Справа №:755/22420/25
Провадження №: 2-а/755/754/25
про залишення позовної заяви без руху
"18" грудня 2025 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши матеріали позовної заяви за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 взводу
1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції Сердюка Дмитра Юрійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва із адміністративним позовом до інспектора 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції Сердюка Дмитра Юрійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями позов передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі згідно зі статтею
171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд виходить із такого.
Згідно з частинами першою, другою статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Перевіривши матеріали позовної зави та долучених до неї документів, судом встановлено такі недоліки.
Частиною першою, другою статті 160 КАС України встановлено, що свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. позивач викладає у позовній заяві. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
За змістом і формою позовна заява повинна відповідати вимогам статей 160, 161 КАС України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Положеннями частин першої, другої статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, приписи процесуального закону пов'язують початок перебігу строку звернення до суду або з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, або з дня, коли особа могла дізнатися їх порушення.
Частиною другою статті 286 КАС України встановлено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Слід зазначити, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення, є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, положення КАС України встановлюють для позивача чіткі строки звернення до суду за захистом своїх прав, а в разі наявності поважних причин пропуску таких, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з істотними перешкодами чи труднощами та підтверджені належними доказами, процесуальне законодавство допускає можливість поновлення пропущених строків.
Згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Тобто, строк звернення до адміністративного суду може бути поновлений лише за наявності поважних підстав, наявність яких підтверджена відповідними доказами.
При цьому, саме позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права у сфері публічно-правових відносин, що також випливає із загального правила, встановленого частиною першою статті 77 КАС, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оскаржувану постанову серії ЕНА № 5965588 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі винесено 18 жовтня 2025 року. Таким чином, десятиденний строк на оскарження такої постанови тривав до 28 жовтня 2025 року (включно).
Позов подано до суду 17 листопада 2025 року (вхід. від 18 листопада 2025 року № 69993), тобто з пропуском встановленого статтею 286 КАС України 10-денного строку звернення до суду з відповідної заявою.
У адміністративному позову ОСОБА_1 зазначає, що постанову складено 18 жовтня 2025 року на місці вчинення правопорушення, без складення протоколу у справі про адміністративне правопорушення. Копію постанови йому вручено не було. Про її існування позивач дізнався 07 листопада 2025 року у складі письмової відповіді керівника УПП в Чернігівській області Кургана М.А. на заяву про злочин.
З огляду на викладене вважає, що позов подано до суду в межах встановленого законом строку.
До адміністративного позову долучено: копію листа УПП в Чернігівській області від 30 жовтня 2025 року (отримано позивачем 07 листопада 2025 року) та копію рішення від 30 жовтня 2025 року щодо залишення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5965588 від 18 жовтня 2025 року за наслідками розгляду заяви на скасування постанови від 18 жовтня 2025 року серії ЕНА № 5965588 та протокол від 18 жовтня 2025 року за статтею 130 КУпАП.
Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до пункту 3 частини першої статті
288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Тож, процесуальним законом передбачено право на вибір оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення до суду або вищестоящій посадовій особі, яке є одночасним щодо строків реалізації, а не послідовним. До того ж, звернення зі скаргою до вищестоящого органу (вищестоящої посадової особи), не є досудовим порядком вирішення спору.
З листа УПП в Чернігівській області від 30 жовтня 2025 року (отримано позивачем 07 листопада 2025 року) та копію рішення від 30 жовтня 2025 року щодо залишення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5965588 від 18 жовтня 2025 року за наслідками розгляду заяви на скасування постанови від 18 жовтня 2025 року серії ЕНА № 5965588 та протокол від 18 жовтня 2025 року за статтею 130 КУпАП встановлено, шо ОСОБА_1 скористався своїм правом на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до вищестоящого органу (посадової особи) поліції.
Таким чином, обставини оскарження позивачем постанови про накладення адміністративного стягнення вищестоящій посадовій особі та неотримання вчасно рішення цього органу, не є поважною причиною пропуску десятиденного строку для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
У даному випадку, позивачеві до 30 жовтня 2025 року (дата розгляду його заяви) було відомо про факт винесення оскаржуваної постанови та про її зміст та інкриміноване правопорушення. При цьому, позивачу було відомо про результати розгляду скарги органом поліції.
Суд також враховує, що питання, пов'язані з оцінкою поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, неодноразово вирішувалось й Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 27 травня 2020 року у справі № 9901/546/19, де вказано на те, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Тобто, строк звернення до адміністративного суду може бути поновлений лише за наявності поважних підстав, існування яких підтверджено відповідними доказами.
Враховуючи викладене, строк на звернення до суду з цим позовом не може бути поновлено з тих підстав, які зазначені у позовній заяві, за відсутності відповідних доказів обставин, на які посилається позивач.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на викладене, з урахуванням визнання судом підстав для поновлення пропущеного строку неповажними у зв'язку із необґрунтованістю, наявні підстави для залишення позову без руху та надання позивачеві можливості в строк не більш як десять днів з часу отримання позивачем копії ухвали, подати до суду заяву, в якій вказати інші підстави для поновлення строку, долучивши докази на підтвердження поважності причин такого пропуску.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятоїстатті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Обов'язковою ознакою відповідності позивача вимогам, які висуваються до нього є встановлення його процесуальної правосуб'єктності.
Під час вирішення питання щодо наявності або відсутності у позивача процесуальної правосуб'єктності суд, крім іншого, має встановити особу позивача.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», документами, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, є: а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України.
Отже, до позовної заяви не надано документу, що посвідчує особу позивача, також не надано копію довідки про присвоєння позивачу реєстраційного номеру облікової картки платника податків.
Таким чином, на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху позивачеві слід подати належним чином завірені копії документів, що підтверджують особу позивача та довідки про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків.
Також, згідно із пунктом 4 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Відповідачем у справі позивач ОСОБА_1 зазначає інспектора 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції Сердюка Дмитра Юрійовича.
Однак, суд звертає увагу позивача на таке.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб'єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
В силу пункту 11 частини першої статті 3 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 23 Закону № 580-VIII у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно із статтею 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Приписами частини першої статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.
Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (частина перша статті 15 Закону України «Про Національну поліцію»).
Відповідно до частини першої статті 17 цього Закону поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Частиною третьою статті 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення інспектори відповідного орану поліції діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів.
Таким чином, працівник органів і підрозділів Національної поліції, який має спеціальне звання, не може виступати самостійним відповідачем у справах даної категорії, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, оскільки таким відповідачем є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2020 року по справі № 742/2298/17 та від 26 грудня 2019 року по справі № 724/716/16-а та відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Суд звертає увагу на те, що органом Національної поліції у даній справі є Департамент патрульної поліції, від імені якого інспектор патрульної поліції уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення. А тому належним відповідачем у даній справі є саме Департамент патрульної поліції, а не його структурні підрозділи чи посадові особи.
За таких обставин позовна заява повинна бути залишена без руху, а позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом викладення позовної заяви у новій редакції із зазначенням належного кола відповідачів з обґрунтуванням позовних вимог стосовно кожного відповідача.
При цьому, позивачеві слід врахувати вимоги частини другої статті 161 КАС України, у разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Так, згідно частиною дев'ятою статті 44 КАС, у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.
Однак в порушення вказаних норм процесуального закону позивач, подавши позовну заяву в електронній формі через систему «Електронний суд» не додав до неї доказів надсилання її копії із додатками шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у відповідача електронного кабінету в паперовій формі листом з описом вкладення.
При цьому, суд звертає увагу позивача на таке.
За змістом пункту 19 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (з наступними змінами та доповненнями), внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.
Відповідно до пункту 61 вказаних Правил, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Згідно із пунктом 3.2.1.2 Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 року № 211 при прийманні листа (бандеролі) з оголошеною цінністю з описом вкладення працівник зв'язку звіряє вкладення з описом ф. 107 (рис. 27), а також перевіряє відповідність місця призначення, найменування адресата та суми оголошеної цінності, зазначених на відправленні та примірнику опису, розписується на ньому і проставляє відбиток календарного штемпеля. Форма опису вкладення (ф. 107) передбачає, що внесення виправлень до опису вкладення не допускається, про що зазначено безпосередньо на бланку опису вкладення.
Таким чином, належним доказом направлення копій поданих до суду документів іншим учасникам справи є оригінали (або належним чином засвідчені копії) розрахункового документу (поштової квитанції, фінансового чека, поштової накладної) та опису вкладення у цінний лист.
За змістом частин першої, другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Виходячи з наведеного вище, адміністративний позов ОСОБА_1 скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, а тому його слід залишити без руху.
У разі невиконання вимог цієї ухвали адміністративний позов ОСОБА_1 згідно із вимогами пункту першого частини четвертої статті 169 КАС України буде повернуто позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 160, 161, 169, 171, 242, 243, 248, 286 КАС України, суддя
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції Сердюка Дмитра Юрійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - залишити без руху.
Надати можливість позивачу виправити недоліки в строк не більш як десять днів з часу отримання позивачем копії ухвали, про що у вказаний термін надати суду документальні підтвердження.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.О. Хромова