Справа № 686/31827/25
Провадження № 2/686/9965/25
18.12.2025 м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
в складі: головуючого судді - Стефанишина С.Л.,
при секретарі судового засідання - Гайдуку А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
У листопаді 2025 року ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення Договором позики №4439136 від 27.06.2023 року (кредитодавець - ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») у розмірі 35991,25 грн., з яких: 9650 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 26341,25 грн. - сума заборгованості за відсотками, а також за кредитним договором №10001481960 від 12.01.2020 року (кредитодавець - ТзОВ «Інвест Фінанс») у розмірі 7245 грн., з яких: 2500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4745 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок укладення ряду договорів факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача від попередніх кредиторів ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТзОВ «Інвест Фінанс», за наведеними вище кредитними договорами, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено відповідні витяги з Реєстрів боржників.
Враховуючи викладене, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за вказаними вище кредитними договорами у загальному розмірі 43236,25 грн. та судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 19.11.2025 року відкрито провадження та справу призначено у спрощеному провадженні до судового розгляду.
27.11.2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якій заперечуються позовні вимоги у повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, повідомлений про час та місце проведення засідання у встановленому законом порядку, в позовній заяві зазначив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, у відзиві на позов вказано про розгляд справи без участі сторони відповідача.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами у сукупності, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Встановлено, що 27.06.2023 р. між TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту №4439136, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за умовами якого позикодавець зобов'язався надати відповідачу грошові кошти в сумі 10000.00 грн. на строк 18 днів до 15.07.2023 року шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики, базова процентна ставка за перший день користування позикою - 44,83% та базова процентна ставка з другого дня користування позикою - 2,50% процентів за день.
Згідно з розрахунками позивача заборгованість за кредитним договором №4439136 від 27.06.2023 року станом на дату подачі позовної заяви становить 35991,25 грн., з яких: 9650 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 26341,25 грн. - сума заборгованості за відсотками.
14.06.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено Договір факторингу № 14/06/21 та Додаткову угоду №7 від 13.06.2022 року до нього, відповідно до яких право вимоги за кредитним договором №4439136 від 27.06.2023 року, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Відповідно до витягу з реєстру боржників №20 від 20.03.2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 35991,25 грн., з яких: 9650 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 26341,25 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Також, 12.01.2020 р. між TOB «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №10001481960, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за умовами якого позикодавець зобов'язався надати відповідачу грошові кошти в сумі 2500.00 грн. на строк 30 днів шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані позичальником товариству з метою отримання кредиту. Позичальник, в свою чергу, зобов'язується повернути кошти кредиту та сплатити проценти за користування ним у розмірі 42% від суми кредиту (або 1050 грн. у грошовому виразі).
Згідно з розрахунками позивача заборгованість за кредитним договором №10001481960 від 12.01.2020 року станом на дату подачі позовної заяви становить 7245 грн., з яких: 2500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4745 грн. - сума заборгованості за відсотками.
11.05.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та TOB «Інвест Фінанс» укладено Договір факторингу №11052021, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором №10001481960 від 12.01.2020 року, укладеним між ТОВ «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №10001481960 від 12.01.2020 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 7245 грн., з яких: 2500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4745 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у пін мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
В силу пункту 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Як вже було встановлено судом, кредитний договір у справі, що підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, що повністю узгоджується із процедурою укладення кредитного договору, визначеною Законом України «Про електронну комерцію».
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що ОСОБА_1 укладено кредитні договори №4439136 від 27.06.2023 року (кредитодавець - ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та №10001481960 від 12.01.2020 року (кредитодавець - ТзОВ «Інвест Фінанс»), які було підписано сторонами із застосуванням електронного підпису. В подальшому право вимоги за вказаними кредитними договорами передано позивачу ТОВ «ЄАПБ» на підставі договорів факторингу.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутнє будь-яке підтвердження факту зарахування коштів позичальнику первісним кредитором на виконання умов наведених вище кредитних договорів.
При дослідженні обставин справи в частині виникнення та, відповідно, обґрунтованості вимог щодо стягнення заборгованості за цими кредитними договорами судом з'ясовано, що позивачем до суду не надано належних розрахунків заборгованості за цими договорами, складених первісним кредитором ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТзОВ «Інвест Фінанс».
Також матеріали справи не містять виписки руху коштів по рахунку відповідача, які могли б бути належним та допустимим доказом на підтвердження обставин надання ОСОБА_1 кредитних коштів на визначених Договором умовах, а також порушення позичальником взятих на себе зобов'язань щодо повернення грошових коштів та процентів за користування ними та, як наслідок, виникнення заборгованості, яка підлягає до стягнення на користь кредитора.
Натомість, надані позивачем розрахунки заборгованості за кредитним договором №4439136 від 27.06.2023 року (кредитодавець - ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та №10001481960 від 12.01.2020 року (кредитодавець - ТзОВ «Інвест Фінанс») не містять відомостей про надання на виконання умов договору грошових коштів ОСОБА_1 , їх отримання позичальником та неповернення у строки, визначені сторонами у договорі.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 травня 2021 року за результатами розгляду цивільної справи № 554/4300/16-ц сформулював правову позицію про те, що за своїм змістом саме банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Документами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Зазначене вище узгоджується із правовим висновками, викладеним у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц.
Згідно вказаної норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відтак, виписки за картковими рахунками є належними доказами виконання кредитором свого обов'язку щодо передачі грошових коштів позичальнику на виконання умов договору кредитування, а також, у подальшому, підтвердженням прострочення виконання обов'язків з боку позичальника щодо повернення грошових коштів та сплати процентів за користування ними.
Також, зі змісту виписки по банківському рахунку ОСОБА_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» за 27.06.2023 року вбачається відсутність зарахування коштів у розмірі 10000 грн.за кредитним договором №4439136 від 27.06.2023 року.
Окрім того, аналіз положень договору факторингу дає підстави вважати, що вимога до боржника ОСОБА_1 не могла входити до Витягу з Реєстру боржників №20, адже на момент укладення договору факторингу договори позики ще не були укладені, а сам договір факторингу не передбачає передачу абстрактних вимог за договорами позики, які будуть укладені у майбутньому.
Згідно п.1.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
З доданих позивачем Додаткової угоди до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 не вбачається зміни умов Договору факторингу щодо можливості відступлення прав грошової вимоги Клієнтом Факторові, яке настане у майбутньому.
Отже, до Реєстру боржників було включено право вимоги за договорами, які були укладені пізніше від самого договору про передачу прав вимог за ним, що суперечить умовам п.1.1 Договору факторингу №14/04/21 від 14.06.2021 та свідчить про неправомірність вимог позивача до відповідача.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, як це закріплено положеннями ч. 7 ст. 81 ЦПК України.
Тому, вирішуючи спір між сторонами щодо неналежного виконання умов кредитних договорів №4439136 від 27.06.2023 року (кредитодавець - ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»), №10001481960 від 12.01.2020 року (кредитодавець - ТзОВ «Інвест Фінанс») та обґрунтованості позовних вимог про стягнення заборгованості за ним із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ», суд дійшов висновку про недоведеність позивачем неналежного виконання умов кредитних договорів з боку відповідача, та, як наслідок, відсутність порушеного права, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити, оскільки не доведено факт надання позичальнику кредитних коштів за наведеними вище кредитними договорами та утворення заборгованості у нього перед первісними кредиторами, а також не доведено факту відступлення права грошової вимоги від первісного кредитора ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»
Відповідно до ст.141 ЦПК України у зв'язку із відмовою у задоволенні позову судовий збір не підлягає стягненню з відповідача.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, заявлених відповідачем у відзиві на позов, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.ст. 15, 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За змістом ч.ч. 5-6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до приписів частин 1 та 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Матеріалами справи підтверджується, що правнича допомога відповідачу ОСОБА_1 у справі надавалася згідно з договором про надання правової допомоги від 27.11.2025 року, акту виконаних робіт по договору про надання правової допомоги від 27.11.2025 року та квитанції до прибуткового касового ордеру №287 від 27.11.2025 року на суму 24000 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).
Дослідивши подані відповідачем докази та матеріали справи, суд вважає, що в даному випадку заявлений останнім розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 24000 грн. є значно завищеним та не співмірним зі складністю справи, з виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову.
Суд враховує, що предмет спору у даній справі не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних та судової практики; справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми та містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування; позовна заява не потребувала складних правових досліджень та значного аналізу справи, не вимагала від представника позивача надмірного обсягу юридичної і технічної роботи.
Відтак, суд вважає, що обґрунтованими та співмірними в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 207, 526, 546, 626, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд
ухвалив:
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга в загальному порядку протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 18.12.2025 року.
Суддя Сергій Стефанишин