58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 52-47-40, inbox@cv.arbitr.gov.ua
17 грудня 2025 року Справа № 926/3638/25
За позовом Акціонерного товариства “БАНК АЛЬЯНС»
до відповідача Фізичної особи-підприємець Глущенко Інеса Миколаївна
про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 210 451,52 грн
Суддя Проскурняк О.Г.
Секретар судового засідання Паращук Д.В.
Представники сторін: не з'явились.
СУТЬ СПОРУ: Акціонерне товариство "БАНК АЛЬЯНС" звернувся до Господарського суду Чернівецької області із позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця Глущенко Інеса Миколаївна про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 210 451,52 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань відповідно до Договору про надання кредиту шляхом приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів АТ “Банк Альянс», Заява №ID2368562 про приєднання до правил обслуговування корпоративних клієнтів (надалі - Кредитний договір №ID2368562), внаслідок чого у останнього виникла заборгованість на загальну суму 210 451,52 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 жовтня 2025 року, судову справу № 926/3638/25 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 29 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання по суті призначено на 19 листопада 2025 року.
Ухвалою суду від 19 листопада 2025 року відкладено судове засідання з розгляду справи № 926/3638/25 по суті на 17 грудня 2025 року.
Позивач явку належного представника в судове засідання 17 грудня 2025 року не забезпечив, при цьому, у клопотаннях від 18 листопада та 16 грудня 2025 року, поданих через систему “Електронний суд» просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача.
Відповідач явку належного представника в судове засідання вкотре не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, хоча був належним чином повідомлений про місце, час та дату судового засідання.
В силу приписів частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд зазначає, що у зв'язку з відсутністю у відповідача зареєстрованого електронного кабінету, ухвали по справі № 926/3638/25 з повідомленням про дату, час і місце судового засідання надсилались на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
До суду повернулися без вручення адресовані відповідачу поштові відправлення з ухвалами суду з зазначенням причин невручення “за закінченням терміну зберігання».
Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19.
Разом з тим, суд, додатково в порядку статей 120-122 ГПК України, повідомляв відповідача про дату, час і місце розгляду справи, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області.
Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відтак, нез'явлення відповідача у судове засідання та неподання відзиву на позов не перешкоджає вирішенню спору по суті за наявними в справі матеріалами.
Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у судовому засіданні 17 грудня 2025 року за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.
На виконання вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
10 серпня 2021 року між Акціонерним Товариством “Банк Альянс» та Фізичною особою-підприємцем Глущенко Інесою Миколаївною укладено Договір про надання кредиту шляхом приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів АТ “Банк Альянс», Заява №ID2368562 про приєднання до правил обслуговування корпоративних клієнтів (надалі - Кредитний договір №ID2368562).
Згідно пунктів 4.2 та 4.2.1 Кредитного договору Заява про приєднання є договором приєднання у визначенні ст. 634, ст.642 Цивільного кодексу України, умови Договору комплексного обслуговування корпоративних клієнтів АТ “Банк Альянс» визначаються Банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті Банку http://alliancebank.org.ua та укладається лише шляхом приєднання до Договору в цілому.
Відповідно до пунктів 3.1., 3.2 Публічного договору, останній визначає умови та порядок здійснення Банком комплексного банківського обслуговування Клієнта, регулює відносини Сторін при наданні Клієнту послуг Банку з відкриття і обслуговування поточних рахунків, у т.ч. поточних рахунків, операції за якими можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів (Карток), вкладних (депозитних) рахунків, надання у користування індивідуального сейфу, надання Кредиту у формі Овердрафту або Кредит «Зручний».
Згідно із пунктом 3.2. Публічного договору, приєднання до цього Договору відбувається під час звернення Клієнта до Банку шляхом оформлення та підписання Клієнтом відповідної Заяви-Договору у двох примірниках. Договір вважається укладеним, а умови Договору акцептованими Клієнтом з дати підписання Клієнтом Заяви Договору.
Згідно частини 1-3 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін.
Частиною 2 статті 639 ЦК України встановлено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно пунктів 15.1 Публічного договору Банк та Клієнт погодили, що всі правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися Сторонами або кожною Стороною окремо з використанням Удосконаленого електронного підпису та/або Кваліфікованого електронного підпису (далі УЕП та КЕП відповідно). Згідно пункту 15.4 Публічного договору під КЕП розуміється удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.
Відповідно до статті 3 Закону України “Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі (стаття 4 Закону Закону України “Про електронний цифровий підпис»).
Відповідно до статті 5 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Сертифікат ключа містить такі обов'язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника (стаття 6 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг»).
Згідно статті 8 вищевказаного закону, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Відповідно до пунктів 1, 6 частини 1 статті 3 Закону України “Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Згідно із частиною 3 статті 11 Закону України “Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Частиною 6 статті 11 Закону України “Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 вказаного закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України “Про електронну комерцію»).
Згідно частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 3.2. Публічного договору, зокрема, серед інших послуг передбачена послуга у вигляді надання Кредит «Зручний» у формі кредит.
Відповідно до пункту 1.1. Кредитного договору, Кредитор надає Позичальнику кредит однією сумою на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.
Пунктом 1.2. Кредитного договору встановлено, що надання кредиту здійснюється шляхом зарахування грошових коштів у сумі Кредиту на поточний рахунок Позичальника, відкритий у АТ “Банк Альянс», з цільовим призначенням: на поповнення обігових коштів, придбання основних засобів, рефінансування кредиту іншого банку. Днем (моментом) надання Кредиту вважається день зарахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника, відкритий в Банку (п. 10.2.3 Публічного договору).
Відповідно до умов Кредитного договору 10 серпня 2021 року, Банком було надано Позичальнику Кредит в розмірі 120 000,00 гривень (сто двадцять тисяч гривень 00 копійок), з щомісячною сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 34,0% (тридцять чотири процента) річних, з кінцевим терміном повернення кредиту до « 09» серпня 2024 року та на інших умовах, визначених таким Кредитним договором.
Відтак, банк виконав свої зобов'язання у повному обсязі, надавши ФОП Глущенко І.М. кошти в розмірі та на умовах, визначених Кредитним договором, що підтверджується банківською випискою по рахунку.
Пунктом 10.2.17.1 Публічного договору встановлено, що договір набирає чинності з дати його укладання та діє до повного виконання Позичальником прийнятих на себе зобов'язань за Договором, в тому числі повного погашення Позичальником заборгованості за Кредитом, Процентами, комісіями, неустойками, іншими платежами/сумами, що підлягають сплаті Позичальником на користь Кредитора за цим Договором.
У відповідності до вимог статті 1049 Цивільного кодексу України, Позичальник зобов'язаний повернути Позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що булим передані йому Позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Позичальник станом на поточну дату взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором не виконує. Невиконання зобов'язань призводить до виникнення заборгованості та збитків Банку.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, приймаючи до уваги умови укладеного між сторонами кредитного договору, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким, що настав.
Згідно вимог статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 10.2.16.1.1 Публічного договору, зокрема, передбачений обов'язок Позичальника використати Кредит на зазначені у Кредитному договорі цілі і забезпечити повернення одержаного Кредиту, сплату нарахованих Процентів, комісій та всієї заборгованості за Кредитним договором на умовах, передбачених Кредитним договором, в тому числі, достроково здійснити повернення Кредиту, сплатити Проценти та інші платежі та заборгованість за цим Договором у випадках, передбачених цим Договором та/або чинним законодавством України.
Згідно пункту 3.1. Кредитного договору погашення кредиту здійснюється відповідно до Графіку погашення Кредиту Додаток 1 до Кредитного Договору, Позичальник здійснює шляхом перерахування коштів на рахунок, зазначений в п.3.3. Кредитного Договору.
Якщо останній день для сплати Кредиту/Траншів припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то зазначені платежі повинні бути здійснені в перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.
У разі ненадходження платежів від Позичальника у встановлені цим Договором строки суми непогашених у строк платежів визнаються простроченими та наступного банківського дня перераховуються на рахунки простроченої заборгованості.
Крім того, в пункті 2.4.1. Кредитного договору Сторони погодили, що Позичальник за користування кредитними коштами сплачує проценти за процентною ставкою: 34 % річних.
Згідно пункту 10.2.6 Публічного договору нарахування процентів по Кредиту здійснюється щомісячно на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі, визначеному в п. 2.4.1 Кредитного договору.
Відповідно до пункту 10.2.8 Публічного договору, у разі прострочення повернення заборгованості за Кредитом, Проценти нараховуються також на суму простроченої заборгованості за Кредитом за весь період прострочення до моменту її повного погашення.
Згідно пункту 2.5.1 Кредитного договору, погашення основної суми Кредиту, сплата Процентів - щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем укладення Договору, згідно Графіку погашення Кредиту Додаток 1 до Кредитного договору.
Відповідно до пункту 2.6 Кредитного договору Сторони узгодили, що Графік погашення Кредиту надається Позичальнику в день укладання Кредитного договору у вигляді Додатку 1, який є невід'ємною його частиною.
Якщо дата сплати процентів за користування кредитом згідно з цим Договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені в перший банківський день після вихідного або святкового дня.
У випадку порушення Позичальником встановлених цим пунктом Договору строків сплати процентів, сума несплачених в строк процентів, вважається простроченою.
В разі наявності простроченої заборгованості за Кредитом, проценти, які будуть нараховуватися за такою заборгованістю будуть вважатися простроченими в день їх нарахування і віднесені на відповідні рахунки простроченої заборгованості.
Проценти, нараховані за останній період користування Кредитом, сплачуються одночасно з погашенням Кредиту.
Відповідно до пункту 10.2.10 Публічного договору Сторони встановили наступну черговість погашення заборгованості за цим Договором: 1) в першу чергу сплачуються прострочені проценти за користування Кредитом; 2) в другу чергу сплачуються прострочені комісії; 3) в третю чергу сплачується прострочена заборгованість по сплаті Кредиту; 4) в четверту чергу сплачуються нараховані проценти за користування Кредитом; 5) в п'яту чергу сплачуються нараховані комісії; 6) в шосту чергу сплачується строкова заборгованість по Кредиту; 7) в сьому чергу сплачуються штрафні санкції; 8) в восьму чергу сплачуються інші платежі за цим Договором.
Кредитор має право змінити вищезазначену черговість погашення заборгованості в односторонньому порядку.
У випадку переказу/ перерахування грошових коштів на сплату (погашення) будь яких грошових зобов'язань Позичальника за цим Договором у порушення вищевказаної у цьому пункті Договору черговості, Кредитор вправі самостійно перерозподілити кошти, що надійшли в рахунок сплати (погашення) таких грошових зобов'язань, відповідно до викладеної в цьому пункті Договору черговості шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок.
Відповідно до п. 10.2.15.2.7 Публічного договору Кредитор має право: інформувати Позичальника будь-якими засобами зв'язку про наявність заборгованості за Кредитом, Процентами та іншими платежами за цим Договором.
Так, 03 липня 2025 року уповноважений представник Банку за допомогою засобів поштового зв'язку надіслав Позичальнику лист-вимогу від 03 липня 2025 року вих. № 75.3/4188, в якому просив терміново в строк не пізніше 18 липня 2025 року погасити в повному обсязі прострочену заборгованість.
У відповідності до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 2.4.1 Кредитного договору, процентна ставка за користування Кредитом становить 34 % процентів річних.
Згідно пункту 10.2.6 Публічного договору нарахування процентів по Кредиту здійснюється щомісячно на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі, визначеному в п. 2.4.1 Кредитного договору.
При розрахунку процентів використовується метод «факт/360», враховуючи перший день надання та не враховуючи день погашення кредиту.
Згідно пункту 10.2.7 Публічного договору, проценти нараховуються з моменту видачі Кредиту до дати фактичного повернення Кредиту за цим Договором.
Пунктом 10.2.8 Публічного договору унормовано, що у разі прострочення повернення заборгованості за Кредитом, Проценти нараховуються також на суму простроченої заборгованості за кредитом за весь період прострочення до моменту її повного погашення.
Згідно пункту 10.2.15.2.6 Публічного договору у випадку порушення Позичальником умов цього Договору в частині повернення (в т.ч. дострокового) заборгованості за цим Договором, зокрема повернення Кредиту, сплати Процентів, комісій, неустойки (штрафів, пені), а також в інших випадках, прямо передбачених цим Договором, Кредитор має право на стягнення такої заборгованості будь-яким не забороненим чинним законодавством способом, в тому числі шляхом договірного списання.
При цьому, як вбачається з розрахунку заборгованості, в порушення умов Кредитного договору, а також вимог норм статей 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, Позичальником взяті на себе зобов'язання по Кредитному договору не виконано, кредит у визначений Кредитним договором термін не погашений, проценти за користування кредитними коштами не сплачені.
Інших доказів, що підтверджують дотримання Відповідачем умов Договору щодо повного повернення кредиту в матеріалах справи відсутні.
Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, заборгованості, суд вважає його обґрунтованим. Таким чином, станом на день звернення із позовом до суду, загальна сума заборгованості Позичальника перед Банком за Кредитним договором становить 210 451,52 грн, з них: - сума простроченої заборгованості по кредиту - 100 000,02 грн; - сума простроченої заборгованості за процентами - 110 451,50 грн.
Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування “вірогідності доказів», на відміну від “достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
У рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Відповідно до пункту 1 статті 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку позов задовольнити.
Стосовно розподілу судових витрат.
Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень частини 1 статті 4 Закону України “Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 2.1. частини 2 статті 4 вказаного Закону унормовано, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставку судового збору встановлено у такому розмірі: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 1 січня 2025 року статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.
При цьому, частиною 3 статті 4 Закону України “Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відтак, розмір судового збору, що підлягає оплаті за подання позовної заяви майнового характеру про стягнення 210 451,52 грн, з урахування коефіцієнту 0.8, становить 2 525,42 грн.
Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, судовий збір у розмірі 2 525,42 грн. слід покласти на відповідача
Керуючись статтями 2, 4, 5, 194, 196, 219, 222, 232 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Глущенко Інеси Миколаївни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства “Банк Альянс» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50 код ЄДРПОУ 14360506) заборгованість 210 451,52 грн (з них: 100 000,02 грн - сума простроченої заборгованості по кредиту, 110 451,50 грн - сума простроченої заборгованості за процентами) та 2 525,42 грн. судового збору.
Повний текст рішення складено та підписано - 22 грудня 2025 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.Г. Проскурняк