Справа № 486/2402/25
Провадження № 1-кс/486/409/2025
18 грудня 2025 року м. Південноукраїнськ
Слідчий суддя Південноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора Південноукраїнського відділу Вознесенської окружної прокуратури ОСОБА_3 , розглянув клопотання прокурора Южноукраїнського відділу Вознесенської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 грудня 2025 року за №12025152120000396, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,
16 грудня 2025 року прокурор Южноукраїнського відділу Вознесенської окружної прокуратури ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, в якому просить накласти арешт у кримінальному провадженні за №12025152120000396 від 15 грудня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, на вилучений 15 грудня 2025 року під час проведення огляду місця події на території об'їзної дороги неподалік с. Бузьке Південноукраїнської ТГ Вознесенського району Миколаївської області автомобіль марки «ВАЗ», моделі 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, 1989 року випуску зареєстрований на праві власності за ОСОБА_5 та знаходиться у фактичному користуванні у ОСОБА_6 , який знаходиться на зберіганні у відділенні поліції №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області, заборонивши відчуження, користування та розпоряджання даним майном.
Клопотання мотивує тим, що СВ Відділення поліції №3 Вознесенського районного управління поліції ГУ НП в Миколаївській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025152120000396, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 грудня 2025 року за ч. 1 ст. 382 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що 15 грудня 2025 року до ВП №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області надійшло повідомлення від поліцейського СРПП ВП №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області про те, що близько 11.55 год. 15 грудня 2025 року, під час патрулювання, на території об'їзної дороги неподалік с. Бузьке Південноукраїнської ТГ Вознесенського району Миколаївської області, було зупинено транспортний засіб марки «ВАЗ», моделі 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 , який згідно рішення суду позбавлений права керування транспортними засобами, тобто який умисно невиконує рішення суду, що набрало законної сили.
В подальшому було встановлено, що 15 грудня 2025 року, в ході перевірки документів у ОСОБА_6 , було встановлено, що у нього відсутні будь - які документи на транспортний засіб та згідно рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 вересня 2024 року справа №473/4954/24, провадження №3/473/2084/2024, 16 вересня 2024 справа №473/4755/24, 09 вересня 2024 року справа №473/4865/24, позбавлений права керувати транспортними засобами, однак умисно рішення суду не виконує.
По даному факту було долучено до матеріалів кримінального провадження рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 вересня 2024 року справа №473/4954/24, провадження №3/473/2084/2024 за ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КпАП позбавлення права керування транспортним засобом на строк десять років, яке підтверджує вищевказані факти.
Згідно постанови Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 вересня 2024 року справа №473/4755/24 за ч. 5 ст. 126 КпАП позбавлення права керування транспортним засобом на строк п'ять років та 09 вересня 2024 року справа №473/4865/24 за ч. 3 ст. 130 КпАП позбавлення права керування транспортним засобом на строк десять років, яке підтверджує вищевказані факти.
15 грудня 2025 року, в період часу з 12:32 год. по 12:41 год. проведено огляд місця території об'їзної дороги неподалік с. Бузьке Південноукраїнської ТГ Вознесенського району Миколаївської області, в ході якого виявлено та вилучено транспортний засіб марки «ВАЗ», моделі 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, 1989 року випуску, що перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ), та згідно витягу з бази даних свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу зареєстровано за ОСОБА_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
15 грудня 2025 року слідчим СВ ВП № 3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_7 винесено постанову про визнання вказаного транспортного засобу та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу речовим доказом.
На підставі викладеного, враховуючи, що даний транспортний засіб має значення речового доказу, то з метою забезпечення його збереження, як речового доказу, необхідно накласти на нього арешт.
Вимоги клопотання на даному етапі досудового розслідування виправдовують втручання у права та інтереси власника майна ОСОБА_6 з метою забезпечення кримінального провадження.
Зважаючи на те, що іншим способом довести обставини, які підлягають доведенню у кримінальному провадженні неможливо, а також враховуючи те, що даних транспортний засіб має значення по кримінальному провадженні, а у випадку не накладання арешту на нього, транспортний засіб може бути відчуженим, знищеним, що може негативно відбитися на ході та результатах слідства, звернувся з клопотанням.
В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання.
Власник майна та користувач майна про дату, час, та місце розгляду клопотання повідомлені належним чином, але в судове засідання не з'явились..
Заслухавши прокурора, дослідивши докази, додані до клопотання, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025152120000396, 15 грудня 2025 року внесені відомості за ч. 1 ст. 382 КК України. Короткий виклад обставин: 15 грудня 2025 року до ВП №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області надійшло повідомлення від поліцейського СРПП ВП №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області про те, що близько 11.55 год. 15 грудня 2025 року, під час патрулювання, на території об'їзної дороги неподалік с. Безьке Південноукраїнської ТГ Вознесенського району Миколаївської області, було зупинено транспортний засіб марки ВАЗ, моделі 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який, згідно рішення суду, позбавлений права керування транспортними засобами, тобто який умисно не виконує рішення суду, що набрало законної сили.
Постановою від 15 грудня 2025 року призначено групу слідчих у кримінальному провадженні, до складу якої входить слідчий ОСОБА_7 .
Відповідно до протоколу огляду від 15 грудня 2025 року, в ході огляду об'їзної дороги неподалік с. Бузьке Південноукраїнської ТГ Вознесенського району Миколаївської області у ОСОБА_6 було виявлено та вилучено транспортний засіб марки ВАЗ, моделі 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Постановою старшого слідчого від 15 грудня 2025 року вилучені матеріальні об'єкти визнано речовими доказами.
Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, тобто є речовим доказом. Так, ч.1 ст. 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Частиною 2 статті 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4)розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5)розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Розглядаючи клопотання прокурора про арешт майна слідчий суддя вважає, що прокурором не доведено у клопотанні факт того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання в права і свободи третіх осіб, про який йдеться в його клопотанні, завдяки чому може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся до суду із клопотанням про накладення арешту на майно.
Зокрема, у клопотанні не наведено жодних відомостей про те, що транспортний засіб є об'єктом кримінального правопорушення, не вказано яким саме чином зазначений в клопотанні автомобіль, може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час даного кримінального провадження, не вказано, які саме експертизи транспортного засобу заплановані в рамках даного кримінального провадження та з якою метою вони мають бути проведені. Крім того, керував транспортним засобом не власник майна, а інша особа. Диспозиція ч. 1ст. 382 КК України не передбачає спричинення шкоди та такої міри покарання як конфіскація знарядь вчинення злочину.
Отже арешт зазначеного у клопотанні майна може призвести до порушення прав відповідного власника на законне володіння, користування та розпорядження своїм майном.
З урахуванням вищенаведеного, слідчий суддя не вбачає підстав для арешту автомобіля транспортний засіб марки ВАЗ, моделі 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309 КПК України, слідчий суддя
Прокурору Южноукраїнського відділу Вознесенської окружної прокуратури ОСОБА_4 відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 грудня 2025 року за №12025152120000396, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1