг усвідомлювати порушення своїх прав як стягувача та передбачити відповідні процесуальні обмеження в подальшому.

Зазначені скаржником обставини, дійсно не є поважними причинами пропуску процесуального строку звернення до суду зі скаргою на постанову державного виконавця, в зв'язку з чим підстави для його поновлення відсутні. Доводи скарги про триваючий характер порушень, які оскаржені у даному випадку, - є безпідставними, оскільки скарга стосується конкретних виконавчих дій. Доводи скарги не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та висновки суду не спростували.

Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відповідно до ст.375ЦПКУкраїни суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 29 травня 2025 року-залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 22 грудня 2025 року.

Головуючий В.Б.Яцина.

Судді колегії Ю.М.Мальований.

О.В.Маміна.