17 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 689/3253/23
провадження № 61-14593св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Хмельницька обласна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Західземпроект», ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Західземпроект», ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 25 липня 2024 року у складі судді Соловйова А. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Грох Л. М., Ярмолюка О. І.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 6825887200:02:021:0003; скасувати державну реєстрацію права власності Хмельницької обласної державної адміністрації на земельну ділянку площею 78,5 га, кадастровий номер 6825887200:02:021:0003, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2585595768040.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 він набув у власність житловий будинок із господарчими будівлями та спорудами, що розташований на АДРЕСА_1 . У власності спадкодавця були земельні ділянки: 0,25 га - для обслуговування будівель, 0,08 га - для особистого підсобного господарства.
Водночас 16 лютого 2022 року Хмельницька обласна державна адміністрація зареєструвала право власності на земельну ділянку площею 78,5 га, кадастровий номером 6825887200:02:021:0003, яка повністю накладається на землі громадської та житлової забудови і на якій розміщений належний позивачу житловий будинок. При здійсненні державної реєстрації в Державному земельному кадастрі та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно помилково вказано, що належна позивачу земельна ділянка для обслуговування житлового будинку віднесена розробником документації із землеустрою до земель лісогосподарського призначення, через що позивач не може розпорядитися своїм майном.
У зв'язку з цим позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ярмолинецький районний суд Хмельницької області рішенням від 25 липня 2024 року в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що спірні правовідносини виникли у позивача з особою, яка зареєстрована власником земельної ділянки, на частину якої претендує позивач, а тому належним відповідачем у справі є Хмельницька обласна державна адміністрація. У позові до інших відповідачів суд відмовив, оскільки вони є неналежними співвідповідачами.
Відмовляючи у задоволенні вимог до Хмельницької обласної державної адміністрації суд, виходив з того, що позивач обрав неефективний спосіб захисту порушеного права. Заявлені позивачем вимоги не відповідають принципам процесуальної економії, і їх задоволення не матиме наслідком набуття позивачем права власності на земельну ділянку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Хмельницький апеляційний суд постановою від 08 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 25 липня 2024 року залишив без змін.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому суд зазначив, що скасування державної реєстрації земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності Хмельницької обласної державної адміністрації на земельну ділянку не призведе до реального відновлення порушеного права позивача, оскільки для захисту порушеного права він змушений буде знову звертатися до суду.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 25 липня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справах № 905/1926/16 та № 487/10132/14-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17, від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20, від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/19, від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 0840/3447/18, від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, від 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 540/861/16-ц та постановах Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 679/238/20, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15, від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 31 серпня 2022 року у справі № 191/4018/18;
суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, вказавши лише на неефективний спосіб захисту, без вказівки того, в чому полягає його неефективність, безпідставно відмовили в позові, що є формальною перешкодою у доступі до правосуддя.
Крім того, суди попередніх інстанцій помилково вважали, що позов пред'явлений до неналежних відповідачів, оскільки підставою для розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, кадастровий номер 6825887200:02:021:0003 був дозвіл на розроблення технічної інвентаризації, який наданий Хмельницькою державною адміністрацією, тому вона є належним відповідачем. Виконавцем відповідної документації як підрядником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Західземпроект» (далі - ТОВ «Західземпроект»), яке у своєму штаті має сертифікованого інженера-землевпорядника, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою. Саме інженер-землевпорядник є відповідальним за виготовлену підрядником документацію та дотримання підрядником при її виконанні норм земельного законодавства, і саме він мав би перевірити відповідність виконаної підрядником роботи з інвентаризації земель, тендер на яку виграв підрядник, вимогам земельного законодавства України, а це в тому числі обстежувальні, топографо-геодезичні та проектно-вишукувальні роботи, а також складення і оформлення технічної документації в паперовій та електронній формі. Головне управління Держгеокадастру України у Хмельницькій області є відповідальними за ведення Державного земельного кадастру та достовірної інформації в ньому.
У лютому 2025 року Хмельницька обласна державна адміністраціяподала письмові пояснення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
30 грудня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що 16 лютого 2022 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за Хмельницькою обласною державною адміністрацією зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 78,5 га, кадастровий номер 6825887200:02:021:0003, на території Солобковецької сільської ради із категорією земель - землі лісогосподарського призначення.
Державна реєстрація вказаної земельної ділянки з категорією земель - землі лісогосподарського призначення та видом цільового призначення для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг (09.01) була здійснена на підставі Закону України від 28 квітня 2021 року № 1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин».
Реєстрацію проведено на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 06 грудня 2021 року, розробленої ТОВ «Західземлепроект», ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру від 25 липня 2023 року, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25 липня 2023 року.
Згідно з додатком 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, група «Ліси та інші лісовкриті землі» включає земельні лісові ділянки та інші лісовкриті землі незалежно від того, на яких землях за основним цільовим призначенням вони розміщені; але ця група не включає зелені насадження у межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів та інших лісовкритих земель; господарські будівлі і двори, господарські шляхи і прогони на сільськогосподарських угіддях, болота, води, а також сільськогосподарські угіддя, які розміщені у таких лісах.
Рішенням Ярмолинецького районного суду від 28 квітня 2023 року у справі № 689/668/23 визнано за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок загальною площею 41,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , що належав на праві власності ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаним судовим рішенням також встановлено, що будинок рахується колгоспним двором, земельна ділянка, на якій він розташований, не сформована, інформації про земельну ділянку в Державному земельному кадастрі немає.
З архівної виписки з рішення 7-ї сесії Солобковецької сільської ради народних депутатів Ярмолинецького району від 21 червня 1996 року відомо, що вказаним рішенням надано право на приватизацію земельної ділянки ОСОБА_3 .
Згідно з висновком експерта від 14 листопада 2023 року № 1072ед/023 встановлено, що будинок АДРЕСА_1 громади є будинок садибного типу, повністю знаходиться в межах земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6825887200:02:021:0003 (право власності на яку зареєстроване за Хмельницькою обласною державною адміністрацією).
Зазначений будинок відповідно до технічного паспорта 1919 року побудови, тобто він існував на дату державної реєстрації права на земельну ділянку за Хмельницькою обласною адміністрацією.
З витягу з містобудівної документації, з урахуванням графічної частини витягу з генерального плану с. Солобківці, відомо, що земельна ділянка, на якій розташований будинок ОСОБА_1 , була віднесена не до земель лісогосподарського призначення, а до зони садибної забудови.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Згідно зі статтею статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до частин першої - третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша стаття 122 ЗК України).
Отже, підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Статтею 172 ЦК України визначено, що територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України.
Згідно з пунктом б) частини першої статті 80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частини перша, друга статті 116 ЗК України).
Згідно з частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом. Проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки також можуть передбачати поділ, об'єднання земельних ділянок, які перебувають у власності однієї особи.
Наведеними вище нормами, зокрема встановлені підстави, порядок, строки передання земельної ділянки у власність (користування) громадян та визначено органи, уповноважені розглядати ці питання, і підстави оскарження до суду рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, а саме відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскарженні до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
У цій справі суди встановили, що рішенням 7-ї сесії Солобковецької сільської ради народних депутатів Ярмолинецького району від 21 червня 1996 року ОСОБА_3
надано право на приватизацію земельної ділянки.
З витягу з містобудівної документації, з урахуванням графічної частини витягу з генерального плану с. Солобківці, відомо, що земельна ділянка, на якій розташований будинок ОСОБА_1 , була віднесена не до земель лісогосподарського призначення, а до зони садибної забудови.
Доказів того, що ОСОБА_1 звертався до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою про передання земельної ділянки, необхідної для обслуговування належного йому будинку, у власність (затвердження технічної документації із землеустрою), в матеріалах справи немає, як і відповідного рішення про відмову у переданні земельної ділянки у власність чи залишення заяви без розгляду.
З огляду на те що питання передання земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності віднесено до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, про те вони не приймали рішення про відмову у переданні земельної ділянки у власність або про залишення такої заяви без розгляду у задоволенні позову слід відмовити саме з цих підстав.
Місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, припустивши, що право позивача порушено та зазначивши, що обраний ним спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах не є ефективним, не визначив у своєму судовому рішенні способу захисту, який не суперечитиме закону та сприятиме відновленню прав позивача, чим порушив норми статті 5, частини четвертої статті 263 ЦПК України.
Таким чином, аргументи касаційної скарги в цій частині є частково обґрунтованими.
З огляду на наведене в цілому правильним є висновок місцевого суду, з яким погодився апеляційний суд, про відмову в задоволенні позову, однак відмовити слід з інших мотивів, ніж зазначили суди попередніх інстанцій.
Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи наведене, оскаржувані судові рішення слід змінити в частині мотивів відмови у позові з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 25 липня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко В. М. Коротун
М. Ю. Тітов