Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/2846/22
Провадження № 1-кп/490/213/2025
11 грудня 2025 року
Центральний районний суд міста Миколаєва
У складі : головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участі прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
його захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 62022150010000178 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вінниця, є українцем, громадянином України, є одруженим, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , проходе військову службу за мобілізацією на посаді водія 2-го самохідного артилерійського взводу 1-й самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , раніше не вчиняв злочинів та не судився
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 415 Кримінального Кодексу України
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.
1. Захисник подав клопотання, у якому просив про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв'язку із передачею його на поруки колективу військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування послався про те, що ОСОБА_4 вчинив злочин, який відповідно до статті 12 Кримінального Кодексу України є нетяжким, у содіяному щиро розкаявся та колектив вказаної військової частини звернувся із клопотанням, у якому просить про передачу обвинуваченого на поруки.
2. Обвинувачений у суді заявлене клопотання підтримав.
3. Прокурор у суді проти задоволення заявленого клопотання заперечував.
По суті посилався про те, що надані на підтвердження волевиявлення колективу військової частини НОМЕР_1 документи на його переконання наявність такого волевиявлення не підтверджують. При цьому підкреслив, що захисником не наданий протокол зборів колективу усієї військової частини, натомість - наданий протокол «наради» у командира цієї військової частини, у якій брали участь лише декілька осіб, які «колективу» всієї військової частини не утворюють.
4. Потерпіла у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи сповіщалась у встановленому законом порядку та була повідомленою про сутність питання, що наразі розглядається судом.
Вона надіслала до суду заяву, у якій прямо зазначила, що не заперечує проти звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із передачею його на поруки колективу військової частини НОМЕР_1 .
Встановлені судом обставин із посиланням на докази
1. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин
[він] призначений на підставі наказу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.02.2022 № 2 «Про призов резервістів на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період» та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24 лютого 2022 зарахований до списків особового складу частини, поставлений на всі види забезпечення та вважається таким, що з 05.03.2022 справи та посаду старшого механіка відділення технічного обслуговування взводу забезпечення самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 прийняв та приступив до виконання службових обов'язків з військової служби за посадою
…
Солдат ОСОБА_4 , будучи особою, яка керує військовою транспортною машиною «ЗіЛ-131», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та маючи відповідний стаж водіння, відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 28, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 14, 16 Закону України «Про дорожній рух», з метою забезпечення безпеки управління транспортного засобу, за управлінням якого знаходився, повинен був достовірно знати, неухильно додержуватись та керуватись «Правилами дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, п.п. 31, 241, 243, 244, 246, 251, 252, 255 259 «Настанови з автомобільної служби», затвердженої наказом Міністра оборони СРСР від 01.09.1977 № 225, яка діє і на цей час, Наказу Міністра оборони України від 10.01.1995 № 10 «Про порядок використання автомобільної техніки у Збройних Силах України», та був зобов'язаний: твердо знати обладнання, технічні можливості та правила експлуатації закріпленої за ним машини; вміти керувати закріпленої за ним машиною вдень та вночі в різних дорожніх умовах та в будь-яку погоду; утримувати машину справною і в постійній бойовій готовності; знати та точно дотримуватися Правил дорожнього руху, команди, сигнали регулювання та керування, водію категорично забороняється передавати управління машиною будь-кому та курити при керуванні машиною; знати періодичність та обсяг робіт з технічного обслуговування, міжремонтний ресурс, строк служби машини, шин та акумуляторних батарей; знати причини основних експлуатаційних несправностей, вміти їх виявляти та усувати, не допускати поломок машини, доповідати про них командиру та негайно усувати; перед виходом машини із парку перевіряти технічний стан машини та вести нагляд за нею в путі, звертаючи увагу за нею в путі, звертаючи особливу увагу на справність гальм, рульового керування, шин, тягово-сцепного пристрою, зовнішніх світових приборів, склоочисників, на правильну установку дзеркала заднього виду, чистоту та видимість номерних та пізнавальних знаків; при керуванні машиною мати при собі водійське посвідчення, документ, який посвідчує особистість водія, шляховий лист, талон на право експлуатацією машиною; вживати заходи безпеки при експлуатації, ремонті та евакуації машини.
Вищевикладені вимоги нормативно-правових актів, достеменно були відомі солдату ОСОБА_4 , як військовослужбовцю що перебуває на посаді старшого механіка відділення технічного обслуговування взводу забезпечення самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , які він, відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 28, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був знати та неухильно виконувати.
Однак, солдат ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні військового кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військовий злочин), за наступних обставин:
Так, ОСОБА_4 , 06.06.2022 близько 21 години 40 хвилин, керуючи технічно справним транспортним засобом, а саме автомобілем «ЗіЛ-131», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить військовій частині НОМЕР_1 , рухаючись з вимкнутим світлом, по автодорозі Н11 315 км +470 метрів від Калинівського кільця зі сторони с. Шевченкове Миколаївської області у бік м. Миколаїв здійснив наїзд на бетонне огородження під час руху, чим грубо порушив вимоги п. 12.1 ПДР України (під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним) та вимоги п. 19.1 ПДР України (у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути вімкнені такі світлові пристрої: а) на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла; б) на мопедах (велосипедах) і гужових возах (санях) фари або ліхтарі; в) на причепах та транспортних засобах, що буксируються, габаритні ліхтарі. В умовах недостатньої видимості на механічних транспортних засобах дозволяється замість фар ближнього (дальнього) світла ввімкнути протитуманні фари), проявив особисту необережність та недбалість до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху, позбавивши себе можливості безпечно керувати транспортним засобом, щоб не наражати на небезпеку інших учасників дорожнього руху та вірно оцінювати дорожню обстановку.
Під час руху солдат ОСОБА_4 належно не прослідкував за дорожньою обстановкою, в результаті чого допустив наїзд на бетонне огородження, в результаті чого пасажир автомобіля «ЗіЛ-131», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_7 загинув. Смерть ОСОБА_7 настала внаслідок тупої травми поєднаної травми тіла у вигляді численних переломів кісток скелету з пошкодженням внутрішніх органів. При судово-медичному дослідженні трупа виявлено тілесні ушкодження у вигляді: саден в ділянці голови, лівої верхньої та правої нижньої кінцівки; крововиливу у м'які тканини голови з боку їх внутрішньої поверхні в тім'яних ділянках; крововиливу під м'яку мозкову оболонку головного мозку; забою легень; локальних переломів 4-10-го ребер по лопатковій лінії зліва; 1-3-го ребер по навколо-хребтовій лінії справа; 4,5-го ребер по лопатковій лінії справа, 6-10-го ребер по задньо-підпахвовій лінії справа; повного поперечного перелому грудного відділу хребта, розташованого в проекції зчленувань між 3-м 4-м грудними хребцями з повним розривом спинномозкової оболонки та спинного мозку.
Всі вищевказані тілесні пошкодження мають ознаки прижиттєвих на що вказує наявність крововиливів в місцях їх утворення та утворилися від неодноразової дії тупих предметів незадовго до настання смерті.
Локалізація, характер та морфологічні властивості тілесних пошкоджень виявлених при дослідженні трупа ОСОБА_7 , а також ознаки струсу тіла можуть вказувати на те, що вони могли утворилися в момент первинного контактування транспортного засобу, що рухався з перешкодою, коли потерпілий вдарявся о виступаючі частини салону автомобіля.
Данні тілесні пошкодження у своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних пошкоджень та перебувають у прямому причинно-слідчому зв'язку з настанням смерті ОСОБА_7 .
Всі вищевикладені невідповідні та протиправні дії водія ОСОБА_4 та порушення ним вимог п.п. 12.1, 19.1 ПДР України знаходяться у причинному зв'язку з фактом дорожньо-транспортної пригоди.
Вказані дії органами досудового розслідування кваліфіковані за частиною 1 статті 415 Кримінального Кодексу України - як порушення [військовослужбовцем] правил водіння транспортних машин, що спричинило загибель потерпілого.
2. Наразі ОСОБА_4 проходе військову службу за мобілізацією на посаді водія 2-го самохідного артилерійського взводу 1-й самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 .
3. 24 липня 2025 року тимчасово виконуючим обв'язки командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 була проведена нарада (збори) за участі:
-командира самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_9 ;
-заступника командира самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 з психологічної підтримки персоналу ОСОБА_10 ;
-командира 1-ї самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_11
-обвинуваченого
за наслідками проведення якого було вирішене:
1.«Звернутись із клопотанням до Центрального районного суду м. Миколаєва про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності з передачею його на поруки колективу військової частини НОМЕР_1 .
2.Суворо вказати ОСОБА_4 на необхідність дотримання вимог військової дисципліни, порядку та правил співжиття у військовому колективі.
3.У випадку звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 415 КК України та передачі його на поруки - взяти його під контроль військовослужбовців (колективу) військової частини та здійснювати щодо нього заходи виховного характеру.
...
Контроль за виконанням рішення наради покласти на заступника командира самохідного артилерійського дивізіону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_12 »
.
4. На виконання цього рішення 24 липня 2025 року заступник командира самохідного артилерійського дивізіону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_12 надіслав до суду звернення, у якому від імені колективу частини виклав прохання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі статті 47 Кримінального Кодексу України з передачею його на поруки колективу цієї частини.
У цьому зверненні, окрім іншого, зазначається таке
«Розуміємо покладені на нас обов'язки та зобов'язуємось проводити з ОСОБА_4 заходи виховного характеру, слідкувати за його поведінкою та громадською діяльністю».
5. Обвинувачений ОСОБА_4 під час судового засідання у вчиненому розкаявся.
Його каяття, окрім іншого, підтверджується його командирами та начальниками під час проведення вказаної наради.
6. За місцем проходження служби він характеризується позитивно, «що виражається в дотриманням ним військової дисципліни, яка ґрунтується на особистому усвідомленні свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. Дотримується визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, виявляє повагу до командирів і до інших військовослужбовців. Ввічливий, додержується військового етикету. До виконання обов'язків військової служби відноситься з гідністю і честю, не допускає і стримує інших військовослужбовців від негативних вчинків. Під час проходження військової служби не було зафіксовано випадків знаходження в алкогольному чи наркотичному сп'янінні.
7. Відповідно до статті 1 Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року (затвердженого Законом України № 2102- ІХ від 24 лютого 2022 року) /із змінами, внесеними Указами: від 14 березня 2022 року № 133/2022 (затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ); від 18 квітня 2022 року № 259/2022 (затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), від 17 травня 2022 року № 341/2022 (затвердженим Законом України від 23 травня 2022 року № 2263-ІХ), від 12 серпня 2022 року № 573/2022 (затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ), від 07 листопада 2022 року № 757/2022 (затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738 - ІХ), від 06 лютого 2023 року № 58/2023 (затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-ІХ), від 01 травня 2023 року (затвердженим Законом України від 02 травня 2023 року № 3057-ІХ), від 26 липня 2023 року № 451/2023 (затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-ІХ), від 06 листопада 2023 року № 734/2023 (затвердженим Законом України від 07 листопада 2023 року № 3429-IX), від 05 лютого 2024 року № 49/2024 (затвердженим Законом України від 06 лютого 2024 року № 3564-ІХ), від 06 травня 2024 року № 271/2024 (затвердженим Законом України від 08 травня 2024 року № 3684-ІХ), від 23 липня 2024 року № 469/2024 (затвердженим Законом України від 23 липня 2024 року № 3891-ІХ), від 28 жовтня 2024 року (затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024-ІХ), від 14 січня 2025 року № 26/2025 (затвердженим Законом України від 15 січня 2025 року № 4220-ІХ), від 06 травня 2024 року № 271/2024 (затвердженим Законом України від 08 травня 2024 року № 3684-IX), від 14 липня 2025 року № 478/2025 (затвердженим Законом України від 15 липня 2025 року № 4524-IX), від 20 жовтня 2025 року №793/2025 (затвердженим Законом України від 21 жовтня 2025 року № 4643- ІХ)/ з 24 лютого 2022 року й до теперішнього часу в Україні безперервно діє військовий стан.
Положення закону, якими керувався суд під час постановлення ухвали.
1. Відповідно до частини 4 статті 286 Кримінального Процесуального Кодексу України 2012 року
Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до статті 288 Кримінального Процесуального Кодексу України 2012 року
Суд зобов'язаний з'ясувати думку потерпілого щодо можливості звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
/частина 2/
Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
...
/частина 3/
У разі встановлення судом необґрунтованості клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд своєю ухвалою відмовляє у його задоволенні та ... продовжує судове провадження в загальному порядку, якщо таке клопотання надійшло після направлення обвинувального акта до суду.
/частина 4/
Ухвала суду про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності може бути оскаржена в апеляційному порядку.
/частина 5/
2. Відповідно до частини 1 статті 47 Кримінального Кодексу України
Особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
/частина 1/
У разі порушення умов передачі на поруки особа притягається до кримінальної відповідальності за вчинене нею кримінальне правопорушення.
/частина 2/
3. Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
3.1. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного Кримінального Суду у Постанові від 13 лютого 2018 року у справі № 161/13242/16 зазначив, окрім іншого, таке.
Відповідно до частини 1 статті 47 КК особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею ії на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Звільнення від кримінальної відповідальності у зв?язку з передачею особи на поруки може мати місце за сукупності таких умов: 1) особа вчинила злочин вперше; 2) діяння належить до злочинів невеликої або середньої тяжкості; 3) особа, яка вчинила злочин, щиро розкаялася; 4) колектив підприємства, установи чи організації звернувся з клопотанням про передачу йому на поруки такої особи; 5) особа, яка вчинила злочин, не заперечує проти закриття кримінальної справи за цією нереабілітуючою підставою.
Підставою такого звільнення є щире каяття особи, яке свідчить про її бажання спокутувати провину перед колективом підприємства, установи чи організації та виправити свою поведінку. Особу, яка не визнала себе винною у вчиненні злочину, передавати на поруки не можна. Відмова суду в задоволенні клопотання має бути вмотивованою.
Тобто з огляду на такі дискреційні повноваження суду, питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з передачею особи на поруки є правом, а не обов?язком суду і є виправданим лише тоді, коли суд дійде висновку про те, що виправлення конкретної особи, яка вчинила злочин, є можливим без фактичного застосування до неї заходів кримінально-правової репресії.
Дискреційні повноваження суду визначено і Європейським судом з прав людини (зокрема справа "Довженко проти України"), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідальності таких повноважень суду, принципу верховенства права, що забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Разом з тим, з огляду на вимоги частини 4 статті 286 КПК, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Крім того, нормами кримінального процесуального Закону, на стадії досудового розслідування, чітко визначено, що перед направленням клопотання до суду прокурор зобов'язаний ознайомити з ним потерпілого та з'ясувати його думку щодо можливості звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності, що передбачено частиною 3 статті 286 та частиною 2 статті 288 КПК.
Тобто, як свідчить системний аналіз вказаних норм, під час досудового слідства з'ясування думки потерпілого щодо звільнення винної особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим елементом такого звільнення, отже суд повинен виходити не тільки з наявності підстав, передбачених нормами, які забезпечують умови звільнення, але й кінцевого підсумку, який повинен слугувати виправленню особи.
3.2. Верховний Суд у своїй послідовній практиці сформулював правову позицію, відповідно до якої
щире каяття "передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження"
/див, окрім іншого, постанову від 15 листопада 2021 року у справі № 199/6365/19/
4. Пленум Верховного Суду України у пункті 5 Постанови від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» зазначалось таке:
Особу можна звільнити від кримінальної відповідальності з передачею на поруки (ст. 47 КК за умови, що вона вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості.
Підставою такого звільнення є щире розкаяння особи, яке свідчить про її бажання спокутувати провину перед колективом підприємства, установи чи організації та виправити свою поведінку. Особу, яка не визнала себе винною у вчиненні злочину, передавати на поруки не можна.
Звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 47 КК можливе лише за клопотанням колективу підприємства, установи чи організації, членом якого є особа, про передачу її на поруки. Звернення з клопотанням крім колективу можуть ініціювати сам обвинувачений (підсудний) або його родичі, потерпілий, а також прокурор, слідчий чи особа, яка провадить дізнання. Порядок порушення колективом такого клопотання визначено у частинах 1, 2 ст. 10 КПК [1960 року]. Воно має бути оформлене протоколом загальних зборів колективу, який долучається до справи.
За наявності зазначених вище обставин, а також належно оформленого клопотання суд вправі (але не зобов'язаний) звільнити особу від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу. Відмова суду в задоволенні клопотання має бути вмотивованою.
Відповідно до статті 10 Кримінального Процесуального Кодексу України 1960 року
Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора вправі за наявності підстав, зазначених у статті 47 Кримінального кодексу України, своєю вмотивованою постановою направити справу в суд для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності з передачею його на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням про це, прийнятим на загальних зборах. Протокол загальних зборів додається до справи.
/частина 1/
За клопотанням колективу прокурор, слідчий інформують збори про обставини вчиненого злочину невеликої або середньої тяжкості.
/частина 2/
За наявності підстав, зазначених у статті 47 Кримінального кодексу України, у справах, які надійшли до суду з обвинувальним висновком, суд у судовому засіданні виносить постанову про
закриття справи.
/частина 3/
Суд, прокурор, слідчий зобов'язані повідомити колектив про передачу їм особи на поруки.
/частина 4/
5. Відповідно до Статуту Внутрішньої Служби Збройних Сил України
Внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
/стаття 5/
Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
/стаття 6/
Внутрішньою службою у військових частинах та підрозділах керують їх командири...
/стаття 7/
Єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:
-наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;
-наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;
-забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
/стаття 28/
Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Загальні застереження.
1. Стаття 47 Кримінального Кодексу України, що передбачає можливість звільнення особи від кримінально відповідальності у зв'язку з передачею її на поруки трудового колективу діє з 01 вересня 2001 року.
Наразі вона передбачає можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності за одночасної наявності таких умов:
1)особа вчинила кримінальне правопорушення вперше;
2)вчинене особою кримінальне правопорушення належить до кримінальних проступків або нетяжких злочинів;
3)особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, щиро розкаялася;
4)колектив підприємства, установи чи організації звернувся з клопотанням про передачу йому на поруки такої особи;
При цьому звільнення особи від кримінальної відповідальності є виправданим лише тоді, коли суд дійде висновку про те, що виправлення конкретної особи, яка вчинила злочин, є можливим без фактичного застосування до неї заходів кримінально-правової репресії.
2. Протягом періоду з 01 вересня 2001 року до 19 листопада 2012 року порядок застосування цієї статті регулювався статтею 10 Кримінального Процесуального Кодексу України, яка передбачала, що колектив підприємства, установи чи організації має вирішити питання про звернення з клопотанням виключно на загальних зборах відповідного колективу. Відповідно до цього, протокол таких зборів мав обов'язково залучатись до матеріалів кримінального провадження.
З 19 листопада 2012 року ж вказана норма втратила чинності; приписи Кримінального Процесуального Закону, що діє після цієї дати, вимог про прийняття рішення про звернення з клопотанням про звільнення особи від кримінально відповідальності виключно на загальних зборах колективу не містять.
Історичне тлумачення норм закону, що регулюють порядок звільнення від кримінально відповідальності на підставі статті 47 Кримінального Кодексу України доводить, що на теперішній час закон допускає прийняття колективом рішення про звернення з клопотанням про передачу особи на поруки не тільки шляхом проведення загальних зборів відповідного колективу, але також - у інший спосіб, що не суперечить вимогам законодавства та дає змогу переконатись у тому, що відповідний колектив дійсно бере на себе відповідальність за поведінку обвинуваченого.
3. Військовий колектив - це високоорганізована група озброєних людей, які об'єднані на основі загального військового обов'язку для спільного вирішення завдань, оволодіння військовою справою, підтримання бойової готовності і ведення збройної боротьби з ворогом за інтереси Батьківщини.
Військовий колектив бригади (полку) створює систему первинних (батальйон, рота) і елементарних (взвод, відділення) колективів. У кожному з них є формальні мікрогрупи (команди, екіпажі, зміни, варти, бойові обслуги) і неформальні, що стихійно створені (земляки, друзі, любителі музики, шахів, футболу тощо).
Військовий колектив має певні особливості, головними з яких є
-особлива мета діяльності - збройний захист Батьківщини;
-виняткова чіткість і статутна визначеність його організації;
-у бою колектив виконує завдання силою зброї і бойової техніки;
-відокремленість і своєрідність побуту солдатів і офіцерів.
При цьому відповідно до щойно процитованих приписів Статуту Внутрішньої Служби Збройних Сил України діяльність військового колективу охоплюється внутрішньою службою, особисту відповідальність перед державою за стан якої, зокрема - за всі сторони діяльності військового колективу - несе відповідний військовий командир, який наділений в цій сфері усією повнотою влади та уповноважений одноособово приймати усі рішення та віддавати обов'язкові для виконання усіма членами колективу накази.
Таке, окрім іншого, доводить, що військовий командир має право та засоби:
-прийняти рішення про взяття підлеглого військовослужбовця на поруки очолюваного ним /командиром/ військового колективу;
-забезпечити виконання цього рішення очолюваним ним колективом;
-виступати від імені очолюваного ним військового колективу при зверненні із клопотанням про звільнення військовослужбовця від кримінально відповідальності.
Щодо наявності фактичних підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Повертаючись до обставин цього кримінального провадження, суд, стосовно суті заявленого клопотання, відзначає таке.
1. Матеріали кримінального провадження доводять, та сторони не заперечують того, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше не вчиняв злочинів та не судився.
2. Наразі він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 415 Кримінального Кодексу України.
Санкція частини 1 статті 415 Кримінального Кодексу України передбачає максимальне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 05 років.
Відповідно до частини 4 статті 12 Кримінального Кодексу України за такого цей злочин є нетяжким.
3. Обвинувачений під час судового розгляду неодноразово висловлював жаль із приводу вчиненого.
До того ж, він визнав вину у вчиненні дій, вказаних в обвинувальному акті, та відшкодував потерпілій матеріальні збитки.
Таке доводить, що у вчиненому він щиро розкаявся.
4. В цьому випадку надані військовою частиною НОМЕР_1 документи доводять, що колективом цієї частини було прийняте рішення про взяття обвинуваченого на поруки та колектив цієї частини дійсно бере на себе відповідальність за його поведінку.
4.1. Так, колектив військової частини НОМЕР_1 є військовим колективом.
4.2. Рішення про взяття ОСОБА_4 на поруки поза розумним сумнівом було підтверджено командиром цієї частини, який, як доведено вище, з огляду на особливості військових колективів має право та засоби:
-прийняти рішення про взяття підлеглого військовослужбовця на поруки очолюваного ним /командиром/ військового колективу;
-забезпечити виконання цього рішення очолюваним ним колективом;
-виступати від імені очолюваного ним військового колективу при зверненні із клопотанням про звільнення військовослужбовця від кримінально відповідальності.
5. Та обставина, що після вчинення правопорушення ОСОБА_4 продовжує сумлінно виконувати свій військовий обов'язок, з місцем проходження служби характеризується виключно позитивно та заслужив довіру як військового колективу, так й - командирів військової частини - доводить, що його виправлення є можливим в умовах продовження ним служби та й без застосування до нього заходів кримінально-правової репресії.
Отже, в обставинах цього кримінального провадження є наявними усі передбачені законом умови для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та його передачі на поруки колективу військової частини НОМЕР_1 .
Щодо заперечень прокурора.
Під час судових засідань прокурор, заперечуючи проти задоволення заявленого клопотання, посилався про те, що надані документи не свідчать ані - про те, що були проведені збори колективу військової частини НОМЕР_1 , ані - про те, що колектив цієї частини (але - не лише особи, які брали участь у складанні наданих суду документів) дійсно прийняв рішення про взяття на поруки ОСОБА_4 .
На підтвердження такого посилався про те, що відповідно до наданих суду документів у зборах фактично брали участь три особи, яких не можна вважати «колективом частини».
Але ці посилання не можуть бути покладеними у підґрунтя судового рішення з огляду на таке.
1. У своїх запереченнях на заявлене клопотання прокурор наполягає на тому, що єдиною формою прийняття рішення про передачі особи на поруки колективу є загальні збори відповідного колективу.
Проте, як доведено вище, наразі ці посилання не ґрунтуються на вимогах законодавства.
Принагідно слід відзначити, що в обставинах цього кримінального провадження прокурор наполягає на тому, що за наявності до того підстав у військовій частині НОМЕР_1 мають бути проведені збори за участі усіх без винятку військовослужбовців цієї частини. Але в умовах збройної агресії російської федерації проти України таке вочевидь не є можливим та становить небезпеку для життя та здоров'я військовослужбовців.
2. У своїх запереченнях прокурор по суті стверджує, що рішення про прийняття ОСОБА_4 на поруки не було прийнятим у передбаченому законом порядку, зокрема - «було прийнятим лише трьома особами».
З огляду на таке суд нагадує, що «три особи», про які йдеться у цих посиланнях, є командирами та начальниками, які, як доведено вище, за законом мають право та засоби:
-прийняти рішення про взяття підлеглого військовослужбовця на поруки очолюваного ним /командиром/ військового колективу;
-забезпечити виконання цього рішення очолюваним ним колективом;
-виступати від імені очолюваного ним військового колективу при зверненні із клопотанням про звільнення військовослужбовця від кримінально відповідальності
Отже, в цій частині посилання прокурора також не ґрунтуються на вимогах законодавства.
3. Заперечення прокурора можуть бути усвідомлені й таким чином, що надані суду документи не здатні підтвердити ту обставину, що колектив військової частини НОМЕР_1 дійсно бере на себе відповідальність за поведінку обвинуваченого.
Але з такими посиланнями також неможливо погодитись, адже вони суперечать дійсним засадам організації військового колективу, що докладно описані вище.
Отже, заперечення прокурора не можуть бути покладеними у підґрунтя судового рішення.
Щодо наявності процесуальних підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
1. Захистом подане клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із передачею його на поруки колективу військової частини НОМЕР_1 .
2. Під час судового розгляду кримінального провадження обвинуваченому роз'яснювались значення та наслідки його звільнення від кримінальної відповідальності за такою підставою, а також - його право на розгляд справи у загальному порядку з метою його реабілітації.
Але обвинувачений проти подальшого розгляду кримінального провадження заперечував та просив про задоволення клопотання.
3. Потерпіла у недвозначній формі висловила свою згоду з задоволеним захистом клопотанням.
4. Прокурор у суді проти задоволення клопотання заперечував.
Але його заперечення, як доведено вище, не ґрунтуються на законі.
З огляду на це вони не можуть бути покладеними у підґрунтя судового рішення.
Отже, в обставинах цього кримінального провадження є наявними усі передбачені законом підстави для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та його передачі на поруки колективу військової частини НОМЕР_1 .
За такого клопотання захисту підлягає задоволенню, а обвинувачений ОСОБА_4 - звільненню від кримінальної відповідальності у зв'язку з його передачею на поруки колективу військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до процитованих вище приписів статті 288 Кримінального Процесуального Кодексу України за такого провадження у цій справі підлягає закриттю
Керуючись статтями 369-372; 376 Кримінального Процесуального Кодексу України, суд, -
Клопотання захисту - задовольнити.
1.Звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 415 Кримінального Кодексу України - у зв'язку з його передачею на поруки колективу військової частини НОМЕР_1
2.Передати ОСОБА_6 на поруки колективу військової частини НОМЕР_1
3.Кримінальне провадження № 62022150010000178 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 415 Кримінального Кодексу України - закрити.
Ухвала може бути оскарженою до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 7 днів.
Головуючий суддя = ОСОБА_13 =