Справа № 761/36611/25
Провадження № 1-кс/761/23795/2025
20 жовтня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника заявника адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на рішення слідчого Державного бюро розслідувань у кримінальному провадженні № 620 250 000 000 008 17 від 11.08.2025 про відмову у визнанні потерпілим,
У провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову слідчого Державного бюро розслідувань (далі-ДБР), ОСОБА_5 від 22.08.2025 про відмову у визнанні ОСОБА_4 потерпілим у кримінальному провадженні № 620 250 000 000 008 17 від 11.08.2025 за ч. 2 ст. 372, ч. 3 ст. 382 КК України.
На обґрунтування клопотання зазначено, що 09.07.2025 адвокат ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до слідчого ДБР з заявою про визнання ОСОБА_4 потерпілим у кримінальному провадженні.
Водночас постановою від 22.08.2025 слідчий відмовив у визнанні ОСОБА_4 потерпілим у кримінальному провадженні, зазначивши, що діями, передбаченими ч. 2 ст. 372 та ч. 3 ст. 382 КК України, останньому шкоди не завдано.
Заявник, вважаючи вказане рішення слідчого необґрунтованим, просив його скасувати та зобов'язати слідчого залучити ОСОБА_4 до кримінального провадження к потерпілого.
У судовому засіданні представник заявника адвокат ОСОБА_3 підтримав скаргу та просив її задовольнити, з наведених у ній підстав.
Слідчий ДБР до суду не прибув, про наявність поважних причин неявки не повідомив, що у силу ч. 3 ст. 306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.
Слідчий суддя, дослідивши скаргу та долучені до неї документи, дійшов висновку про таке.
Статтею 2 КПК визначені завдання кримінального провадження, до яких, серед іншого, віднесена охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Крім того, кримінальним процесуальним законом визначено, що обов'язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування покладається на слідчого суддю.
Отже, саме слідчий суддя шляхом застосування своїх повноважень покликаний забезпечити дотримання закону усіма учасниками кримінального провадження, а також зобов'язаний вживати передбачених законом заходів для поновлення порушених під час досудового розслідування прав та інтересів осіб.
Відповідно до ст. 25 КПК слідчий зобов'язаний у межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування, зокрема в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Статтею 7 КПК передбачені загальні засади кримінального провадження, однією з яких є законність, сутність якої розкрита у ст. 9 КПК.
Так, частиною 1 статті 9 КПК на слідчого під час кримінального провадження покладений обов'язок неухильного дотримання вимог Кримінального процесуального кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК слідчий зобов'язаний всебічно, повно та неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Рішення слідчого у відповідності до вимог ч. 3 ст. 110 КПК приймається у формі постанови.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК постанова слідчого має містити, зокрема, відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви її прийняття, обґрунтування та посилання на положення КПК.
Таким чином, враховуючи викладене, законним процесуальне рішення може визнаватись лише у разі його відповідності вищевказаним вимогам.
У той же час, рішення слідчого від 22.08.2025 про відмову у визнанні ОСОБА_4 , потерпілим у кримінальному провадженні № 620 250 000 000 008 17 від 11.08.2025 зазначеним вимогам не відповідає з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Статтею 92 КПК обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на прокурора та слідчого.
Слідчим ДБР здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за заявою адвоката ОСОБА_3 , поданої в інтересах ОСОБА_4 , про вчинення прокурором Офісу Генерального прокурора кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 372, ч. 3 ст. 382 КК.
Відомості за вказаною заявою внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.08.2025 за № 620 250 000 000 008 17.
Як вбачається з матеріалів скарги, адвокат ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_4 , у заяві про залучення ОСОБА_4 як потерпілого до кримінального провадження зазначив відомості про заподіяння останньому моральної шкоди внаслідок протиправних дій службових осіб Офісу Генерального прокурора.
Отже, враховуючи зазначене вище, слідчий у своїй постанові про відмову у визнанні потерпілим мав послатися на докази, зібрані у ході досудового розслідування, які доводять, що зазначеними у заяві адвоката ОСОБА_3 , діями, ОСОБА_4 шкоди не заподіяно.
Однак, постанова слідчого не містить посилань на обставини, встановлені у ході досудового розслідування, які б слугували підставою для прийняття рішення про відмову у визнанні ОСОБА_4 потерпілим у цьому кримінальному провадженні.
Лише цитування норм кримінального процесуального закону не доводять наявність даних, які б свідчили про відсутність матеріальної чи моральної шкоди.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що досудове розслідування здійснюється за ч. 2 ст. 372 та ч. 3 ст. 382 КК, які передбачають обов'язкову наявність шкоди інтересам, зокрема, фізичних осіб, що саме по собі свідчить про наявність у кримінальному провадженні потерпілого.
З огляду на викладені вище обставини, слідчий суддя дійшов висновку, що постанова слідчого є необґрунтованою, тому підлягає скасуванню.
Вирішуючи питання щодо зобов'язання слідчого залучити ОСОБА_4 до кримінального провадження як потерпілого, слідчий суддя вважає, що рішення за результатами розгляду заяви у цьому конкретному випадку має прийняти слідчий, який з огляду на власну процесуальну самостійність, наявність відповідних повноважень та достатніх відомостей, зобов'язаний прийняти обґрунтоване та мотивоване рішення, яке може бути предметом подальшого судового контролю слідчого судді.
Наведене у своїй сукупності приводить слідчого суддю до висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 2, 7, 9, 22, 55, 303-306, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову слідчого Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 від 22.08.2025 про відмову у визнанні ОСОБА_4 потерпілим у кримінальному провадженні № 620 250 000 000 008 17 від 11.08.2025 скасувати.
У задоволенні решти вимог скарги відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1